Постанова від 14 червня 2026 р. у справі №467/667/26 — Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/667/26

3/467/185/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.06.2026 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання – Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 , захисника Школьнікової І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності відсутні,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

Суть обвинувачення за версією поліції

Протоколом серії ЕПР1 № 652994 від 29 квітня 2026 року поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення у тому, що 29 квітня 2026 року о 15 годині 45 хвилин на 106 км. автодороги Н-24 Благовіщенське-Миколаїв він керував транспортним засобом «Форд», державний номерний знак НОМЕР_1 , маючи на собі явні ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: розширені зіниці очей та блідість обличчя.

На вимогу пройти огляд на визначення стану сп`яніння в найближчому медичному закладі – КНП «Південноукраїнська міська багатопрофільна лікарня» відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Позиція особи сторони захисту

Захисник особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, в судовому засіданні заявила клопотання про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, яке мотивувала тим, що поліцейським у протоколі про адміністративне правопорушення ознаками наркотичного сп`яніння зазначено розширення зіниць очей та блідість обличчя, у той час як у направленні водія на медичний огляд, поліцейським зазначено вже п`ять таких ознак, які, до цього ж, написані нерозбірливо, а тому встановити які саме ознаки зазначено у направленні не можливо.

Зазначила, що поліцейським під час відеофіксації взагалі не оголошено про виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння, які б свідчили про вживання ним наркотичних засобів.

Крім того, звернула увагу, що відеозапис, доданий до матеріалів справи, не є безперервним, а тому не відображає усього процесу спілкування поліції з ОСОБА_1 . Так, між відео наявна перерва тривалістю 22 хвилини.

За такого вважає, що відеозапис, долучений до матеріалів справи не є допустимим доказом, оскільки такий здійснено з порушенням п. 5 розділу 2 Інструкції.

Також зазначила, що в матеріалах справи відсутній акт огляду водія на стан сп`яніння, який мав бути складений в результаті дій поліцейського по виявленню у ОСОБА_1 ознак сп`яніння, в якому мало б бути зазначено, які саме ознаки наркотичного сп`яніння виявлено, що є порушенням визначеної законом процедури огляду на стан сп`яніння.

А оскільки ознак сп`яніння виявлено не було, то відповідно й вимога пройти медичний огляд на визначення відповідного стану сп`яніння є неправомірною.

Вказує на те, що безпосередньо протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими належними та допустимими доказами не може бути доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також зазначила, що поліцейським на відеозаписі зазначено про те, що ОСОБА_1 має право відмовитись від проходження медичного огляду, в той час як той мав повідомити ОСОБА_1 про обов`язок проходження медичного огляду з метою встановлення стану сп`яніння та роз`яснити наслідки, які настають у разі такої відмови.

ОСОБА_1 в судовому засіданні зайняв аналогічну позицію та пояснив, що працює водієм-експедитором, здійснює доставку товарів у магазини на території Миколаївської області. Під час повернення до м. Миколаєва із с-ща Криве Озеро, на блокпосту, неподалік м. Південноукраїнська, він був зупинений поліцією, оскільки під час керування транспортним засобом порушив правила користування ременем безпеки.

Після цього поліцейський запропонував йому пройти до приміщення будівлі, розташованої на блокпосту для складання протоколу про адміністративне правопорушення, зненацька вказавши, що у нього є підозра щодо його перебування у стані наркотичного сп`яніння.

При цьому, він вважав, що поліцейський продовжує відеозйомку.

Перебуваючи вже в приміщенні блокпосту, поліцейський навіть не дивлячись на нього, запропонував їхати до лікарні, оскільки ним нібито виявлено ознаки наркотичного сп`яніння. В свою чергу, він пояснив, що поспішає, оскільки ще мав встигнути до м. Миколаєва для розгрузки вантажу.

Після цього поліцейський роз`яснив, що він може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння, пройти його пізніше самостійно в медичному закладі, а відповідну довідку згодом надати в суді як доказ.

Після цього, поліцейський йому пояснив, що під відеозапис він відповідати на запитання, у т.ч. й відмовитись від проходження огляду.

Власне він так і зробив, як йому сказав поліцейський.

Від керування транспортним засобом він не відсторонювався та після підписання протоколів про адміністративні правопорушення, поїхав до ОСОБА_2 .

По прибуттю до міста та після завершення розгрузки вантажу він відразу звернувся до медичного закладу з метою проходження огляду, як йому й вказав поліцейський.

В ході огляду на стан як алкогольного, так і наркотичного сп`яніння було отримано негативні результати.

Щодо свого зовнішнього вигляду, який міг би викликати у поліцейського підозри, пояснив, що можливо мав втомлений вигляд, оскільки кожного дня починає свій робочий день о 6 ранку.

За клопотанням сторони захисту суд заслухав свідка ОСОБА_3 , яка пояснила, що проживає з ОСОБА_1 однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

29 квітня 2026 року у неї був вихідний, тому вона вирішила поїхати разом з чоловіком, який працює експедитором.

Під час повернення до м. Миколаєва їх автомобіль було зупинено поліцейським на блокпосту, оскільки чоловік не був пристебнутий паском безпеки.

Поліцейський під час бесіди з ОСОБА_4 повідомив, що у нього є підозри про перебування у стані сп`яніння.

Разом з цим, запевнила суд, що ОСОБА_1 не вживає наркотичних засобів та, на її думку, вона б помітила протилежне.

У свою чергу, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, заслухавши позицію захисту та пояснення свідка, оцінивши усі наявні у справі докази, як кожен окремо, так і в сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.

Чи було вчинено адміністративне правопорушення

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).

Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно ж вимог п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

А відповідальність за ч. 1 ст.130 КУпАП настає, серед іншого, й у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому, суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих не спростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.

У п. 4.1 рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 КСУ дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

В розумінні ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення є кримінальним провадженням, тому до таких справ за аналогією можливо застосувати принципи кримінального процесу.

А відтак, у справах про адміністративні правопорушення, на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, особа, щодо якої розглядається справа, та потерпілий додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів), ін. Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

Поширення стандартів кримінального провадження на справи про адміністративні правопорушення, безсумнівно, зумовлює необхідність дотримання особливих вимог до процедури збирання, подання та оцінки доказів, а також до вмотивованості судових рішень, які у разі визнання особи винною повинні містити відповідні достатні мотиви, які дали змогу спростувати презумпцію невинуватості та призначити пропорційне вчиненому покарання.

У рішенні у справі «Олег Колесник проти України» ЄСПЛ вказав, що вимоги пункту 3 статті 6 Конвенції слід розглядати як конкретні аспекти права на справедливий судовий розгляд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції, і завдання суду полягає у тому, щоб з`ясувати, чи був увесь зазначений процес, включно зі способом, у який здійснювався збір доказів, «справедливим» у значенні пункту 1 статті 6 Конвенції.

У цій справі ОСОБА_1 було інкриміноване порушення вимог п. 2.5 ПДР України і вчинення тим самим адміністративного правопорушення за ч. 1 ст.130 КУпАП, оскільки він відмовився відповідно до встановленого порядку від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння.

При складанні протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, у тому числі й за відмову водія від проходження огляду, поліція повинна керуватись, щонайменше, нормами:

1) статті 266 КУпАП;

2) Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що затверджений постановою КМУ від 17 грудня 2008 року №1103 (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Порядок № 1103);

3) Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка затверджена наказом МВС України, МОЗ України від 09 листопада 2015 року №1452/735 (з наступними змінами і доповненнями) (далі – Інструкція №1452/735).

Так, згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

За правилом, установленим ч. 5 ст. 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським визначено Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року (надалі Інструкція № 1452/735).

Зі змісту Інструкції вбачається, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Пунктами 3, 4 Інструкції № 1452/735 встановлено ознаки алкогольного та наркотичного сп`яніння.

Як Порядком № 1103, так й Інструкцією № 1452/735 передбачено порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Зокрема, згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду (п.8 Порядку №1103).

Що й мало місце у даному випадку.

Долученим до протоколу відеозаписом підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, внаслідок чого відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Разом із цим, в судовому засіданні ОСОБА_1 вказав, що поліцейським йому повідомлено про те, що оскільки він поспішає, то може відмовитись від проходження огляду на стан сп`яніння та пізніше пройти такий огляд самостійно в медичному закладі, а відповідну довідку згодом надати в суді, як доказ, що, власне, він і зробив.

Тому суд вважає версію ОСОБА_1 такою, що підлягає перевірці у ключі того, чи є вона спростованою/чи не спростованою наявними у справі доказами, оскільки її дійсність/недійсність істотно випливає на суть цієї справи.

Натомість відеозапис в повній мірі не відображає обставини, що викладені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, відеозапис є не повним, оскільки подія, що зафіксована на ньому, відображає лише фрагменти розмови поліцейського із водієм.

Так у першому відео файлі працівник поліції о 15 годині 46 хвилини підходить до автомобіля та зазначає ОСОБА_1 : «Прийміть вправо». Надалі поліцейський починає розмову по телефону та вимикає відеозапис.

При цьому між першим та другим відеозаписом проміжок часу становить 22 хвилини.

Події, які відбувалися у цей проміжок часу, невідомі.

Так, другий відеозапис вже починається о 16 годині 08 хвилин, коли поліцейський роз`яснює права та обов`язки, повідомляє причини зупинки транспортного засобу, а саме, через те, що останній не був пристебнутий паском безпеки та повідомляє, що в зв`язку з цим ним було винесено постанову.

Далі поліцейський зазначає, що: «Також виникла підозра, що можете перебувати у стані наркотичного сп`яніння. Тому пропоную пройти огляд у найближчому медичному закладі, але згідно п. 2.5 ПДР Ви маєте право відмовитись, але ОСОБА_5 відмова зараховується як позитивний результат. Що Ви вибираєте?». В свою чергу ОСОБА_1 коротко відповідає: «Відмовляюсь».

Поліцейський зазначає, що в такому разі переходить до складання матеріалу та припиняє відеозапис.

Через дві хвилини, о 16 годині 11 хвилин поліцейський продовжує відеозапис, оголошує ОСОБА_1 що відносно нього складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП та пропонує його підписати. Після підписання протоколу ОСОБА_1 відеозапис закінчується.

Таким чином, встановити події, які відбувалися у проміжок часу між відеозйомками встановити не можливо, оскільки відеозапис події не є безперервним.

В свою чергу переривання відеозапису поліцейським не відповідає вимогам п. 5 Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, що затверджена наказом МВС України №1026 від 18 грудня 2018 року (далі – Наказ № 1026) і яка регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.

Так, згідно п.п. 1 п. 2 розділу І указаної Інструкції застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою, серед іншого, попередження, виявлення або фіксування правопорушення.

А відповідно до п. 5 розділу ІІ Наказу № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).

Однак, досліджений відеозапис не містить даних, що поліцейський оголошував про припинення фіксації з причин, передбачених вказаною інструкцією.

Разом з цим, як слідує з відеозапису, поведінка ОСОБА_1 та координація рухів повністю відповідають обстановці, за якої відбувається його спілкування з поліцейським.

Відповідно, наявні обґрунтовані сумніви щодо того, що ОСОБА_1 дійсно розумів наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння, оскільки, не маючи відповідної освіти, міг розуміти відмову від проходження огляду на стан сп`яніння як своє право, що власне й було йому роз`яснено поліцейським.

Суд звертає увагу, що згідно виписки № 367 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 29 квітня 2026 року, наданої стороною захисту, результати тестування ОСОБА_1 на стан алкогольного та наркотичного сп`яніння є негативним, суд не може прийняти у якості доказів, оскільки такий огляд проведено з порушенням порядку, встановленого Інструкцією №1452/735.

Однак наявність такої виписки, узгоджується з поясненнями ОСОБА_1 щодо повідомлення йому про можливість проходження самостійно.

Є очевидним, що пройшовши огляд на стан наркотичного сп`яніння в день складання відносно нього протоколу, він не перебував у такому стані.

А тому, вимога поліції проти огляд на місці зупинки фактично є безпідставною.

За такого, суд приходить до висновку про те, що зібравши у цій справі докази, поліція не діяла ретельно і не подолала стандарт доказування «поза розумним сумнівом», який грунтується на тому, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Слід також звернути увагу на те, що згідно ст. 1 КУпАП завданням цього Кодексу є серед інших й запобігання правопорушенням.

Водночас матеріали справи не містять відомостей про відсторонення поліцейським ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, що власне також підтверджується поясненнями ОСОБА_1 та свідка.

Тим самим, вважаючи ОСОБА_1 таким, що перебуває у стані наркотичного сп`яніння, поліція не перешкодила в супереч закону його подальшому руху, тим самим наражала на небезпеку інших учасників дорожнього руху, що не відповідає приписам Закону України «Про Національну поліцію».

І це є ще одним фактором, який вказує на те, що вимога до нього пройти огляд була безпідставною і не мала під собою ніякого підґрунтя.

Таким чином, при наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння поліцейський мав би на підставі імперативної вимоги ч. 1 ст. 266 КУпАП в обов`язковому порядку відсторонити такого від керування транспортного засобу з метою запобігання подальшому вчиненню правопорушення та забезпеченню безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1 розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС № 1395 від 07 листопада 2015 року під час відсторонення особи від керування транспортним засобом поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів відсторонення проводиться у присутності двох свідків.

Однак відповідних доказів до матеріалів справи не додано.

А з огляду на те, що відстороненню підлягають водії, стосовно яких у поліцейського є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, то суд має сумніви у тому, що поліція дійсно виявила у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп`яніння і що пропозиція пройти відповідний огляд була законною.

Отже, усе вищевикладене дає суду підстави сумніватись у тому, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення

Відповідно до ст. 252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.

А як вказував суд вище, вина ОСОБА_1 у цій справі не доведена «поза розумним сумнівом», який означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.

Долучений до протоколу відеозапис не є безсумнівним доказом винуватості ОСОБА_1 , бо не є безперервним і не виключає собою версії, що висунула особа, відносно якої складено протокол.

Отже, обставини, що відображені у протоколі, є сумнівними, у той час, як сам собі протокол за своєю правовою природою не може бути єдиним (самостійним) беззаперечним доказом усіх обставин з числа визначених ст. 280 КУпАП, зокрема, щодо суті адміністративного правопорушення, з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», так як обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували указані обставини і не викликали сумніви у суду, а при їх відсутності дані щодо суті адміністративного правопорушення можуть сприйматися лише, як такі, що собою відповідають стандарту «достатніх підстав (доказів) вважати».

Тобто, цей доказ сам по собі не доводить правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності іншими доказами з числа передбачених ст. 251 КУпАП.

А як доказ протокол повинен узгоджуватись з іншими доказами у справі, так як саме тоді можуть бути визнані судом достовірним та достатнім для висновку про винуватість особи в тому чи іншому адміністративному правопорушенні.

А суд має сумніви у тому, що відображені у протоколі обставини дійсно вказують на наявність у діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення.

Саме по собі направлення на медичний огляд водія від 26 квітня 2026 року не може вказувати на винуватість особи, у тому числі й з мотивів, що наведені судом вище.

Відповідно, у цій справі винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення загалом не є доведеною.

Поліція радше прагнула скласти протокол, а не припинити учинене правопорушення, у разі, якщо вважала його учиненим.

Тим самим, у цій справі установлено ознаки зловживання довірою водія з боку поліції.

Чи настає адміністративна відповідальність за таких обставин

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе за умови наявності в її діянні складу адміністративного правопорушення, визначеного приписами ч. 1 ст. 9 КУпАП.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Слід також звернути увагу, що відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерело права.

Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Згідно з приписами ч. 2 ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами (див. постанову ВС від 09 серпня 2019 року у справі № 760/20247/16-а).

Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно, суд приймає рішення про закриття провадження у цій справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, адже він безсумнівно не встановив, що у діях ОСОБА_1 дійсно є склад адміністративного правопорушення.

Оцінка позиції сторони захисту

Суд погоджується із доводами захисту у частині недотримання поліцією вимог наказу МВС України № 1026 від 18 грудня 2018 року безперервності відеозйомки з моменту початку виконання службових обов`язків до її завершення.

Решта, вказаних захистом аргументів, ні самі по собі, ні у сукупності не можуть бути підставою для закриття провадження у справі і підлягають відхиленню судом, бо вказані у клопотанні недоліки і порушення за своїм характером не є істотними і не тягнуть за собою недопустимість доказів і не вказують на можливість виправдання особи.

Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови

Судовий збір не підлягає стягненню з ОСОБА_1 так як він не піддається адміністративному стягненню.

Захід забезпечення провадження у вказаній справі не застосовувались.

З цих мотивів, керуючись ст.ст. 247, 260, 265-1, 283-284 КУпАП, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити на підставі п. 1 ст. 247 цього ж Кодексу у зв`язку з відсутністю у його діях складу цього правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.

Строк пред`явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.

Суддя Ірина Явіца