Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №938/665/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року

м. Київ

справа № 938/665/25

провадження № 51-44км26

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального

суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025096130000048, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , на підставі ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) такого, що не має судимості,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК.

Рух справи, короткий зміст оскарженого судового рішення та встановлені фактичні обставини

Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він 21 квітня 2025 року близько 15:00, керуючи в стані алкогольного сп`яніння автомобілем «OpelAstra» д.р.н. НОМЕР_1 , неподалік будинку № 81 на вул. Жаб`євській у с-ще Верховина Верховинського району Івано-Франківської області, з мотивів явної неповаги до суспільства грубо порушив громадський порядок; учинив серію зіткнень із транспортним засобом «Opel Vivaro»д.р.н. НОМЕР_2 , що перебував у користуванні ОСОБА_7 , а також пошкодив його автомобіль відбійним молотком. У результаті хуліганських дій потерпілому було завдано матеріальних збитків на суму 235328 грн.

Верховинський районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 1 жовтня 2025 року звільнив ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 296 КК на підставі ст. 45 цього Кодексу в зв`язку з дійовим каяттям, а кримінальне провадження закрив відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема, відбійний молоток марки «Vitals» повернуто власнику - ОСОБА_6

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 11 листопада 2025 року задовольнив апеляційну скаргу прокурора, ухвалу суду першої інстанції у частині вирішення питання щодо долі речового доказу змінив і постановив на підставі ч. 9 ст. 100 КПК конфіскувати в дохід держави знаряддя вчинення кримінального правопорушення - відбійний молоток марки «Vitals», який належить ОСОБА_6 . В решті рішення місцевого суду залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК, скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції. Суть доводів зводиться до того, що речовий доказ - відбійний молоток неправомірно конфісковано в дохід держави. Як стверджує скаржник апеляційний суд не врахував приписів ст. 961 КК, згідно з якими спеціальна конфіскація не застосовується за вчинення кримінальних проступків; залишив поза увагою, що вказане знаряддя придбане за власні кошти, як робочий інструмент, а під час події застосовано стихійно; він є особою з інвалідністю внаслідок війни, тому таке вилучення майна є «надмірним індивідуальним тягарем». Все це, на думку ОСОБА_6 , призвело до постановлення ухвали, яка не відповідає положенням статей 370, 419 КПК.

Позиції учасників судового провадження

У суді касаційної інстанції прокурор заперечив обґрунтованість касаційних вимог.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Ухвали судів попередніх інстанцій у частині звільнення ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності останнім не заперечуються, тому не ревізуються.

Доводи скаржника про неправомірність ухвали апеляційного суду в частині конфіскації в дохід держави речового доказу (відбійного молотка марки «Vitals») є неприйнятними.

Відповідно до статей 370, 419 КПК ухвала апеляційного суду повинна бути законною, обґрунтованою і вмотивованою; при зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

Суд касаційної інстанції (далі - Суд), керуючись ст. 433 КПК, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права, дійшов висновку, що при постановленні оспорюваної ухвали істотних порушень вимог закону допущено не було.

За правилами ч. 9 ст. 100 КПК питання про долю речових доказів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. При цьому п. 1 зазначеної норми передбачено, що гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

За матеріалами справи, відбійний молоток марки «Vitals», яким ОСОБА_6 під час хуліганських дій пошкодив автомобіль «Opel Vivaro», було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні. Тому апеляційний суд, керуючись наведеними законодавчими приписами, дійшов обґрунтованого висновку про конфіскацію в дохід держави зазначеного молотка, котрий використовувався як знаряддя кримінального правопорушення.

При цьому, враховуючи те, що внаслідок учинення проступку потерпілому ОСОБА_7 було завдано матеріальних збитків на суму 235328 грн, конфіскація відбійного молотка, належного ОСОБА_6 , не поклала на нього надмірний тягар та є пропорційною вчиненому. Тож протилежні міркування в скарзі не є слушними.

Попри твердження ОСОБА_6 у касаційній скарзі, вилучення в дохід держави згаданого знаряддя не є спеціальною конфіскацією. Адже визначеністаттями 961, 962 КК матеріально-правові підстави її застосування в цій справі не встановлені. Натомість апеляційний суд, виходячи з імперативних приписів п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК, вирішив питання долі речових доказів, належним чином мотивувавши своє рішення.

Ухвала апеляційного суду відповідає статтям 370, 419 КПК.

Отже, у поданій касаційній скарзі не міститься переконливих та достатніх аргументів, які би ставили під сумнів законність оспорюваної ухвали й слугували підставою для її скасування.

За таких обставин ухвалу апеляційного суду слід залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 11 листопада 2025 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_8