Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №640/6657/22 — Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року м. Київ справа №640/6657/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Парненко В.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення № 139 від 10.02.2022 року про результати позапланової виїзної перевірки.

В обґрунтування вимог позову позивач зазначає, що рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 10.02.2022 №139 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте з порушенням вимог матеріального та процесуального законодавства. Позивач посилається на те, що під час проведення позапланової безвиїзної перевірки ним були надані письмові пояснення та документи, які підтверджували відсутність умислу у вчиненні порушення та свідчили про виникнення одноразового технічного збою під час трансляції передачі «Орел & Решка. Вокруг света». На думку позивача, зазначені пояснення не були належним чином оцінені ані при складанні акта перевірки, ані під час прийняття оскаржуваного рішення. Позивач стверджує, що відповідач порушив принципи об`єктивності, повноти та всебічності розгляду питання, визначені Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення», оскільки фактично проігнорував надані пояснення та прийняв рішення формально. Окремо позивач наголошує на порушенні процедури розгляду питання про застосування санкції. На його переконання, засідання Національної ради відбулося без участі уповноваженого представника ліцензіата, при цьому повідомлення про дату та час засідання було отримано лише після його проведення або в день проведення, що суперечить частині п`ятій статті 24 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення». Також позивач зазначає, що рішення про результати перевірки не може одночасно бути рішенням про застосування санкції, а тому санкція була застосована з порушенням встановленої законом процедури. Крім того, позивач вважає, що застосований штраф не відповідає принципу пропорційності, оскільки порушення було одноразовим, виникло внаслідок технічного збою та не мало умисного характеру.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Костенко Д.А.) від 12.05.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 640/6657/22.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано, утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX, з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя; до початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи передано на розгляд судді Парненко В.С.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 31.10.2025 адміністративну справу №640/6657/22 прийнято до провадження судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., ухвалено здійснювати розгляд справи спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

В матеріалах справи наявні:

- відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що рішення прийнято в межах наданих законом повноважень, на підставі результатів моніторингу та акту позапланової безвиїзної перевірки. Національна рада вказує, що під час моніторингу ефіру телеканалу К1 за 04.09.2021 зафіксовано трансляцію передачі «Орел & Решка. Вокруг света» російською мовою без субтитрування державною мовою, що є прямим порушенням абзацу третього частини п`ятої статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення». Відповідач наголошує, що сам позивач не заперечував факт трансляції передачі без субтитрування, а лише пояснював це технічними причинами. При цьому закон не передбачає звільнення ліцензіата від відповідальності у випадку виникнення технічного збою. Відповідач зазначає, що пояснення та документи позивача були отримані, долучені до матеріалів перевірки та враховані під час прийняття рішення, про що прямо зазначено в акті перевірки та самому рішенні. Також Національна рада вказує, що штраф у розмірі 5% ліцензійного збору встановлений безпосередньо законом, а тому регулятор не мав дискреційних повноважень щодо визначення іншого виду чи розміру санкції. Щодо процедурних доводів відповідач зазначає, що ним були вжиті всі необхідні заходи для повідомлення ліцензіата про дату розгляду питання, а тому відсутність представника позивача на засіданні не впливає на законність прийнятого рішення.

-додаткові пояснення, в яких позивач фактично дублює доводи позовної заяви. Позивач наполягає на тому, що відповідач не надав належної оцінки поданим поясненням щодо причин виникнення порушення та фактично проігнорував відсутність умислу у діях телерадіоорганізації. Також позивач стверджує, що рішення було прийнято формально, а процедура повідомлення про засідання не відповідала вимогам закону, оскільки підтвердження отримання повідомлення до проведення засідання у відповідача не було.

-заперечення на додаткові пояснення, в яких відповідач просить не враховувати подані пояснення через пропуск строку їх подання. По суті спору відповідач повторно зазначає, що всі пояснення та документи позивача були предметом дослідження під час підготовки проекту рішення, що підтверджується матеріалами справи та доповідною запискою до проекту рішення. Відповідач наголошує, що технічний збій та відсутність умислу не спростовують факту порушення вимог статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення», а тому не можуть бути підставою для звільнення від відповідальності.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

За результатами здійсненого Національною радою моніторингу ефіру телеканалу К1 за 04.09.2021 було встановлено трансляцію передачі власного виробництва «Орел & Решка. Вокруг света» російською мовою без субтитрування державною мовою.

У зв`язку з виявленням ознак порушення рішенням Національної ради від 28.10.2021 №1503 було призначено позапланову безвиїзну перевірку ліцензіата.

Під час перевірки позивач надав письмові пояснення, у яких зазначив, що відсутність субтитрів була спричинена технічним збоєм програмного забезпечення.

За результатами перевірки складено акт №211 від 26.11.2021, яким встановлено порушення вимог абзацу третього частини п`ятої статті 10 та пункту «а» частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

На підставі зазначеного акта Національною радою 10.02.2022 прийнято рішення №139, яким визнано наявність порушення та застосовано до позивача штраф у розмірі 186 199,05 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, з урахуванням дії норми закону у часі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини виникли у сфері державного регулювання діяльності телерадіоорганізацій та здійснення державного нагляду за дотриманням законодавства про телебачення і радіомовлення.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Водночас реалізація зазначеного права здійснюється з урахуванням вимог законодавства України та може підлягати встановленим законом обмеженням, необхідним для захисту національної безпеки, територіальної цілісності, громадського порядку та інших конституційно значимих цінностей.

Відповідно до статті 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Правові засади діяльності телерадіоорганізацій, порядок здійснення державного регулювання у сфері телебачення і радіомовлення, права та обов`язки телерадіоорганізацій, а також повноваження Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення визначаються Законом України «Про телебачення і радіомовлення» та Законом України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення».

Відповідно до частини четвертої статті 7 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада є єдиним органом державного регулювання діяльності у сфері телебачення і радіомовлення незалежно від способу розповсюдження телерадіопрограм і передач.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» Національна рада є конституційним, постійно діючим колегіальним органом, який здійснює нагляд за дотриманням законодавства у сфері телебачення і радіомовлення та реалізує передбачені законом регуляторні повноваження.

Відповідно до статті 13 зазначеного Закону Національна рада здійснює офіційний моніторинг телерадіопрограм, здійснює нагляд за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства у сфері телебачення і радіомовлення та застосовує в межах своїх повноважень санкції відповідно до закону.

Статтею 14 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» передбачено, що Національна рада здійснює державний нагляд за дотриманням ліцензіатами законодавства України у сфері телерадіомовлення та умов ліцензій.

Відповідно до частини першої статті 70 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» Національна рада здійснює контроль за дотриманням телерадіоорганізаціями вимог законодавства України про телебачення і радіомовлення та забезпечує його виконання.

Пунктом «а» частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено обов`язок телерадіоорганізації дотримуватися законодавства України та вимог ліцензії.

Частиною п`ятою статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено мовні вимоги до телерадіомовлення.

Абзацом третім частини п`ятої статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» прямо передбачено, що фільми та/або передачі, трансляція яких допускається недержавною мовою відповідно до закону, субтитруються державною мовою.

Отже, законодавець встановив імперативний обов`язок ліцензіата забезпечувати субтитрування відповідного контенту державною мовою.

З аналізу наведеної норми вбачається, що закон не ставить виконання такого обов`язку в залежність від причин його невиконання, не передбачає виключень щодо технічних несправностей обладнання чи програмного забезпечення, а також не містить положень про звільнення телерадіоорганізації від відповідальності у разі виникнення технічного збою.

Частиною четвертою статті 71 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» визначено, що відповідальність за порушення законодавства про телебачення і радіомовлення встановлюється, зокрема, на підставі документальних свідчень та актів перевірок телерадіоорганізацій.

Згідно зі статтею 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» до телерадіоорганізацій можуть застосовуватися передбачені законом санкції.

Абзацом третім частини одинадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» передбачено, що за невиконання вимог, встановлених статтею 10 цього Закону, телерадіоорганізація сплачує штраф у розмірі 5 відсотків загальної суми ліцензійного збору.

Таким чином, застосування штрафу у випадку встановлення факту порушення вимог статті 10 Закону прямо передбачене законом.

При цьому розмір відповідної санкції визначений безпосередньо законодавцем, а не встановлюється Національною радою на власний розсуд.

Відповідно до статті 73 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» питання про порушення ліцензіатом законодавства розглядаються Національною радою на підставі актів перевірки.

Частиною першою статті 74 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено, що рішення про застосування санкції приймається Національною радою за результатами розгляду матеріалів перевірки.

Статтею 17 Закону України «Про Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення» визначено, що акти Національної ради мають бути мотивованими та містити підстави їх прийняття.

В свою чергу суд наголошує, що індивідуальний акт суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим та мотивованим, із наведенням фактичних та юридичних підстав його прийняття.

Разом із тим оцінка мотивованості рішення повинна здійснюватися з урахуванням його змісту в цілому та всіх матеріалів, які були покладені в основу прийняття такого рішення.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 25.05.2018 у справі №826/2810/15 зазначив, що Національна рада є спеціально уповноваженим органом державного нагляду у сфері телерадіомовлення та вправі надавати оцінку дотриманню телерадіоорганізаціями вимог законодавства про телебачення і радіомовлення та застосовувати передбачені законом санкції.

Суд також виходить із усталеної практики Верховного Суду, відповідно до якої окремі процедурні недоліки діяльності суб`єкта владних повноважень самі по собі не можуть бути достатньою підставою для скасування рішення, якщо такі недоліки не вплинули на правильність встановлених обставин справи, не позбавили особу можливості реалізувати свої права та не могли призвести до прийняття іншого за змістом рішення.

Сама лише наявність формального процедурного порушення не може нівелювати встановлений та підтверджений належними доказами факт порушення вимог закону, якщо матеріали справи свідчать про законність висновків суб`єкта владних повноважень по суті спірних правовідносин.

Так, предметом даного спору є правомірність рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 10.02.2022 №139, яким за результатами позапланової безвиїзної перевірки встановлено порушення ТОВ «Телерадіоорганізація «Мульті Медіа Сервіс» вимог абзацу третього частини п`ятої статті 10 та пункту «а» частини першої статті 59 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» та застосовано передбачену законом санкцію у вигляді штрафу.

При цьому ключовим для вирішення спору є встановлення двох обставин: чи мав місце факт порушення вимог законодавства про телебачення і радіомовлення та чи були допущені відповідачем такі процедурні порушення, які могли вплинути на законність та обґрунтованість прийнятого рішення.

Судом встановлено, що за результатами офіційного моніторингу телепрограми телеканалу «К1» за 04.09.2021 Національною радою зафіксовано трансляцію передачі власного виробництва «Орел & Решка. Вокруг света» російською мовою без субтитрування державною мовою.

Зазначена обставина була покладена в основу рішення про проведення позапланової перевірки та в подальшому підтверджена актом позапланової безвиїзної перевірки.

Водночас суд звертає увагу, що позивачем фактично не заперечується сам факт трансляції відповідної передачі без субтитрування державною мовою.

Навпаки, як вбачається з пояснень позивача, останній визнає, що субтитри під час трансляції випуску передачі дійсно були відсутні, однак пояснює це технічним збоєм програмного забезпечення та відсутністю умислу на порушення вимог законодавства.

Таким чином, між сторонами відсутній спір щодо самого факту порушення.

Фактично позивач не спростовує встановлені відповідачем фактичні обставини, а лише намагається обґрунтувати причини їх виникнення та довести відсутність підстав для застосування санкції.

Однак суд не може погодитися з такими доводами позивача.

Абзацом третім частини п`ятої статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» встановлено безумовний обов`язок телерадіоорганізації забезпечувати субтитрування державною мовою передач, трансляція яких допускається недержавною мовою.

При цьому закон не містить винятків щодо можливості невиконання такого обов`язку у випадку технічних несправностей, програмних помилок, людського фактору чи інших внутрішніх організаційних проблем мовника.

Отже, сам по собі факт виникнення технічного збою не спростовує встановленого порушення та не свідчить про відсутність складу правопорушення.

Суд зазначає, що забезпечення безперервного дотримання ліцензійних умов та вимог законодавства покладається саме на ліцензіата.

Наслідки неналежної організації виробничого процесу, технічного супроводу мовлення або контролю за трансляцією програм не можуть перекладатися на державний орган, який здійснює нагляд у сфері телерадіомовлення.

Посилання позивача на відсутність умислу також не можуть братися судом до уваги.

Норми статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» не пов`язують наявність чи відсутність порушення із суб`єктивним ставленням ліцензіата до своїх дій.

Для застосування санкції достатнім є встановлення самого факту трансляції передачі без обов`язкового субтитрування державною мовою.

Відтак обставини щодо відсутності умислу, одноразового характеру порушення або його виникнення внаслідок технічного збою можуть характеризувати причини вчинення порушення, однак не спростовують самого факту його існування.

Не заслуговують на увагу й доводи позивача щодо непропорційності застосованої санкції.

Суд зазначає, що штраф у розмірі 5 відсотків ліцензійного збору визначений безпосередньо абзацом третім частини одинадцятої статті 72 Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

Таким чином, відповідач не визначав розмір санкції на власний розсуд та не реалізовував дискреційних повноважень у цій частині.

Після встановлення факту порушення вимог статті 10 Закону відповідач був зобов`язаний діяти у спосіб, прямо визначений законом.

За таких обставин доводи позивача про невідповідність санкції принципу пропорційності фактично зводяться до незгоди із законодавчим регулюванням відповідальності за відповідне порушення, а не до доведення протиправності дій відповідача.

Також суд не знаходить підтвердження доводам позивача про те, що Національною радою не були враховані його пояснення та документи.

З матеріалів справи вбачається, що подані позивачем пояснення були отримані відповідачем, долучені до матеріалів перевірки та прямо відображені як в акті перевірки, так і в тексті оскаржуваного рішення.

Факт незгоди позивача із висновками, зробленими за результатами оцінки його пояснень, не свідчить про їх нерозгляд або ігнорування.

Суд наголошує, що обов`язок суб`єкта владних повноважень полягає у розгляді наданих пояснень та доказів, а не в обов`язковому погодженні з ними.

Оскільки матеріали справи підтверджують, що відповідачу були відомі пояснення позивача щодо технічного збою та вони були предметом оцінки під час прийняття рішення, підстави вважати, що принципи повноти, об`єктивності та всебічності розгляду були порушені, відсутні.

Щодо посилань позивача на порушення процедури повідомлення про дату та час проведення засідання Національної ради суд зазначає наступне.

Суд погоджується, що право особи брати участь у процедурі прийняття рішення, яке стосується її прав та обов`язків, є важливою складовою принципу належного врядування та справедливої адміністративної процедури.

Разом із тим суд виходить із того, що будь-яке процедурне порушення може бути підставою для скасування рішення лише тоді, коли воно мало істотний характер та вплинуло або могло вплинути на зміст прийнятого рішення.

У даній справі судом встановлено, що позивач був обізнаний про проведення перевірки, отримав акт перевірки, подав письмові пояснення та заперечення щодо встановлених порушень, які були долучені до матеріалів перевірки та розглянуті відповідачем.

Більше того, позивач не зазначає, які саме додаткові обставини, докази чи аргументи могли бути повідомлені ним під час особистої участі у засіданні та які могли б змінити встановлені фактичні обставини справи.

Суд звертає увагу, що навіть у межах даного судового провадження позивач не спростував встановленого факту трансляції передачі без субтитрування державною мовою.

Отже, навіть за умови визнання певних недоліків процедури повідомлення про засідання такі недоліки не впливають на правильність встановлених відповідачем фактичних обставин.

Сам по собі факт можливої несвоєчасності отримання повідомлення не спростовує встановленого порушення мовного законодавства та не свідчить про відсутність підстав для застосування санкції.

Суд вважає, що за обставин цієї справи зазначений процедурний аргумент не може переважити сукупність належних та допустимих доказів, які беззаперечно підтверджують наявність порушення вимог Закону України «Про телебачення і радіомовлення».

За таких обставин навіть у разі наявності окремих процедурних недоліків вони не можуть розглядатися як достатня та самостійна підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки не вплинули на зміст встановлених обставин та не призвели до прийняття неправильного рішення по суті.

Враховуючи викладене у сукупності, суд доходить висновку, що Національна рада України з питань телебачення і радіомовлення діяла в межах наданих їй законом повноважень, на підставі належних доказів, з дотриманням мети та завдань державного регулювання у сфері телерадіомовлення, а встановлене порушення вимог абзацу третього частини п`ятої статті 10 Закону України «Про телебачення і радіомовлення» є доведеним та підтвердженим матеріалами справи.

Отже, правові підстави для визнання протиправним та скасування рішення Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення від 10.02.2022 №139 відсутні, у зв`язку з чим у задоволенні позову належить відмовити повністю.

Решта доводів сторін висновків суду по суті спору не змінюють.

Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За наведених обставин у сукупності, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволені позову.

У відповідності до положень ст. 139 КАС України, розподіл судових витрат за наслідками розгляду даної справи не здійснюється.

Керуючись статтями 2-10, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіоорганізація "Мульті Медіа Сервіс" до Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про визнання протиправним та скасування рішення, – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Парненко В.С.