Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №240/20553/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/20553/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік;

- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік у розмірі місячного грошового забезпечення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про протиправність дій відповідча щодо невиплати йому розмірі грошової компенсації за невикористані дні оплачуваної відпустки та грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, право на які встановлено наказом про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 . Позивач уважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог та зазначає, що Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з червня 2022 року по серпень 2023 року. Командири військових частин видають накази про виплату грошового забезпечення (основного, додаткового) до 05 числа місяця та надають ці накази до розпорядника бюджетних коштів третього рівня, на підставі яких здійснюється нарахування та виплата. Згідно наявного в матеріалах справи витягу із наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.06.2023 № 150 позивача виключено із списків частини та всіх видів забезпечення та вказано щодо виплати грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної відпустки за 2022 рік та 13 діб за 2023 рік. Вказаний наказ виданий командиром Військової частини НОМЕР_1 , де фактично проходив військову службу позивач, відповідно ІНФОРМАЦІЯ_4 не міг знати та припускати, що останній був виключений із списків частини та з ним необхідно провести відповідні розрахунки, до того моменту, поки відповідний наказ не буде переданий до фінансового органу, де військова частина НОМЕР_1 перебуває на фінансовому забезпеченні – ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 з 04.05.2023 по 19.06.2023, що підтверджується відомостями військового квитка серії НОМЕР_2 .

Військова частина НОМЕР_1 перебувала на фінансовому забезпеченні у ІНФОРМАЦІЯ_3 у період з червня 2022 року по серпень 2023 року

Позивач з 19.06.2023 виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 , що вбачається з витягу з наказу №150 від 19.06.2023.

Згідно витягу з наказу №150 від 19.06.2023 було установлено виплатити позивачу грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік в сумі 22167,68 грн.

Представник позивача звертався до відповідача з приводу виплати належної йому компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.

Листом від 04.06.2025 №5/1189 відповідач повідомив позивачу, що підстави для нарахування та виплати компенсація за дні невикористаної відпустки відсутні

Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі за текстом також - Закон № 2011-ХІІ) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).

За правилами ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Право на відпочинок, зокрема на щорічну оплачувану відпустку, є фундаментальною соціальною гарантією, закріпленою для військовослужбовців Законом № 2011-XII.

Пункт 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII встановлює, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".

Крім того, відповідно до п. 3 розділуПорядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, що затверджений наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197) у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров`я, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.

Отже, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, що передбачена ст. 16-2 Закону України «Про відпустки». Виплата грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється на підставі наказу.

Грошова компенсація за невикористані дні відпустки проводиться виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого має військовослужбовець відповідно до чинного законодавства на день виключення зі списків особового складу.

Виплата грошової допомоги для оздоровлення унормована розділом ХХІІІ Порядку № 260.

Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення (п. 1 розділу ХХІІІ Порядку № 260).

Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.

Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату (п. 2 розділу ХХІІІ Порядку № 260).

Судом встановлено, що згідно витягу з наказу № 150 від 19.06.2023 було визначено виплатити позивачу при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні щорічної основної відпустки, а саме за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошову допомогу на оздоровлення.

Разом з тим, суд звертає увагу на відомості, наявні у витязі з наказу від 05.06.2025 №159 про виключення позивача щодо права позивача на отримання при звільненні грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за наступну кількість днів: у 2022 році за 45 днів, у 2023 році за 15 днів, у 2024 році за 30 днів, у 2025 році за 04 дні, що в загальному становить 94 дні невикористаної відпустки, а також грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку, як учаснику бойових дій за 154 дні.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Наявні в матеріалах справи документи на момент розгляду справи не містять відомостей про виплату позивачу компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової допомоги на оздоровлення. Н звернення представника позивача відповідач повідомив, що відсутні підстави для проведення виплати грошової компенсації за невикористані дні відпустки та грошової допомоги на оздоровлення.

Отже, судом встановлено, що відповідачем не виплачено при звільненні позивачу грошову компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, а також грошової допомоги на оздоровлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової компенсації за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за 25 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік та за 13 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги для оздоровлення за 2023 рік.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу для оздоровлення за 2023 рік.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

17.06.26