Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №908/2868/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 року м.Дніпро Справа № 908/2868/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії

головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),

суддів: Іванова О.Г., Чередка А.Є.

розглянувши апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 (суддя Зінченко Н.Г.)

у справі № 908/2868/25

за позовом Концерну “Міські теплові мережі”

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД”

про стягнення 91 021,07 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі “Електронний суд” ЄСІКС 12.09.2025, (вх. № 3149/08-07/25 від 12.09.2025) Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД”, м. Запоріжжя про стягнення 91021,07 грн. заборгованості (основного боргу за надані послуги з постачання теплової енергії за період з 01.01.2022 по 31.03.2024) за договором з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161 від 01.01.2022.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25 в задоволенні позову Концерну “Міські теплові мережі”, м. Запоріжжя до Товариства з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД”, м. Запоріжжя про стягнення 91021,07 грн. заборгованості відмовлено повністю.

Не погодившись з вказаним рішенням Концерном “Міські теплові мережі” подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області по справі № 908/2868/25 від 01.12.2025 та постановити нове рішення, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої апеляційної скарги апелянт зазначає, що система опалення приміщення, яке належать відповідачу на праві власності, є невід`ємною складовою централізованої системи теплопостачання житлового будинку, в якому воно розташовано, тому при подачі теплової енергії в централізовану систему опалення будинку в опалювальні періоди одночасно опалювалось належне відповідачу приміщення. Приміщення відповідача є опалювальним, оскільки не відбулося відключення його від мережі централізованого теплопостачання на підставі Порядку відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води. відключення приміщення від системи теплопостачання передбачає повну відсутність системи опалення у приміщенні (відсутність радіаторів, транзитних мереж, тощо). У даному випадку має місце незаконний демонтаж радіаторів та від`єднання від централізованої системи опалення без відповідних дозвільних документів. Наявність дозвільних документів на встановлення твердопаливного котла жодним чином не підтверджує факт законного відключення від системи теплопостачання. Відключення споживачів від мережі централізованого опалення відбувається тільки на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади, з вчиненням в подальшому дій споживачем з дотриманням визначеної Порядком № 4 процедури.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.02.2026 апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 3633,60 грн.

Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25 у порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом Концерн “Міські теплові мережі” є юридичною особою, метою діяльності якої відповідно до п. 2.1 Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності Концерну “Міські теплові мережі” є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо. (п. 2.2 Статуту).

Товариство з обмеженою відповідальністю “Континент КО ЛТД” є власником окремо розташованої будівлі за адресою вул. Рекордна, буд. 2/1, що підтверджується Інформацією з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Як зазначає позивач, 01.01.2022 між Концерном “Міські теплові мережі” (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД” (Споживач) укладений Договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії № 80000161 (далі – договір), згідно умов якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення (послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

В матеріали справи надано Акт про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку від 02.02.2022, складений ТОВ “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД” та Концерном “МТМ” в якому зазначено, що прилад обліку був знятий для державної метрологічної повірки. Також зафіксовані показники приладу обліку на момент зняття та вказані дані про пломби.

Актом обстеження системи опалення від 03.02.2023 зафіксовано технічний огляд системи теплопостачання за адресою: вул. Рекордна, буд. 2/1. Під час огляду встановлено, що прилад обліку знятий на державну метрологічну повірку, засувки опломбовані, опалення не подається.

Крім того, 29.04.2024 Концерном “МТМ” та ТОВ “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД” складений Акт обстеження систем теплопостачання окремо розташованої? будівлі, в якому, зазначено, що запірна арматура на елеваторному вузлі перекрита та опломбована, пломба не порушена. Мережі підприємства фізично від`єднанні від центральні? мережі. Фактично теплоносія в мережі немає.

Позивач стверджує, що ним на виконання умов Договору у період з 01.01.2022 по 31.03.2024, надані відповідачу обумовлені Договором послуги по постачанню теплової енергії на загальну суму 91021,07 грн.

Позивачем були сформовані та надані споживачу рахунки на оплату наданої позивачем послуги за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживача.

Несплата відповідачем суми вартості наданої позивачем послуги і стала причиною виникнення спору.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Відповідно до статей 626 - 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198, передбачено, що споживач теплової енергії – це фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.

За визначенням п. 5 та 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

За ст. 5 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.

Статтею 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів (п.1 ч.1); індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.п.1, 5 ч.3).

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Згідно з ст. 12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, за приписами ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (ЦК України), є договір.

Стаття 627 ЦК встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830 затверджено «Правила надання послуги з постачання теплової енергії та типові договори про послуги з постачання теплової енергії» (далі - Правила), які регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

У частині 4 статті 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що з пропозицією про укладання договору про надання комунальних послуг або внесення змін до нього може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором.

Якщо споживач (інша особа, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача), який отримав проект договору (змін до нього) від виконавця комунальної послуги, не повідомив протягом 30 днів про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та не надав своїх заперечень або протоколу розбіжностей до нього, а вчинив дії, які засвідчують його волю до отримання (продовження отримання) відповідної комунальної послуги від цього виконавця (у тому числі здійснив оплату наданих послуг), договір (зміни до нього) вважається укладеним у редакції, запропонованій виконавцем комунальної послуги, якщо інше не передбачено цим Законом.

Необґрунтована відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає договір в інтересах споживача) від укладання договору є підставою для припинення в односторонньому порядку виконавцем надання відповідної комунальної послуги такому споживачу.

Відповідно до п. 13 Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

З пропозицією про укладення договору про надання комунальних послуг або про внесення змін до нього (крім індивідуальних договорів, укладених відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”) може звернутися будь-яка сторона, надавши письмово другій стороні проект відповідного договору (змін до нього), складений згідно з типовим договором, або шляхом надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), наданої відповідно до вимог статей 10 та 11 Закону України “Про електронну комерцію” (за наявності електронних кабінетів у споживача та виконавця).

Згідно частини першої статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, а у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором, що також передбачено пунктом 45 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.

Пунктом 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.18 № 315.

Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “Міські теплові мережі” для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).

Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) – плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.

Друга ставка (умовно-постійні витрати) – плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов`язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надіслано на адресу відповідача для підписання два примірника Договору №80000161 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.01.2022, згідно якого виконавець зобов`язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення в будинок №2 вул.Рекордна, м.Запоріжжя, а споживач зобов`язується вчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

В подальшому позивачем було надіслано відповідачу Додаткову угоду №1 від 31.10.2023 до Договору №80000161 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.01.2022.

Вказаний Договір та Додаткова угода, надані в матеріали справи, підписані позивачем одноособово.

Позивач зазначає, що на виконання вказаного договору ним в період з 01.01.2022 по 31.03.2024 було надано відповідачу послугу з постачання теплової енергії на загальну суму 91 021,07 грн. та виставлено останньому рахунки на оплату таких послуг.

Згідно вказаних рахунків вартість послуги розраховувалася позивачем за умовно-змінними витратами та умовно-постійними витратами.

Проте відповідачем не сплачено вартість наданих послуг.

Відповідач заперечує щодо укладення вказаного договору та зазначає, що в будівлі магазину «Континент» за адресою вул.Рекордна, 2, м.Запоріжжя в грудні 2018 року було встановлено котел на твердому паливі для опалення приміщення магазину. На встановлення вказаного котла та викиди в атмосферне повітря продуктів згоряння палива для котла, підприємством було отримано відповідний дозвіл в Департаменті екології та природних ресурсів, про що надає відповідний дозвіл.

Верховний Суд в постанові від 25.07.2019 у справі № 916/2267/17 зазначав, що відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги. Разом з цим, вказаний обов`язок виникає лише у разі отримання споживачем певних послуг. Питання щодо фактичного користування житлово-комунальними послугами входить до предмета доказування у справі і має істотне значення для її правильного вирішення.

Відповідно до приписів законодавства, яке регулює спірні правовідносини, зокрема статті 19 Закону України «Про теплопостачання», обов`язок споживача здійснювати оплату теплопостачальній організації пов`язаний з фактичним отриманням теплової енергії.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами складено Акт про зняття приладу обліку на державну метрологічну повірку від 02.02.2022, підписаний ТОВ “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД” та Концерном “МТМ” в якому зазначено, що прилад обліку був знятий для державної метрологічної повірки. Також зафіксовані показники приладу обліку на момент зняття та вказані дані про пломби.

Актом обстеження системи опалення від 03.02.2023 зафіксовано технічний огляд системи теплопостачання за адресою: вул. Рекордна, буд. 2/1. Під час огляду встановлено, що прилад обліку знятий на державну метрологічну повірку, засувки опломбовані, опалення не подається.

Крім того, 29.04.2024 Концерном “МТМ” та ТОВ “КОНТИНЕНТ КО., ЛТД” складений Акт обстеження систем теплопостачання окремо розташованої? будівлі, в якому, зазначено, що запірна арматура на елеваторному вузлі перекрита та опломбована, пломба не порушена. Мережі підприємства фізично від`єднанні від центральні? мережі. Фактично теплоносія в мережі немає.

Отже з вказаних актів вбачається, що прилад обліку знятий на державну метрологічну повірку, засувки опломбовані, запірна арматура на елеваторному вузлі перекрита та опломбована, опалення в приміщення не подається та мережі відповідача фізично від`єднанні від центральні? мережі.

При цьому доказів перепідключення системи опалення приміщень ТОВ "Континент КО., ЛТД" до центральної системи опалення позивачем суду не надано.

Таким чином матеріалами справи не підтверджено факт споживання відповідачем теплової енергії, про що самим же позивачем було складено та підписано вищевказані акти.

За таких обставин, подані до суду позивачем розрахунки та акти не є належними доказами надання відповідних послуг позивачем та фактичне отримання таких послуг відповідачем.

Окрім того в матеріалах справи відсутні докази, прийняття відповідачем пропозиції щодо укладення договору чи вчинення будь-яких інших дій, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги або надсилання через Єдину платформу електронного повідомлення про прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепт), як і доказів споживання такої енергії на момент надіслання вказаної пропозиції.

З огляду на зазначене колегія погоджується з висновками господарського суду, про недоведеність існування між сторонами будь-яких правовідносин у сфері теплопостачання, а також що відповідач взагалі був споживачем (користувачем) послуг з постачання теплової енергії на момент надіслання позивачем пропозиції щодо укладення договору. Жодних договорів, підтверджень фактичного споживання теплової енергії, облікових документів чи інших доказів існування таких правовідносин позивач суду не надав.

При цьому апеляційний суд зазначає, що господарський суд правильно акцентував увагу сторін, що нарахування вартості послуги за двома ставками (умовно-змінні витрати та умовно-постійні витрати) ставиться в залежність від обсягу спожитої теплової енергії, факту постачання такої енергії до мереж в приміщення споживача та їх приєднання до мереж позивача.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не спростовують мотивів та висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, відхиляються судом апеляційної інстанції, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення.

Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошували на тому, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, Верховного Суду від 22.04.2021 у справі №904/1017/20.

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів, що запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 Господарського процесуального кодексу України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У пунктах 1 - 3 частини 1 статті 237 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Враховуючи надані сторонами докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що позивач не спростував належними та допустимими доказами факт відсутності теплопостачання в приміщенні відповідача у спірний період.

Таким чином колегія зазначає, що порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

За таких умов, колегія зазначає, що доводи апеляційної скарги не знайшли своє документальне підтвердження, з огляду на що, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 275, 276, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Концерну “Міські теплові мережі” на рішення Господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 01.12.2025 у справі № 908/2868/25 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Концерн “Міські теплові мережі”.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.Ф. Мороз

Суддя О.Г.Іванов

Суддя А.Є. Чередко