Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №754/21196/25 — Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/99/26

Справа №754/21196/25

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Попова М.Г. звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.11.2025 номер 4174, 4177 та ухвалити у справах нові рішення, яким визнати невинуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та закрити провадження у справах на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 події і складу адміністративних правопорушень або на підставі п. 8 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

- постановити в порядку ст. 249 КАС України окрему ухвалу та скерувати її до Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань в частині наявності в діях працівників ІНФОРМАЦІЯ_1 та/або працівників Деснянського УП ГУНП у місті Києві в частині розміщення після 07.11.2025 відомостей (даних) про позивача у базах даних, реєстраї «Оберіг» та ІПНП про нібито вчинення позивачем нового правопорушення - "не стали на військовий облік за новою адресою" (а, фактично, за старою та постійною адресою проживання та реєстрації позивача) без оформлення відповідних матеріалів про таке адміністративне правопорушення.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що 31.10.2025 позивача було примусово доставлено до приміщення ІНФОРМАЦІЯ_3 та незаконно, безпідставно поставлено на облік. Позивач зазначає, що відповідачу було відомо, що ОСОБА_1 не проживає на території Деснянського району м. Києва, не працює, не має майна у власності, а відтак ніяк не пов`язаний з ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначає, що у подальшому з вказаних підстав позивач перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , а зареєстроване місце проживання має в місті Обухові Київської області, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_6 було внесено до бази даних, Реєстру призовників і військовозобов`язаних « ІНФОРМАЦІЯ_7 » відомості про нібито вчинення позивачем правопорушення - непоставлення на облік за місцем проживання. Оскаржувана постанова від 07.11.2025 № 4174 була винесена нібито на підставі відмови позивача від проходження ВЛК по АДРЕСА_1 згідно повістки № 5381631 від 31.10.2025. Слід зауважити, що ІНФОРМАЦІЯ_8 знаходиться у місті Києві за адресою АДРЕСА_2 , а не по АДРЕСА_1 . При цьому, позивач фактично був позбавлений свободи, відмовитись від проходження ВЛК у приміщенні несвободи, «за решітками колючим дротом», тобто у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_6 по АДРЕСА_2 від проходження ВЛК за повісткою на таке ВЛК, куди позивач мав прибути до медичного закладу - Консультативно діагностичного центру Деснянського району міста Києва по вул. Закревського, 81/1. Вказане є нелогічним і являє собою фальшування матеріалів справи відносно позивача працівниками відповідача 1. Щодо оскаржуваної постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 07.11.2025 № 4177, у відповідності якої вказано, що позивач нібито не з`явився для проходження ВЛК до міста Ірпінь Київської області за адресою АДРЕСА_3 за направленням ІНФОРМАЦІЯ_9 № 4867476 від 11.09.2025, представник зазначив, що наведене є перевищенням повноважень в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , адже як він може притягати людину до відповідальності за неявку по повістці, яку він не бачив, яка нібито (за сфальшованими даними) була видана позивачу у іншому регіоні - не у місті Києві, а у місті Буча Київської області. У зв`язку з такими діями відповідача 1 представник вважає, що суд повинене вирішити питання постановлення окремої ухвали відносно в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_2 , оскільки в його діях може міститись ознаки злочинів у формі перевищення наданих законом повноважень. Представник зазначає, що ОСОБА_1 не отримував повісток для проходження ВЛК ані у місті Буча Київської області 11.09.2025 (у ІНФОРМАЦІЯ_10 ), ані у ІНФОРМАЦІЯ_11 31.10.2025, своїх власних підписів про отримання таких повісток позивач не ставив, при уьому представник вказав якщо відповідачами будуть надані відомості про отримання повісток - позивач буде клопотати про призначення у справі почеркознавчої експертизи та ініціювати кримінальне провадження щодо підроблення його особистого підпису. Також представник позивача вказує на те, що позивач 07.11.2025 та 11.11.2025 сплатив два штрафи відповідно до «інкримінованих» йому діянь через застосунок «Резерв +» і оскаржувані постанови порушують принцип «одне покарання за одне «порушення», фактично є повторним притягненням до відповідальності за одні й ті самі діяння, що є неприпустимим. Так, позивач, коли бачив, що у застосунку «Резерв +» в нього з`являвся так званий «розшук», тобто червона смужка, він щоразу подавав через застосунок «Резерв +» відповідну заяву та сплачував відповідний штраф. Такі заяви ним були подані 13.10.2025 за нібито «інкриміновану» позивачеві неявку до ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також 02.11.2025 нібито за непроходження ВЛК у Деснянському районі міста Києва. Представник позивача стверджує, що оскаржувані постанови від 07.11.2025, винесені відносно позивача, не відповідають вимогам ст. 283 КУпАП, є незаконним та необґрунтованими, оскільки при їх винесенні не виконано усі вимоги чинного законодавства та не з`ясовано усіх обставин справи, а тому такі постанови підлягають скасуванню.

28.01.2026 від ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшло клопотання, відповідно до якого районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є відокремленими підрозділами відповідних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, м. Києва та Севастополя. ІНФОРМАЦІЯ_13 хоч і не має статусу юридичної особи, проте є відокремленим підрозділом та відповідно до КВЕД здійснює діяльність у сфері оборони, що підтверджується довідкою № 194/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_14 є суб`єктом владних повноважень. При цьому, оскаржувана постанова ОСОБА_1 була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_15 , як до вищестоящого органу, з метою оскарження постанови № 4177 в порядку статті 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У зв`язку з викладеним, ІНФОРМАЦІЯ_16 не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 , а тому не є належною стороною по справі.

25 грудня 2025 року ухвалою Деснянського районного суду м. Києва залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою судді Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б. від 21 січня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України. Відповідачу надано строк (15 днів) для подання відзиву на позов з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідач не скористався правом на подачу відзиву, при цьому належним чином повідомлений про розгляд справи у суді, про що свідчить рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення.

Відповідно до ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь - яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Положеннями ч.5 ст.262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання в справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

Дослідивши письмові докази, які знаходяться в матеріалах справи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Судом встановлено, що 07.11.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 4174 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.

У відповідності до зазначеної постанови, ОСОБА_1 відмовився від проходження ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.10.2025 №5381631 для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

07.11.2025 тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 було винесено постанову № 4177 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України та накладено на позивача адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 25 500 грн.

Згідно відомостей оскаржуваної постанови № 4177 від 07.11.2025, громадянин ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду військово-лікарської комісією за направленням ІНФОРМАЦІЯ_17 від 11.09.2025 №4867476 для проходження медичного огляду за адресою: АДРЕСА_4 , чим порушив законодавство про мобілізаційну підготовку і мобілізацію, а саме абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію», чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Відповідно до ч.1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Згідно з ч.1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозиція ч.3 ст. 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що вчинено в особливий період, і вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

Відповідно до абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни України зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Згідно з пунктом 63 Постанови Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 військовозобов`язані, які звернулися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки з заявою про надання відстрочки, до прийняття рішення відповідною комісією не направляються для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.

Пунктом 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначено, що резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, визначає, зокрема, організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби.

За приписами абз. 4 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) , закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч. 10 ст. 1 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

-уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

-прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

-проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

-проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

-виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Особливості проходження медичного обстеження військовозобов`язаними та резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони України спільно з Міністерством охорони здоров`я України.

Відповідно до п. 3.1 глави 3 розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України 14.08.2008 № 402 (далі - Положення) медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників на збірних пунктах районних (міських) або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК.

Направлення для проведення вказаних лабораторних та інструментальних досліджень може здійснюватися лікарями із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які залучаються для проведення медичного огляду військовозобов`язаних.

Лікарі, які включаються до складу ВЛК із закладів охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, під час проведення медичного огляду ознайомлюються з медичними записами в ЕСОЗ та з іншими медичними документами, які надає військовозобов`язаний, що характеризують його стан здоров`я, а також вносять до ЕСОЗ відповідні медичні записи на підставі отриманої інформації.

Відповідно до п. 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу (далі - військова служба за контрактом) або призиваються, проходять обов`язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров`я.

Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 (у редакції, чинній на день винесення оскаржуваної постанови), медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, командирів військових частин, начальників центрів рекрутингу Збройних Сил України на підставі направлення, яке формується відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, ВЛК при територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності, які мають договір із НСЗУ на пакет медичних послуг, включений до програми державних гарантій медичного обслуговування населення на відповідний рік щодо медичного огляду осіб, який організовується територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, лікарями, які входять до складу ВЛК при територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки. При цьому особам віком до 45 років видається направлення з метою визначення їх придатності до служби у Десантно-штурмових військах, підрозділах спеціального призначення, на підводних човнах, надводних кораблях, у морській піхоті.

Відомості з направлення, сформованого за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, надсилаються до інформаційно-комунікаційної системи «Медична інформаційна система Збройних Сил України» шляхом електронної інформаційної взаємодії.

Згідно з пунктом 74 порядку Резервістам та військовозобов`язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.

Військовозобов`язаний та резервіст, який виявив бажання проходити військову службу під час мобілізації у вибраній ним військовій частині, направляється на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або командиром військової частини.

Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов`язаному під особистий підпис.

Під час вручення направлення резервістам та військовозобов`язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.

Варто зауважити, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 31.10.2024 та 11.09.2025 було вручено направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду, зокрема відсутній витяг з журналу реєстрації таких направлень.

Постановою № 4177 від 07.11.2025 року та постановою №4174 від 07.11.2025 позивачу інкриміновано відмова від проходження військово-лікарської комісії, проте відповідачем не надано до суду належних доказів (відеоозапису події, акту про відмову від проходження медичного огляду, рапортів) на підтвердження видачі направлень, та факту відмови позивача від проходження ВЛК.

Верховноний Суд у поставнові від 18.07.2020 у справі № 216/5226/16-а виснував, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноваженьобов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Варто зауважити, що в силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210-1 КУпАП, на думку суду, є недоведеним.

Відповідно до ч. 2 ст.77КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Аналогічна правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 у справі №524/5536/17 та від 17.07.2019 у справі №295/3099/17.

Відповідно до ч. 4ст. 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідачем не надано відзиву на позовну заяву та не надано доказів на спростування позиції позивача. Не надано також матеріалів, які стали підставою для прийняття оскаржуваної постанови. Враховуючи положення ч. 4ст. 159 КАС України суд розцінює неподання відзиву відповідачем як визнання позову.

Суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень процесуального законодавства покладено на відповідача, як на суб`єкта владних повноважень. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, за яке він притягнутий до відповідальності.

В процесі розгляду справи відповідачем не було вжито всіх заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставини, що мали значення для правильного вирішення справи належним чином, зокрема не надано доказів, що позивач ОСОБА_1 дійсно порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо залучення до участі ІНФОРМАЦІЯ_2 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч.8 ст. 1 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Нормативним актом, що регулює правові засади діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є постанова Кабінету Міністрів України № 154 від 23 лютого 2022 року «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

ІНФОРМАЦІЯ_13 хоч і не має статусу юридичної особи, проте є відокремленим підрозділом та відповідно до КВЕД здійснює діяльність у сфері оборони, що підтверджується довідкою № 194/21 з відомчого обліку Міністерства оборони України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, ІНФОРМАЦІЯ_14 є суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 КАС України відповідачем в адміністративній справі є суб`єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Пунктом 7 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Вбачається, що оскаржувана постанова була винесена посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 , при цьому ІНФОРМАЦІЯ_16 не приймав жодних рішень щодо громадянина ОСОБА_1 , а відтак суд приходить до висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_18 не є належною відповідачем по справі, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Керуючись ст.ст. 19,62 Конституції України, ст. ст. 5-7, 77, 90, 139, 241-246, 286 КАС України, ст. 210-1 КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 4174 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 07.11.2025 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 4177 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП від 07.11.2025 тимчасово виконуючого обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в розмірі 25 500 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Справу про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 , - закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

У задоволенні позовних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови - відмовити.

Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 969,50 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з моменту проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_19 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 .

Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_13 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Повний текст складено 17.06.2026.

Суддя О.Б. Саламон