Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №240/2263/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/2263/25

категорія 112010203

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії відповідачів та скасувати рішення Головного управління пенсійного фонду України в Львівській області від 16.01.2025 року №063550006798, щодо відмови у призначенні пенсії за зниженням пенсійного віку ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 ст. 55, ч. 2 ст. 56 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з 09.01.2025 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити та виплатити ОСОБА_1 з 09 січня 2025 року пенсію за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до органу Пенсійного фонду України із відповідною заявою про призначення пенсії за віком на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку згідно зі ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Однак, згідно з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не йдеться ні про постійне проживання та навчання в Бабиницькому середньому професійно-технічному училищі №9 с. Бабиничі, Народицького району Житомирської області з 01 вересня 1986 року по 30 червня 1989 рік (про що свідчить диплом НОМЕР_1 виданий 30.06.1989 року, та довідка №1191 від 16.12.2024 року) с. Бабиничі, Народицького району Житомирської області віднесено згідно постанови КМ України №106 від 23.07.1991 року та розпорядженням КМ України №17 від 12.01.1993 року - віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, та роботу посвідчення 3 категорії, проживання в с. М. Дивлин, Лугинського району, що свідчить про не сприяння ОСОБА_2 у реалізації її прав на пенсійне забезпечення.

Позивач, вважаючи що має право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

ГУ ПФУ в Житомирській області у відзиві на позовну заяву просить відмовити у її задоволенні. Зазначає, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву Позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 16.01.2025 №063550006798 про відмову у призначенні пенсії, оскільки не підтвердженого факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 1 січня 1993 року не менше 3 років.

ГУ ПФУ в Львівській області у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.

Відповідно до положень ч. 5 ст. 262, ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та має посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

З матеріалів справи вбачається, що село Малий Дивлин Коростенського району Житомирської області, де проживав позивач, відповідно до Переліку населених пунктів Житомирської та Київської областей, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 та розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Судом також встановлено, що страховий стаж позивача станом на 16.01.2025 становив 35 років 06 місяців 13 днів.

09.01.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення дострокової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Заяву та додані до неї документи за принципом екстериторіальності було передано для розгляду до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 16.01.2025 позивачу відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, про що його повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 23.01.2025 №0600-0211-8/7945.

З наданих суду доказів убачається, що у період з 01.09.1986 по 30.06.1989 позивач навчався у Бабиницькому середньому професійно-технічному училищі №9, розташованому в селі Бабиничі Народицького району Житомирської області, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 30.06.1989 та довідкою від 16.12.2024 №1191.

При цьому суд враховує, що село Бабиничі Народицького району Житомирської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 №106 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.01.1993 №17 також віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 15 Закону України №796-ХІІ підставами для визначення статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи є, зокрема, довідки про період проживання чи роботи на територіях радіоактивного забруднення. Видача таких довідок здійснюється органами місцевого самоврядування, а посвідчень потерпілих від Чорнобильської катастрофи - уповноваженими державними органами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вважаючи рішення про відмову в призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню, суд виходить з наступного.

Згідно з ст. 9 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років (стаття 11 Закону №796-ХІІ).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 14 цього Закону особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років відносяться до категорії 3 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені в ст. 55 Закону №796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV, за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з ч. 2 цієї статті визначено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

При цьому, в примітці до п. 2 ч. 1 ст. 55 Закону №796-XII зазначено, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території у зоні гарантованого добровільного відселення з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 3 років має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку та початкову величину 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

Також, виходячи зі змісту правовідносин, які регулюються Законом №796-ХІІ, обов`язковий для отримання особою статусу постраждалого від Чорнобильської катастрофи період проживання та роботи починає свій перебіг від дати аварії на Чорнобильській АЕС, тобто з 26.04.1986. Початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Отже, щодо проживання та (або) праці потерпілої особи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом 3 років станом на 01.01.1993, то його необхідно обраховувати з 26.04.1986 по 01.01.1993.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до ст. 55 Закону №796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1)початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 1 січня 1993 року є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 2 роки проживання, роботи.

Водночас застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01 січня 1993 року щонайменше 3 роки.

Як встановлено судом, позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 65 Закону №796-ХІІ посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами, встановленими цим Законом.

Отриманню особою відповідного посвідчення передує перевірка компетентними органами наявності підстав для встановлення такого статусу, зокрема щодо проживання, роботи або навчання на територіях радіоактивного забруднення у визначені законодавством періоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач проживав у с. Малий Дивлин Коростенського району Житомирської області, яке віднесене до зони гарантованого добровільного відселення, а також у період з 01.09.1986 по 30.06.1989 навчався у Бабиницькому середньому професійно-технічному училищі №9, розташованому в с. Бабиничі Народицького району Житомирської області, яке також належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не надано належної оцінки поданим позивачем документам щодо його навчання у населеному пункті, віднесеному до зони гарантованого добровільного відселення, а також не наведено мотивів неприйняття таких документів як доказів перебування позивача на території радіоактивного забруднення.

Крім того, у спірному рішенні відсутній аналіз усіх наданих позивачем документів та не зазначено, які саме періоди проживання, роботи чи навчання були враховані пенсійним органом, а які не були враховані та з яких підстав.

Суд зазначає, що обов`язок щодо повного, всебічного та об`єктивного розгляду поданої особою заяви покладається саме на суб`єкта владних повноважень.

Натомість оскаржуване рішення містить лише загальний висновок про відсутність підтвердження трирічного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 без належного обґрунтування такого висновку та без аналізу всіх поданих позивачем доказів.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, відповідно до якої посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи є документом, який підтверджує відповідний статус особи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, тоді як документи про проживання, роботу або навчання на забруднених територіях є підставою для визначення такого статусу.

Таким чином, суд доходить висновку, що під час розгляду заяви позивача відповідачем не було здійснено належної оцінки усіх поданих документів та не наведено достатніх мотивів для висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Як уже зазначалося, суд не є органом, уповноваженим на призначення пенсії, та не може підміняти собою орган Пенсійного фонду України при вирішенні питання щодо наявності у особи права на пенсійне забезпечення.

Водночас суд уповноважений перевіряти законність та обґрунтованість прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Оскільки відповідачем під час розгляду заяви позивача не було надано належної оцінки всім поданим документам та не здійснено повного аналізу обставин, які мають значення для вирішення питання про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, суд дійшов висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №063550006798 від 16.01.2025 є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

З огляду на викладене, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2025 про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При новому розгляді заяви відповідачу необхідно надати оцінку усім документам, поданим позивачем, у тому числі посвідченню потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії, документам щодо проживання позивача в селі Малий Дивлин Коростенського району Житомирської області та документам щодо його навчання у Бабиницькому середньому професійно-технічному училищі №9 у селі Бабиничі Народицького району Житомирської області, а також встановити наявність або відсутність усіх передбачених законом умов для призначення пенсії відповідно до статті 55 Закону №796-ХІІ.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши подані учасниками справи документи і матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівської області №063550006798 від 16.01.2025 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії, відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.01.2025 про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 17 червня 2026 року.

Суддя Р.М.Шимонович