Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №280/2757/26 — Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 червня 2026 року Справа № 280/2757/26 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70030, Запорізький р-н, Запорізька обл., с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17), Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70030, Запорізький р-н. Запорізька обл., с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ЄДРПОУ 04353238), Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (70030, Запорізький р-н, Запорізька обл., с. Михайлівка, вул. Слободчикова, буд. 17, ЄДРПОУ 25711498) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі – позивач) до ОСОБА_2 державного реєстратора прав па нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – відповідач - 1), Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – відповідач – 2), Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (далі – відповідач – 3), в якій позивач (з урахуванням уточненого позову) просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій № 82470701 від 18 грудня 2025 року державного реєстратора прав на нерухоме майно Бабака Дмитра Геннадійовича, Виконавчий комітет Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області;

- зобов`язати відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно об`єкту нерухомості, а саме право власності на житловий будинок в цілому з господарчими та побутовими спорудами та побудовами, що знаходиться в АДРЕСА_3 (сто п`ятдесят два) за ОСОБА_1 ;

- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області суму 1 331,20 грн. сплаченого судового збору.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що договором купівлі-продажу від 04 червня 1997 року, посвідченого ОСОБА_3 , державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області, зареєстрованого у реєстрі за № 2-917, також зареєстрованого у Василівському районному бюро технічної інвентаризації, згідно реєстраційного напису від 23 липня 1997 року скріпленого печаткою Василівського районного бюро технічної інвентаризації (код 22134936) з підписом відповідальної особи, що посвідчує набуття права на об`єкт нерухомості та свідчить про проведення державної реєстрації до 01 січня 2013 року збережені в оригіналі, та були долучені до пакету документів, з яким позивач звертався до державного реєстратора у відповідності до норм чинного законодавства, для проведення державної реєстрації речового права на об`єкт нерухомого майна. 06 листопада 2025 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області прийняте рішення №81719823 про залишення заяви позивача без руху. 18 грудня 2025 року державним реєстратором прийнято рішення №82470701 про відмову в проведенні реєстраційних дій з причин відсутності підтвердженої інформації державної реєстрації права власності до 01 січня 2013 року на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Позивач вважає, що рішення, є таким, що порушує матеріальне право та підлягає скасуванню. Тому просить задовольнити позов.

Ухвалою судді від 06 квітня 2026 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку із її невідповідністю вимогам статті 160 КАС України. 17 квітня 2026 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви.

Ухвалою суду від 22 квітня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі №280/2757/26.

Відповідачі правом на подання відзиву у строки, встановленні ухвалою судді від 22 квітня 2026 року не скористались.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , є власником будинку АДРЕСА_3 . Право власності на вказаний об`єкт нерухомості підтверджується наявними в матеріалах справи: договором купівлі-продажу від 04 червня 1997 року, посвідченого, державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Харченко Ю.Г, зареєстрованого у реєстрі за № 2-917 , також зареєстрованого у Василівському районному бюро технічної інвентаризації, згідно реєстраційного напису від 23 липня 1997 року, який скріплений скріпленого печаткою Василівського районного бюро технічної інвентаризації (код 22134936) з підписом відповідальної особи; технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду на будинок з інвентаризаціним номером № 29 щодо будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

30 жовтня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до державного реєстратора прав па нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області із заявою про реєстрацію права власності на нерухоме майно.

На виконання пункту 3 частини 3 статті 10 Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державним реєстратором Бабаком Дмитром Геннадійовичем направлено запит до о Василівської районної ради Василівського району Запорізької області.

Рішенням №81719823 від 06 листопада 2025 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно залишив заяву без руху до усунення недоліків, у зв`язку з неподанням заявником чи неутримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, то містять відомості про зареєстровані речові права до І січня 2013 року, а саме: Відповідно до пункту 2 частини 3, статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено у разі неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Державним реєстратором отримано відповідь про неможливість надання затребуваної інформації оскільки будівля БТІ зруйнована, архіви знищенні, а РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області наразі свою діяльність не здійснює.

Рішенням №82470701 від 18 грудня 2025 року Державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у проведенні реєстраційних дій, зазначивши про те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 нього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху, а саме: Відповідно до пункту 2 частини 3, статті 10 ЗУ "Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, залишення заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень без руху, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення. Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 23 ЗУ «Про державну реєстрацію речових на нерухоме майно та їх обтяжень" розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено у разі неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку,визначеному у пункті 3 частини третьої статті 10 Закону, інформації про зареєстровані до 1 січня 2013 року речові права на відповідне нерухоме майно, якщо наявність такої інформації є необхідною для державної реєстрації прав.

Покликаючись на протиправність рішення відповідача, позивач звернувся із вказаною позовною заявою до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (далі - Закон № 1207-VII) тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 5 цього Закону визначено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Крім того, за фізичними особами, незалежно від набуття ними статусу біженця чи іншого спеціального правового статусу, підприємствами, установами, організаціями зберігається право власності та інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованій території, якщо воно набуте відповідно до законів України.

Набуття та припинення права власності на нерухоме майно, яке знаходиться на тимчасово окупованій території, здійснюється відповідно до законодавства України за межами тимчасово окупованої території. У разі неможливості здійснення державним реєстратором повноважень щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на тимчасово окупованій території орган державної реєстрації визначається Кабінетом Міністрів України (частини 4,5 статті 11 № 1207-VII).

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються, зокрема, Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” від 01 липня 2004 року № 1952-IV (далі - Закон №1952-IV).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2 Закону № 1952-IV - державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України № 1952-IV, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом (частина 4 статті 3 Закону № 1952-IV).

За правилом абзацу 4 частини 5 статті 3 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав.

Пунктом 2 частини 1 статті 6 Закону № 1952-IV визначено, що суб`єктами державної реєстрації прав є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) які набувають повноважень у сфері державної реєстрації прав відповідно до цього Закону у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

Частиною 3 статті 10 Закону № 1952-IV врегульовано, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником, крім випадків, коли державна реєстрація прав здійснюється у зв`язку із вчиненням нотаріальної дії та такі документи були надані у зв`язку з вчиненням такої дії.

Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень (частина 2 статті 18 Закону № 1952-IV).

Пунктом 1 статті 20 Закону № 1952-IV визначено, що заява на проведення реєстраційних дій подається заявником у паперовій формі, а у випадках, передбачених законодавством, - в електронній формі разом з оригіналами документів, необхідних для проведення реєстраційних дій, чи їх копіями, засвідченими державними органами, органами місцевого самоврядування (якщо оригінали таких документів відповідно до законодавства залишаються у справах державних органів, органів місцевого самоврядування).

Порядок зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав врегульовано нормами статті 23 Закону № 1952-IV.

Так, розгляд заяви про державну реєстрацію прав може бути зупинено державним реєстратором виключно у таких випадках (частина 1):

1) подання документів для державної реєстрації прав не в повному обсязі, передбаченому законодавством;

2) неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року.

Державний реєстратор у строк, встановлений для державної реєстрації прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та невідкладно повідомляє про це заявника (частина 2).

Якщо заявник протягом 30 робочих днів з моменту отримання рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав виконав вимоги державного реєстратора, зазначені у відповідному рішенні, розгляд заяви відновлюється на підставі рішення державного реєстратора про відновлення розгляду заяви. Перебіг строку державної реєстрації прав продовжується з моменту усунення обставин, що стали підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду, з урахуванням часу, що минув до його зупинення (частина 3).

Рішення повинно містити вичерпний перелік підстав для зупинення розгляду заяви. Державний реєстратор не має права вимагати від заявника надання інших документів, крім тих, відсутність яких стала підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви, якщо інше не випливає з документів, що надані додатково (частина 4).

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 23 Порядку № 1127 за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

Отже, система державної реєстрації прав, яка проводиться відповідно до Закону, запроваджена в Україні з 01 січня 2013 року. До цього часу державна реєстрація права власності та інших речових прав на об`єкти нерухомого майна, які розташовані на земельних ділянках, проводилася реєстраторами БТІ в Реєстрі права власності на нерухоме майно та на паперових носіях (реєстрових книгах та реєстраційних справах), які зберігаються в БТІ. При цьому Закон не розмежовує, чи була проведена реєстрація у Державному реєстрі прав, інших електронних реєстрах або на паперових носіях.

Тобто до 2013 року державна реєстрація таких об`єктів нерухомого майна вже проводилася, але реєстр був паперовий і зберігався в архіві відповідного БТІ.

Після 2013 року при проведенні будь-яких операцій з такою нерухомістю потрібно, щоб записи про право власності були спочатку перенесені в Реєстр, який існує в електронному вигляді.

При цьому, державний реєстратор при перенесенні даних в Реєстр має перевірити факт державної реєстрації права власності за наданими документами тим чи іншим органом БТІ.

За приписами пункту 3 частини 3 статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01 січня 2013 року, обов`язково запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, засвідчені в установленому законодавством порядку копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації.

Частиною 5 статті 23 Закону №1952-IV передбачено, що у разі невиконання заявником зазначених у рішенні вимог у строк, встановлений у частині третій цієї статті, державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Пунктом 8 частини 1 статті 24 Закону №1952-IV установлено, що підставою для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого, є те, що після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про залишення заяви про державну реєстрацію прав без руху.

Суд встановив, що відповідачем сформовано запит до Василівської районної ради Запорізької області про надання інформації щодо власності, відомості про яке зберігаються на паперових носіях інформації, ведення яких передбачено законом до 01 січня 2013 року, щодо квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Однак, у відповідь на вказаний запит державного реєстратора повідомлено про неможливість надання інформації оскільки будівля БТІ зруйнована, архіви знищенні, а РКП «Василівське бюро технічної інвентаризації» Василівської районної ради Запорізької області наразі свою діяльність не здійснює.

Суд зазначає, що відсутність у державного реєстратора можливості направити запит до організацій, які проводили оформлення та/або реєстрацію прав, що передбачено положеннями статті 10 Закону №1952-IV або не можливості одержання затребуваної інформації, не може позбавляти права особи на державну реєстрацію права власності та слугувати підставою для відмови у проведенні державної реєстрації.

При цьому, відповідно до пункту частини 1 статті 27 Закону № 1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04 червня 1997 року, посвідченого, державним нотаріусом Василівської державної нотаріальної контори Запорізької області Харченко Ю.Г, зареєстрованого у реєстрі за № 2-917 , також зареєстрованого у Василівському районному бюро технічної інвентаризації, згідно реєстраційного напису від 23 липня 1997 року, який скріплений скріпленого печаткою Василівського районного бюро технічної інвентаризації (код 22134936) з підписом відповідальної особи, технічним паспортом на житловий будинок індивідуального житлового фонду на будинок з інвентаризаціним номером № 29 позивач є власником будинку № 152, розташованого за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, сщ. Степногірськ, вулиця Таврійська.

За таких обставин суд зазначає, що у спірному випадку державний реєстратор мав доступ до усіх документів та до усієї інформації, необхідної для проведення державної реєстрації.

Проте, відповідачем 1 прийнято рішення про відмову у проведення державної реєстрації.

Таким чином, з метою ефективного захисту прав позивача суд приходить до висновку, що рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій №82470701 від 18 грудня 2025 року прийняте без врахування дотримання порядку встановленого положеннями чинного законодавства та наданих заявником документів, а тому підлягає скасуванню.

Щодо вимоги про зобов`язання здійснити державну реєстрацію речових прав на будинок № 152, розташований за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, сщ. Степногірськ, вулиця Таврійська, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 4 статті 26 Закону №1952-IV у разі скасування рішення державного реєстратора про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, державний реєстратор чи посадова особа територіального органу Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону) вносить відомості про скасування (анулювання) відповідного рішення до Державного реєстру прав та відновлює розгляд відповідної заяви.

Відповідно до статті 11 Закону №1952-IV державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Аналіз вказаних положень Закону №1952-IV дає підстави стверджувати, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і поданих документів державний реєстратор має виключну компетенцію у питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно.

Державна реєстрація прав на нерухоме майно відноситься до компетенції державного реєстратора, який приймає відповідне рішення за умови відповідності заявлених прав, поданої заяви та долучених до неї документів вимогам, встановленим законом.

Разом із тим, суд звертає увагу на те, що законодавець чітко передбачив як підстави, порядок, строки, процедуру проведення реєстраційних дій щодо речових прав на нерухоме майно, так і порядок, строки, відповідну процедуру та підстави для відмови у проведенні таких реєстраційних дій.

Згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

При цьому, на законодавчому рівні поняття “дискреційні повноваження” суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень.

Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Таким чином, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Враховуючи те, що підставами для відмови позивачу в проведенні реєстраційних дій слугувала відсутність інформації щодо реєстрації права власності на будинок та не усунення обставин, що були підставою для прийняття рішення про залишення без руху заяви про державну реєстрацію прав, оцінку яким судом надано в межах даного рішення, суд дійшов висновку з метою ефективного захисту прав позивача, слід зобов`язати відповідача 2 здійснити державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, а саме будинку № 152, розташованого за адресою: Запорізька обл., Василівський р-н, сщ. Степногірськ, вулиця Таврійська, на підставі заяви № 69709075 від 30 жовтня 2025 року.

Згідно з частиною 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1331,20 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області, розпорядчим органом якої є виконавчий комітет, при якому утворено відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області (відповідач 3), державним реєстратором якого (відповідачем 1) прийнято протиправне рішення у відношенні позивача.

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області Бабака Дмитра Геннадійовича про відмову в проведенні реєстраційних дій від 18 грудня 2025 року № 82470701.

Зобов`язати відділ «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області зареєструвати за ОСОБА_1 , право власності на нерухоме майно - будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за заявою від 30 жовтня 2025 року за реєстраційним номером 69709075.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Михайлівської сільської ради Запорізького району Запорізької області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 18 червня 2026 року.

Суддя Д.В. Татаринов