Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №320/18237/24 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року № 320/18237/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:

1. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 , які полягають у відмові у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

2. Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 надати військовозобов`язаному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на підставі абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Позовна заява обґрунтована тим, що до відповідача повторно подано заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації разом із доданими документами, які підтверджують факт наявності у позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації згідно абзацу одинадцятого частини першої статті 23 Закону № 3543-XII у зв`язку із наявністю батька з інвалідністю II групи та відсутністю інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону утримувати батька. За результатами розгляду даної заяви відповідач надав відповідь про те, що абзац одинадцятий частини першої статті 23 Закону № 3543-XII не може бути застосований, оскільки у особи з інвалідністю (батька) є інша працездатна особа, яка зобов`язана відповідно до закону його утримувати.

Позивач зазначає, що у його у батька була донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла у ранньому віці, що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . Крім того, у батька позивача є ще один син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 31.05.2023 № 2 було визнано таким, що з 31 травня 2023 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків у складі військової частини НОМЕР_2 та отримав статус діючого військовослужбовця Збройних сил України, та перебуває на військовій службі по теперішній час, що підтверджено витягом з наказу № 2 від 31.05.2023 та довідкою про перебування на військовій службі № 628/39 від 23.02.2024. Тобто, фактично брат позивача, перебуваючи на військовій службі, не може здійснювати утримання чи догляд за батьком інвалідом ІІ групи. Позивач вважає дії відповідача незаконними, протиправними та такими, що порушують його права. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами опрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідач ухвалу суду отримав, проте відзив на позов, станом на час розгляду справи, до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою від 04.03.2024 про надання відстрочки від мобілізації згідно із абз. 11 частини 1 статі 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ІНФОРМАЦІЯ_3 надіслав ОСОБА_1 лист від 27 березня 2024 року №07/2968 у якому повідомлено, що абзац 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації не може бути застосований, оскільки є інша працездатна особа, яка зобов`язана відповідно до закону утримувати особу з інвалідністю –батька.

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права – порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який діє на момент розгляду цієї справи.

Законом України № 3543-XII від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон №3543-XII) встановлено правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначено засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Статтею 23 Закону № 3543-XII визначені категорії громадян, для яких встановлена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

Відповідно до вимог абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543 не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону їх утримувати.

Згідно з пунктом 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 (далі - Положення № 154), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, інших містах, районах, районах у містах.

Залежно від обсягів облікової, призовної та мобілізаційної роботи утворюються районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки (далі - районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).

Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки утворюються, ліквідуються, реорганізовуються Міноборони.

Відповідно до абзацу 9 пункту 11 Положення № 154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов`язаних.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 04.03.2024 щодо надання відстрочки від призову під час мобілізації, у зв`язку із наявністю батька із числа осіб з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААВ №720236.

Родинні зв`язки позивача з батьком, ОСОБА_4 підтверджуються свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_3 .

За результатом розгляду поданої позивачем заяви та доданих до неї документів відповідачем відмовлено у наданні позивачу відстрочки. Відмовляючи позивачу у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, відповідач в якості підстави вказав про наявність інших працездатних осіб, які зобов`язані утримувати ОСОБА_4 .

Судом на підставі належних доказів встановлено, що станом на дату звернення до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, у позивача є рідний брат, син ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , який із 31.05.2023 перебуває на військовій службі.

Обґрунтовуючи протиправність відмови відповідача, позивач вказує, що факт наявності у батька позивача дружини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , також не може слугувати підставою для відмови у наданні позивачу відстрочки від призову, оскільки норми СК України закріплюють право, а не обов`язок, одного з подружжя на утримання.

Щодо такого твердження позивача, суд зазначає наступне.

Стаття 51 Конституції України приписує, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов`язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст.54 СК України дружина, чоловік мають право розподілити між собою обов`язки в сім`ї. Дружина, чоловік повинні утверджувати повагу до будь-якої праці, яка робиться в інтересах сім`ї. Усі найважливіші питання життя сім`ї мають вирішуватися подружжям спільно, на засадах рівності. Дружина, чоловік мають право противитися усуненню їх від вирішення питань життя сім`ї. Вважається, що дії одного з подружжя стосовно життя сім`ї вчинені за згодою другого з подружжя.

Відповідно до ст.55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Чоловік зобов`язаний утверджувати в сім`ї повагу до матері. Дружина зобов`язана утверджувати в сім`ї повагу до батька.

Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім`ї за свою поведінку в ній.

Дружина та чоловік зобов`язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім`ї.

Відповідно до частини 2 та 3 ст. 75 Сімейного кодексу України право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Утримання одному з подружжя відповідно до ч.1 ст.77 СК України надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою.

Тобто, члени подружжя мають обов`язок підтримувати один одного.

Суд в межах даної адміністративної справи надає правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами та які були підставою для звернення до суду, а тому зауважує на відсутність в матеріалах справи доказів, що станом на дату звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, його мати була непрацездатною в розумінні ст. 75 Сімейного кодексу України.

Такі докази не додано ОСОБА_1 і до заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.

Отже позивачем не доведено існування обставин для надання відстрочки позивачу відповідно до абз. 11 ч.1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд не вбачає підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою позивачу в задоволенні позовних вимог питання щодо розподілу судових витрат у даній справі щодо судового збору не вирішується.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.