Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №127/10422/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10422/26

Провадження №1-кп/127/262/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілої ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 13 в м. Вінниці кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , уродженця с. Хоменки, Шаргородського району, Вінницької області, громадянина України, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026020010000150 від 08.02.2026, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 08 лютого 2026 року, близько 17:50 години, керуючи технічно-справним автомобілем марки «Volkswagen Golf» державний номерний знак НОМЕР_2 , рухаючись по проїзній частині вулиці Данила Нечая, в місті Вінниці, зі сторони вулиці Тиврівське шосе, в районі електроопори № 2, не врахував дорожньої обстановки, а саме наявності пішохідного переходу, не переконався у відсутності пішоходу, для якого може бути створена перешкода чи небезпека для руху, не зменшив швидкість руху та не зупинив керований ним автомобіль, внаслідок чого здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_7 , яка перетинала проїзну частину зліва-направо в межах розмітки нерегульованого пішохідного переходу.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_8 , отримала тілесні ушкодження у вигляді: «Закрита черепно-мозкова травма - струс головного мозку, закритий багатоуламковий перелом середньої та нижньої третини правої стегнової кістки зі зміщенням», які належать до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки за своїм характером спричинили тривалий (понад 21 удень) розлад здоров`я.

У діях водія автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_3 , ОСОБА_4 вбачається порушення вимог п. п. 4.16(a), 18.1 «Правил дорожнього руху» України (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001) (далі — Правила), які з технічної точки зору знаходяться в причинному зв`язку з виникненням події даної дорожньо-транспортної пригоди.

Належним виконанням вимог 4.16(a), 18.1 «Правил дорожнього руху»; водій автомобіля «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_4 , ОСОБА_4 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_7 .

Таким чином, водій ОСОБА_4 порушив вимоги п. п. 4.16(a), 18.1 «Правил дорожнього руку», згідно до яких:

п. 4.16 (а)- «Пішохід має право: а) на перевагу під час переходу проїзної частини (позначеними (нерегульованими (пішохідними (переходами, а також регульованими переходами за наявності нa те відповідного сигналу регулювальника чи світлофора»;

п. 18.1- «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи. повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися. щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Порушення ОСОБА_4 вимог п. 18.1 «Правна дорожнього руху» знаходиться у причинному зв`язку з виникненням полії даної дорожньо-транспортної пригоди та її наслідками - отриманням тілесних ушкоджень середньої тяжкості ОСОБА_7 .

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, визнав у повному обсязі, суду пояснив, що він разом з дружиною їхав в аптеку. На вулиці було темно та не працювали світлофори, оскільки в той період діяв графік відключення світла. Їхав з низькою швидкістю, близько 40 км/год, зазначив, що потерпілу він не бачив та зачепив її крилом від автомобіля на останній розмітці пішохідного переходу. Після чого, відразу зупинив автомобіль, викликав швидку допомогу та працівників поліції. Про вчинене шкодує, заявлений цивільний позов потерпілої визнав частково, просив суд суворо його не карати.

Зважаючи на те, що обвинувачений свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України визнав повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу.

З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченого, дослідження постанови про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 08.02.2026, від 12.02.2026 (т.1 а.с. 81, 93-94), ухвала Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2026 (т.1 а.с. 82-83), висновок експерта №СЕ-19/102-26/2419-ІТ від 11.03.2026 (т.1 а.с. 84-89), протокол огляду документу від 12.02.2026 (т.1 а.с. 90-92), постанова про приєднання до справи речового доказу (т.1 а.с. 93), висновок експерта №СЕ-19/102-26/3366-ІТ від 02.03.2026 (т.1 а.с. 95-101), висновок експерта №233 від 02.03.2026 (т.1 а.с. 103-104), суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило середньої тяжкості тілесне потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачений раніше не судимий (т.1 а.с. 108), за місцем проживання скарг не надходило (т.1 а.с. 113, 130), на обліку у лікаря-психіатра та у лікаря-нарколога не перебуває (т.1 а.с. 112).

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Обставини, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вину визнав, про вчинене шкодує, його вік, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді штрафу в розмірі визначеному в межах санкції передбаченої ч. 1 ст. 286 КК України, з позбавленням права керування транспортними засобами.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства, а також буде відповідати інтересам суспільства на даний час.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати у відшкодування вартості проведення судових експертиз (т.1 а.с. 85, 96), оскільки їх проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт накладений на речові докази в кримінальному провадженні.

По даному кримінальному провадженню потерпілої ОСОБА_7 , заявлено позов до ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням.

Відповідно до позовної заяви потерпіла ОСОБА_7 просить стягнути з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в сумі 150 000 грн., суд зазначає наступне.

Відшкодування моральної шкоди регулюється ст. 1167 ЦК України, де йдеться про те, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Як передбачено ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Також, суд приймає до уваги постанову пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», а саме п. 9 з якого вбачається, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При визначенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди цивільному позивачу, суд, у відповідності до ст. 23 ЦК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, який відноситься до категорії нетяжких, необережну форму вини обвинуваченого, те, що потерпіла тривалий час має розлад здоров`я, який безпосередньо пов`язаний з наслідками ДТП, її емоційний стан, тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках.

З врахуванням вищевикладеного, вимог розумності та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги потерпілої щодо відшкодування моральної шкоди задовольнити частково у розмірі 100 000 грн.

З приводу вимог про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 10 000 грн, суд виходить з наступного.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілої всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати, з-поміж іншого, складаються з витрат на правову допомогу.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України розмір процесуальних витрат належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Правовою підставою відшкодування витрат на правову допомогу є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо).

Отже, для визначення розміру процесуальних витрат на правову допомогу, що підлягають відшкодуванню, крім договору про надання правової допомоги, особа має надати і оригінали документів, які підтверджують ці витрати, а також процесуально підтвердити надання правових послуг.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що, між потерпілою ОСОБА_7 та адвокатом ОСОБА_6 23.02.2026 було укладено договір про надання правової допомоги. Також, до позовної заяви долучено квитанцію від 28.04.2026 про сплату потерпілою 10 000 грн. за послуги адвоката.

Таким чином, керуючись принципами справедливості та верховенством права, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат, розумності їхнього розміру, виходячи з обставин кримінального провадження, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в цій частині в повному обсязі, та стягнути з обвинуваченого понесені потерпілою витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 50, 63, 65-67, 75, 76 КК України, ст.ст. 61, 91, 100, 118, 124, 126, 127, 174, 368, 370, 373, 374 КПК України, ст.ст. 23, 1167 ЦК України, суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить п`ятдесят одна тисяча гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна процесуальні витрати в загальній сумі 4457 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/4262/26 від 11.02.2026 – скасувати.

Речові докази в кримінальному провадженні №12026020010000150, а саме:

- автомобіль «Volkswagen Golf», державний номерний знак НОМЕР_2 , який поміщено на спеціальний майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – повернути ОСОБА_9 ;

- диск з відеозаписом, з камер «Ситуаційного центру ВМР», події ДТП від 08.02.2026, по вул. Д.Нечая, м.Вінниця, після набрання вироком законної сили – залишити при матеріалах кримінального провадження.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_7 – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 моральну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 100 000 грн.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 витрати на правову допомогу у розмірі 10 000 грн.

В решті позовних вимог відмовити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя: