Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №711/380/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 711/380/25

Провадження № 22-ц/821/332/26

Категорія: 308020000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Василенко Л. І.,

суддів - Карпенко О. В., Сіренка Ю. В.,

учасники справи:

позивач - Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ»,

представник позивача - Давиденко Віктор Юрійович,

відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представник відповідача - адвокат Ліннік Микола Сергійович,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Лінніка Миколи Сергійовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2025 року ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення, гарячого водопостачання та внесках, а також інфляційної складової боргу та трьох відсотків річних.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».

Оскільки, в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі (об`єму) квартири.

У квартирі АДРЕСА_2 не встановлено квартирний лічильник теплової енергії, тому згідно п.24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених поставною КМУ від 21.08.2019 № 830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням вузлів розподільного обліку/приладів розподілювачів теплової енергії, а у разі відсутності – пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва, житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

У квартирі АДРЕСА_2 встановлений лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно п. 20 вищевказаних правил, плата за наданні послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, згаданої вище.

Позивач вказує, що Відповідачі своєчасно та не в повному обсязі з січня 2013 року не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) внаслідок чого утворилась заборгованість, яка на 01.01.2025 складає 39 651,40 грн.

Крім того, відповідачам на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК України, нараховані інфляційні втрати у сумі 27435,08 грн. грн. та 3 % річних у розмірі 5846,88 грн.

Враховуючи вищенаведене, ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» просило суд стягнути солідарно із відповідачів заборгованість за послуги з централізованого опалення (постачання теплової енергії) та гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 39 651,40 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 27435,08 грн. та 3% річних у розмірі 5846,88 грн.

18.04.2025 до Придніпровського районного суду м. Черкаси надійшла заява представника позивача про зменшення позовних вимог.

В заяві представник позивача остаточно просить стягнути солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за послуги з а гарячого водопостачання (постачання гарячої води) у розмірі 27 15370 грн, інфляційну складову боргу у розмірі 7449,68 грн, 3 % річних у розмірі 2609,44 грн та 3028,00 грн судового збору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.10.2025 позовні вимоги - задоволено частково.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ» заборгованість за послуги гарячого водопостачання у розмірі 24 879,86 грн.

Стягнуто солідарно із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» 6 831,36 грн інфляційних та 3% річних в сумі 2 492,86 грн, а всього 9 324,22 грн.

Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , на користь ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах ВП «Черкаська ТЕЦ», в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» судовий збір у розмірі по 1 009,00 грн з кожного.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивоване тим, що відповідачі отримують послуги з централізованого опалення та підігріву води, але всупереч вимогам чинного законодавства не здійснюють їх належну оплату, від оплати в повному обсязі ухиляються, що сприяє накопиченню боргу та порушує права та законні інтереси позивача, з відмовою від отримання послуг до позивача не зверталися, а тому з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість, яка виникла станом на 01.01.2025 в розмірі 24879,86 грн, інфляційна складова боргу в розмірі 6831,36 грн, 3% річних в розмірі 2492,86 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій 12.12.2026, представник ОСОБА_2 – адвокат Ліннік М. С., вважаючи, що оскаржуване рішення винесене з неправильним застосуванням норм матеріального та із порушенням норм процесуального права, при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, просив змінити рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.10.2025 про часткове задоволення позовних вимог в частині розміру стягнення солідарного боргу з відповідачів за постачання теплової енергії та гарячого водопостачання перед ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» за період з 01.03.2016 по 01.01.2025 та визначити суму стягнення в сумі 3 856,79 грн.

Судові витрати покласти на відповідачів в розмірі пропорційно задоволених вимог від первісного позову. В іншій частині позовних вимог залишити без задоволення.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що 15.07.2016 рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі №711/2989/16-ц частково задоволено позовні вимоги про стягнення заборгованості із відповідачів у сумі 26 476,35 грн, за період з 01.06.2000 по 01.03.2016.

Відповідачі звернулися з листом про проведення перерахунку до позивача і зарахувати переплату в загальну суму погашення боргу. При цьому, отримали відповідь від 13.10.2025, згідно якої за адресою АДРЕСА_3 станом 01.01.2025 переплат по послугам не має. Борг за послуги гарячого водопостачання складає 32139,47 грн, по послугам постачання теплової енергії на опалення – 6747,43 грн і жодного слова про взаємозалік по минулим боргам і переплатам станом на 01.01.2025.

Також, ні в позові, ні в судовому рішенні не зазначено, що відповідач ОСОБА_2 є учасником бойових дій, що з 15.10.2015 департаментом соціальної політики Черкаської міської ради його сім`ї на 2-ох осіб надано пільги як учаснику антитерористичної операції на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 0,75 частки. Про це немає жодної згадки, а при розподілі судових витрат, які при проведенні розрахунку боргу, який наведений вище фактично повинен бути зовсім іншим, тим більше, що відповідач ОСОБА_2 повинен бути звільненим від сплати судового збору, так як в даному випадку порушуються його права на соціальні пільги як учасника бойових дій.

Відзив на апеляційну скаргу

У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов 11.03.2026 до суду, через підсистему «Електронний суд», ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ», вважаючи доводи апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.10.2025 – залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що на ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладений обов`язок – забезпечення тепловою енергією населення, організацій та підприємств всіх форм власності. Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно».

В квартирі АДРЕСА_4 вказаного будинку зареєстровані: ОСОБА_1 , з 04.11.1992 року, ОСОБА_3 , з 04.11.1992 року, ОСОБА_2 , з 04.11.1992 року.

11.12.2019 року постановою КМУ №1182 були затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води.

Згідно розрахунку заборгованості, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог, заборгованість за послуги з гарячого теплопостачання станом на 01.01.2025 року становить 27153,70 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2016 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПаТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка виникла станом на 01.03.2016 року у сумі 26476,35 грн.

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно до ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відносини з постачання теплової енергії регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та Типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, відповідними положеннями ЦК України.

Правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 13 цього Законом України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Частиною 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а тому факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Враховуючи наведене, обов`язок з укладання договору про надання житлово-комунальних послуг покладено законодавцем як на споживача, так і на виконавця.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідачів обов`язку оплачувати надані їм послуги.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі № 6-2951цс15 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц (провадження № 14-280цс18).

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач посилався на те, що хоча між сторонами відсутній договір про надання житлово-комунальних послуг, відповідачі зобов`язані оплатити позивачу усі фактично спожиті ними комунальні послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання у повному обсязі, проте, всупереч вимогам законодавства не здійснюють їх оплату, що спричинило накопичення боргу.

Згідно ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.

За змістом ст.ст. 67, 68, 162 Житлового Кодексу України наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в строк, відповідно до вказівок закону, договору.

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» одиниця виміру обсягу спожитої споживачем гарячої води визначається правилами надання відповідної комунальної послуги, що затверджуються уповноваженим законом органом. Виконавець послуги з постачання гарячої води повинен забезпечити її постачання безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, температури та величини тиску. Параметри якості гарячої води повинні відповідати встановленим законодавством вимогам. Послуга з постачання гарячої води надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання гарячої води, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. Тарифи на комунальну послугу з постачання гарячої води, що виробляється суб`єктом господарювання за допомогою систем автономного теплопостачання, визначаються та встановлюються органом, що регулює діяльність такого суб`єкта господарювання, окремо для кожного багатоквартирного будинку з урахуванням собівартості надання такої послуги, а також рентабельності суб`єкта господарювання, що провадить таку діяльність.

Відповідно до п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (які були чинними на час спірних правовідносин, але з 01.05.2022 втратили чинність, враховуючи постанову КМУ від 02.02.2022 №85), споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

11.12.2019 року постановою КМУ №1182 були затверджені Правила надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води.

Відповідно до п. 33 Правил, плата за послугу розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу та обсягу спожитої послуги, визначеного та розподіленого відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 34 Правил, плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання гарячої води з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання послуги складається з:

плати за послугу, визначеної відповідно до цих Правил та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу спожитої гарячої води або за нормами споживання, встановленими органом місцевого самоврядування, до встановлення вузла комерційного обліку;

плати за витрати теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), що розраховується виходячи з розміру затвердженого тарифу на послугу з постачання теплової енергії та визначеного обсягу відповідно до Методики розподілу;

плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України;

плати за технічне обслуговування та поточний ремонт внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної послуги, яка визначається окремим договором між виконавцем та співвласниками багатоквартирного будинку.

Пунктом 36 Правил передбачено, що рахунок на оплату спожитої послуги надається споживачу щомісяця на безоплатній основі відповідно до ст. 8 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що у квартирі АДРЕСА_2 встановлений лічильник обліку гарячого водопостачання, тому згідно з п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 26 Правил надання послуги з постачання гарячої води та типових договорів про надання послуги з постачання гарячої води, затверджених постановою КМУ від 11.12.2019 №1182 обсяги спожитої у будівлі гарячої води та обсяги теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) визначаються та розподіляються між споживачами відповідно до Методики розподілу, затвердженої Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315.

Відповідачі, які станом на момент виникнення заборгованості, були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 , мали та мають право на проживання, були споживачами послуг, які надаються до вказаної квартири, проте своєчасно та у повному обсязі не вносили плату за надані послуги гарячого водопостачання, тож згідно з розрахунком ПАТ «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ», повинні сплатити заборгованість по оплаті вказаних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також свого розрахунку заборгованості, або ж доказів про повне погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням ними зобов`язань з оплати за отримані послуги.

Також відсутні докази, що позивач неналежно надавав послуги, або будь-хто з відповідачів відмовились від отримання вказаних послуг.

Отже, згідно розрахунку заборгованості, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог (а.с. 87, т. 1), заборгованість за послуги з гарячого теплопостачання станом на 01.01.2025 становить 27153,70 грн.

Заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2016 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВП «Черкаська ТЕЦ» ПрАТ «Черкаське хімволокно» заборгованість за житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, яка виникла станом на 01.03.2016 у сумі 26476,35 грн.

З вказаного рішення вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 28750,19 грн.

Досліджуючи розрахунок заборгованості, який доданий до заяви про зменшення позовних вимог, судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем до суми заборгованості помилково включено 2273,87 грн, у стягненні яких було відмовлено заочним рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15.07.2016 (28750,19 грн. - 26476,35 грн).

В зв`язку з вищевикладеним, суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що з відповідачів на корись позивача необхідно стягнути солідарно заборгованість за послуги з гарячого водопостачання, яка виникла станом на 01.01.2025 в сумі 24879,86 грн.

Позивач крім заборгованості за отримані послуги, просив також стягнути інфляційну складову боргу за період заборгованості та 3% річних, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати (аналогічні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 11.04.2018 у справі № 758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц).

Отже, дія ст. 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Правовідносини, які склалися між сторонами з надання житлово-комунальних послуг, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги (ч. 1 ст. 509 ЦК).

Позивачем надано розрахунок інфляційних втрат за розрахунковий період заборгованості до 01.01.2021 у розмірі 7 449,68 грн та 3 % річних за вказаний період у розмірі 2 609,44 грн., у зв`язку із простроченням відповідачами оплати житлово-комунальних послуг.

Суд першої інстанції дослідивши вказані розрахунки прийшов до висновку про стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованість за послуги з гарячого постачання в сумі 24 879,86, відмовивши у стягненні 2273,87 грн., що становить 8,3% від суми що просив позивач (27153,70).А тому вказані суми слід зменшити на 8,3%. За таких обставин з відповідачів на користь позивача слід стягнути солідарно 6 831,36 грн інфляційних (7449,68 грн - 8,3% (618,32 грн) та 3% річних в сумі 2492,86 грн (2609,44 -8,3% (216,58) грн).

З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті неналежного виконання зобов`язання щодо оплати житлово-комунальних послуг, є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення, про що зазначив суд першої інстанції в своєму рішенні.

Доводи апеляційної скарги, щодо не правомірного стягнення з ОСОБА_2 судового збору, оскільки позивач є учасником бойових дій є безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблено висновок, що «відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких учасники бойових дій та прирівняні до них особи звільняються від сплати судового збору. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У ст. 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону. Отже, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст. ст. 12, 22 Закону № 3551-XII».

Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19) та постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 490/8128/17 (провадження № К/9901/166/18, К/9901/30220/18).

Зазначені пільги осіб з відповідним статусом розповсюджуються на позовні вимоги, які витікають з цих конкретних випадків. Законом учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору у разі звернення до суду з позовом щодо незастосування пільг, визначених в Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У даному випадку даний позов не пов`язаний з порушенням права саме учасника бойових дій, а виникає з інших правовідносин.

За таких обставин, від сплати судового збору на підставі п. 13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_2 не звільнений.

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене, колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого рішення суду першої інстанції. Доводи апеляційної скарги були предметом розгляду суду першої інстанції та їм надана відповідна правова оцінка, з якою погоджується апеляційний суд.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За наведених підстав, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом судового рішення в апеляційній інстанції, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Лінніка Миколи Сергійовича – залишити без задоволення.

Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 жовтня 2025 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення боргу за оплату житлово-комунальних послуг –залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції –залишити за особою, яка подала апеляційну скаргу.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в порядку та за умов, визначених ЦПК України.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді О. В. Карпенко

Ю. В. Сіренко