Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №568/1328/25 — Рівненський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року

м. Рівне

Справа № 568/1328/25

Провадження № 22-ц/4815/666/26

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Гордійчук С.О.,

суддів: Боймиструк С.В., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Хлуд І.П.

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс»

відповідач: ОСОБА_1

розглянув в порядку письмового спрощеного позовного провадження в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 на ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року, ухваленого в складі судді Троцюк В.О., дата складання повного тексту рішення 06.01.2026 року, у справі № 568/1328/25

в с т а н о в и в :

31 грудня 2025 року засобами електронного зв`язку через систему «Електронний суд», ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Павленко А.С., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року у справі №568/1328/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року заяву представника заявника ОСОБА_2 , подану в інтересах ОСОБА_1 , про перегляд заочного рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року у справі №568/1328/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором повернуто заявнику, на підставі п.1 ч.4 ст. 185 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Павленко А.С., просить скасувати ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року та направити справу до районного суду для продовження розгляду, посилаючись на те, що суд першої інстанції помилково вважав, що до заяви, представником не було додано належним чином оформлений документ, який підтверджує його повноваження діяти в інтересах відповідача, оскільки не врахував, що шляхом формування, підписання та направлення до підсистеми електронного доручення, встановленої адміністратором форми (з правом передоручення або без такого права), особа, що зареєструвала електронний кабінет в межах отриманих повноважень може надати іншій фізичній особі доступ до документів по судовій справі, судовому провадженню або зверненню. До поданої заяви представником було долучено довіреність у електронній формі, яка відповідає вимогам законодавства, тому скаржник вважає, що правові підстави для повернення його заяви з вказаних вище підстав, відсутні.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Статтею 352 ЦПК України передбачено, що підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам судове рішення не відповідає.

Повертаючи вказану вище заяву, суд першої інстанції виходив із того, що до заяви додано електронну довіреність, сформовану у підсистемі «Електронний суд», яка не може бути самодостатньою підставою для виникнення у представника, за підписом якого подана позовна заява, повноважень на представництво інтересів відповідача, тому суд позбавлений можливості встановити, що заяву підписано особою, яка має на це відповідне право.

Проте погодись з таким висновком не можна.

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

За змістом положень частини сьомої статті 62 ЦПК України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним цифровим підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, підписані електронним підписом відповідно до Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання.

Єдина судова інформаційно-комунікаційна система відповідно до закону забезпечує обмін документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу, а також фіксування судового процесу і участь учасників судового процесу у судовому засіданні в режимі відеоконференції (частина четверта статті 14 ЦПК України).

Відповідно до пунктів 24, 26 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21, підсистема "Електронний суд" - це підсистема ЄСІТС, що забезпечує можливість користувачам у передбачених законодавством випадках відповідно до наявних технічних можливостей підсистеми ЄСІТС реалізованого функціоналу створювати та надсилати в електронному вигляді процесуальні чи інші документи до суду, інших органів та установ у системі правосуддя, а також отримувати інформацію про стан і результати розгляду таких документів чи інші документи.

Електронні документи створюються із застосуванням вбудованого текстового редактора шляхом заповнення форм документів, передбачених інструкцією користувача Електронного суду, підписуються кваліфікованим електронним підписом (підписами) його підписувача (підписувачів) та надсилаються засобами відповідної підсистеми ЄСІТС.

Пунктами 30-35 зазначеного Положення передбачено, що користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства.

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного.

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду.

Довіреність в електронній формі дійсна до моменту її скасування довірителем або протягом строку, на який вона видана. При втраті чинності довіреності в електронній формі автоматично скасовуються також усі її похідні довіреності, що видані в порядку передоручення.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник Павленко А.С., звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 14 жовтня 2025 року у справі №568/1328/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр кредит фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заява подана та підписана Павленко А.С., як представником відповідача, через систему «Електронний суд».

Павленко А.С., на підтвердження своїх повноважень до суду першої інстанції надав довіреність, сформовану в системі "Електронний суд", від 27.12.2025 року, якою Вальчук С.О. уповноважив її представляти його інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи, а також пред`являти виконавчі документи, видані у формі електронного документа, на примусове виконання до органів державної виконавчої служби (приватних виконавців). Довіреність видана без права передоручення іншим особам. Довіреність дійсна до моменту її скасування.

Постановляючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції не звернув увагу на те, що зазначена форма довіреності відповідає пунктам 30-35 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Електронне доручення формується підсистемою "Електронний суд" самостійно, відповідно до обраного обсягу повноважень представника (постанова Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі N 753/10165/21).

Отже, повертаючи заяву, подану в інтересах Вальчука С.О., з підстав ненадання представником відповідача належним чином засвідченої довіреності на право представництва його інтереси, суд не звернув уваги на те, що електронне доручення заявником представнику сформовано і видано за допомогою засобів та відповідних алгоритмів підсистеми «Електронний суд», з використанням електронних кабінетів й цифрових підписів. Підсистемою «Електронний суд» автоматично сформовано таке електронне доручення й додано до заяви, яка подана представником від імені довірителя.

З огляду на викладене висновок суду першої інстанції щодо підписання заяви особою, яка не має права її підписувати, є помилковим.

Подібний підхід до вирішення питання щодо дотримання форми апеляційної скарги, поданої представником сторони, викладено у постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі N 300/1329/20, від 17 листопада 2021 року у справі N 344/13150/20, від 04 грудня 2024 року у справі N 753/8640/24, від 09 жовтня 2024 року у справі N 753/939/24, від 05 березня 2025 № 357/10920/24.

Колегія суддів звертає увагу на те, що повернення заяв (скарг) за наявності у суду процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи відповідних повноважень під час розгляду справи (скарги) містить ознаки надмірного формалізму та ставить під загрозу дотримання завдань судочинства.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України однією із підстав для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваної ухвали суду і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 374,379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана представником ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Радивилівського районного суду Рівненської області від 06 січня 2026 року скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повний текст постанови складений 18 червня 2026 року.

Головуючий суддя: Гордійчук С.О.

Судді : Боймиструк С.В.

Шимків С.С.