Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №760/3084/20 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ справа №760/3084/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Сергія Верланова, Державної податкової служби України у м. Києві в особі Малихіної Оксани та Злати Лагутіної, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві в особі Задерейко І., Головне управління Держпраці у Київській області в особі Стахівського Сергія, Київський завод "Радар" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової служби України в особі Сергія Верланова, Державної податкової служби України у м. Києві в особі Малихіної Оксани та Злати Лагутіної, інші особи: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві в особі Задерейко І., Головне управління Держпраці у Київській області в особі Стахівського Сергія, Київський завод "Радар" про оскарження бездіяльності та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що у період роботи на Київському заводі «Радар» у нього виникли сумніви щодо правильності нарахування заробітної плати, сплати єдиного внеску, податків та зборів із сум заробітної плати, а також щодо повноти виконання роботодавцем обов`язків, пов`язаних із веденням обліку його праці та здійсненням відповідних обов`язкових платежів. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач вважає, що органи ДПС України та її територіальний орган у місті Києві повинні були в межах покладених на них повноважень перевірити правильність нарахування, обчислення та сплати Київським заводом «Радар» єдиного внеску та інших обов`язкових платежів, які пов`язані з виплатою заробітної плати працівникам. Позивач посилається на те, що податкові органи, відповідно до норм Податкового кодексу України та Закону України №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», мають повноваження здійснювати контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків, зборів та єдиного внеску, у тому числі у зв`язку із виплатою заробітної плати. Позивач зазначає, що ним подавалися відповідні звернення, заяви та скарги до Пенсійного фонду України, органів ДПС України, органів Держпраці та інших державних органів, у яких він просив перевірити викладені ним обставини щодо можливого порушення його трудових та соціальних прав, пов`язаних із нарахуванням заробітної плати, обчисленням єдиного внеску та відображенням відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку. На думку позивача, отримані ним відповіді не свідчать про належне та повне виконання відповідачами своїх повноважень, оскільки, як він вважає, відповідачі фактично не встановили всіх обставин, не витребували необхідні документи у Київського заводу «Радар», не здійснили перевірку правильності нарахування заробітної плати та сплати єдиного внеску, а також не забезпечили поновлення порушених, на його думку, прав. Позивач вважає, що відповідачі помилково посилаються на те, що порушені ним питання належать виключно до сфери трудових правовідносин, оскільки, за його доводами, питання нарахування заробітної плати безпосередньо пов`язане із правильністю нарахування і сплати єдиного внеску, податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, контроль за якими належить до компетенції податкових органів. Також позивач зазначає, що без проведення відповідної перевірки роботодавця неможливо встановити обсяг виконаної ним роботи, правильність розміру нарахованої заробітної плати, достовірність відомостей, поданих роботодавцем, а також повноту нарахування та сплати єдиного внеску. З урахуванням викладеного позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність відповідачів, яка, на його думку, полягає у невжитті належних заходів щодо перевірки викладених ним обставин, а також зобов`язати відповідачів у межах їхніх повноважень вчинити дії, спрямовані на перевірку правильності нарахування заробітної плати, єдиного внеску, податків і зборів щодо Київського заводу «Радар».

Відповідно ухвали Солом`янського районного суду міста Києва про передачу справи на розгляд іншому адміністративному суду від 14.02.2020 матеріали адміністративної справи №760/3084/20 передано на розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.05.2020 року залишено позовну заяву без руху у зв`язку з невідповідністю позовної заяви вимогам, встановленими статтями 160, 161, 172 КАС України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 року позовну заяву повернуто, оскільки недоліки позовної заяви позивачем усунуто не в повному обсязі.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2022 року ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.05.2020 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04.08.2022 року залишено позовну заяву без руху у зв`язку з ненаданням примірників позовної заяви, а також копій доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи.

14.09.2022 року на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від позивача надійшла заява про відвід судді.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2022 року заяву позивача про відвід судді Добрянської Я.І визнано необґрунтованою.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.09.2022 року відмовлено у задоволенні заяви позивача про відвід судді Добрянської Я.І. у справі № 760/3084/20.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.11.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №760/3084/20 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого Головне управління ДПС у м. Києві проти задоволення позову заперечує та зазначає, що з боку контролюючого органу протиправної бездіяльності щодо позивача допущено не було. Відповідач вказує, що на адресу ГУ ДПС у м. Києві надходив лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.09.2019 №199764/08, яким було направлено звернення ОСОБА_1 для вчинення контрольно-перевірочних заходів щодо ТОВ «Київський завод Радар». ГУ ДПС у м. Києві зазначає, що за результатами аналізу інтегрованих карток платника податків ТОВ «Київський завод Радар» не встановлено заборгованості зі сплати податків і зборів, а тому не було законних підстав для організації та проведення документальної позапланової перевірки цього підприємства. Також відповідач зазначає, що позивачу були надані відповіді листами від 11.10.2019 та 09.01.2020, а Державна податкова служба України за результатами розгляду скарги позивача доручала ГУ ДПС у м. Києві з`ясувати обставини у межах компетенції. На думку відповідача, питання додержання законодавства про працю, правильності оформлення трудових відносин, встановлення фактичного обсягу виконаної роботи та перевірки трудових прав працівника не належать до компетенції податкового органу, а перебувають у сфері повноважень органів, які здійснюють державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю. З огляду на це відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 звертався до різних державних органів з питаннями, пов`язаними з його роботою на Київському заводі «Радар», правильністю нарахування заробітної плати, відображенням відповідних відомостей у системі персоніфікованого обліку, а також сплатою єдиного внеску та інших обов`язкових платежів.

Зокрема, до Головного управління ДПС у м. Києві надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.09.2019 №199764/08, зареєстрований у ГУ ДПС у м. Києві 13.09.2019 за №2658/9, яким було направлено звернення ОСОБА_1 для вчинення контрольно-перевірочних заходів щодо ТОВ «Київський завод Радар».

На виконання зазначеного листа Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено аналіз інтегрованих карток платника податків ТОВ «Київський завод Радар», за результатами якого не встановлено заборгованості зі сплати податків і зборів.

У зв`язку з цим ГУ ДПС у м. Києві дійшло висновку про відсутність законних підстав для організації та проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «Київський завод Радар» і листом від 11.10.2019 №4743/с/26-15-33-08-15 надало позивачу відповідь по суті порушених питань.

Також листом від 11.10.2019 №1919/9/26-15-33-08-14 ГУ ДПС у м. Києві повідомило Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві про результати розгляду звернення.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся зі скаргою до вищого контролюючого органу.

Державна податкова служба України листом від 08.01.2020 №216/7/99-00-04-09-01, зареєстрованим у ГУ ДПС у м. Києві 09.01.2020 за №213/8, зобов`язала ГУ ДПС у м. Києві з`ясувати обставини справи, перевірити в межах компетенції викладену у скарзі ОСОБА_1 інформацію та, у разі встановлення порушень законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, вжити відповідних заходів реагування.

На виконання зазначеного доручення ГУ ДПС у м. Києві листом від 09.01.2020 №432/с/26-15-42-08-27 повідомило позивача, що питання трудових відносин не належить до компетенції контролюючого органу та перебуває у сфері повноважень органів, уповноважених здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Вважаючи, що податкові органи не здійснили належної перевірки викладених ним обставин, не витребували у роботодавця необхідні документи та не забезпечили перевірку правильності нарахування заробітної плати, єдиного внеску та інших обов`язкових платежів, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип має визначальне значення для вирішення цього спору, оскільки суд перевіряє не доцільність поведінки суб`єкта владних повноважень, а те, чи мав відповідний орган чітко визначений законом обов`язок вчинити саме ті дії, на невчиненні яких наполягає позивач.

Відповідно до частини першої статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори у строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом.

Пунктом 41.1 статті 41 Податкового кодексу України визначено контролюючі органи, до яких належать, зокрема, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та його територіальні органи.

Водночас саме по собі віднесення органу до контролюючих органів не означає наявності у нього необмежених повноважень щодо втручання у діяльність платника податків або проведення перевірки з будь-яких питань, порушених фізичною особою у зверненні.

Контролюючий орган може здійснювати перевірку лише за наявності визначених законом підстав, у встановленому законом порядку та в межах предмета перевірки, прямо передбаченого законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору й обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до частини другої статті 6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, а також подавати звітність до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску.

Згідно з частиною п`ятою статті 9 Закону №2464 сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті для його зарахування.

Частиною восьмою статті 9 Закону №2464 встановлено обов`язок платників єдиного внеску сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім випадків, прямо визначених законом.

Відповідно до частини дванадцятої статті 9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Частиною шістнадцятою статті 25 Закону №2464 передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Разом з тим наявність у контролюючого органу повноважень щодо контролю за нарахуванням і сплатою єдиного внеску не означає, що такий орган зобов`язаний проводити документальну перевірку за кожним зверненням фізичної особи без наявності передбачених законом підстав.

Питання державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема щодо правильності оформлення трудових відносин, фактичного допуску до роботи, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, належать до повноважень спеціально уповноважених органів у сфері державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

У спірний період відповідні повноваження щодо здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю були покладені на органи, уповноважені здійснювати державний контроль у сфері праці, а не на органи ДПС як контролюючі органи у сфері адміністрування податків і єдиного внеску.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав та інтересів особи від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень суд перевіряє, чи діяли такі суб`єкти на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси, та просити про їх захист шляхом визнання такої бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити певні дії.

При цьому протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень має місце тоді, коли такий суб`єкт був зобов`язаний вчинити певні дії, мав для цього реальну та юридичну можливість, однак безпідставно їх не вчинив.

Отже, для задоволення позову про визнання бездіяльності протиправною позивач повинен довести, що відповідний суб`єкт владних повноважень мав конкретний обов`язок діяти саме у спосіб, визначений позивачем, та що невчинення таких дій порушило права, свободи чи інтереси позивача.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги або заперечення.

В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доказування правомірності своєї поведінки покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас зазначене правило не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, якими він обґрунтовує порушення свого права, а також наявність правового обов`язку відповідача вчинити саме ті дії, яких він вимагає.

Визначаючи зміст заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.

Суд зазначає, що позовна заява позивача виконана рукописним способом, при цьому викладення обставин справи, доводів та позовних вимог не має чіткої структури. Зміст вимог розміщений у різних частинах позовної заяви, окремі прохання та твердження повторюються, а окремі доводи наведені без чіткого розмежування між обставинами справи, правовим обґрунтуванням та власне позовними вимогами.

У зв`язку з цим для правильного вирішення спору суд виходить не лише з буквального формулювання окремих фраз позовної заяви, а із загального змісту викладених позивачем доводів, їх взаємозв`язку та спрямованості на захист прав, які позивач вважає порушеними.

Проаналізувавши зміст позовної заяви в цілому, суд дійшов висновку, що фактично позивач пов`язує порушення своїх прав із тим, що органи Державної податкової служби України, на його думку, не здійснили належної перевірки діяльності Київського заводу «Радар» щодо правильності нарахування йому заробітної плати, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а також інших податків і зборів, пов`язаних із виплатою заробітної плати.

Таким чином, незалежно від окремих формулювань, використаних позивачем у різних частинах позовної заяви, суд приходить до висновку, що по суті позивач просить:

-визнати неправомірною бездіяльність податкових органів щодо реагування на його звернення та заяви;

-зобов`язати Державну податкову службу України та Головне управління ДПС у місті Києві здійснити перевірочні заходи стосовно Київського заводу «Радар» з питань правильності нарахування заробітної плати, обчислення та сплати єдиного внеску, податків і зборів;

-фактично спонукати відповідачів до проведення перевірки обставин, які, на переконання позивача, свідчать про порушення його трудових та соціальних прав.

Саме з урахуванням такого розуміння змісту позовних вимог суд надає оцінку доводам сторін та перевіряє наявність чи відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Матеріалами справи підтверджується, що звернення позивача не було залишене контролюючими органами без розгляду.

Так, до ГУ ДПС у м. Києві надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.09.2019 №199764/08, зареєстрований у ГУ ДПС у м. Києві 13.09.2019 за №2658/9, яким направлено звернення позивача для вчинення контрольно-перевірочних заходів щодо ТОВ «Київський завод Радар».

На виконання цього листа ГУ ДПС у м. Києві провело аналіз інтегрованих карток платника податків ТОВ «Київський завод Радар», за результатами якого не встановило заборгованості зі сплати податків і зборів.

З огляду на це контролюючий орган дійшов висновку про відсутність законних підстав для організації та проведення документальної позапланової перевірки підприємства.

Суд бере до уваги, що позивачу було надано відповідь листом ГУ ДПС у м. Києві від 11.10.2019 №4743/с/26-15-33-08-15, а Головному управлінню Пенсійного фонду України в м. Києві — листом від 11.10.2019 №1919/9/26-15-33-08-14.

Отже, твердження позивача про повну бездіяльність контролюючого органу не підтверджується матеріалами справи, оскільки відповідач вчинив дії з розгляду отриманих матеріалів, здійснив перевірку наявних у нього інформаційних даних та надав відповідь заявнику.

Суд також враховує, що після незгоди позивача з відповіддю ГУ ДПС у м. Києві він звернувся зі скаргою до вищого контролюючого органу. ДПС України листом від 08.01.2020 №216/7/99-00-04-09-01, зареєстрованим у ГУ ДПС у м. Києві 09.01.2020 за №213/8, зобов`язала ГУ ДПС у м. Києві з`ясувати обставини справи, перевірити в межах компетенції викладену в скарзі інформацію та у разі встановлення порушень законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, вжити відповідних заходів реагування.

На виконання зазначеного доручення ГУ ДПС у м. Києві листом від 09.01.2020 №432/с/26-15-42-08-27 повідомило позивача, що питання трудових відносин не належить до компетенції контролюючого органу, а перебуває у сфері повноважень органів, уповноважених здійснювати державний нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю.

Суд вважає зазначену відповідь такою, що узгоджується з розмежуванням компетенції державних органів.

Податкові органи дійсно здійснюють адміністрування податків і зборів, а також єдиного внеску, однак такі повноваження не є тотожними повноваженням органів державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

Перевірка правильності оформлення трудових відносин, встановлення фактичного обсягу виконаної роботи, дослідження умов праці, визначення відповідності виплаченої заробітної плати виконаній роботі та вирішення спорів щодо трудових прав працівника не належать до повноважень ДПС як контролюючого органу у сфері адміністрування податків і зборів.

Доводи позивача про те, що питання заробітної плати пов`язане зі сплатою єдиного внеску, суд не відхиляє як такі, однак зазначає, що сам по собі такий зв`язок не створює безумовного обов`язку податкового органу проводити документальну позапланову перевірку роботодавця за кожним зверненням працівника.

Для проведення документальної перевірки податковий орган повинен мати визначені законом підстави.

Позивач не довів, що у відповідачів були наявні саме такі підстави та що закон покладав на ДПС України або ГУ ДПС у м. Києві обов`язок провести документальну перевірку Київського заводу «Радар» у спосіб і з питань, визначених позивачем у позовній заяві.

Суд також враховує, що ГУ ДПС у м. Києві, діючи в межах отриманих матеріалів і своєї компетенції, перевірило інтегровані картки платника податків ТОВ «Київський завод Радар» та не встановило заборгованості зі сплати податків і зборів.

Позивач не надав належних доказів, які б спростовували ці дані або свідчили про те, що відповідач мав у своєму розпорядженні інші обов`язкові для врахування відомості, які прямо зобов`язували його призначити перевірку.

Посилання позивача на необхідність витребування податковими органами додаткових документів, проведення експертиз, встановлення обсягу виконаної ним роботи та визначення належного розміру заробітної плати суд оцінює критично, оскільки такі дії фактично спрямовані на вирішення трудового спору між працівником і роботодавцем, а не на реалізацію податкового контролю.

Суд не може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити дії, які не віднесені до його компетенції або здійснення яких залежить від наявності передбачених законом підстав.

Також суд не може підміняти собою контролюючий орган та визначати доцільність призначення перевірки, якщо закон залишає органу владні повноваження щодо оцінки наявності підстав для її проведення.

Позивач у позовній заяві докладно виклав свої сумніви щодо повноти перевірки обставин, однак не навів належного правового обґрунтування того, що саме ДПС України або ГУ ДПС у м. Києві були зобов`язані встановлювати фактичний обсяг його роботи, проводити експертизу, визначати належний розмір заробітної плати або втручатися у трудові правовідносини між ним і роботодавцем.

За таких обставин суд доходить висновку, що відповідачі діяли у межах наданої їм компетенції, а саме отримані звернення були розглянуті, наявна податкова інформація щодо роботодавця була перевірена, відповіді позивачу та Пенсійному фонду були надані, а питання, які не належать до компетенції податкового органу, були обґрунтовано віднесені до сфери повноважень інших органів.

При цьому сам факт незгоди позивача зі змістом отриманих відповідей не свідчить про протиправну бездіяльність відповідачів.

Протиправна бездіяльність має місце лише тоді, коли суб`єкт владних повноважень не вчиняє дій, які він був зобов`язаний вчинити на підставі закону. У цій справі позивач не довів наявності такого обов`язку у ДПС України або ГУ ДПС у м. Києві саме в тому обсязі, у якому він заявлений у позові.

Відтак суд надає перевагу доводам відповідача, оскільки вони підтверджені матеріалами справи, відповідають нормам Податкового кодексу України, Закону №2464-VI та принципу дії органів державної влади виключно в межах наданої законом компетенції.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах не встановлено протиправної бездіяльності Державної податкової служби України та Головного управління ДПС у м. Києві, а також не встановлено правових підстав для зобов`язання відповідачів провести перевірку Київського заводу «Радар» або вчинити інші дії, зазначені позивачем у позовній заяві.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінює.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на відмову у задоволенні вимог позову, розподіл судових витрат, у відповідності до положень ст. 139 КАС України, за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної податкової служби України в особі Сергія Верланова, Державної податкової служби України у м. Києві в особі Малихіної Оксани та Злати Лагутіної, треті особи: Головне управління Пенсійного фонду України у м. Києві в особі Задерейко І., Головне управління Держпраці у Київській області в особі Стахівського Сергія, Київський завод "Радар" про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, – відмовити;

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.