Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №487/4312/26 — Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа №487/4312/26

Провадження №1-кп/487/529/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.06.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури

у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,

потерпілого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12026152030000289, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.03.2026 по обвинуваченню:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Миколаїв Миколаївської області, українця, громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , з середньою спеціальною освітою, не одруженого, військовослужбовця, курсанта навчального взводу навчальної роти загальновійськової підготовки школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 в званні «матрос», який відповідно до ст. 89 КК України не має судимості та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2026 року ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією та проходячи її на посаді курсанта навчального взводу навчальної роти загальновійськової підготовки школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 , в нічний час доби, більш точного часу в ході проведення досудового розслідування не встановлено, перебував неподалік місця мешкання свого знайомого ОСОБА_7 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , де у нього виник злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднаний з проникненням у житло.

Реалізуючи свій злочинний, корисливий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, поєднане з проникненням у житло, з метою власного незаконного збагачення, діючи таємно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, ОСОБА_4 проник до приміщення вказаної квартири, звідки викрав належні потерпілому ОСОБА_6 грошові кошти, а саме: 95000 грн, 700 доларів США та 800 Євро, котрі знаходились у невеликій сумці чорного кольору прямокутної форми, фірми виробника «Breton», яка лежала на пральній машині, з лівої сторони від вхідних дверей вищевказаної квартири.

У подальшому ОСОБА_4 , утримуючи викрадені грошові кошти при собі, з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, спричинивши таким чином потерпілому ОСОБА_6 , матеріальну шкоду на загальну суму 95000 гривень, 700 доларів США, та 800 Євро.

Своїми протиправними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК України, тобто, таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 , свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю. У скоєному розкаявся, підтвердив фактичні обставини викладені в обвинувальному акті. Суду пояснив, що наразі на розгляді Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області розглядається кримінальна справа по обвинуваченню його за ч. 4 ст. 185 КК України, однак вирок ще не ухвалено. Щодо вчинення кримінального правопорушення у даному провадженні пояснив, що даний злочин вчинив у період самовільного залишення військової частини (СЗЧ). Проникши до квартири, знав де знаходяться грошові кошти, оскільки доводиться потерпілому похресником та бував в гостях раніше. Кошти знаходилися в сумочці у сумі, вказаній в обвинувальному акті. На викрадені грошові кошти він купив автомобіль, який розбив, не впоравшись із керуванням. Про свій вчинок дуже шкодує, просить вибачення у потерпілого, бажає відшкодувати завдані збитки шляхом повернення до військової служби, оскільки перебуваючи в обмеженні свободи, позбавлений можливості це зробити. А тому просив не позбавляти його волі.

Прокурор вважав за недоцільне досліджувати докази щодо обставин, які визнаються обвинуваченими.

Відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням доказів, що стосуються речових доказів та характеризують особу обвинуваченого. При цьому судом встановлено, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, а також з`ясовано, що вони усвідомлюють неможливість далі оспорити фактичні обставини справи в апеляційному порядку з урахуванням положення ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 підтвердив факт викрадення грошових коштів у розмірі, зазначеному в обвинувальному акті. При цьому висловився про відсутність у нього віри у щирості розкаяння обвинуваченого, а враховуючи його поведінку та невідшкодування збитків, просив суворо покарати, призначивши міру покарання у виді позбавлення волі.

Окрім повного визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, встановлені судом обставини та його вина підтверджується поданими прокурором у судовому засіданні доказами. Так, суду надано:

- протокол затримання особи – ОСОБА_4 о 12.00 год 06.05.2026,

- ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 07.05.2026 про застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком 60 (шістдесят) днів з визначенням розміру застави у межах 50 (п`ятдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166 400 (сто шістдесят шість тисяч чотириста гривень) грн,

- постанову про визнання речовими доказами від 02.03.2026,

- протокол огляду місця події від 01.03.2026, а саме квартири АДРЕСА_3 ,

- протокол прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 01.03.2026, а саме крадіжки чорної сумки з грошовими коштами,

- протокол огляду предмета від 18.03.2026, а саме сумки чорного кольору.

Досліджені судом докази визнані належними та допустимими, оскільки отримані у порядку встановленому КПК України, прямо підтверджують існування обставин, що мають значення для кримінального провадження. Підстав для визнання доказів недопустимими судом не встановлено.

Показання обвинуваченого ОСОБА_8 надані без будь-якого примусу, є послідовними, логічними та визнаються судом належними, допустимими та достовірними доказами, які в сукупності з дослідженими письмовими доказами, є достатніми на підтвердження встановлених судом фактичних обставин.

З урахуванням викладеного, суд вважає доведеною вину ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України а кваліфікацію його дій вірною.

Згідно зі статтями 50, 65 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Метою виправлення особи є виховання законослухняності і поваги до положень закону, в тому числі і кримінального, усвідомлення негативних наслідків, до яких призвело вчинення кримінального правопорушення.

Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинне бути адекватним характеру скоєних дій, їх небезпечності та даним про особу винного.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.65 КК України та п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Обставиною, що пом`якшує покарання, відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, не встановлено.

При обранні виду та міри покарання ОСОБА_8 суд також враховує дані про особу обвинуваченого, який:

- зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

- неодружений,

- неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб на утриманні не має,

- на обліку у лікаря-нарколога, лікаря-психіатра не перебував та не перебуває,

- 31.01.2026 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- військовослужбовець, курсант навчального взводу навчальної роти загальновійськової підготовки школи базової загальновійськової підготовки військової частини НОМЕР_2 в званні «матрос», який був зарахований на всі види забезпечення із встановленням окладу за посадою та знятий з усіх видів забезпечення, оскільки 02.02.2026 самовільно залишив розташування військової частини,

- останнього разу засуджений 03.12.2019 Центральним районним судом м. Миколаєва за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком – 1 рік. У зв`язку із закінченням іспитового строку знятий з обліку органу пробації 26.01.2021. Отже, відповідно до п. 1 ч.1 ст. 89 КК України є таким, що не має судимості внаслідок її погашення.

У правовій позиції Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленої у Постанові від 28.05.2020 (справа №753/13972/17 провадження № 51-986км20, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.

Так, беручи до уваги обставини справи у їх сукупності, у тому числі: особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, яке проявилося у відсутності логічного пояснення ним причин вчинення такого злочину чи обставин, що спровокували до його вчинення, призначення подальшого використання викрадених ним коштів, невідшкодування потерпілому завданих збитків, а також думку потерпілого, який висловив сумніви у щирості розкаяння та вибаченні обвинуваченого і просив призначити йому покарання у виді позбавлення волі, суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч. 4 ст.185 КК України, що на думку суду відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого злочину та меті кримінального покарання.

При цьому, за з`ясованих обставин в ході розгляду справи, суд прийшов до переконання, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_8 шляхом звільнення його від відбування покарання з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК України, про що клопотали захисник та обвинувачений, неможливе.

Відповідно до ст. 124 КПК України з ОСОБА_8 підлягають стягненню на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у даному кримінальному провадженні.

На підтвердження понесених процесуальних витрат стороною обвинувачення суду надано:

- висновок експерта № СЕ-19/115-26/3822-Д від 16.03.2026 судової дактилоскопічної експертизи вартістю 2674,20 грн,

- висновок експерта № СЕ-19/115-26/3710-ТР від 16.03.2026 судової трасологічної експертизи вартістю 3565,60 грн,

- висновок експерта СЕ-19/115-26/3821-Д від 13.03.2026 судової дактилоскопічної експертизи вартістю 3565,60 грн,

Отже, стягненню з Матвєйчука підлягають процесуальні витрати в загальному розмірі 9805,40 грн, з яких: 2674,20 грн за проведення судової дактилоскопічної експертизи, 3565,60 грн за проведення судової трасологічної експертизи та 3565,60 грн за проведення судової дактилоскопічної експертизи.

До набрання вироком законної сили слід залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, обраний слідчим суддею Заводського районного суду м. Миколаєва 07.05.2026 (справа №487/2636/26, провадження №1-кс/487/1724/26) із визначенням розміру застави у межах 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн, та продовжений на 60 діб ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 10.06.2026 у даному кримінальному провадженні.

Часом затримання ОСОБА_4 працівниками поліції є 12.00 год 06.05.2026.

Долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов відсутній.

Керуючись статтями 100, 124, 174, 349, 368-371, 373, 374, 376, 392-395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_4 в строк призначеного за цим вироком покарання, строк попереднього ув`язнення у межах цього кримінального провадженняз 06.05.2026 по дату набрання вироком законної сили, виходячи із співвідношення одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначеною заставою у розмірі 50 (п`ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 166400,00 грн – залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта в загальному розмірі 9805,40 грн.

Речові докази (частина накладного замка, змив із рук вхідних дверей в тамбур, змив із ручки вхідних дверей в квартиру, СПР та дактокарти ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , сліди слідоутворюючого об`єкту), які після проведення судових експертиз були упаковані до первинних упакувань № WАR 1341208, № PSP 2329427, № PSP 1101157 та передані до кімнати тримання та зберігання речових доказів Миколаївського РУП ГУНП в Миколаївській області – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку після його оголошення негайно вручити засудженим та прокурору.

Суддя: ОСОБА_1