Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №389/3293/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року

м. Київ

справа № 389/3293/21

провадження № 51-5522 км 24

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

в режимі відеоконференції

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

законного представника

потерпілої ОСОБА_8 ,

розглянув у закритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 07 січня 2026 року у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021121020000602, за обвинуваченням

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Суботці Знам`янского району Кіровоградської області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 152 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2024 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 3 ст. 152 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.

Запобіжний захід ОСОБА_11 до набрання вироком законної сили залишено у виді домашнього арешту із раніше встановленими обов`язками.

Строк відбування покарання ОСОБА_11 вирішено рахувати з моменту його затримання та зараховано в строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 07 жовтня по 02 грудня 2021 року.

Цивільний позов законного представника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12 , задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_13 на її користь 5 737,01 грн матеріальної шкоди, 200 000 грн моральної та 6 238,80 грн витрат на залучення експерта.

Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 залишено без задоволення, апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката

ОСОБА_7 задоволено частково, вирок змінено в частині цивільного позову законного представника ОСОБА_8

19 грудня 2024 року ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_9 .

Постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 11 червня 2025 року касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задоволено частково, ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_9 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 07 січня 2026 року залишено без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_6 , частково задоволено апеляційну скаргу представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_7 .

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2024 року в частині вирішення цивільного позову законного представника ОСОБА_8 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12 , про відшкодування моральної шкоди змінено, стягнуто з ОСОБА_9 на її користь моральну шкоду в сумі

800 000 грн.

У решті вирок суду залишено без змін.

За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_9 визнано винуватим у тому, що він 08 серпня 2021 року, близько 02 год 15 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, разом із неповнолітньою ОСОБА_12 знаходився поблизу домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , де у нього виник умисел направлений на зґвалтування ОСОБА_12 , тобто на вчинення дій сексуального характеру, пов`язаних із вагінальним та оральним проникненням в тіло з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_9 , достовірно знаючи, що ОСОБА_12 є неповнолітньою, користуючись відсутністю інших осіб та своєю фізичною перевагою, з метою задоволення статевої пристрасті повалив останню на землю, стягнув спідню білизну, після чого вступив із нею у статеві зносини природнім шляхом. Після цього, ОСОБА_9 змусив неповнолітню ОСОБА_12 вступити з ним у статевий зв`язок шляхом орального проникнення у тіло останньої без її добровільної згоди.

В результаті вказаних дій ОСОБА_9 спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор,не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та правильності кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 152 КК України, ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, через м`якість.

В обґрунтування вказує, що апеляційним судом належним чином не було перевірено доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілої щодо невідповідності призначеного місцевим судом покарання, яке призначене у розмірі наближеному до мінімальної межі, передбаченої санкцією ч. 3 ст. 152 КК України, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого, не наведено переконливих мотивів та обґрунтувань в цій частині.

Стверджує, що вказаний суд не надав належної оцінки обставинам кримінального провадження та наслідкам вчиненого кримінального правопорушення, не врахував відсутність обставин, що пом`якшують покарання, а також наявність обставини, яка його обтяжує. На думку прокурора, оскаржуване судове рішення в частині призначеного покарання є невмотивованим і необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам статей 370, 419 КПК України, а тому підлягає скасуванню.

Також прокурор вважає, що апеляційний суд, визнавши обґрунтованими доводи сторони обвинувачення щодо необхідності зарахування ОСОБА_9 відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України строку перебування під цілодобовим домашнім арештом з 03.11.2021 по 10.05.2023 та з 29.05.2023 по 01.09.2023 у строк покарання, не прийняв відповідного рішення в резолютивній частині ухвали, чим допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, оскільки не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор, захисник ОСОБА_14 , представник потерпілої - ОСОБА_7 та законний представник потерпілої - ОСОБА_8 підтримали касаційну скаргув частині зарахування у строк покарання ОСОБА_9 строку перебування його під цілодобовим домашнім арештом.

Від засудженого ОСОБА_9 надійшло клопотання про проведення касаційного розгляду без його участі.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 152 КК України, у касаційній скарзі не заперечуються.

Згідно вимог ст. 370 КПКУкраїни судове рішенняповинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Як передбачено ст. 438 КПК України, підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ухвалою Верховного Суду від

19 грудня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_9 та в обгрунтування зазначено, що призначене останньому вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2024 року покарання за ч. 3 ст. 152 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років відповідає вимогам статей 50, 65 КК України та відсутні підстави вважати призначене покарання явно несправедливим через м`якість, в аспекті приписів

ст. 414 КПК України, оскільки у даній справі досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, при цьому апеляційний суд належним чином перевірив доводи апеляційний скарг сторони обвинувачення та представника потерпілої ОСОБА_12 - адвоката ОСОБА_7 , навівши достатні мотиви для їх відхилення.

При цьому ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 19 вересня 2024 року щодо ОСОБА_9 було скасовано постановою Верховного Суду від 11 червня 2025 року за касаційною скаргою захисника і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 416 КПК України та правового висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 вересня 2019 року (справа № 728/2724/16-к, провадженні № 51-7543 км18), при новому розгляді не допускається погіршення становища засудженого, зокрема, шляхом посилення покарання, якщо з цих підстав не було скасоване попереднє судове рішення з урахуванням принципу заборони погіршення правового становища особи при новому розгляді.

Таким чином, у зв`язку з тим, що Верховним Судом було відмовлено у задоволенні касаційної скарги сторони обвинувачення про скасування з цих підстав попередньої ухвали апеляційного суду від 19.09.2024 щодо ОСОБА_9 , тому доводи касаційної скарги прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого через м`якість не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону та відповідно не підлягають до задоволення.

Разом з тим, згідно вироку ОСОБА_9 у строк відбування покарання зараховано попереднє ув`язнення з 07.10.2021 по 02.12.2021.

Водночас, як слідує з матеріалів кримінального провадження до ОСОБА_9 неодноразово застосовувався запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, який діяв у періоди з 03.11.2021 по 10.05.2023 та з 29.05.2023 по 01.09.2023.

Відповідно до ч. 7 ст. 72 КК України домашній арешт зараховується судом у строк покарання за правилами, передбаченими в частині першій цієї статті, виходячи з такого їх співвідношення - три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

Згідно мотивувальної частини оскаржуваної ухвали, суд апеляційної інстанції, визнаючи обґрунтованими доводи прокурора щодо необхідності зарахування ОСОБА_9 строку цілодобового домашнього арешту у строк відбування покарання, у резолютивній частині судового рішення не вирішив питання про його зарахування, чим фактично не застосував закон, який підлягав застосуванню.

За таких обставин ухвала суду апеляційної інстанції та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок місцевого суду підлягають зміні в частині зарахування строку перебування засудженого під цілодобовим домашнім арештом у строк відбування покарання, а касаційна скарга прокурора - частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 07 січня 2026 року та в порядку ч. 2 ст. 433 КПК України вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_9 змінити.

На підставі ч. 7 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання ОСОБА_9 строк перебування його під цілодобовим домашнім арештом з 03 листопада 2021 року по 10 травня 2023 року включно та з 29 травня 2023 року по 01 вересня 2023 року включно із розрахунку, що три дні цілодобового домашнього арешту відповідають одному дню позбавлення волі.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3