Суд: Рівненський апеляційний суд
Інстанція: Апеляційна
Юрисдикція: Цивільне
Категорія: про повернення безпідставно набутого майна (коштів)
Дата: 17 червня 2026 р.
Справа: №569/17647/25
Суддя: Гордійчук С. О.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 червня 2026 року
м. Рівне
Справа № 569/17647/25
Провадження № 22-ц/4815/585/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Гордійчук С.О.,
суддів: Боймиструка С.В., Шимківа С.С.,
учасники справи:
позивач: Департамент соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради
відповідач: ОСОБА_1
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олексюка Р.Р. на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року, ухвалене в складі судді Бучко Т.М., дата складення повного тексту рішення 12.12.2025, у справі № 569/17647/25
в с т а н о в и в :
В року Департамент соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам,
Позов мотивований тим, що до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради 22 березня 2024 року звернувся ОСОБА_1 із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам. Відповідачу було призначено та виплачено допомогу ВПО за період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року в розмірі 2000 грн щомісячно. При зверненні 22 березня 2024 року відповідач був проінформований про те, що допомога не призначається у разі відповідності критеріям, встановленим пунктами 7 і 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщенимм особам. В результаті проведеної верифікації Міністерством фінансів України виявлено, що відповідач має у власності нерухоме майно, квартиру, на території, що не включена до Переліку, а саме по АДРЕСА_1 . Отже, з 01 березня 2024 року відповідач не мав права на отримання допомоги як внутрішньо-переміщена особа та неправомірно отримав зазначену допомогу за період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року в розмірі 24000 грн. 12 серпня 2025 року відповідачу надіслано вимогу щодо повернення надміру виплачених коштів в розмірі 24000 грн. Однак коштів відповідачем не повернено та не вжито заходів для їх реструктуризації.
Просили суд стягнути з відповідача суму надміру виплачених (у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам) коштів в розмірі 24000 грн та судовий збір у сумі 3028 грн.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року позов Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради суму надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам в розмірі 24000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн у відшкодування судових витрат.
В апеляційній скарзі представник відповідача посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а також вважаючи, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволені позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не правильно застосував норми матеріального права, оскільки допомога призначена рішенням уповноваженого органу яке не скасоване тому відсутні підстави для повернення зазначених коштів. Зазначає. що перевірка правильності та повноти поданих документів належить до повноважень позивача. А тому відповідач не може нести негативні наслідки помилок позивача.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач вказує, що рішення суду є законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду таким вимогам відповідає.
Встановлено, що 22 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради із заявою про надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.
Рішенням 1124479891-2024-1 від 05 квітня 2024 року ОСОБА_1 призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01 березня 2024 року в розмірі 2000 грн щомісячно.
14 лютого 2025 року в результаті верифікації, проведеної Міністерством фінансів України, виявлено, що ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , набуту на підставі договору дарування від 18 травня 2012 року, що підтверджується даними верифікації з Мінфіном (ідентифікатор верифікації 000496392928001) та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 417704942 від 13 березня 2025 року.
Відповідно до довідки Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради №105 від 13 червня 2025 року, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Департаменті соціальної політики Рівненської міської ради та отримував допомогу ВПО з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року. Станом на 13 червня 2025 року розмір переплати за період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року становить 24000 грн.
Листом № 08-250 від 17 березня 2025 року позивач повідомив відповідача про припинення виплати допомоги з 01 березня 2025 року, про надмірне надання допомоги за період з 01 березня 2024 року по 28 лютого 2025 року на загальну суму 24000 грн та запропонував в термін до 10 червня 2025 року внести на рахунок Департаменту соціальної політики Рівненської міської ради надміру виплачену йому допомогу в сумі 24000 грн.
Докази повернення відповідачем надміру виплачених коштів допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у справі відсутні.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст.16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.
Механізм призначення та виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, зі змінами ( надалі Порядок).
Відповідно до підпункту 5 п. 7 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року № 332 допомога не призначається/не виплачується внутрішньо переміщеній особі, яка вперше звертається за її призначенням, починаючи з 01 серпня 2023 року, якщо внутрішньо переміщена особа, яка звертається за допомогою на проживання або є отримувачем допомоги, на 1 число місяця, з якого призначається допомога, або на 1 число кожного місяця, в якому отримується допомога, має у власності житлове приміщення/частину житлового приміщення, що розташоване на територіях, не включених до переліку територій, або територіях, включених до переліку територій, щодо яких визначено дату завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації (крім житлових приміщень, які непридатні для проживання, що документально підтверджується органом місцевого самоврядування, або інформації (за технічної можливості), внесеної до Реєстру пошкодженого та знищеного майна, або житлового приміщення (частини житлового приміщення площею менш як 13,65 кв. метра на одного члена сім`ї), або житлового приміщення (частини житлового приміщення, придбаного за кошти, отриманого на підставі договору кредиту, якщо перший внесок, сплачений уповноваженою особою або отримувачем, становив менш як 100 тис. гривень).
Згідно з пунктом 18 Порядку № 332 уповноважена особа несе відповідальність за достовірність інформації, зазначеної у заяві.
Відповідно до пункту 9 Порядку уповноважена особа зобов`язана протягом 14 календарних днів після виникнення змін, які впливають на визначення права на отримання допомоги, поінформувати про це засобами поштового/електронного зв`язку (за технічної можливості з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису) орган соціального захисту населення, уповноважену особу виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центр надання адміністративних послуг.
Якщо отримувачів, яким призначено допомогу, відбулися зміни, які впливають на право на отримання допомоги, розмір допомоги перераховується з місяця, що настає за місяцем виникнення таких змін, за заявою уповноваженої особи або згідно з інформацією, наданою компетентним органом, та/або за результатами проведеної додаткової перевірки рекомендацій, наданих Мінфіном, відповідно до Закону України Про верифікацію та моніторинг державних виплат. Таку заяву уповноважена особа має право надіслати з використанням поштового або електронного зв`язку органу соціального захисту населення, уповноваженій особі виконавчого органу сільської, селищної, міської ради або центру надання адміністративних послуг.
Відповідно до пункту 29 Порядку у разі неправомірної або повторної виплати отримувачу допомоги за певний період суми такої виплаченої допомоги повертаються отримувачем добровільно або за вимогою органу соціального захисту населення. Орган соціального захисту населення з моменту виявлення факту надміру перерахованої (виплаченої) допомоги визначає обсяг неправомірно або повторно отриманих коштів та протягом 30 робочих днів повідомляє про це уповноваженій особі або отримувачу шляхом надсилання повідомлення з використанням засобів поштового/електронного зв`язку (із застосуванням засобів електронного сповіщення Єдиної системи (за технічної можливості)/засобами мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. Орган соціального захисту населення має право здійснити перерахунок надміру виплачених коштів допомоги отримувачу за рахунок наступних виплат. У разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки орган соціального захисту населення вирішує питання про їх стягнення в судовому порядку.
Відповідно до ст.ст.1212, 1215 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Не підлягає поверненню безпідставно набуті, зокрема, заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі №6-91цс14, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі №545/163/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц, у постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №607/4570/17-ц.
Убачається, що на підставі постанови Кабінету Міністрів України №709 «Деякі питання підтримки внутрішньо переміщених осіб», в редакції від 01.03.2024 (далі Постанова №709), здійснено верифікацію достовірності наданої відповідачем інформації, отримано інформацію з Державного реєстру прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 13.03.2025 №417704942 та з`ясовано, що ОСОБА_1 належить на праві власності квартира по АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 18.05.2012 року, а тому він не мав права на отримання допомоги і йому надміру виплачені бюджетні кошти в сумі 24 000,00 грн.
Державна реєстрація права власності у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно здійснена державним реєстратором 10.12.2024 року.
Встановивши, що відповідач при подачі заяви про надання допомоги на проживання ВПО своїм підписом підтвердив, що проінформований, що допомога не призначається у разі відповідності критеріям, встановленим пунктами 7 і 8 Порядку надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам та не повідомив Департамент про наявність у його власності квартири, суд дійшов правильного висновку про недобросовісність його дій.
Доводи апеляційної скарги проте, що саме на позивача покладений обов`язок перевіряти правильність відомостей у поданих документах, однак орган діяв без належного контролю за виплатою допомоги ВПО, не заслуговують на увагу, оскільки судом встановлено, що відповідач звертаючись із заявою до уповноваженого органу приховав, що йому на праві власності належить квартира у м. Рівне на підставі договору дарування 18.05.2012 року.
Питання щодо повернення безпідставно сплачених коштів вирішується відповідно до пункту 11 Порядку, згідно з яким суми грошової допомоги, виплачені надміру внаслідок подання документів з недостовірними відомостями, повертаються уповноваженим представником сім`ї на вимогу уповноваженого органу. У разі відмови добровільного повернення надміру перерахованих сум грошової допомоги вони стягуються у судовому порядку.
Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.
Враховуючи, що надмірна сплата грошової допомоги відбулася з вини відповідача через ненадання відповідної інформації, наявні підстави для повернення такої виплати позивачу.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість позовних вимог є безпідставними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.
Посилання в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом обставин у справі, порушення судом норм матеріального права є необґрунтованими.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи зводяться до тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків рішення суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, питання щодо перерозподілу судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» не вирішувалося.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Олексюка Р.Р. залишити без задоволення.
Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 10 грудня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складений 18.06.2026 року
Головуючий : Гордійчук С.О.
Судді : Боймиструк С.В.
Шимків С.С.
Оригінал: reyestr.court.gov.ua