Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №204/4750/26 — Чечелівський районний суд міста Дніпра

Справа № 204/4750/26

Провадження № 2-а/204/52/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Дніпро

Чечелівський районний суд міста Дніпра, в особі Приваліхіної А.І., розглянувши у приміщенні суду у м. Дніпрі у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -

У С Т А Н О В И В:

24 квітня 2026 року позивач ОСОБА_1 , через представницю, звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 , із вимогами про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення (а. с. 1-8).

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03 грудня 2025 року відносно позивача винесено постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у розмірі 17000 гривень за неявку в установлений термін до ТЦК та СП за викликом, чим порушив ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Про наявність оскаржуваної постанови позивач дізнався 22 квітня 2026 року через додаток «Дія», куди було направлено сповіщення про відкриття відносно нього виконавчого провадження саме через вищевказане адміністративне правопорушення. Вказує, що з даною постановою він не згоден, оскільки вона є необґрунтованою та складеною з порушеннями вимог чинного законодавства. Стверджує, що не отримував жодної повістки, яка б зобов`язувала його прибути до ІНФОРМАЦІЯ_1 на вказану дату і час. Крім того, адміністративна справа відносно позивача була розглянута без його присутності та без повідомлення про це, якого не було своєчасно сповіщено про розгляд справи, що в силу приписів ч. 1 ст. 268 КУпАП виключало можливість розгляду справи. В оскаржуваній постанові зазначено, що позивач скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а саме: порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, в той час в фабулі постанови зазначено про те, що позивач не з`явився за викликом, тому вважає таку кваліфікацію невірною, оскільки позивач перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 , відомості про що містяться у «Резерв+». Вважає, що в постанові не зрозуміло взагалі суті правопорушення, не зрозуміло коли було скоєне правопорушення, оскільки не має жодних посилань на час та місце його скоєння, а тому зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУПАП. Тому, прохає суд визнати вищевказану постанову протиправною та скасувати її, а провадження у справі закрити.

Ухвалою суду від 28 квітня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження, без виклику сторін (а. с. 27), копія якої надіслана учасникам справи супровідним листом від 28 квітня 2026 року (а. с. 28).

05 травня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяві від представника відповідача (а. с. 31-35 та на звороті), в якому останній прохає відмовити у задоволені позовних вимог, обгартувавши відзив тим, що 03 грудня 2025 року об 02:02:54 позивач через мобільний застосунок «Резерв+», тобто через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста наклав кваліфікований електронний підпис на заяву, в порядку ст. 279-9 КУпАП, та направив її для розгляду до ІНФОРМАЦІЯ_4 , якою визнав вчинене ним порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме не прибув за повісткою до ТЦК та СП, відповідальність за такі дії передбачена ст. 210-1 КУпАП, та надав згоду на притягнення до адміністративної відповідальності за особистої відсутності. 03 грудня 2025 року за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, встановлено, що позивач в порушення вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», не з`явився за викликом повісткою №3980069 для уточнення даних, переданою для вручення мобільній групі Центральної адміністрації ДМР, про причину неявки відповідач не повідомив, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію), у зв`язку з чим, враховуючи вищезазначену заяву, було винесено постанову про адміністративне порушення № R235079 від 03 грудня 2025 року за відсутності позивача, якою накладено стягнення у вигляді штрафу у сумі 17000 гривень. Дана постанова після підписання начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 , підполковником ОСОБА_2 , була направлена відповідно до вимог чинного законодавства України до електронного кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, відповідно чого позивач отримав її в день підписання вищезазначеної постанови. Вважає, що під час складання оскаржуваної постанови були відсутні порушення процедури її складання, постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам чинного законодавства, вина позивача у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення доведена, крім того шляхом подання заяви позивач визнав вчинене правопорушення та не оспорює його.

Станом на дату розгляду справи судом відповідь на відзив до суду не надходила.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У зв`язку з тим, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, суд розглядає справу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши фактичні обставини справи письмовими доказами, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 03 грудня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_5 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № R235079 (за наявності поданої особою заяви, в якій вона зазначає що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності) (а. с. 24, 38 та на звороті), якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення ту вигляді штрафу у сумі 17000 гривень.

Так, зі змісту вказаної постанови убачається, що за результатом вивчення відомостей та реєстрової інформації Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів встановлено, що ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Враховуючи, що громадянин ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, накласти на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 гривень.

Відомості про вручення вказаної копії постанови позивачу в останній відсутні. Зазначено дату набрання чинності вказаною постановою – 13 грудня 2025 року.

В матеріалах справи відсутні докази, що таку копію надіслано позивачу ані засобами поштового зв`язку, ані на електронну пошту позивача чи електронний кабінет у застосунку «Резерв+».

06 березня 2026 року державним виконавцем Другого Правобережного відділу державної виконавчої служби у Чечелівському та Новокодацькому районах міста Дніпра Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кулініч Я.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № R235079 від 03 грудня 2025 року (а. с. 22 та на звороті) щодо примусового стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34000 гривень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ч. 1 ст. 55Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що позивач — це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду.

Нормами п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що індивідуальний акт — акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій aбo в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав aбo інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням aбo мас визначений строк.

Статтею6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Частиною 2 ст. 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Згідно з вимогами ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За приписами ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Таким чином, висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а саме правопорушення (у випадку його вчинення), повинне бути належним чином зафіксоване.

Приписами ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Приписами ч. 1 ст. 106 Конституції України, з-поміж іншого, передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Відповідно до вимог ст. 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» правовою основою мобілізаційної підготовки та мобілізації є Конституція України, Закон України «Про оборону України», цей та інші закони України, а також видані відповідно до них нормативно-правові акти.

Суд зазначає, що частиною першою та третьою статті 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

При цьому, приміткою у статті 210 КУпАП визначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Вимогами ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися: військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, -до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно із п. 82 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв`язку» від 5 березня 2009 р. № 270, Рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК” під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об`єкта поштового зв`язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”. Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв`язку адресат (одержувач) не з`явився для одержання рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК”, працівник об`єкта поштового зв`язку робить позначку “адресат відсутній за зазначеною адресою”, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв`язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Таким чином, обов`язок громадянина з`явитися за викликом до ТЦК та СП виникає виключно за умови отримання ним повістки про виклик, що має бути підтверджено належними та допустимими доказами.

Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту вручення позивачу повістки про виклик, як і доказів його належного сповіщення про дату, час та місце обов`язкової явки до ТЦК та СП.

Судом встановлено, в матеріалах справи міститься повістка №3980069 на ім`я ОСОБА_1 , яка надана відповідачем разом із відзивом на позов, про виклик, для уточнення даних, до ІНФОРМАЦІЯ_5 на 19 червня 2025 року о 09 годині 00 хвилин (а. с. 41 на звороті), яка не містить особистого підпису позивача про отримання даної повістки та часу.

Разом з цим, відповідачем надано лист №16/11-108 від 05 травня 2026 року від Центральної адміністрації Дніпровської міської ради (а. с. 42) до ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким повідомлено, що 18 червня 2025 року було здійснено вихід за адресою мешкання військовозобов`язаного ОСОБА_1 з метою оповіщення повісткою № 3980069 від 18 червня 2025 року, однак за вказаною адресою вхідні двері ніхто не відчинив, повістка була залишена у поштову скриню.

Однак, суд не приймає вказаний лист до уваги, з наступних підстав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено «Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період».

Відповідно до п. 41 Порядку № 506, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:

1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;

2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 КАС України, у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Таким чином, вирішуючи цей спір, суд керується принципом пріоритетності нормативно-правового акту вищої юридичної сили, оскільки положення Порядку № 560 (підзаконного акту) суперечать нормам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», застосуванню підлягають саме приписи Закону. Останній пов`язує виникнення у громадянина обов`язку з`явитися за викликом до ТЦК та СП виключно з фактом реального отримання ним повістки, а не із самим лише настанням обставин, які підзаконний акт тлумачить як належне оповіщення.

У відзиві на позовну заяві представник відповідача зазначив, що згідно з отриманою заявою, в порядку ст. 279-9 КУпАП, позивач визнав факт вчинення правопорушення та 03 грудня 2025 року надав особисту згоду про притягнення його до відповідальності за його відсутності (а. с. 39).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 279-9 КУпАП, керівник територіального центру комплектування та соціальної підтримки, начальник Служби мобілізації та територіальної оборони, регіонального органу Служби безпеки України, посадова особа уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України протягом трьох днів після отримання такої заяви зобов`язані перевірити викладені у ній фактичні дані про визнання особою правопорушення та надання нею згоди на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності і з дотриманням вимог статей 247, 280, 283 цього Кодексу винести постанову по справі, у тому числі без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як визначено вимогами п. п. 1,7 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач не дотримався вимог ст. 247, 280 КУпАП в частині встановлення у діянні особи складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, не з`ясував чи винен позивач в його вчиненні та чи підлягає він адміністративній відповідальності, оскільки матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачем були перевірені викладені у заяві позивача фактичні дані про визнання ним правопорушення та надання згоди на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності та дотримані вимоги 280 КУпАП.

Крім того, всупереч вимогам частини 2 статті 77 КАС України, відповідач не довів правомірність походження вищевказаної заяви, суд встановив, що вона не містить кваліфікованого електронного підпису (КЕП) позивача чи інших засобів його електронної ідентифікації, що підтверджували б автентичність цього документа та волевиявлення особи. Більш того, матеріали справи не містять технічних даних, які б свідчили про те, що ця заява була сформована та направлена позивачем через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста за допомогою мобільного застосунку "Резерв+", як про це стверджує відповідач у відзиві.

За таких обставин, вищезазначена заява не може вважатися належним та допустимим електронним доказом, а тому суд відхиляє її та не бере до уваги при вирішенні цього спору.

Положеннями ст. 268 КУпАП передбачено, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Оцінюючи викладене у сукупності, суд констатує, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідач не дотримався вимог статей 247, 280 КУпАП щодо обов`язкового встановлення в діянні особи складу адміністративного правопорушення, з`ясування її вини та наявності підстав для притягнення до адміністративної відповідальності. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що уповноваженою посадовою особою відповідача у порядку частини 2 статті 279-9 КУпАП було належним чином перевірено автентичність заяви позивача, викладені в ній фактичні дані про визнання вини та згоду на розгляд справи за його відсутності.

Наслідком безпідставного застосування спрощеного порядку розгляду справи за відсутності реального волевиявлення особи стало грубе порушення прав позивача, передбачених статтею 268 КУпАП, оскільки розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без його участі, за відсутності його своєчасного та належного сповіщення про час і місце судового розгляду, що позбавило позивача можливості скористатися правовою допомогою та надати власні пояснення. Таким чином, неотримання позивачем повістки про виклик у сукупності з незабезпеченням його права на участь у розгляді справи свідчать про протиправність дій відповідача та відсутність законних підстав для винесення оскаржуваної постанови.

Нормами ч. 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 286 КАС України передбачені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. п.1,3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

З огляду на встановлені судом обставини та відсутність у діях позивача складу правопорушення, оскаржувана постанова № R235079 від 03 грудня 2025 року підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за частиною 3 статті 210-1 КУпАП — закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП.

Ураховуючи викладене, суд вважає, що правові підстави для притягнення позивача до відповідальності відсутні, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

На виконання вимог ст. 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір суд відносить на рахунок відповідача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 19, 20, 72, 77, 96, 229, 242-246, 262, 286 КАС України, -

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – задовольнити.

Постанову № R235079 від 03 грудня 2025 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 2813 від 15 квітня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 гривень – скасувати.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1КУпАП – закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 (двадцять) копійок.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду згідно з вимогами ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи.

Рішення суду набирає законної сили протягом десяти днів зо дня його підписання суддею або протягом десяти днів зо дня отримання його копії учасниками справи, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Суддя А.І. Приваліхіна