Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №120/3569/26 — Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 червня 2026 р. Справа № 120/3569/26

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Немцевої Олени Леонідівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Немцевої Олени Леонідівни до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю дій відповідача щодо включення позивача до військового обліку.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву.

Ухвалою суду від 15.05.2026 року витребувано у відповідача докази.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач долучив до матеріалів справи витребувані докази та просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, оскільки така підстава, як "громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину" була виключена з переліку таких, згідно з якими відбувалось виключення особи з військового обліку, з 18.05.2024.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

На підставі вироку Вінницького обласного суду по справі №05-682к98 від 25.05.1998 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 142, статтями 17, 93 (пункти а, г, е, і, г), 208 Кримінального кодексу України.

Згідно військового квитка серії НОМЕР_1 , вбачається, що позивач в 2014 році був знятий з військового обліку згідно наказу МО України №342 від 09.06.2006 року.

Позивач звернувся з відповідною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації про виключення з військового обліку.

Листом ІНФОРМАЦІЯ_1 №1574 від 03.03.2026 року позивача повідомлено, що абзацом 2 пункту 4 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 встановлено, що на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, а тому позивач може бути призваний на військову службу під час мобілізації.

Позивач вважає, що відповідач протиправно не вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформацію про виключення його з військового обліку, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини 2 статті 1 Закону №2232-XII військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.

Відповідно до частини четвертої статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 5 статті 33 Закону №2232-ХІІ військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487 затверджено Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації), а також визначає особливості ведення військового обліку громадян України, які постійно або тимчасово перебувають за кордоном.

Військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період (п.3 Порядку №1487).

Відповідно до пункту 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Згідно з пунктом 22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону №2232-ХІІ.

Абзацом третім пункту 79 Порядку № 1487, встановлено, що районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством.

Відтак, до компетенції районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки належить взяття та виключення військовозобов`язаних з військового обліку.

Згідно зі статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Абзацом п`ятим частини дев`ятої статті 1 Закону № 2232-ХІІ встановлено, що військовозобов`язані це особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з абзацами дев`ятим і одинадцятим пункту 2 частини першої статті 37 Закону № 2232-ХІІ взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають громадяни України:

- які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників;

- які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку.

З вищевикладеного слідує, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних підлягають усі військовозобов`язані громадяни України, які досягли 25-річного віку. Водночас Закон № 2232-ХІІ не містить обмежень щодо кількості раз, взяття на військовий облік у випадку, якщо особа раніше перебувала на військовому обліку призовників.

Тобто громадянин України, який раніше перебував на військовому обліку призовників, і був виключений з військового обліку військовозобов`язаних, підлягає взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у разі, якщо підстави, за якими він був виключений, відпали.

Представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 був виключений з обліку військовозобов`язаних як особа, яка засуджена до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Суд зазначає, що статтею 37 Закону №2232-XII у редакції, яка діяла на момент виключення позивача військового обліку, було визначено, що Виключенню з військового обліку у районних (міських) військових комісаріатах (військовозобов`язаних Служби безпеки України у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України) підлягають громадяни України, які: були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Разом з цим, 18.05.2024 внесено зміни в Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу", та нова редакція статті 37 вже не містить такої підстави для виключення з військової служби, як виключення громадян України раніше засуджених до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину:

"Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:

1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими;

2) припинили громадянство України;

3) визнані непридатними до військової служби;

4) досягли граничного віку перебування в запасі";

5) були кандидатами для прийняття на військову службу за контрактом відповідно до частини десятої статті 20 цього Закону, але не були прийняті на військову службу за контрактом;

6) звільнені з військової служби за контрактом відповідно до підпунктів "й" або "к" пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

З наведеного слідує, що з 18.05.2024 громадяни України, які раніше перебували на військовому обліку призовників та були виключені з військового обліку військовозобов`язаних на підставі пункту 6 частини шостої статті 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до 17.05.2024), підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних, оскільки відпала підстава, за якою їх було виключено з військового обліку.

Отже, з набранням чинності змін до Закону №2232-XII позивач є таким, що підпадає під його дію як особа, яка набула статусу військовозобов`язаного.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постановах від 11.02.2026 року по справі №120/2789/25, від 16.03.2026 року по справі №600/2285/25, від 10.06.2026 року по справі №686/17607/25.

Однак, дослідивши долучену до матеріалів справи копію військового квитка серії НОМЕР_2 , суд встановив, що позивач 11.12.2014 року був знятий з військового обліку згідно наказу МО України №342 від 09.06.2006 року, а будь-який запис про виключення позивача з військового обліку у зазначеному документі відсутній.

Суд зазначає, що поняття "зняття з військового обліку" та "виключення з військового обліку" не є тотожними. Вони різняться як підставами, так і правовими наслідками. Аналіз змісту статті 37 Закону №2232-XII свідчить, що громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов`язаного, тоді як зняті з обліку продовжують перебувати в цьому статусі.

Відповідно до норм чинного законодавства, для внесення відомостей про виключення із військового обліку повинні існувати відповідні підстави.

Однак позивач не надав належних та допустимих доказів, які б підтверджували виключення ОСОБА_1 з військового обліку та, у свою чергу, не зазначає інших підстав для внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідних відомостей.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять висновку ВЛК про повну непридатність позивача до військової служби за станом здоров`я в умовах воєнного стану. Позивач не був виключений з військового обліку, а був знятий з нього на підставі Наказу МОУ №342 від 09.06.2006, про що у військовому квитку серії проставлена відмітка про зняття з військового обліку. Разом з тим, 15.01.2015 Наказом Міністерства оборони України внесені зміни до Настанови з військового обліку в Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України №35 від 22.01.2002 щодо відміни положення про зняття з військового обліку громадян, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби в мирний час та обмежено придатними у воєнний час.

Таким чином, Наказ Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006 втратив чинність відповідно до наказу Міністерства оборони України № 24 від 15.01.2015 «Про внесення змін до Настанови з військового обліку прапорщиків, мічманів, сержантів, старшин, солдатів і матросів запасу в Збройних Силах України та інших військових формувань».

Відповідно до абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону №2232-XII, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, підлягають громадяни України зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України

Відтак, оскільки позивача знято з військового обліку 11.12.2014 року на підставі Наказу Міністерства оборони України № 342 від 09.06.2006, а не виключено з нього, то останній на виконання вимог абзацу 7 пункту 2 частини 1 статті 37 Закону № 2232-XII повинен бути взятий (поновлений) на військовий облік.

Аналогічних висновків дійшов Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 16.09.2025 року по справі №240/22613/24.

При цьому, суд зазначає, що у разі якщо позивач вважає, що він за станом здоров`я є непридатним до військової служби, то відповідно не позбавлений права на отримання у ТЦК та СП направлення на медичний огляд для визначення ступеню придатності до військової служби. І саме за наслідками проходження позивачем військово-лікарської комісії у відповідача може виникнути обов`язок про виключення позивача з військового обліку, у разі встановлення за висновком ВЛК непридатності позивача до військової служби.

Крім того, суд зазначає, що згідно з абзацом 5 пункту 4 розділу "Загальні питання" Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560, на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідачем було правомірно включено позивача на облік військовозобов`язаних.

Отже, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

У відповідності до положень частини першої статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 );

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 ).

Суддя Свентух Віталій Михайлович