Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №467/297/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/297/26

2-о/467/12/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 року с-ще Арбузинка

Арбузинський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.

за участі:

секретарів судового засідання Скорнякової С.В., Сідень Є.С.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 заінтересована особа Південноукраїнська міська рада Вознесенського району Миколаївської області про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини,

в с т а н о в и в :

04.03.2026 року ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернулась до суду з заявою, в якій просить встановити факт того, що вона постійно проживала разом із спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

На обґрунтування своїх вимог заявниця зазначила, що є дочкою ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли усі права та обов`язки, що належали спадкодавиці на момент відкриття спадщини, зокрема й право власності на квартиру загальною площею 33,2 кв.м. по АДРЕСА_2 . Заявниця є дочкою та спадкоємицею першої черги після смерті матері. Крім того, ОСОБА_3 06.10.1995 року було складено заповіт, яким на випадок смерті вона заповідала вказану квартиру дочці, ОСОБА_1 . На момент смерті ОСОБА_3 була зареєстрована по АДРЕСА_2 , однак фактично з 2004 року проживала у квартирі заявниці по АДРЕСА_1 , так як останні п`ять років перед смертю м`яко хворіла та дочка, ОСОБА_1 здійснювала за нею догляд. Оскільки заявниця постійно проживала разом з матір`ю на момент її смерті, спадщину вона прийняла, проте звернувшись до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину нотаріус їй відмовив, вказуючи, що вона пропустила шестимісячний строк на звернення із заявою про прийняття спадщини. Зазначена обставина є перешкодою у реалізації спадкових прав.

Ухвалою від 09.03.2026 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою суду від 20.05.2026 року витребувано з Центру надання адміністративних послуг у м. Південноукраїнськ відомості щодо осіб, зареєстрованих зі спадкодавцем ОСОБА_3 на момент її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 та у нотаріуса спадкову справу, заведену щодо майна ОСОБА_3 .

Заявниця ОСОБА_1 в судовому засіданні 20.05.2026 року підтримала свою заяву, просила встановити факт її постійного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_3 на момент смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пояснила, що є дочкою та єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_3 . Перед смертю мати довго хворіла, тому вона забрала матір до себе в с. Кавуни, де мати і проживала останні роки свого життя, однак через те, що мати була на момент смерті зареєстрована в м. Південноукраїнську, заявниця не може оформити спадщину.

Представник заявниці, адвокат Тимченко Я.С. в судовому засіданні 20.05.2026 року підтримала заяву ОСОБА_1 , просила встановити факт її постійного проживання зі спадкодавицею ОСОБА_3 на момент смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судове засідання 17.06.2026 року заявниця та її представник не з`явились, від представника надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи Південноукраїнської міської ради Вознесенського району Миколаївської областів судове засідання не з`явився. Від представника заінтересованої особи ОСОБА_4 , 08.04.2026 року скерувала до суду заяву про розгляд справи без ї участі, де висловила позицію щодо недоведеності факту проживання ОСОБА_3 в період з 2004 по 2008 рік за адресою проживання доньки ОСОБА_1 , зокрема, що із заявою до нотаріуса заявниця звернулася через 18 років після смерті матері, лікування ОСОБА_3 проходила за місцем реєстрації в м. Південноукраїнську та у виписному епікризі 35384/2016 зазначено, що була проведена бесіда з донькою і чоловіком щодо стану хворої, що свідчить про те, що заявниця не єдина доглядала матір. Жоден інший доказ факту проживання ОСОБА_3 з заявницею не надано. Показання свідків не є достатнім доказом заявленого факту. Судове засідання просила просила проводити без представника Південноукраїнської міської ради.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що є мешканкою с. Кавуни та проживає по АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 є її сусідкою та вони знайомі приблизно з 1997 року. Їй відомо, що у 2003 році захворіла мати ОСОБА_1 , ОСОБА_6 і ОСОБА_1 забрала матір до себе в с. Кавуни, де в квартирі заявниці ОСОБА_6 проживала і померла у 2008 році. До моменту смерті матері ОСОБА_1 здійснювала її догляд, лікувала. Пані ОСОБА_7 не була заміжня та не мала інших дітей.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що за реєстрована у м. Південноукраїнську, але фактично проживає в АДРЕСА_4 . З 1990 по 2009 рік працювала на посаді секретаря Кавунівської селищної ради, з 2009 по 2014 рік виконувала обов`язки голови селищної ради. ОСОБА_1 знає давно, у тому числі і в силу посадових обов`язків. Їй відомо, що у 2003 році ОСОБА_1 забрала до себе в с. Кавуни матір на ім`я ОСОБА_7 , прізвище свідок не пам`ятає, так як мати тяжко хворіла і потребувала догляду. ОСОБА_9 проживала у квартирі, належній ОСОБА_1 разом із її родиною до часу своєї смерті у 2008 році.

Вислухавши пояснення представника заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, суд зробив наступний висновок.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області у віці 70 років померла ОСОБА_3 , про що відділом реєстрації актів цивільного стану Кавунівською сільською радою Миколаївської області 15.05.2008 року складено актовий запис №6 та видано свідоцтво про смерть Серії НОМЕР_1 .

Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макеєвка Червоноградського району Донецької області. При народженні ОСОБА_10 . Матір`ю заявниці є ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується копією свідоцтва про народження від 09.02.1976 року НОМЕР_2 .

Окремо слід зазначити, що у графі про батька у свідоцтві про народження заявниці зазначено « ОСОБА_11 ».

Так, станом на момент реєстрації народження заявниці, порядок реєстрації народження регулювався Кодексом законів про сім`ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР від 30.05.1926 року зі змінами та доповненнями, стаття 2 якого передбачала реєстрацію в органах запису актів громадянського стану народження дитини від матері, яка не перебуває у шлюбі, по прізвищу матері та з привласненням їй по батькові за вказівкою матері.

Прізвище заявниці « ОСОБА_12 » змінене після укладення шлюбу 01.09.1982 року на « ОСОБА_12 », що встановлено з копії свідоцтва про укладення шлюбу від 01.09.1982 року НОМЕР_3 .

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина. Зокрема, до складу спадщини увійшли права на квартиру загальною площею 33,2 кв.м. по АДРЕСА_2 , що підтверджуються копією свідоцтва про право власності на житло від 06.07.1993 року.

06.10.1995 року ОСОБА_3 складено заповіт, за яким вона заповідала зазначену квартиру своїй доньці ОСОБА_1 .

З матеріалів спадкової справи №04/2026 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що 09.01.2026 року ОСОБА_1 звернулась до Південноукраїнської державної нотаріальної контори Миколаївської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину.

За даними Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру від 09.01.2026 року №83819575, інформація про спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 у Спадковому реєстрі відсутня.

Постановою від 05.02.2026 року №47/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , так як до спливу 6 місяців з дня смерті спадкодавиці ОСОБА_1 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини не зверталася, факт постійного проживання за однією адресою з померлою не підтверджено.

Згідно відомостей, наданих Центром надання адміністративних послуг м. Південноукраїнська №1679 від 03.06.2026 року, по АДРЕСА_2 станом на момент смерті спадкодавиці 13.05.2008 року була зареєстрована тільки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у період 30.08.1990-15.05.2008 роки.

Заявниця ОСОБА_1 за інформацією Арбузинської селищної ради від 05.03.2026 року зареєстрована по АДРЕСА_1 .

Також заявницею надано копію виписного епікризу №5384/2016 щодо хворої ОСОБА_3 , яка перебувала на лікуванні у хірургічному відділення СМЧ №2 з 28.11.2006 по 01.12.2006 року. Та направлення на МСЕК ОСОБА_3 для встановлення І ступеня інвалідності.

Згідно п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України в порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Окрім того, згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України встановлення фактів, що мають юридичне значення, здійснюється в порядку окремого провадження. Особливістю окремого провадження є те, що воно спрямоване на з`ясування необхідних фактів за відсутності правового спору.

Відповідно до положень ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту - спадкоємці за законом (ст. 1223 ЦК України).

Згідно ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 нього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Відповідно до роз`яснень, викладених у пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» 30.05.2008 року №7, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Верховний Суд у справі № 404/2163/16-ц від 04.07.2018 року виклав свою позицію, згідно якої відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця не є доказом того, що він не проживав із спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.

Згідно з пп.4.10 п.4 гл.10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена.

Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.

В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).

Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов`язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.

Як випливає із п.3.22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Пунктами 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30 травня 2008 року визначено, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів.

Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Факт постійного проживання заявниці разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 в житлі, належному заявниці, знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Зокрема, такий факт в судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , які є сусідами заявниці, а свідок ОСОБА_8 у цей період працювала на посаді секретаря селищної ради. Покази свідків узгоджуються з письмовими доказами, зокрема, згідно свідоцтва про смерть, місцем смерті ОСОБА_3 є саме с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області, тобто за місцем проживання заявниці. Відомості з виписного епікризу та направлення на МСЕК ОСОБА_3 свідчать про її хворобу (онкологічне захворювання) та важкий стан після оперативного втручання у 2006 році, прогноз несприятливий, тож за відсутності інших близьких осіб догляд за матір`ю здійснювала заявниця, що й обумовило спільне їх проживання.

Заявниця є дочкою та спадкоємицею першої черги після смерті ОСОБА_3 , водночас вона є спадкоємицею за заповітом, отже встановлення факту спільного проживання заявниці зі спадкодавицею на час відкриття спадщини є необхідним для реалізації права на оформлення спадкових прав та такий факт породжує юридичні наслідки. При цьому суд зауважує, що юридичне значення має факт постійного проживання зі спадкодавцем саме на час відкриття спадщини, а не період такого проживання.

Щодо заперечень представника заінтересованої особи слід зазначити, що лікування ОСОБА_3 за місцем реєстрації в м. Південноукраїнську не визначає її фактичного проживання у місті. ОСОБА_1 народжена поза шлюбом та відомостей щодо наявності інших осіб, які здійснювали догляд за спадкодавицею матеріали справи не містять. Чоловік заявниці до кола спадкоємців першої черги не відноситься. Отже, доводи, викладені у заяві представника Південноукраїнської міської ради висновків суду не спростовують.

Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Враховуючи викладене, а також те, що встановлення зазначеного факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право, суд вважає за необхідне дану заяву задовольнити та встановити факт постійного проживання спадкоємиці ОСОБА_13 разом зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , по АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення у справах окремого провадження судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись ст. 259, 315 - 319 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини задовольнити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Макіївка Донецької області, РНОКПП НОМЕР_4 , зі спадкодавицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Кавуни Арбузинського району Миколаївської області на час відкриття спадщини, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Догарєва