Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №753/7415/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7415/26

провадження № 2/753/9672/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва в складі головуючого судді Колесника О.М., розглянувши у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕВО», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про витребування безпідставно отриманих коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕВО», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про витребування безпідставно отриманих коштів.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 18.03.2026 року ОСОБА_1 замовив у ТОВ "РОЗЕТКА. УА" набір товарів пилка, секатор та підовжувач 2м з 2 АКБ 24v, одноплечовим ременем та інструкцією (замовлення № 886858102).

21.01.2026 року позивач прибув до відділення ТОВ "РОЗЕТКА. УА" у м. Коростишів по вул. Київська 103, отримав замовлення та сплатив представнику ТОВ "РОЗЕТКА. УА" грошові кошти у розмірі 3 466 грн.

В подальшому, позивачем встановлено, що замість замовлених садових інструментів, ТОВ "РОЗЕТКА. УА" надала муляжі замовлених інструментів невідомого виробника та без належної інструкції щодо порядку збору та використання, які жодним заявленим на сайті ТОВ "РОЗЕТКА. УА" характеристикам не відповідають.

В телефонній розмові представник продавця запропонував позивачу надіслати, за його рахунок, несправні на його думку акумулятори на вказану ним адресу, а після перевірки споживачу повернуть справні, однак ОСОБА_1 відмовився.

Роздивившись дома надані продавцем документи, позивач встановив, що сплачені ним кошти прийняла не представник ТОВ "РОЗЕТКА. УА", а представник ТОВ «ФК «ЕВО», з якою він жодних стосунків не мав, і наміру мати не мав.

У відділенні ТОВ "РОЗЕТКА. УА" у м. Коростишів по вул. Київська 103, прийняти неякісний товар та повернути кошти, представник ТОВ "РОЗЕТКА. УА" відмовилась.

Так як, ТОВ «ФК «ЕВО» згідно з квитанцією отримало від Хоменка М.Є. 3 466 грн. за ненаданий належним чином товар, саме до даної установи позивач звертається з позовом про повернення коштів.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 07 квітня 2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідач скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву. Так, 17 квітня 2026 року представником відповідача подано відзив на позов, у якому останній просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що є неналежним відповідача.

Розгляд справи проведено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у відповідності із ч. 5 ст. 279 ЦПК України за наявними у справі матеріалами.

Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 18.03.2026 року ОСОБА_1 замовив у ТОВ "РОЗЕТКА. УА" набір товарів пилка, секатор та підовжувач 2м з 2 АКБ 24v, одноплечовим ременем та інструкцією (замовлення № 886858102).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Тобто правочин з купівлі- продажу товару перебдачає наявність двох сторін правочину.

Положеннями п. 7 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим ЗКУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», або іншими розрахунковими документами.

Як, вбачається з платіжної інструкції на переказ коштів №1016901-21.03.2026-4 від 21 березня 2026 року, одержувачем грошових коштів у розмірі 3 400 грн. є ФОП ОСОБА_2 .

При цьому, в даній платіжній інструкції відсутня інформація, що ТОВ «ФК «ЕВО». є особою, що здійснила продаж спірного товару та отримала за цей продаж суму грошових коштів.

Так, ТОВ «ФК «ЕВО» є небанківським надавачем платіжних послуг (офіційний вебсайт https://rozetkapay.com/legal-info/perekaz-koshtiv/), який відповідно до вимог ЗУ «Про платіжні послуги», має право надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку на підставі ліцензії за № 21/773-рк від 29.04.2023 року, виданої Національним банком України.

При цьому, ОСОБА_1 набув статусу користувача послуг відповідача після прийняття (акцепту) Публічного договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку (виконання разових платіжних операцій) https://rozetkapay.com/legal-info/perekaz-koshtiv, який є чинним станом на дату ініціювання позивачем переказу коштів на користь продавця товару ФОП ОСОБА_2 .

Отримувачами коштів за ініційованими користувачами переказами в рамках наданих платіжних послуг є резиденти-суб`єкти господарювання з якими у ТОВ «ФК «ЕВО» укладені відповідні договори про надання фінансових платіжних послуг суб`єктам господарювання. Надавач платіжних послуг має укладений з ФОП ОСОБА_2 договір №3470313676-П від 09.04.2025 року, предметом якого є приймання на користь ФОП ОСОБА_2 переказів коштів з метою сплати платниками за замовлення/товар, який реалізує продавець.

Надання ОСОБА_1 , як платником 21.03.2026 року, підписаної платіжною інструкції та готівкових коштів для виконання платіжної операції на користь отримувача ФОП ОСОБА_2 (код отримувача: НОМЕР_1 , надавач платіжних послуг отримувача; AT "Райффайзен Банк") з призначенням платежу «оплата за замовлення РО3607543491» для відповідача було підставою для прийняття переказу та для його виконання на користь отримувача ФОП ОСОБА_2 на рахунок отримувача: НОМЕР_2 .

У результаті ініціювання платіжної операції користувачу було надано квитанцію. Квитанція є підтвердженням ініціювання/виконання платіжної операції з використанням послуг відповідача.

Пунктом 15 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що недолік це будь-яка невідповідність продукції вимогам нормативно-правових актів, умовам договорів або вимогам, що пред`являються до неї, а також інформації про продукцію, наданій виробником (виконавцем, продавцем).

Положеннями ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

Положеннями п. 12 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Враховуючи вище викладене, у разі виявлення недоліків споживач, має право вимагати: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару, а у разі виявлення істотних недоліків: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.

При цьому, в судом не встановлено та стороною позивача до матеріалів справи не додано, доказів щодо встановлення і підтвердження факту виникнення недоліків чи істотних недоліків товару, як і висновків про те, що такі недоліки або істотні недоліки виникли з вини саме продавця товару, а не покупця в процесі експлуатації.

Судом також встановлено, що ТОВ «ФК «ЕВО», є небанківським надавачем платіжних послуг (офіційний вебсайт https://rozetkapay.com/legal-info/perekaz-koshtiv/) та який лише відповідно до вимог ЗУ «Про платіжні послуги», має право надавати фінансові платіжні послуги з переказу коштів без відкриття рахунку, що не створює для нього правових наслідків у вигляді відповідальності перед особами, що здійснюють придбання товарів в інтернет магазинах та ТОВ «ФК «ЕВО» не є особою, яка безпосередньо передає товар у власність та не отримує за таку передачу грошові кошти, що становлять вартість товару.

Крім того, судом не встановлено та стороною позивача до матеріалів справи не додано, доказів того, що ТОВ «ФК «ЕВО» є реєстрантом доменного імені "РОЗЕТКА. УА".

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

За підсумовуючим аналізом наведеної правової норми, зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності таких умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Водночас, під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас стаття 1215 ЦК України встановлює випадки, коли отримане набувачем від іншої особи майно, яке зовні могло б бути розцінене як безпідставно набуте, насправді не є таким. Відповідно до вказаної норми закону не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Виходячи із аналізу ст. 1215 ЦК України, обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у ч. 1 вказаної статті, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Так, позивачем не надано будь-яких доказів, що 3 466 грн., ним було перераховано відповідачу, оскільки отримувачем коштів згідно платіжної інструкції на переказ коштів №1016901-21.03.2026-4 від 21 березня 2026 року, з призначенням платежу «оплата за замовлення РО3607543491», є ФОП ОСОБА_2 .

Згідно статей 81, 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

На підставі статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, позивачем не надано доказів в розумінні ст.76 ЦПК України, на підставі яких суд міг би встановити наявність або відсутність наявності у діях чи бездіяльності ТОВ «ФК «ЕВО» ознак порушення цивільних прав та інтересів ОСОБА_1 , як споживача.

Відповідно частини другої статті 48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

За змістом статті 51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як випливає зі змісту ст.ст. 51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень статті 51 ЦПК України та з урахуванням частини п`ятої статті 12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено пунктом 1 частиною першою статті 189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З наведеного слідує, що законодавством покладено саме на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач.

Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє.

Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати відповідне клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є належним відповідачем. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд позбавлений можливості проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Стаття 13 ЦПК України встановлює, що суд розглядає справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено висновок, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.

Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред`явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

При цьому, відповідно до ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що відповідач не був отримувачем переказу коштів у розмірі 3 466 грн., немає відношення до якості придбаних товарів, до комплектності чи асортименту придбаних товарів, до надання представниками продавця чи маркетплейсу щодо консультування позивача чи надання відповідей на його питання, які стосуються якості придбаних товарів, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЕВО» про витребування безпідставно отриманих коштів.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Судові витрати відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України у разі відмови в задоволені позову покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.. 2, 4, 5, 12, 13, 19, 43, 44, 76, 77, 81, 141, 174, 178, 211, 263-265, 268, 272, 273-276 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕВО», третя особа: Громадська організація «Проти придурків та ідіотів», про витребування безпідставно отриманих коштів - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

СУДДЯ: КОЛЕСНИК О.М.