Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №754/9067/26 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 3/754/1878/26

Справа №754/9067/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва О. Грегуль,

розглянувши матеріали, які надійшли з від уповноваженого Ради адвокатів Київської області НАА України ОСОБА_1 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП,

ОСОБА_3 – адвокат Власенко І.І.

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП адвокат Балійчук Л.І. звернулась із адвокатським запитом № 01/03 до ФОП ОСОБА_2 шляхом його направлення на електронну адресу. Листом від 01.04.2026 за підписом адвоката ОСОБА_3 адвокату Балійчук Л.І. було відмовлено в наданні запитуваної інформації.

Про час і місце розгляду справи всі учасники справи повідомлялись належним чином через повідомлені і доступні суду засоби зв`язку відповідно: поштою, електронною поштою, SMS, додаток «Дія», а також інформація про рух справи розміщується на офіційному сайті суду і є загальнодоступною.

Судові засідання у справі призначались неодноразово, зокрема, чотири рази.

У жодне з призначених судових засідань ні ФОП ОСОБА_2 , ні адвокат Басаргіна О.П. не з`явились.

У перше судове засідання адвокат Басаргіна О.П. не з`явилась та надіслала клопотання про відкладення розгляду справи з причин її відрядження за кордон.

У друге судове засідання адвокат Басаргіна О.П. не з`явилась та надіслала клопотання про відкладення розгляду справи з причин її зайнятості в іншому судовому процесі.

В останні два судових засіданнях адвокат Басаргіна О.П. не з`явилась та надіслала клопотання про відкладення розгляду справи з причин її перебування за межами міста Києва однак доказів поважності причин неявки адвоката в останні два засідання адвокатом суду не надано.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

ЄСПЛ звертав увагу, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії").

Обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті власних інтересів (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 04.10.2001 у справі "Тойшлер проти Німеччини").

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу у захисті своїх інтересів та вживати необхідних дій для ознайомлення з ходом провадження (див. mutatis mutandis ухвалу ЄСПЛ від 01.04.2008 щодо прийнятності у справі "Гуржий проти України" (Gurzhyy v. Ukraine), рішення ЄСПЛ від 17.07.2012 у справі "Мускат проти Мальти" (Muscat v. Malta).

Практика ЄСПЛ виходить з того, що реалізовуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава – учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ від 16.12.1992 у справі Жоффр де ля Прадель проти Франції).

Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

З урахуванням викладеного та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності ФОП ОСОБА_2 і адвоката Басаргіної О.П., які ігнорують судові засідання, не з`являються в судові засіданні, будь-яких письмових пояснень/заяв/доказів по суті самої справи до суду не подають ні з допомогою месенджерів, ні поштою, що по суті призводить до безпідставного затягування розгляду справи.

Згідно ч. 5 ст. 212-3 КУпАП «Неправомірна відмова в наданні інформації, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, у відповідь на адвокатський запит, запит кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, її палати або члена відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від двадцяти п`яти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.».

Згідно ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, 2. Орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом. У разі якщо адвокатський запит стосується надання значного обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, строк розгляду адвокатського запиту може бути продовжено до двадцяти робочих днів з обґрунтуванням причин такого продовження, про що адвокату письмово повідомляється не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання адвокатського запиту. У разі якщо задоволення адвокатського запиту передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як десять сторінок, адвокат зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк. Розмір таких витрат не може перевищувати граничні норми витрат на копіювання та друк, встановлені Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". 3. Відмова в наданні інформації на адвокатський запит, несвоєчасне або неповне надання інформації, надання інформації, що не відповідає дійсності, тягнуть за собою відповідальність, встановлену законом, крім випадків відмови в наданні інформації з обмеженим доступом.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

У справі ЄСПЛ "Sunday Times v. United Kingdom" Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін "передбачено законом" передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін "передбачено законом" передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства. До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика. Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія. Вислови "законний" та "згідно з процедурою, встановленою законом" зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі "Steel and others v. The United Kingdom").

ЄСПЛ застосовує стандарт доказування "поза розумним сумнівом" (§§ 480, 481рішення від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви", § 26(1) рішення від 08.07.2004 у справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" [3]). Водночас, стосовно доведення окремих обставин Суд визнавав за необхідне відхилитися від цього стандарту. Так, внаслідок неподання урядом запитаних істотних доказів або достатніх пояснень стосовно певних обставин, які підлягали доведенню іншою стороною, Суд вказав на можливість дійти висновків про існування цих обставин (adverse inferences), та ухвалити рішення стосовно таких обставин із застосуванням значно нижчого стандарту переваги доказів (preponderance of evidence) (§ 107 рішення від 10.12.2010 у справі "Трепашкін проти Росії (№ 2)". Суд підкреслював, що відповідно до його усталеної практики, доведеність може випливати зі співіснування достатньо сильних, чітких та взаємоузгоджених умовиводів або такого ж плану неспростованих презумпцій (§ 481 рішення від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви"). Окрім того, рівень переконаності, необхідний для досягнення відповідного висновку, та, у зв`язку з цим, питання про покладення тягаря доведення, з необхідністю пов`язані зі специфікою фактів, природою тверджень та передбаченим Конвенцією правом, про яке йдеться. Суд також зважає у своїй практиці на серйозність наслідків, які пов`язані з можливим рішенням, що Договірна держава порушила фундаментальні права (§ 481 рішення від 31.05.2018 у справі "Абу Зубайда проти Литви"). Отже важливо відзначити, що ЄСПЛ у своїй практиці розмежовує окремі стандарти доказування, згадує і застосовує стандарт переваги доказів, а також відзначає, що стандарт доказування залежить від специфіки обставин, про доведення яких йдеться.

ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

За ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Конституційний Суд України виходить з того, що адвокат має необхідний професійний рівень та можливість забезпечити реалізацію права особи.

Суд не має повноважень давати оцінку кваліфікації професійного адвоката.

Згідно п. 1, п. 2, п. 6, п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI, 1. У цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: 1) адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; 2) адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту; 6) інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Не належить до інших видів правничої допомоги лобіювання, що здійснюється відповідно до Закону України "Про лобіювання"; 9) представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

У судовому засіданні встановлено, що адвокатом Балійчук Л.І. вчинено адвокатський запит від 26.03.2026 до ФОВ ОСОБА_2 .

ФОП ОСОБА_2 використала гарантоване Конституцією України право на професійну правничу допомогу.

Представництво своїх інтересів ФОП ОСОБА_2 довірила професійному адвокату Басаргіній О.П., яка має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 8149/10 від 22.10.2020, видане Радою адвокатів Київської області на підставі рішення № 72 від 18.07.2019.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення адвокат Басаргіна О.П. діючи на підставі ордера серія АІ № 2167098 від 01.04.2026 від імені ОСОБА_2 01.04.2026 надала письмову відповідь на адвокатський запит та якою відмовлено в наданні запитуваної інформації.

Вищевикладене дає правові підстави для висновку і не викликає жодного сумніву в тому, що професійний і кваліфікований адвокат Басаргіна О.П. однозначно володіє необхідними знаннями в галузі права та достовірно знає правильність і об`єм надання відповідей на адвокатські запити та надала відповідь на адвокатський запит від імені свого клієнта.

Доводи протоколу про адміністративне правопорушення про те, що адвокатський запит скеровано безпосередньо ФОП ОСОБА_2 не позбавляло ФОП ОСОБА_2 конституційного права на професійну правничу допомогу.

Протокол про адміністративне правопорушення не містить жодних нарікань щодо професійних дій/бездіяльності адвоката Басаргіної О.П..

Верховний Суд наголошував, що стандарти доказування є важливим елементом змагальності процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність (постанови Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 922/1163/18; від 29.08.2018 у справі № 909/105/15; від 29.08.2018 у справі № 910/23428/17; від 31.01.2018 у справі № 910/8763/17).

Вищевикладене дає правові підстави для висновку, що ФОП ОСОБА_2 повністю виконала вимоги ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI через свого представника/адвоката Басаргіну О.П..

Сама по собі незгода з діями/бездіяльністю та реалізацією адвокатом своїх повноважень у професійній діяльності при наданні правничої допомоги своєму клієнту не є правовою підставою для притягнення самого клієнта до відповідальності.

Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

За таких обставин ФОП ОСОБА_2 звільняється від відповідальності за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП, а провадження у справі закривається за недоведеністю правовими і допустимими доказами наявності в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 212-3 КУпАП.

Керуючись ст. 212-3, 247, 284 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі № 754/9067/26 відносно фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) за ч. 5 ст. 212-3 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення.

Скаргу або протест прокурора на постанову може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови.

СУДДЯ: О. Грегуль