Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №240/21640/25 — Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/21640/25

категорія 106030200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, та 2022 роки;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2017, 2018, 2019, 2020, 2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, та 2022 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції;

- визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 з розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації;

- зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації, яка зазначена у довідці Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 18.08.2025 № 215 та здійснити виплату донарахованих сум даного додаткового виду грошового забезпечення.

В обґрунтування позову вказує, що у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки, у тому числі і тих, що надаються учасникам бойових дій. З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і Порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, слід дійти до висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР. Таким чином, вважає, що при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової та основної відпустки, включаючи і ті які не використані під час служби в органах внутрішніх справ, однак відповідач протиправно не виплатив позивачу таку компенсацію при звільненні.

Ухвалою суду провадження в даній справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

До суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги, представник відповідача зазначає, що на підставі частини 10 статті 93 Закону № 580-VIII та пункту 8 розділу III Порядку № 260, виплата грошової компенсації передбачена виключно за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції. Грошова компенсація за невикористану відпустку виплачується у випадку її невикористання у році звільнення. Грошова компенсація за невикористані відпустки за попередні роки не передбачена, а встановлено правило надання чергової відпустки поліцейському до кінця календарного року. Зауважує, що про належність до виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористану відпустку за 2018-2021 роки у наказі ДВБ НПУ від 06.07.2022 № 261 о/с не визначено. Разом з цим, визначено кількість днів невикористаної щорічної відпустки, та компенсація за яку виплачена при звільненні. При цьому, у встановленому порядку наказ про звільнення від 06.07.2022 № 261 о/с, який є актом індивідуальної дії та на підставі якого фінансовим відділом ДВБ НПУ проводиться виплата коштів, Позивач не оскаржив та не оскаржує, доказів протилежного до суду не надано. Зазначає, що законодавством не передбачено можливості заміни додаткової відпустки, як учасника бойових дій грошовою компенсацією, а відтак, позовні вимоги в цій частині щодо стягнення грошової компенсації за невикористану відпустку відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551-XII за 2018, 2019, 2020 та 2022 роки є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Одноразові виплати, зокрема, одноразова грошова допомога при звільненні, відповідно до Закону № 1282 та Порядку № 1078, не підлягають індексації, тому при обрахунку суми одноразової грошової допомоги при звільненні, індексація не включається до його складу. Просить відмовити у задоволенні позову.

Від представника Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із порушенням строків звернення із позовом до суду.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 06.10.25 залишено позовну заяву ОСОБА_1 без руху.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач до суду подав заяву про поновлення строку звернення із позовом до суду.

Ухвалою суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом та поновлено його. Продовжено розгляд адміністративної справи № 240/21640/25.

Згідно з частиною 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Позивач проходив службу в Департаменті в період з 03.03.2017 по 06.07.2022.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 10.03.2017 № 63 о/с ОСОБА_1 з 03.03.2017 призначений старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах відділу моніторингу та аналізу управління внутрішньої безпеки в Житомирській області Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України.

Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 06.07.2022 № 261 о/с відповідно до пункту 2 (за станом здоров`я (через хворобу) – за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», заступник начальника відділу моніторингу та зонального контролю Житомирського управління підполковник поліції ОСОБА_1 , звільнений зі служби в поліції із 06 липня 2022 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України із запитом про надання інформації про кількість днів невикористаних відпусток за період служби в поліції та в разі наявності таких просив нарахувати та виплатити компенсацію за всі невикористані дні відпусток.

У відповідь на звернення Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України листом від 18.08.2025 повідомив що компенсація за невикористані відпустки за минулі роки (не в році звільнення) поліцейським при звільненні зі служби в поліції відповідно до приписів Закону № 580-VIII та Порядку № 260 (станом на 06.07.2022) не була передбачена. Індексація не є складовою частиною грошового забезпечення поліцейських. Таким чином, до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається індексація.

Вважаючи неправомірною бездіяльність відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України установлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закон № 580-VIII).

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Згідно зі статтею 60 Закону № 580-VIII проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв`язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв`язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.

Відповідно до частини 1 статті 92 Закону № 580-VIII, поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.

Згідно із частиною 10 статті 93 Закону № 580-VIII, поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.

Згідно з абзацом другим пункту 15 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про Національну поліцію" за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб.

Критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських визначає Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 №260 (далі - Порядок №260).

Відповідно до п.8 розділу III Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства.

Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства, на день звільнення із служби. При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач при звільнення зі служби набув право на компенсацію невикористаних під час проходження служби в міліції днів відпустки.

Суд зазначає, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.

В наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З огляду на неврегулювання положеннями Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку №260 питання компенсації невідбутої частини відпустки поліцейському за минулі роки, при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи КЗпП України, Закону України "Про відпустки".

Відповідно до норм частини першої статті 83 КЗпП України та частини першої статті 24 Закону України "Про відпустки", у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Суд наголошує, що компенсація за невикористані відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 23.10.2019 по справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Верховний Суд у складі суддів судової палати у постанові від 19.01.2021 в справі №160/10875/19 відступив від правового висновку, сформованого в судових рішеннях у справах №818/1276/17, №820/5122/17, №808/2122/18, №825/1038/16 і повважав правильним правовий висновок, який було викладено у постанові від 23.10.2019 в справі №826/8185/18 з таких підстав.

Право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися поліцейським, визначені у статті 92 Закону України «Про Національну поліцію». Її аналіз дозволяє зробити висновок, що поліцейським можуть бути надані такі відпустки: щорічні чергові оплачувані відпустки, додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частин восьмої, одинадцятої статті 93 Закону України «Про Національну поліцію», а саме: до яких поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Відкликання поліцейського з чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Аналізуючи наведені норми законодавства, законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

З довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 14.08.2025 №492 встановлено, що ОСОБА_1 у період проходження служби в Департаменті з 03.03.2017 по 06.07.2022 використав (не використав) відпустки, а саме:

- з 03.03.2017 до 31.12.2017 – щорічну оплачувану відпустку у кількості 30 діб за 20147 рік;

- з 01.01.2018 по 31.12.2018 - щорічну оплачувану відпустку у кількості 15 діб за 2017 рік. Використав відпустку за 2017 рік у повному обсязі. Невикористана відпустка за 2018 рік становить 45 діб;

- з 01.01.2019 по 31.12.2019 з рапортом на щорічну оплачувану відпустку за 2019 рік не звертався та така відпустка не надавалася. Невикористана частина відпустки за 2019 рік становить 45 діб;

- з 01.01.2020 по 31.12.2020 з рапортом на щорічну оплачувану відпустку за 2020 рік не звертався та така відпустка не надавалася. Невикористана частина відпустки за 2020 рік становить 45 діб;

- з 01.01.2021 по 31.12.2021 з рапортом на щорічну оплачувану відпустку за 2021 рік не звертався та така відпустка не надавалася. Невикористана частина відпустки за 2021 рік становить 45 діб;

- з 01.01.2022 по 06.07.2022 виплачено компенсацію за 22 доби невикористаної щорічної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2022 році.

Використав додаткові відпустки відповідно до статті 16-2 Закону України «Про відпустки» та пункту 12 частини 1 статті 12 Закону України «про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2017, 2021 роки у повному обсязі. За 2018, 2019, 2020 та 2022 роки з рапортом на таку відпустку не звертався. Не використав 14 календарних днів за кожен рік.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням належних доказів, що їх підтверджують, суд дійшов висновку, що відповідачем безпідставно не було нараховано та виплачено позивачу грошової компенсації за невикористані щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки та додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, та 2022 роки.

При цьому, як вбачається з довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 14.08.2025 №492 ОСОБА_1 використав відпустку за 2017 рік у повному обсязі, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної та додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік.

Щодо перерахувати ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням суми індексації, суд зазначає таке.

Абзацом 1 п. 6 р. VI Порядку № 260 передбачено, що нарахування одноразової грошової допомоги при звільненні із служби здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення, ураховуючи відповідні оклади за посадою, спеціальним званням, процентну надбавку за стаж служби в поліції, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, установлених наказами на день звільнення.

Статтею 18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017) визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За приписами ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (далі- Закон № 1282) індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Частиною 2 ст. 6 Закону № 1282 передбачено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, який поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення поліцейських.

Відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Предметом спору у цій справі є обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, без урахування індексації грошового забезпечення.

Суд зазначає, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід`ємною складовою частиною грошового забезпечення та має бути врахована у складі грошового забезпечення позивача для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Статтею 18 Закону № 2017 визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Водночас згідно з п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення поліцейських.

Статтею 2 Закону № 1282 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Системний аналіз наведеного правового регулювання свідчить про те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. При цьому, відповідно до вимог чинного законодавства України проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України наголосив, що винагорода за виконану працівником роботу є джерелом його існування та має забезпечувати для нього достатній, гідний життєвий рівень. Це визначає обов`язок держави створювати належні умови для реалізації громадянами права на працю, оптимізації балансу інтересів сторін трудових відносин, зокрема, шляхом державного регулювання оплати праці. Держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями ч.6 ст.95 КЗпП України, ст.33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.

На підставі аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Крім того, Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.

Таким чином, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 420/19450/21, від 11 квітня 2024 року у справі № 240/34639/22.

З довідки Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 18.08.2025 №215 вбачається що позивачу здійснювалося нарахування та виплата індексації грошового забезпечення щомісячно, починаючи з липня 2020 року по червень 2022 року.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення поліцейських для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.

Отже, обчислюючи розмір одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції, без індексації грошового забезпечення, відповідач діяв неправомірно, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладений в постанові Верховного Суду від 14.11.2024 у справі № 200/638/24, який підлягає врахуванню при розгляді даної справи.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України (вул. Богомольця Академіка, 10,м. Київ,01601. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40116086) про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки та додаткової відпустки за 2018, 2019, 2020, та 2022 роки.

Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані календарні дні щорічної оплачуваної відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021 роки та додаткової відпустки за 2018, 2019, 2020, та 2022 роки.

Визнати протиправними дії Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, які полягають у здійсненні ОСОБА_1 розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового за кожний повний календарний рік служби без урахування індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України перерахувати та виплатити ОСОБА_1 розмір одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового за кожний повний календарний рік служби з урахуванням суми індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

17.06.26