Постанова від 09 червня 2026 р. у справі №334/3292/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня2026 року

м. Київ

справа № 334/3292/25

провадження № 61-4821 св 26

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Сердюка В. В., Шиповича В. В.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 ,

заінтересовані особи:військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Оріхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса),

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Кушнір Ольга Михайлівна, на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Гончар М. С., Трофимової Д. А.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст заяви

У квітні 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , звернулася до суду із заявою, заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Оріхівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Пологівському районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про встановлення факту батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини.

Заява обґрунтована тим, що вона є матір`ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На час народження дитини вона не перебувала у зареєстрованому шлюбі, а тому відомості про батька дитини були записані відповідно до статті 135 СК України.

Батьком дитини є ОСОБА_5 , шлюб з яким вона зареєструвала лише 30 листопада 2019 року та розлучилася 10 вересня 2022 року.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 загинув під час несення військової служби у Збройних Силах України.

Вказувала, що метою подання нею цієї заяви є надання її дитині права на оформлення одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зазначала, що встановлення факту батьківства після смерті ОСОБА_5 за рішенням суду необхідне лише для встановлення родинних зв`язків дитини з померлим батьком, спір про право відсутній.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд:

- встановити факт того, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є батьком ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - внести зміни до актового запису № 4 від 22 березня 2016 року про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: Україна, Запорізька область, Василівський район, с. Плавні, місце державної реєстрації - виконавчий комітет Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області;

- записати громадянина України, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини;

- змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 »; ім`я, місце та дату народження - залишити без змін, видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін; свідоцтво про народження, що було видано раніше, анулювати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 задоволено частково.

Встановлено факт, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець с. Лобкове, Василівського району Запорізької області, є біологічним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Плавні Василівського району Запорізької області.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що висновком експерта від 19 вересня 2025 року № 295-МГ молекулярно-генетичного дослідження, у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами, підтверджено біологічне батьківство померлого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , стосовно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з вірогідністю 99, 99999 %. При цьому суд вважав, що встановлення факту батьківства є необхідним для реалізації прав та захисту інтересів неповнолітньої дитини, зокрема для отримання одноразової грошової допомоги як дитині загиблого військовослужбовця.

Відмовляючи у задоволенні вимог в частині зміни прізвища та по батькові дитини, суд першої інстанції виходив з того, що заявниця не надала доказів, що така зміна буде відповідати якнайкращим інтересам доньки, а само по собі встановлення батьківства не є такою підставою. Суд зауважив, що метою звернення ОСОБА_1 із заявою у цій справі є надання її дитині права на оформлення одноразової грошової допомоги після загибелі ОСОБА_5 , водночас заявниця не зазначила, а суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що наявність у дитини іншого прізвища та по батькові є перешкодою для реалізації заявницею права на отримання одноразової грошової допомоги та будь-яких документів щодо дитини. Отже, зміна прізвища та по батькові дитини не впливає на обсяг її прав та обов`язків за наявності запису про батьківство ОСОБА_5 в актовому записі про її народження.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Мормуль П. В. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 334/3292/25 відмовлено.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , яка діє в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_2 , - адвоката Рикуна А. В. задоволено частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 20 листопада 2025 року

в частині відмови в задоволенні заяви про внесення змін до актового запису № 4 від 22 березня 2016 року про народження ОСОБА_2 скасовано, ухвалено в цій частині постанову наступного змісту: внести зміни до актового запису № 4 від 22 березня 2016 року про народження ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце народження: Україна, Запорізькій області, Василівський район, с. Плавні, місце державної реєстрації - виконавчий комітет Кам`янської сільської ради Василівського району Запорізької області; записати громадянина України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком дитини; змінити прізвище дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ім`я, місце та дату народження залишити без змін, видати нове свідоцтво про народження з урахуванням цих змін.

Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 08 грудня 2025 року залишено без змін.

Апеляційний суд, переглядаючи справу в частині відмови в задоволенні заяви про внесення змін до актового запису про народження дитини та задовольняючи вимоги в цій частині, посилався на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини, правові висновки Верховного Суду, виходив з того, що суд першої інстанції формально та несправедливо позбавив заявницю права як матері дитини ініціювати зміну прізвища дитини, чим порушив сутність цього права та положення статті 8 Конвенції.

Апеляційний суд зазначив, що у даному випадку було допущено непропорційне втручання у право заявниці на зміну прізвища дитини, оскільки судом не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами заявниці та дитини.

Разом з тим, апеляційний суд не вбачав підстав для задоволення вимоги щодо анулювання свідоцтва про народження дитини, яке було видано раніше, оскільки задоволення вимоги про внесення змін до актового запису про народження дитини є підставою для видачі нового зі зміненими даними, а не для його анулювання.

Таким чином рішення суду першої інстанції переглядалось лише в частині вимог щодо зміни прізвища та по батькові дитини, в іншій частині не оскаржувалось.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник

ОСОБА_3 - адвокат Кушнір О. М. подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просила скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 753/14370/15-ц.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження у справі № 334/3292/25, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

28 квітня 2026 року справа № 334/3292/25 надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Кушнір О. М., мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що встановлення юридичного факту у цій справі, яка розглядалась в порядку окремого провадження, пов`язується з наступним вирішенням спору про право на отримання грошової виплати після загибелі військовослужбовця, тобто вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження.

Крім того, апеляційний суд, задовольняючи вимогу про внесення змін до актового запису про народження дитини щодо її прізвища та по батькові, не навів мотивів необхідності внесення таких змін, не обґрунтував порушення прав та інтересів дитини у разі залишення її прізвища та по батькові без змін.

Водночас суд першої інстанції надав належну оцінку обставинам та доказам справи, дійшов вірного висновку про недоцільність зміни прізвища та по батькові дитини, оскільки встановлення факту, про який просить заявниця, необхідно для отримання грошової виплати після загибелі військовослужбовця, що не є перешкодою для її отримання за умови встановленого батьківства ОСОБА_5 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

30 квітня 2026 року через підсистему Електронний суд представник ОСОБА_1 - адвокат Рикун А. В. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції є мотивованим, законним й ґрунтується на належних та допустимих доказах; судоми вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин. Просив касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до актового запису про народження № 4 від 22 березня 2016 року, ОСОБА_1 є матір`ю дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Батьком дитини вказаний ОСОБА_11 . Відомості про батька дитини вказано згідно з частиною першою статті 135 СК України (а. с. 5).

30 листопада 2019 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народився у с. Лобкове, Василівського району Запорізької області.

10 вересня 2022 року шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_5 було розірвано, після розірвання шлюбу ОСОБА_12 змінила прізвище ОСОБА_5

Згідно з висновками експерта від 19 вересня 2025 року № 295-МГ молекулярно-генетичного дослідження, вірогідність того, що померлий ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дійсно є біологічним батьком дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, складає 99, 99999 % (а. с. 65-67).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Кушнір О. М., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї (далі - Конвенція), згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням меж касаційного перегляду, предметом спору у цій справі є вимога ОСОБА_1 про зміну прізвища дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

Статтею 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї (стаття 7 Сімейного кодексу України, далі - СК України).

Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою (стаття 141 СК України).

Згідно із частиною першою статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Статтею 145 СК України урегульовано питання визначення прізвища дитини та зазначено, що якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Частинами третьою-четвертою статті 148 СК України передбачено, що у разі зміни прізвища одного з батьків прізвище дитини може бути змінене за згодою обох батьків та за згодою дитини, яка досягла семи років.

За заявою батьків або одного з них, якщо другий помер, оголошений померлим, визнаний недієздатним або безвісно відсутнім, дитині, яка не досягла чотирнадцяти років та якій при реєстрації народження присвоєне прізвище одного з батьків, може бути змінено прізвище на прізвище другого з батьків.

Сімейні спори, які стосуються інтересів дітей та їх батьків, необхідно розглядати з урахуванням принципів правового статусу дитини, які закріплені у Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 21 грудня 1995 року) (далі - Конвенція ООН про права дитини), зокрема, при ухваленні всіх рішень, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси мають першорядне значення і повинні повністю й ефективно дотримуватися, держава має позитивні зобов`язання щодо дітей, щоб будь-які вжиті заходи ніколи не шкодили їхньому здоров`ю та розвитку (забезпечує у максимально можливій мірі безпечне життя і здоровий розвиток дитини).

Кожна дитина відповідно до статті 7 Конвенції ООН про права дитини має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції ООН про права дитини визначено обов`язок держави поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Якщо дитина протизаконно позбавляється частини або всіх елементів своєї індивідуальності, Держави-учасниці забезпечують їй необхідну допомогу і захист для найшвидшого відновлення її індивідуальності.

Одним із основних засобів ідентифікації дитини є її ім`я, яке надається дитині при народженні і складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить.

При вирішенні спору щодо зміни прізвища малолітньої дитини узагальнений та формальний підхід є неприпустимим. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, дослідження різноманітних чинників, особливостей фактичних обставин справи крізь призму врахування найкращих інтересів дитини. Інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору щодо зміни прізвища дітей, при цьому необхідно також враховувати стосунки, які існують між дитиною та її батьками, в тому числі й з тим із батьків, хто проживає окремо.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом першої інстанції встановлено факт батьківства ОСОБА_5 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В цій частині рішення першої інстанції набрало законної сили та сторонами не оскаржувалось. Таким чином, ОСОБА_3 не заперечувала та визнавала, що батьком малолітньої дитини ОСОБА_2 є ОСОБА_5 .

Врахувавши, що дитина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народилась до реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , прізвище дитини та по батькові було вказано у свідоцтві зі слів матері, а також встановлений факт батьківства ОСОБА_5 щодо дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням того, що у справах, які стосуються прав дітей, судам першочергову увагу слід приділяти якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог про зміну прізвища дитини з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 » та по батькові з « ІНФОРМАЦІЯ_6 » на « ІНФОРМАЦІЯ_6 », оскільки така зміна відповідатиме інтересам дитини, сприятиме її психологічному та гармонійному розвитку.

Верховний Суд погоджується з висновками судів та вважає, що доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

В контексті доводів касаційної скарги про те, що встановлення юридичного факту у цій справі, яка розглядалась в порядку окремого провадження, пов`язується з наступним вирішенням спору про право на отримання грошової виплати після загибелі військовослужбовця, тобто вбачається спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_3 не оскаржувала рішення суду першої інстанції з цих підстав.

Розглядаючи спір, який виник між учасниками, апеляційний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Посилання у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 753/14370/15-ц, є помилковими, оскільки висновки у цій справі і у справі, яка переглядається, та встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду апеляційної інстанціі, Верховний Суд керується тим, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Статтею 410 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі, меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 400 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскарженої постанови суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції вирішує питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстави для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Кушнір Ольга Михайлівна, залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного суду від 04 березня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Сердюк

В. В. Шипович