Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №160/7975/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуСправа №160/7975/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

01.04.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 31.03.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000130/2 від 05.03.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070002189U9.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що під час митного оформлення товару позивачем було подано всі документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом – за ціною договору (контракту). На думку позивача, Тернопільська митниця безпідставно дійшла висновку про наявність розбіжностей у поданих документах, необґрунтовано витребувала додаткові документи та, не довівши недостовірності заявленої митної вартості, прийняла рішення про її коригування із застосуванням резервного методу. Позивач зазначає, що відсутність окремих платіжних, бухгалтерських чи інших документів не свідчить про недостовірність відомостей щодо ціни товару, а зауваження митного органу стосуються обставин, які не впливають на числові значення складових митної вартості. Також позивач вказує, що використана митницею інформація про митне оформлення інших товарів та спрацювання профілів ризику мають виключно допоміжний характер і не можуть бути самостійною підставою для невизнання митної вартості за ціною контракту. У зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення позивач був змушений здійснити митне оформлення товару за скоригованою митною вартістю та сплатити додатково ввізне мито і податок на додану вартість на загальну суму 91 461,79 грн., що, на його переконання, свідчить про порушення його майнових прав та є підставою для визнання рішення митного органу протиправним і його скасування.

Від Тернопільської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом були встановлені розбіжності та невідповідності у документах, поданих позивачем до митного оформлення, що викликало обґрунтовані сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. У зв`язку із цим митницею було витребувано додаткові документи на підтвердження складових митної вартості відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України. Відповідач вказує, що подані документи не дозволяли встановити належність платіжного документа до конкретної поставки товару, оскільки сума здійсненого платежу не відповідала вартості товару за специфікацією та не давала можливості ідентифікувати його як оплату саме спірної партії товару. Крім того, до митного оформлення не були надані акти надання транспортно-експедиційних послуг, передбачені умовами договору транспортно-експедиційного обслуговування, а митна декларація країни відправлення не містила належних відміток митних органів та не піддавалася технічній верифікації. Також відповідач зазначив, що після отримання вимоги про надання додаткових документів позивач повідомив митницю про відсутність можливості подати будь-які інші документи, окрім тих, що вже були надані до митного оформлення. На думку митного органу, така обставина не дозволила усунути сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару за основним методом. З огляду на відсутність документального підтвердження усіх складових митної вартості та неможливість застосування основного і другорядних методів її визначення, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості товару із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації про митне оформлення аналогічних товарів. У зв`язку з наведеним відповідач вважає, що рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2026/000130/2 від 05.03.2026 є законним, обґрунтованим та прийнятим у межах наданих повноважень, а тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній не погодився з доводами відповідача. Позивач зазначив, що відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на спростування обставин, викладених у позовній заяві, а також не наведено належного обґрунтування правомірності прийняття спірного рішення. На думку позивача, доводи, викладені у відзиві, мають декларативний характер, не підтверджуються доказами та фактично зводяться до повторення мотивів, наведених у спірному рішенні. У зв`язку з цим позивач вважає висновки відповідача необґрунтованими, а заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 02.04.2026 року передана судді Пруднику С.В.

06.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду.

17.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволенні клопотання представника Тернопільської митниці Комар Руслани Віталіївни про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відмовлено.

18.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до прямого контракту №TRI-2612 від 26.12.2024 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ» та компанією TRIANGLE TYRE CO. LTD (Китайська Народна Республіка), а також специфікації №9 від 17.12.2025 року, інвойсу №12252006324-1 від 29.12.2025 року на суму 171 065,50 доларів США та деталізації до зазначеного інвойсу (контейнер TCNU8139507), на митну територію України було ввезено товар – шини у кількості 170 штук загальною вартістю 29 988,00 доларів США.

04.03.2026 року позивачем подано до Тернопільської митниці митну декларацію №26UA403070002189U9, у якій митну вартість товару визначено за основним методом – за ціною договору (вартістю операції) у розмірі 1 497 514,44 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом до митного оформлення подано, зокрема, контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, специфікацію №9 від 17.12.2025 року, інвойс №12252006324-1 від 29.12.2025 року, деталізацію до інвойсу, платіжні документи, коносамент, документи щодо транспортно-експедиційних послуг та інші документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

05.03.2026 року митним органом сформовано повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. У зазначеному повідомленні митниця запропонувала надати додаткові платіжні та бухгалтерські документи, страхові документи, а за їх відсутності – виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прайс-листи виробника та експертні висновки щодо вартості товарів.

У відповідь на зазначене повідомлення позивач листом від 05.03.2026 року повідомив митний орган про відсутність інших документів, окрім вже поданих до митного оформлення, та просив завершити митне оформлення товару на підставі наявних документів.

Того ж дня Тернопільською митницею прийнято рішення №UA403070/2026/000130/2 про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України.

Незгода позивача з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товарів, зумовила його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи рішення відповідача про коригування митної вартості товару на предмет його відповідності закону, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи визначає Митний Кодекс України.

Статтею 1 Митного кодексу України встановлено, що законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, закріплено, що встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до вимог частини 1 статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частиною першою статті 257 Митного кодексу України передбачено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Розділ ІІІ Митного кодексу України регулює питання митної вартості товарів та методи її визначення.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей та базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За приписами частини першої статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частинами першою-третьою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом під час декларування товарів шляхом подання достовірних відомостей, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частини другої статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір, рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), транспортні документи та інші документи, визначені наведеною нормою.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України передбачено, що митний орган має право вимагати від декларанта додаткові документи лише у випадку, якщо подані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

Таким чином, витребування додаткових документів не є самостійною дискрецією митного органу, а можливе виключно за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності заявленої митної вартості, які повинні бути належним чином мотивовані та підтверджені відповідними обставинами.

Судом встановлено, що для митного оформлення товару позивачем було подано зовнішньоекономічний контракт №TRI-2612 від 26.12.2024 року, специфікацію №9 від 17.12.2025 року, інвойс №12252006324-1 від 29.12.2025 року, деталізацію до інвойсу, платіжні документи, коносамент, документи щодо транспортно-експедиційного обслуговування та інші документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Дослідженням зазначених документів судом не встановлено розбіжностей щодо найменування товару, його кількості, умов поставки, ціни за одиницю товару та загальної вартості поставки.

Разом з тим, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення та доводів відзиву на позовну заяву, підставою для коригування митної вартості відповідач визначив неможливість ідентифікації платіжного документа з конкретною поставкою товару, відсутність актів надання транспортно-експедиційних послуг, а також сумніви щодо митної декларації країни відправлення.

Оцінюючи зазначені доводи, суд виходить з того, що митним органом не наведено жодних обставин, які б свідчили про недостовірність ціни товару, зазначеної у контракті та інвойсі, або про невідповідність відомостей, поданих декларантом.

Щодо доводів відповідача про неналежне підтвердження оплати товару суд зазначає, що предметом контролю правильності визначення митної вартості є насамперед ціна товару та складові митної вартості, а не особливості виконання сторонами умов розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.

Сам по собі факт того, що платіжний документ містить посилання на декілька специфікацій або не дозволяє, на думку митного органу, однозначно співвіднести оплату з конкретною партією товару, не свідчить про недостовірність задекларованої митної вартості та не є безумовною підставою для її коригування.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17 та від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20, в яких зазначено, що відомості щодо порядку та строків оплати товару не належать до складових митної вартості та самі по собі не можуть бути підставою для невизнання митної вартості, визначеної за ціною договору.

Стосовно доводів відповідача щодо відсутності актів надання транспортно-експедиційних послуг суд зазначає, що до митного оформлення були подані договір транспортно-експедиційного обслуговування, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг та транспортні документи.

При цьому відповідачем не доведено, які саме складові митної вартості залишилися непідтвердженими через відсутність акта виконаних робіт та яким чином така обставина впливає на числове значення митної вартості товару.

Суд враховує, що акт наданих послуг є документом первинного бухгалтерського обліку, який підтверджує факт виконання договірних зобов`язань між сторонами договору, однак не є виключним доказом транспортних витрат для цілей митного оформлення.

Щодо сумнівів митного органу стосовно митної декларації країни відправлення суд зазначає, що така декларація не входить до переліку основних документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

Водночас відповідачем не наведено жодних доказів того, що відомості, які містяться у митній декларації країни відправлення, є недостовірними або суперечать іншим документам, поданим декларантом.

Крім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні митний орган фактично послався на інформацію щодо митного оформлення інших товарів за іншою митною декларацією та використав таку інформацію як підставу для застосування резервного методу визначення митної вартості.

Однак сама лише наявність в інформаційних базах митного органу відомостей про інший рівень митної вартості аналогічних або подібних товарів не може свідчити про неправомірність митної вартості, заявленої декларантом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що відомості автоматизованої системи аналізу та управління ризиками мають виключно допоміжний характер та не можуть бути достатньою підставою для коригування митної вартості без встановлення конкретних порушень у документах, поданих декларантом.

Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.10.2021 року у справі №420/4820/19, від 25.02.2021 року у справі №810/3295/17, від 09.11.2022 року у справі №815/2162/17 та від 23.11.2022 року у справі №810/2547/17.

Судом встановлено, що в оскаржуваному рішенні відповідач не навів належного обґрунтування неможливості застосування основного методу визначення митної вартості, не зазначив причин неможливості застосування другорядних методів, передбачених статтями 59-63 Митного кодексу України, а також не навів належного обґрунтування числового значення скоригованої митної вартості.

Фактично митний орган обмежився формальним посиланням на іншу митну декларацію без проведення повного аналізу тотожності товарів, умов поставки, обсягів партії, комерційних умов та інших факторів, які можуть впливати на формування ціни товару.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що відповідачем не доведено наявності передбачених законом підстав для невизнання митної вартості, заявленої позивачем за основним методом, а також не доведено правомірності застосування резервного методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на суб`єкта владних повноважень покладається обов`язок доказування правомірності прийнятого ним рішення.

Проте відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності спірного рішення суду не надав.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та їх задоволення шляхом визнання протиправним та скасування рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000130/2 від 05.03.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070002189U9.

Приймаючи до уваги вище наведене, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2662,40 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 2662,40 грн. підлягає стягненню з Тернопільської митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” до Тернопільської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів – задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Тернопільської митниці №UA403070/2026/000130/2 від 05.03.2026 року про коригування митної вартості товарів за ВМД 26UA403070002189U9.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю “ТЕХІМПОРТ МАРКЕТ” (код ЄДРПОУ 43985576) за рахунок бюджетних асигнувань Тернопільської митниці (ЄДРПОУ 45589470) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн. (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник