Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №160/7526/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 рокуСправа №160/7526/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі представника Сушко Тетяни Вікторівни до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

27.03.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 27.03.2026 року через систему “Електронний суд” позовна заява Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі представника Сушко Тетяни Вікторівни до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій представник позивача просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014780413 від 09.01.2026 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0014820413 від 09.01.2026 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.01.2026 №0014780413 та №0014820413 є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки на момент їх прийняття ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» перебувало у процедурі ліквідації, яка здійснюється відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач зазначає, що відповідно до спеціального правового режиму, встановленого зазначеним Законом, вимоги щодо сплати податків і зборів під час ліквідації банку можуть пред`являтися виключно в межах ліквідаційної процедури шляхом включення таких вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів. При цьому під час здійснення ліквідації у банку не виникають додаткові зобов`язання, а застосування штрафних (фінансових) санкцій суперечить положенням частини третьої статті 46 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». На думку позивача, контролюючий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, не врахував, що заявлені податкові вимоги вже були пред`явлені ДПС України в межах ліквідаційної процедури, акцептовані уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та включені до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку з визначенням черговості їх задоволення відповідно до статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував до спірних правовідносин норми Податкового кодексу України щодо відповідальності за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов`язань, тоді як питання погашення податкових зобов`язань банку, який перебуває у процедурі ліквідації, регулюються спеціальним законом. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.01.2026 №0014780413 та №0014820413.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.03.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 30.03.2026 року передана судді Пруднику С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.04.2026 року вказану позовну заяву було залишено без руху через невідповідність вимогам ст. ст. 160, 161 КАС України.

У встановлений ухвалою суду від 01.04.2026 року строк позивач усунув недоліки адміністративного позову.

13.04.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі, призначено розгляд за правилами спрощеного провадження без виклику учасників справи.

23.04.2026 року від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що о за результатами камеральної перевірки ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» встановлено порушення строків сплати самостійно узгоджених податкових зобов`язань з орендної плати за землю, задекларованих позивачем у податкових деклараціях за 2022–2024 роки. На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2026 №0014780413 та №0014820413 про застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату узгоджених сум грошових зобов`язань. Відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті у межах наданих законом повноважень та відповідно до вимог Податкового кодексу України, оскільки факт порушення позивачем строків сплати податкових зобов`язань підтверджується матеріалами перевірки та не заперечується самим платником податків. Також відповідач зазначив, що перебування банку у процедурі ліквідації не звільняє його від обов`язку своєчасно сплачувати податки та збори, а норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» не виключають можливості застосування до банку штрафних санкцій за порушення податкового законодавства у спірних правовідносинах. Крім того, відповідач звернув увагу, що позивач після початку процедури ліквідації продовжував подавати податкову звітність та самостійно декларувати податкові зобов`язання. З огляду на викладене, відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

18.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду продовжено строк розгляду даної справи на 30 днів.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» є платником орендної плати за земельні ділянки та самостійно визначило податкові зобов`язання у податкових деклараціях з плати за землю за 2022, 2023 та 2024 роки.

Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області проведено камеральну перевірку Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» щодо своєчасності сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю.

З матеріалів справи вбачається, що під час перевірки контролюючим органом встановлено факт несвоєчасної сплати позивачем самостійно задекларованих податкових зобов`язань з орендної плати за землю. Зокрема, податкові зобов`язання, граничний строк сплати яких припадав на 31.10.2022, 30.01.2024, 01.03.2024, 01.04.2024, 30.04.2024, 30.05.2024, 01.07.2024, 30.07.2024, 30.08.2024 та 30.09.2024, були фактично погашені лише 30.04.2025 та 27.06.2025, тобто з порушенням строків, визначених Податковим кодексом України.

За результатами проведеної перевірки складено акт від 26.11.2025 №63665/04-36-04-13/00039002, яким встановлено порушення ПАТ «Промінвестбанк» термінів сплати узгоджених сум податкових зобов`язань з орендної плати за землю по Першотравенській та Павлоградській територіальних громадах за 2022–2024 роки.

На підставі висновків зазначеного акта відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 09.01.2026:

№0014780413, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 2 134,77 грн за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2022 році;

№0014820413, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 24 104,19 грн за несвоєчасну сплату податкових зобов`язань з орендної плати за землю у 2023–2024 роках.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою статтею 56 Податкового кодексу України, та звернувся зі скаргами до Державної податкової служби України.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями Державної податкової служби України, отриманими позивачем 26.02.2026, скарги ПАТ «Промінвестбанк» залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 09.01.2026 №0014780413 та №0014820413 – без змін.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що порушують законні права та інтереси, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходячи з положень норм законодавства, які діяли на момент їх виникнення, суд виходив із такого.

Відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (далі - ПК України).

Відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 ПК України загальність оподаткування - кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені цим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платники податків зобов`язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків і зборів; сплачувати податки і збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Пунктом 36.1 ст.36 ПК України передбачено, що податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п. 38.1 ст. 38 Кодексу виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПКУ грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що стягується з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Згідно з вимогами статті 269 платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності на правах постійного користування.

Базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельної ділянки, нормативну грошову оцінку якої не проведено.

Згідно з вимогами пункту 286.2 статті 286 Кодексу, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Відповідно до вимог пункту 287.3 статті 287 Кодексу, податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Податкова декларація - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках визначених Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплати грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору (п.46.1 ст. 46 Кодексу).

Відповідно до п.49.1. ст.49 Кодексу податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності (п.49.2 ст.49 Кодексом).

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Кодексу платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, і встановлених Кодексом.

Пунктом 87.9 статті 87 Кодексу передбачено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом. Спрямування коштів платником податків на погашення.

Пунктом 109.2 статті 109 Кодексу визначено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п. 124.1 ст. 124 Кодексу, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах:

- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу;

- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з вимогами п.124.2.ст. 124 ПКУ, діяння, передбачені пунктами 124.1, 124.1-1 цієї статті, вчинені умисно, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Відповідно до 124.3 ст 124 ПКУ, діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання.

Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 25 лютого 2022 року № 90-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк».

Відповідно до зазначеного рішення Правління Національного банку України з 25 лютого 2022 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі – Фонд) розпочав ліквідацію Банку. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, призначено ОСОБА_1 , відповідні повноваження підтверджено відомостями в ЄДР.

Варто зазначити, що Тимчасова адміністрація банку на запроваджена.

Відповідно до п.1.1 ст.1 ПК України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 4.1.1 п.4.1 ст.4 Кодексу закріплено принцип «загальність оподаткування», тобто, кожна особа зобов`язана сплачувати встановлені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи податки та збори, платником яких вона є згідно з положеннями Податкового кодексу.

Отже, будь-які питання нарахування та сплати податків і зборів, в тому числі банками, в яких запроваджено тимчасову адміністрацію та які перебувають в стадії ліквідації (крім питань погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»), регулюються виключно Податковим кодексом та не можуть здійснюватися у будь-який інший спосіб, ніж визначений Кодексом.

Будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.(П.7.3 ст.7 ПКУ).

За правилами статті 124 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Кодексу визначено, податковий борг – сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному Кодексом.

Підпунктом 14.1.152 пунктом 14.1 статтею 14 Кодексу передбачено, що погашення податкового боргу – зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.

Слід зазначити, що пунктом 5 статті 36 Закону України від 23.02.2012 №4452- VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб") передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється зокрема: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Водночас, пунктом 1.3 статті 1 Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), пріоритетними є норми Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон № 4452-VI).

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" від 23.02.2012 року № 4452-VI (далі Закон України №4452) встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків (п.1 ст.1 Закон України №4452).

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до ст. 44, 45, 47, 48 розділу VIII «Ліквідація банків» Закону України №4452 прийнято Рішення №130 від 25.02.2022 відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації ПАТ “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” строком на три роки.

Згідно з ч.3 ст. 46 «Наслідки початку процедури ліквідації банку» розділу VIII «Ліквідація банків» Закону України №4452 під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з осіб, що вчинили податкове правопорушення або порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (п.п. 14.1.265 п.14.1 ст. 14 Кодексу).

Норми не нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) визначено ст.36 «Наслідки запровадження тимчасової адміністрації» розділу VII «Тимчасова адміністрація» Закону України №4452.

Згідно з абзацом 16 п. 1 ст.2 Закону України №4452 тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до п. 1 ст. 34 Закону України №4452 Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.

Тимчасова адміністрація запроваджується на строк, що не перевищує один місяць. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 3-5 частини другої статті 39 цього Закону, тимчасова адміністрація може бути продовжена на строк до одного місяця. У разі виведення неплатоспроможного банку з ринку у спосіб, передбачений пунктами 1 і 2 частини другої статті 39 цього Закону, строк тимчасової адміністрації може бути продовжений на п`ять днів з припиненням не пізніше дня отримання рішення Національного банку України про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Тимчасова адміністрація припиняється після виконання плану врегулювання або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду (пункт4 статті 34 Закону України від 23.02.2012 №4452-VI "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Згідно з пунктом 3 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VI під час тимчасової адміністрації не здійснюється нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

Одночасно слід зазначити, що у постанові Верховного суду від 08.06.2021 у справі №825/1647/17 зазначено наступне: «суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що оскільки оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням нараховано штраф 25 вересня 2017 року, тобто, у період здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк», таке рішення підлягає скасуванню, оскільки суперечить прямій забороні робити це в період тимчасової адміністрації (пункт 3 частини п`ятої статті 36 Закону № 4452-VІ)».

Крім того необхідно зазначити, що ПАТ «Промінвестбанк» протягом 2022-2024 років самостійно до контролюючих органів подає податкову звітність та декларує податкові зобов`язання з податку на додану вартість, податку на прибуток, плати за землю, податку на нерухоме майно та інш.

Отже, Товариство здійснює господарську діяльність і відповідно реєстраційних даних в АІС «Податковий блок» термін до якого повинні подати свої кредиторські вимоги становить -24.02.2025.

Підставами для припинення податкового обов`язку є ліквідація юридичної особи (пп.37.3.1 п.37.1 ст.37 Кодексу).

Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців (ч.7 ст.77 Закону України «Про банки та банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-ІІІ).

Судом встановлено, що факт несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобов`язань підтверджується матеріалами справи, позивачем не спростований, а розрахунок штрафних санкцій здійснений контролюючим органом відповідно до вимог статті 124 Податкового кодексу України.

За таких обставин суд доходить висновку, що Головне управління ДПС у Дніпропетровській області діяло в межах наданих законом повноважень, на підставі та у спосіб, визначені Податковим кодексом України, а податкові повідомлення-рішення від 09.01.2026 №0014780413 та №0014820413 є правомірними.

Згідно із ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні по справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно із його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене вище, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк”.

Враховуючи відмову у задоволені позовних вимог, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі представника Сушко Тетяни Вікторівни до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – відмовити повністю.

Судові витрати стягненню не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник