Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №340/2911/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/2911/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулась до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 110950003009 від 28.11.2025 в частині неврахування при обчисленні загального страхового стажу ОСОБА_1 трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівної довідки №Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих виходнів;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області врахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи, підтвердженні трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою №Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих виходнів, з урахуванням правової оцінки, наданої судом;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити оцифрування відомостей про трудову діяльність ОСОБА_1 на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівної довідки № Я-380/05-02 від 13.11.2025 року про кількість відпрацьованих виходнів, шляхом внесення відповідних даних до реєстру застрахованих осіб.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про оцифрування документів, які підтверджують її трудову діяльність, для подальшого використання при призначенні пенсії, оскільки на момент звернення не мала необхідного страхового стажу для набуття права на пенсію за віком. Однак подану заяву за принципом екстериторіальності було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області як заяву про призначення пенсії за віком, за результатами чого прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії через недостатність у неї страхового стажу. Позивач вважає протиправним рішення відповідача в частині неврахування при обчисленні страхового стажу трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року та архівної довідки № Я-380/05-02 від 13.11.2025 року. Зазначає, що відсутність печатки на титульному аркуші трудової книжки є наслідком можливих порушень з боку посадових осіб підприємства та не може покладатися на працівника, а тому не є підставою для неврахування відповідних періодів роботи. Також вказує, що скорочене зазначення "імені" та відсутність "по батькові" в архівній довідці є формальними недоліками, які не спростовують належності документа позивачу та не можуть впливати на підтвердження трудового стажу. При цьому посилається на положення законодавства про пенсійне забезпечення, порядок підтвердження стажу роботи та правові висновки Верховного Суду щодо недопустимості покладення на працівника негативних наслідків неналежного оформлення роботодавцем трудових або архівних документів. Крім того, зазначає, що подані документи підлягали врахуванню та оцифруванню шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб.

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.05.2026 відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.36).

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову, вказавши, що позивач звернулася саме із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду поданих документів рішенням від 28.11.2025 №110950003009 їй було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Зазначив, що до страхового стажу не зараховано трудову книжку колгоспника через відсутність на титульній сторінці печатки підприємства або відділу кадрів, архівну довідку № Я-380/05-02 від 13.11.2025 через скорочене зазначення "імені" та відсутність "по батькові", а також довідку №Я-380/05-02 від 13.11.2025 через відсутність її засвідчення печаткою. Тому, за наявними документами та даними реєстру застрахованих осіб страховий стаж позивача на момент звернення становив 18 років 10 місяців 3 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за віком у 2025 році (а.с.41-42).

Дослідивши докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.

Як зазначено у позові, на виконання запровадженого в Україні механізму оцифрування відомостей про трудову діяльність громадян та переведення паперових трудових книжок в електронну форму позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про оцифрування документів, що підтверджують її трудову діяльність, додавши трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року та отриману від Об`єднаного трудового архіву Добровеличківської селищної ради архівну довідку від 13.11.2025 року № Я-380/05-02 про кількість відпрацьованих виходнів. При цьому на момент звернення вона не набула права на призначення пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу, а тому таке звернення було зумовлене виключно необхідністю оцифрування зазначених документів для їх подальшого використання при призначенні пенсії.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивач звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України із заявою від 24.11.2025 року про призначення пенсії за віком (а.с.49).

Заяву розглянуто за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком від 28.11.2025 року №110950003009. (а.с.19-20, 43)

Рішення мотивовано відсутністю необхідного страхового стажу – 32 роки. Вік заявника 60 років. Страховий стаж заявника становить: 18 років 10 місяців 3 дні. При цьому за результатом розгляду документів, доданих до заяви про призначення пенсії за віком, до загального страхового стажу не враховано:

- трудову книжку колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року, оскільки на титульній сторінці відсутня печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка, що є порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників;

- архівну довідку № Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів, оскільки в ній скорочено "ім`я" та відсутнє "по батькові", у зв`язку з чим зазначено, що така довідка може бути врахована після проведення перевірки;

- довідку від 13.11.2025 № Я-380/05-02, оскільки вона не завірена печаткою.

Про прийняте рішення позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 22.01.2026 (а.с.50).

Отже не погоджуючись із рішенням відповідача в частині неврахування при обчисленні загального страхового стажу трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 року та архівної довідки № Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів, позивач звернулася до суду з цим позовом.

При цьому належним способом захисту порушених прав позивач вважає визнання протиправним та скасування рішення відповідача у відповідній частині, а також покладення на відповідача обов`язку врахувати підтверджені зазначеними вище документами періоди роботи до загального страхового стажу, здійснити оцифрування відомостей про трудову діяльність та внести відповідні дані до реєстру застрахованих осіб.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

Дане право деталізоване у законах України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі – Закон № 1788-XII) та "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (також - Закон № 1058-IV).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV:

пенсія – щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом;

страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 3 Закону №1788-ХІІ право на трудову пенсію мають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, гіг-спеціалісти, які залучені резидентами Дія Сіті за гіг-контрактами відповідно до Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої – третьої статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Призначення пенсії за віком здійснюється автоматично (без звернення особи) у разі набуття застрахованою особою права на призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, на підставі відомостей, наявних у системі персоніфікованого обліку, якщо до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, особа не повідомила про бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

У разі відсутності в системі персоніфікованого обліку даних про страховий стаж, необхідний для призначення пенсії за віком (у тому числі за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку), територіальний орган Пенсійного фонду інформує застраховану особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду, про відсутність таких відомостей та необхідність їх подання (за наявності). Документи про страховий стаж можуть бути подані до територіального органу Пенсійного фонду або через особистий електронний кабінет на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія за віком, що призначається автоматично (без звернення особи), - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, крім випадків відсутності в системі персоніфікованого обліку відомостей про страховий стаж застрахованої особи, необхідний для призначення пенсії за віком при досягненні пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. У разі якщо документи про страховий стаж не подані протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, вважається, що застрахована особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно з частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Порядок прийняття та оформлення документів для призначення пенсії за віком врегульовано "Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі – Порядок №22-1).

Згідно пункту 1.8 Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява про призначення пенсії подається через вебпортал або засобами Порталу Дія днем звернення за призначенням пенсії вважається дата реєстрації на вебпорталі або засобами Порталу Дія заяви разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Якщо заява пересилається поштою (у випадках, передбачених абзацами четвертим та п`ятим пункту 1.1 цього розділу цього Порядку), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу або засобами Порталу Дія). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі або засобами Порталу Дія.

Якщо наявних документів достатньо для визначення права особи на призначення пенсії, пенсія призначається на підставі таких документів. При надходженні додаткових документів у визначений строк розмір пенсії переглядається з дати призначення. У разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон).

Право на призначення пенсії за віком при автоматичному призначенні (без звернення особи) визначається на підставі даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб), наявних на дату досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону. У разі якщо даних про страховий стаж у системі персоніфікованого обліку (у тому числі за періоди до впровадження персоніфікованого обліку) недостатньо для призначення пенсії за віком, орган, що призначає пенсію, повідомляє особу, у тому числі через її особистий електронний кабінет на вебпорталі або засобами Порталу Дія, про відсутність таких відомостей та порядок подання необхідних для призначення пенсії документів (за наявності). При надходженні документів про страховий стаж протягом трьох місяців з дня досягнення застрахованою особою пенсійного віку, передбаченого частиною першою статті 26 Закону, пенсія призначається у строк, визначений абзацом другим пункту 1 частини першої статті 45 Закону. Якщо документи не будуть подані у зазначений строк, вважається, що особа виявила бажання одержувати пенсію з більш пізнього віку.

Згідно із статтею 24 Закону №1058-IV, страховий стаж – період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Період, протягом якого особа перебувала у відпустці без збереження заробітної плати, передбаченій пунктом 20 частини першої статті 25 Закону України "Про відпустки", включається до страхового стажу.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону, за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Умови призначення пенсії за віком наведені у статті 26 розділу ІІІ ("Пенсії за віком у солідарній системі") Закону №1058-IV.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років.

Згідно з частиною другою статті 26 Закону №1058-IV, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року – від 22 до 32 років.

У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу, зокрема: з 1 січня 2028 року - від 15 до 25 років (частина третя статті 26 Закону №1058-IV).

Частиною четвертою статті 26 Закону №1058-IV передбачено, що у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою – третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою – третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку.

Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.

Згідно із статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі – Порядок № 637 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.

Згідно з пунктом 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Із аналізу зазначених норм суд дійшов висновку, що трудовий стаж підтверджується записами у трудовій книжці і лише у випадку відсутності трудової книжки, записів у ній або ж, якщо наявні записи неправильні чи неточні щодо періодів роботи, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Як встановлено, за результатами розгляду заяви позивача від 24.11.2025 відповідачем прийнято рішення №110950003009 від 28.11.2025 про відмову у призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому вказаний висновок ґрунтувався, зокрема, на неврахуванні відповідачем при обчисленні загального страхового стажу окремих періодів трудової діяльності позивача, підтверджених трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою № Я-380/05-02 від 13.11.2025, з мотивів відсутності печатки на титульному аркуші трудової книжки, а також через наявність у документах архівного фонду відомостей про позивача із скороченим зазначенням "імені" та без зазначення "по батькові".

Так, на час початку заповнення трудової книжки позивача діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року № 162 (далі – Інструкція № 162), яка діяла до 29 липня 1993 року.

Пунктом 1.1 Інструкції № 162 передбачалося, що трудова книжка є основним документом про трудової діяльності робітників та службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій*, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з пунктом 1.3 Інструкції № 162, особи, які надходять на роботу як робітники та службовці вперше, зобов`язані подати адміністрації довідку про останнє заняття, видану за місцем проживання відповідною житлово-комунальною організацією, селищною або сільською Радою народних депутатів, вуличним комітетом (довідка, видана вуличним комітетом), повинна бути засвідчена виконавчим; звільнені з лав Збройних Сил СРСР зобов`язані пред`явити адміністрації військовий квиток.

Пунктами 2.1, 2.2, 2.10 та 2.11 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них проводиться мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, біля яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР. Заповнення трудової книжки вперше виробляється адміністрацією підприємства у присутності працівника пізніше тижневого терміну від часу прийому працювати. Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) та дата народження зазначаються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта – середня, середня спеціальна та вища – вказується лише на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіту також може бути здійснений лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу тощо). Професія чи спеціальність записується у трудовій книжці на підставі документа про освіту або іншого належно оформленого документа. Після вказівки дати заповнення трудової книжки працівник підписом засвідчує правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний лист) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (чи друк відділу кадрів), де вперше заповнювалася трудова книжка.

Пунктом 8.1 Інструкції № 162 визначалося, що контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснюється у порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (СП СРСР, 1973 р. № 21, ст. 115).

Відповідно до п. 18 постановою Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 6 вересня 1973 р. № 656 "Про трудові книжки робітників та службовців" відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання та видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Крім того, пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі – Інструкція № 58), яка діє з 29 липня 1993 року, також передбачено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктами 2.11 та 2.12 Інструкції № 58 передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.

Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, відповідно до вказаних нормативних актів трудова книжка є основним документом, що підтверджує трудову діяльність працівника, а її заповнення, ведення, облік та зберігання покладалися на адміністрацію підприємства або уповноважених посадових осіб. При цьому відповідальність за організацію ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладалася на керівника підприємства, установи чи організації.

Отже можливі порушення порядку оформлення трудової книжки, допущені посадовими особами підприємства під час її заповнення, зокрема щодо проставлення печатки на титульному аркуші, не можуть покладатися на працівника та самі по собі не можуть бути підставою для неврахування відомостей трудової книжки як доказу трудового стажу.

Зокрема, Верховний Суд неодноразово наголошував, що працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною судом у постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а.

Згідно правової позиції, сформульованої Верховним Судом у постановах, зокрема від 30 вересня 2019 року у справі № 638/18467/15-а та від 19 грудня 2019 року у справі № 307/541/17, підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи, а не правильність записів у трудовій книжці. Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Судом встановлено, що трудова книжка колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 (а.с.59-60) містить записи про трудову діяльність позивача у період з 04.06.1988 по 12.09.2000. Вказані записи внесені у хронологічній послідовності, містять відомості про місце роботи, займані посади, реквізити відповідних наказів, посвідчені підписами уповноважених осіб та печатками підприємств. Доказів недостовірності цих записів або їх невідповідності первинним документам відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд вважає, що відсутність на титульному аркуші трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 печатки підприємства, на якому вона вперше заповнювалася, є формальним недоліком її оформлення, який не впливає на достовірність відомостей про трудову діяльність позивача та не може бути самостійною підставою для неврахування відповідних періодів роботи при обчисленні страхового стажу.

Крім того, періоди роботи позивача з 04.06.1988 по 12.09.2000 підтверджуються архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву Добровеличківської селищної ради Кіровоградської області № Я-380/05-02 від 13.11.2025 (а.с.46) про кількість відпрацьованих вихододнів. При цьому із супровідного листа архівної установи (а.с.48) вбачається, що інших працівників із прізвищем, ім`ям та по батькові ОСОБА_1 у відповідному господарстві не значилося. Тому, зазначення в архівних документах "імені" позивача у скороченому вигляді та відсутність "по батькові" не спростовують належності цих документів саме позивачу та також не можуть бути підставою для неврахування підтверджених ними періодів роботи, оскільки такі особливості відображення персональних даних є наслідком ведення первинної документації відповідними посадовими особами, за що позивач відповідальності не несе.

В постанові Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17 судом була викладена правова позиція, де зазначено, що відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

У постанові від 12 грудня 2019 року у справі № 229/3431/16-а Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів пенсійного органу про неможливість підтвердження трудового стажу через відсутність на зберіганні в державному архіві запитуваних документів та вказав про неможливість надання повного об`єму необхідних для реалізації прав позивача документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, неврахування відповідачем періодів роботи позивача, підтверджених трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою №Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів, є порушенням її конституційних прав на отримання належного пенсійного забезпечення. Тому суд вважає, що відповідні періоди повинні бути враховані позивачу до її страхового стажу.

Крім того, згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Тобто, пенсійний орган, у випадку сумнівів, виявлення помилок або неточностей у документах, має право звернутись до підприємств, організацій і окремих осіб, на яких працювала особа, що звернулась із заявою про призначення пенсії, із запитом про витребування відповідних документів, необхідних для визначення права на пенсію.

Відповідно до частини першої статті 64 Закону №1058-IV виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право, зокрема: отримувати безоплатно від органів державної влади, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання і від фізичних осіб - підприємців відомості, пов`язані з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для виконання ними функцій, передбачених цим Законом та іншими законами України; проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядок їх використання; порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; у разі виявлення порушень порядку, використання коштів Пенсійного фонду звертатися в установленому законом порядку до контролюючих та правоохоронних органів.

Враховуючи викладене, відповідач, маючи цілу низку повноважень, не вчинив жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права позивача на пенсію, поклавши весь тягар відповідальності на останню.

На підставі частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому в силу частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем під час вирішення питання про призначення позивачу пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV безпідставно не враховано до загального страхового стажу періодів її роботи, підтверджені трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою № Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів.

Таким чином, з`ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 28.11.2025 №110950003009 винесено протиправно, необґрунтовано та не пропорційно, тому воно підлягає скасуванню.

Враховуючи те, що відповідачем було прийнято протиправне рішення та безпідставно не зараховано до загального страхового стажу позивача періоди роботи з 04.06.1988 по 12.09.2000, які підтверджуються трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою № Я-380/05-02 від 13.11.2025 про кількість відпрацьованих вихододнів, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, зарахувавши зазначені періоди до її загального страхового стажу, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.

Поряд з цим суд не знаходить підстав для задоволення позовної вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити оцифрування відомостей про трудову діяльність позивача на підставі трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівної довідки № Я-380/05-02 від 13.11.2025 шляхом внесення відповідних даних до реєстру застрахованих осіб.

Так, відповідно до пунктів 6 - 9 Порядку обліку трудової діяльності працівника, фізичної особи-підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно, в електронній формі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 № 1084, відомості про трудову діяльність працівника подаються Пенсійному фонду України через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України у вигляді копій передбачених законодавством документів, виготовлених шляхом сканування з обов`язковим накладенням страхувальником або працівником кваліфікованого електронного підпису. Зазначені відомості можуть бути подані також в оцифрованому вигляді. Вимоги до формату подання інформації встановлюються Пенсійним фондом України.

Відомості, що дають змогу ідентифікувати особу, подаються шляхом заповнення відповідних полів анкети працівника, при цьому подання відомостей, зазначених в абзацах другому - сьомому підпункту 1 пункту 5 цього Порядку, є обов`язковим.

Невід`ємною складовою відомостей, поданих страхувальником, є сканована копія згоди працівника щодо надання дозволу на обробку його персональних даних, передбачених цим Порядком.

У разі подання відомостей про трудову діяльність працівника особисто надання згоди на обробку персональних даних здійснюється шляхом проставлення відмітки про надання такого дозволу в електронному кабінеті застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Скановані копії трудової книжки працівника, документів про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 (ЗП України, 1993 р., № 12, ст. 273), мають містити всі сторінки та поля відповідних документів, бути придатні для сприйняття їх змісту, зокрема дані про серію та номер бланків документів.

Оцифрування відомостей про трудову діяльність працівника на підставі сканованих копій документів, зазначених у пункті 8 цього Порядку, здійснюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду України шляхом доповнення персональної облікової картки застрахованої особи в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування інформацією, наявною в сканованих копіях документів.

Повідомлення про виявлені випадки відсутності в трудовій книжці необхідних записів або неправильних чи неточних записів про періоди роботи, або інших розбіжностей (зокрема за періоди страхового стажу після 1 липня 2000 р. за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування) надсилається застрахованій особі через її електронний кабінет застрахованої особи на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

З аналізу положень Порядку №1084 вбачається, що оцифрування відомостей про трудову діяльність особи є окремою адміністративною процедурою, яка здійснюється відповідальною особою органу Пенсійного фонду України після подання страхувальником або застрахованою особою визначеного законодавством пакета документів через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України та перевірки таких документів на відповідність установленим вимогам.

Водночас, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що позивач зверталася до територіального орану Пенсійного фонду України із заявою про оцифрування відомостей про трудову діяльність та внесення відповідних даних до реєстру застрахованих осіб у порядку, визначеному Порядком № 1084. Наявні у справі докази підтверджують лише факт звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої відповідачем (за принципом екстериторіальності) було прийнято спірне рішення від 28.11.2025 №110950003009.

За змістом частини першої статті 5 КАС України судовий захист надається у разі порушення рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень прав, свобод або інтересів особи. Оскільки доказів звернення позивача із заявою про оцифрування відомостей про трудову діяльність та доказів вчинення відповідачем будь-яких дій або бездіяльності під час розгляду такого звернення матеріали справи не містять, підстави вважати порушеним право позивача саме у спірних правовідносинах щодо оцифрування відомостей про трудову діяльність відсутні.

За таких обставин вимога позивача про зобов`язання відповідача здійснити оцифрування відомостей про її трудову діяльність є передчасною та задоволенню не підлягає. Водночас під час повторного розгляду заяви відповідач повинен врахувати висновки суду щодо необхідності зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи, підтверджених трудовою книжкою колгоспника серії та архівною довідкою про кількість відпрацьованих вихододнів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог (частина третя статті 139 КАС України).

Фактично предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених (незадоволених) позовних вимог. Саме такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору було застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20

Отже здійснені позивачем судові витрати на сплату судового збору у сумі 1331,20 грн (а.с.34) слід стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.132, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (61000, м. Харків, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під`їзд, 2 поверх, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області від 28.11.2025 № 110950003009 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 24.11.2025, зарахувавши до загального страхового стажу згідно з трудовою книжкою колгоспника серії НОМЕР_1 від 29.07.1988 та архівною довідкою № Я-380/05-02 від 13.11.2025 періоди роботи з 04.06.1988 по 12.09.2000, та прийняти рішення, з урахуванням висновків суду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) здійснені судові витрати на оплату судового збору в сумі 1331,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. КАРМАЗИНА