Постанова від 01 червня 2026 р. у справі №908/1700/25 — Центральний апеляційний господарський суд

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.06.2026 м. Дніпро Справа № 908/1700/25

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача Паруснікова Ю.Б.,

суддів: Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,

секретар судового засідання Абадей М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» на рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 у справі № 908/1700/25 (суддя Педорич С.І.), повний текст рішення складено 09.09.2025

за позовом Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго», м. Київ

до відповідача Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м. Запоріжжя

про стягнення коштів у розмірі 71 663 750,30 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

04.06.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ПрАТ «НЕК «Укренерго» (скорочене найменування – НЕК «Укренерго») до відповідача АТ «Запоріжжяобленерго» (скорочене найменування – АТ «Запоріжжяобленерго») про стягнення заборгованості у сумі 71 663 750,30 грн, у тому числі основного боргу у сумі 71 353 141,53 грн, 3% річних у сумі 310 608,77 грн.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 позов задоволено повністю.

Стягнуто з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «НАЕК «Укренерго» суму 71 353 141,53 грн - основного боргу, 310 608,77 грн – 3% річних.

Стягнуто з АТ «Запоріжжяобленерго» на користь ПрАТ «НАЕК «Укренерго» суму 847 840,00 грн – витрат зі сплати судового збору.

2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції АТ «Запоріжжяобленерго» оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду виключно в частині стягнення 20 254,87 грн за актом коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 до акта надання послуг № ДУА-0004752 від 29.02.2024.

Апелянт вважає оскаржувану частину рішення незаконною та необґрунтованою, оскільки акт коригування № ДУА_К-0003403 не був підписаний АТ «Запоріжжяобленерго» через виявлені розбіжності між даними, зазначеними в акті, та даними інформаційних платформ UA ENERGY DATAHUB і MMS, адміністратором яких є ПрАТ «НЕК «Укренерго» як адміністратор комерційного обліку відповідно до ст. 53 Закону України «Про ринок електричної енергії».

На виконання п. 3.8 договору відповідач 13.03.2025 направив позивачу, АКО та ППКО мотивоване повідомлення про виявлені розбіжності та відмову від підписання акта. Розбіжності стосувалися коригування обсягів електричної енергії за лютий 2024 року по об`єктах ТОВ «Біогаз» (EIC-код 62ZV38366G49986Q), ТОВ «Нафтогаз Автоматизація» (EIC-код 62ZV24206G716289) та ТОВ «Грін Енерджи ММХ» (EIC-код 62ZV18037G089998), за якими загальна невідповідність становила 16 296 кВт·год.

Апелянт посилається на вимоги п. 9.2.1, 9.4.7, 9.9.3 та 9.9.4 Кодексу комерційного обліку щодо достовірності, валідації та передачі даних комерційного обліку, зазначаючи, що дані, покладені в основу акта коригування, не відповідають даним комерційного обліку та не були належним чином підтверджені.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов у цій частині, фактично обмежився посиланням на п. 3.8 договору про те, що процедура оскарження не звільняє користувача від платіжного зобов`язання, однак не встановив фактичний обсяг наданих послуг та не надав належної оцінки доказам відповідача щодо невідповідності обсягів електроенергії, чим порушив вимоги ст.ст. 73, 74, 76, 77, 86, 236-238, 269 та 282 ГПК України.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної у п. 7.14 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 02.06.2023 у справі № 914/2355/21, правові наслідки створює реальна господарська операція, а не сам первинний документ, тому наявність акта коригування не підтверджує безумовно фактичний обсяг наданих послуг.

Оскільки акт коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 на суму 20 254,87 грн не відповідає фактичному обсягу отриманих послуг та залишається спірним, висновки суду першої інстанції апелянт вважає передчасними і такими, що не ґрунтуються на повному та всебічному дослідженні доказів.

У зв`язку з зазначеним, апелянт просить Центральний апеляційний господарський суд, скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 у справі № 908/1700/25 в частині стягнення з нього 20 254,87 грн основного боргу за актом коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, а також покласти судові витрати на ПрАТ «НЕК «Укренерго».

3. Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу та його узагальнені доводи.

ПрАТ «НЕК «Укренерго» у відзиві на апеляційну скаргу АТ «Запоріжжяобленерго» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 у справі № 908/1700/25 – без змін.

На переконання позивача, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив усі обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, належним чином оцінив надані сторонами докази та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Позивач зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо незаконності стягнення 20 254,87 грн за актом коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 є безпідставними.

На думку позивача, відповідач не надав належних і допустимих доказів існування спору щодо даних комерційного обліку та не довів неправомірність формування АКО даних, на підставі яких складено спірний акт коригування.

Відповідно до розділу X Кодексу комерційного обліку електричної енергії, будь-яка суперечка щодо даних комерційного обліку повинна ініціюватися шляхом офіційного звернення до адміністратора комерційного обліку із зазначенням визначених Кодексом реквізитів та вимог щодо перегляду чи коригування даних. Водночас АТ «Запоріжжяобленерго» не надало доказів подання звернення до АКО щодо вирішення такої суперечки у встановленому порядку, а надані ним лист № 01/9436 від 14.02.2024 та скріншот електронного листування від 13.03.2025 не підтверджують факту відкриття та розгляду спору щодо даних комерційного обліку за актом коригування № ДУА_К-0003403.

Позивач наголошує, що навіть у разі наявності спору щодо даних комерційного обліку п. 10.2.9 Кодексу комерційного обліку передбачає використання спірних даних у розрахунках до остаточного вирішення суперечки, а п. 3.8 договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041 прямо встановлює, що процедура оскарження не звільняє користувача від обов`язку своєчасної оплати послуг.

Крім того, сам факт непідписання акта коригування не свідчить про відсутність заборгованості чи недійсність визначеного обсягу послуг.

Позивач також вказує, що відповідач не подав жодних належних доказів невідповідності даних первинних документів, не спростував розмір заявленого до стягнення боргу та не довів помилковість розрахунків, покладених в основу позовних вимог.

4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

Судом встановлено, що ПрАТ «НЕК «Укренерго» є оператором системи передачі, створеним 29.07.2019 у результаті перетворення Державного підприємства «НЕК «Укренерго», та є правонаступником усіх прав і обов`язків попередньої юридичної особи відповідно до ст. 108 ЦК України та нормативних актів Кабінету Міністрів України.

Відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» (зокрема п. 55 ч. 1 ст. 1 та п. 10 ч. 1 ст. 4) позивач виконує функції оператора системи передачі та здійснює диспетчерське (оперативно-технологічне) управління ОЕС України, а діяльність учасників ринку, у тому числі укладення договорів на такі послуги, здійснюється на договірних засадах.

Між сторонами укладено Договір про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041-ПД від 01.01.2024, який є публічним договором приєднання, укладеним шляхом акцепту заяви-приєднання відповідача від 12.12.2023, що підтверджено повідомленням НЕК «Укренерго» № 01/68270 від 12.12.2023.

Договір укладено з урахуванням положень ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України та Кодексу системи передачі, оприлюднений на офіційному сайті позивача і є чинним, оскільки доказів його розірвання або припинення сторонами не подано.

16.05.2025 відповідач змінив найменування з ПАТ «Запоріжжяобленерго» на АТ «Запоріжжяобленерго».

Згідно з умовами Договору (зокрема п. 2.1-2.3) позивач зобов`язаний безперервно надавати послугу з диспетчерського управління, а відповідач – своєчасно та в повному обсязі її оплачувати.

Ціна Договору визначається як сума вартості послуг за розрахункові періоди (п. 3.1), а оплата здійснюється за тарифом НКРЕКП (п. 3.2).

Обсяг та вартість послуг визначаються на підставі даних адміністратора комерційного обліку (АКО) (п. 3.3-3.4).

Розрахунки здійснюються поетапно протягом розрахункового періоду та остаточно на підставі актів надання послуг і рахунків (п. 3.5-3.7).

Договором також передбачено обов`язок відповідача підписувати акти або заявляти обґрунтовані розбіжності у визначений строк (п. 3.8), при цьому сам факт спору не звільняє від виконання грошових зобов`язань (п. 12.2).

Судом встановлено, що позивач у березні-квітні 2025 року надав відповідачу послуги з диспетчерського управління, що підтверджується актами надання послуг та актами коригування, зокрема: акт коригування № ДУА_К-0003086 від 10.03.2025, акт коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025, акти надання послуг № ДУА-0014765 від 31.03.2025 та № ДУА-0015535 від 30.04.2025.

Частина документів підписана обома сторонами з використанням КЕП, тоді як акт коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 підписаний лише позивачем.

Також позивачем виставлено та направлено відповідачу через електронний сервіс рахунки-фактури за березень-квітень 2025 року на загальну суму, що відповідає заявленій до стягнення заборгованості.

Відповідач у спірний період не здійснював оплату ні за рахунками, ні за актами наданих послуг, що підтверджується матеріалами справи та не спростовано доказами з боку відповідача. Водночас відповідач заперечував обсяг наданих послуг, посилався на наявність спору щодо окремих актів коригування, розбіжності даних комерційного обліку, лист НЕК «Укренерго» № 01/9436 від 14.02.2024 та інші документи, однак належних і допустимих доказів відкриття та належного оформлення спору в порядку Кодексу системи передачі та Кодексу комерційного обліку, а також офіційного оскарження даних АКО не надав.

Суд також встановив, що надані Відповідачем докази не підтверджують наявність належно ініційованої процедури врегулювання спору щодо комерційного обліку, а отже не спростовують дані, використані для формування актів та розрахунків позивача.

Крім того, умови Договору та положення ст. 625 ЦК України передбачають обов`язок боржника сплатити суму основного боргу та відповідальність у вигляді 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання незалежно від наявності спору щодо обсягу, якщо інше належно не доведено.

Таким чином, судом встановлено, що між сторонами існували чинні договірні правовідносини з надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, позивач належним чином надав послуги у березні-квітні 2025 року, які відповідач не оплатив у встановлені строки, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у заявленому розмірі, а також наявні підстави для нарахування 3 % річних як міри відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов`зків.

За змістом ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються зокрема договори про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно з п., п. 51, 55 ч. 1 ст. 1 цього Закону об`єднана енергетична система України (далі ОЕС України) визначена, як сукупність електростанцій, електричних мереж, інших об`єктів електроенергетики, що об`єднані спільним режимом виробництва, передачі та розподілу електричної енергії при централізованому управлінні цим режимом. Оператор системи передачі юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.

В п. 18 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що диспетчерське управління це оперативно-технологічне управління об`єднаною енергетичною системою України із забезпеченням надійного і безперебійного постачання електричної енергії споживачам з додержанням вимог енергетичної безпеки.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 44 Закону України «Про ринок електричної енергії» в електроенергетиці України діє єдина диспетчерська система оперативно-технологічного управління виробництвом, передачею, розподілом та споживанням електричної енергії. Функції диспетчерського (оперативно-технологічного) управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює оператор системи передачі.

Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління поширюється на суб`єктів господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України.

Диспетчерське (оперативно-технологічне) управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності і має забезпечувати належне функціонування ринку електричної енергії.

Диспетчеризація встановлених генеруючих потужностей та використання міждержавних перетинів мають здійснюватися відповідно до кодексу системи передачі, правил ринку та інших нормативних документів, на основі економічних критеріїв та з урахуванням технічних обмежень системи.

Згідно з п. 1.4 глави 1 розділу I Кодексу системи передачі оперативно- технологічне управління ОЕС України визначається, як побудована за ієрархічною структурою система контролю параметрів та режимів роботи енергосистеми в цілому та обладнання кожного енергетичного об`єкта, що входить до її складу, у процесі виробництва, передачі та розподілу електричної енергії з метою управління цими процесами для підтримання заданих параметрів та режимів роботи шляхом реалізації комплексу дій, направлених на зміну технологічних режимів та/або оперативного стану обладнання енергооб`єктів, що складається з прийняття рішення, підготовки та надання оперативної команди і контролю за її виконанням.

Відповідно до п.п. 1.1-1.5 глави 1 розділу VІІ Кодексу системи передачі управління режимами роботи ОЕС України з виробництва, передачі, розподілу та споживання електричної енергії для забезпечення здатності енергосистеми задовольняти сумарний попит на електричну енергію та потужність у кожний момент часу з дотриманням вимог енергетичної, техногенної та екологічної безпеки здійснюється шляхом диспетчерського (оперативно-технологічного) управління (далі - диспетчерське управління). Функції диспетчерського управління ОЕС України та організацію паралельної роботи з енергетичними системами інших держав здійснює ОСП. Диспетчерське управління поширюється на суб`єктів господарювання, об`єкти електроенергетики яких підключені до ОЕС України. Диспетчерське управління базується на принципах об`єктивності, прозорості та недискримінаційності та має забезпечувати належне функціонування ОЕС України та ринку електричної енергії згідно з вимогами Закону України «Про ринок електричної енергії» та відповідних нормативно-правових актів і нормативно-технічних документів. Усі оперативні команди і розпорядження ОСП, які надаються ним при виконанні функцій з диспетчерського управління, підлягають беззаперечному виконанню користувачами системи передачі/розподілу, за винятком випадків, передбачених п. 4.11 глави 4 цього розділу.

Правовідносини сторін у даній справі виникли на підставі Договору про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління від 01.01.2024 № 0503-03041-ПД, який за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Відповідно до положень ст. 901 глави 63 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. (ч. 1 ст. 903 ЦК України)

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 33 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи передачі має право своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за надані послуги з передачі та послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління.

Згідно з п. 12.3 Договору спірні питання між Користувачем та оператором системи передачі (ОСП) розглядаються в межах наданих законодавством повноважень Регулятором (НКРЕКП), центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду (контролю) в галузі електроенергетики та судом.

Зі змісту п.п. 3.3-3.7 Договору слідує, що планова та/або фактична вартість послуги визначається як добуток діючого на момент надання послуги тарифу на послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та планового та/або фактичного обсягу послуги в розрахунковому періоді. Користувач здійснює поетапну оплату планової вартості послуги за кожну декаду розрахункового періоду згідно із зазначеною системою платежів і розрахунків:

1 платіж до 18 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в першій декаді розрахункового періоду;

2 платіж до 28 числа розрахункового періоду в розмірі планової вартості послуги, наданої в другій декаді розрахункового періоду;

3 платіж до 08 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, в розмірі планової вартості послуги, наданої в третій декаді розрахункового періоду.

Відповідач здійснює розрахунок з ОСП за фактичний обсяг послуги до 15 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), на підставі рахунків, актів надання послуги, наданих позивачем або отриманих за допомогою сервісу електронного документообігу з використанням підпису особи, уповноваженої на підписання документів в електронній формі.

Вартість фактично наданої послуги за розрахунковий період визначається до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно), Акти надання послуги направляються Користувачам до 12 числа місяця, наступного за розрахунковим (включно).

Коригування обсягів та вартості фактично наданої послуги відповідного розрахункового періоду здійснюється за наступною версією даних комерційного обліку, що надаються АКО протягом 10 календарних днів з дати проведення процесу врегулювання в «Системі управління ринком», що здійснюється на вимогу та в терміни, передбачені Правилами ринку.

Оплату вартості послуги, після коригування обсягів та вартості послуг, відповідач здійснює до 15 числа місяця, наступного за місяцем, у якому отримано акт коригування до акта надання послуги (включно), або Акта надання послуги щодо проведення донарахувань в минулих періодах (включно).

Таким чином, сума трьох грошових зобов`язань щодо здійснення оплат планової вартості послуги розрахункового періоду (відповідно до умов п. 3.5 Договору), яким є календарний місяць, змінюється та з моменту отримання Акту надання послуги перетворюється на одне грошове зобов`язання, що становить різницю між вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця, зазначеною в Акті надання послуги, та сумою сплачених планових оплат вартості Послуги (у разі їх здійснення) відповідного розрахункового періоду (місяця).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 598, ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача – ПрАТ «НЕК «Укренерго» до відповідача – АТ «Запоріжжяобленерго» про стягнення заборгованості за Договором про надання послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління № 0503-03041-ПД від 01.01.2024 у сумі 71 353 141,53 грн – основного боргу та 310 608,77 грн – 3% річних, що загалом становить 71 663 750,30 грн.

Апелянт – АТ «Запоріжжяобленерго» не погоджується з рішенням Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 у справі № 908/1700/25 в частині висновків суду про доведеність розміру заборгованості за послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління та наявність підстав для її стягнення у повному обсязі, оскільки вважає, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам відповідача щодо існування спору стосовно обсягів наданих послуг, відображених в акті коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 до акта надання послуг № ДУА-0004752 від 29.02.2024, який відповідач не підписав через наявність розбіжностей у даних комерційного обліку.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що у березні-квітні 2025 року позивач надав відповідачу послуги з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, що підтверджується актами надання послуг № ДУА-0014765 від 31.03.2025 на суму 37 128 669,37 грн та № ДУА-0015535 від 30.04.2025 на суму 34 182 625,26 грн, а також актами коригування № ДУА_К-0003086 від 10.03.2025 та № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025. При цьому три з чотирьох зазначених актів були підписані відповідачем, а акт коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 на суму 20 254,87 грн залишився непідписаним лише з боку відповідача.

Оцінюючи доводи відповідача про незгоду з обсягом наданих послуг, місцевий господарський суд, з висновками якого погоджується апеляційний суд, виходив з того, що п. 3.8 Договору встановлено спеціальний порядок оскарження актів шляхом направлення протягом п`яти робочих днів мотивованого повідомлення про розбіжності оператору системи передачі, АКО та ППКО, однак відповідач не надав належних та допустимих доказів дотримання такої процедури, тому вважається, що цей акт прийнятий без розбіжностей.

Суд також встановив, що виставлені позивачем рахунки, акти надання послуг та акти коригування підтверджують факт отримання відповідачем послуг та виникнення у нього обов`язку їх оплатити, а доказів здійснення оплати вартості послуг за березень-квітень 2025 року матеріали справи не містять.

Таким чином, доводи апеляційної скарги АТ «Запоріжжяобленерго» не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів, оскільки спірний акт коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 до акта надання послуг № ДУА-0004752 від 29.02.2024 був складений позивачем відповідно до умов Договору та на підставі даних комерційного обліку, що надаються АКО в порядку, передбаченому Кодексом системи передачі та умовами договору.

При цьому сам по собі факт непідписання відповідачем зазначеного акта не свідчить про недоведеність обсягу наданих послуг або відсутність грошового зобов`язання, оскільки п. 3.8 Договору встановлено спеціальний порядок оскарження актів надання послуг та актів коригування, який передбачає не лише направлення повідомлення про розбіжності, а й здійснення подальшої процедури їх врегулювання відповідно до вимог Правил ринку та за участю АКО і ППКО. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що відповідачем у встановленому договором та нормативними актами порядку було підтверджено наявність таких розбіжностей, проведено їх врегулювання або отримано результати перевірки, які б спростовували дані, покладені в основу спірного акта коригування.

Посилання апелянта на невідповідність даних інформаційних платформ UA ENERGY DATAHUB та MMS не підтверджені належними доказами, які б свідчили про помилковість розрахунків позивача чи неправильність визначення обсягів послуг, а наведені твердження фактично зводяться до незгоди з даними комерційного обліку без надання доказів їх офіційного коригування або визнання недостовірними уповноваженими суб`єктами ринку.

Крім того, відповідно до умов договору процедура оскарження не звільняє користувача від обов`язку здійснити оплату у встановлені строки, а доказів виконання відповідачем грошового зобов`язання щодо сплати вартості послуг, у тому числі в частині суми 20 254,87 грн, матеріали справи не містять.

Посилання апелянта на правову позицію Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 914/2355/21 також не спростовує висновків місцевого господарського суду, оскільки у даній справі факт надання послуг підтверджується не лише самим актом коригування, а сукупністю доказів існування договірних правовідносин, надання позивачем послуг з диспетчерського (оперативно-технологічного) управління, оформленням відповідних актів, рахунків та відсутністю доказів належного спростування визначених АКО обсягів послуг.

За вказаних обставин суд першої інстанції повно і всебічно дослідив наявні у справі докази, правильно встановив факт надання послуг та наявність у відповідача невиконаного грошового зобов`язання, а тому підстав для скасування рішення в оскаржуваній частині щодо стягнення 20 254,87 грн основного боргу за актом коригування № ДУА_К-0003403 від 12.03.2025 колегія суддів не вбачає.

6. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів ЦАГС дійшла висновку, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку всім доказам у їх сукупності та ухвалив рішення з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

7. Щодо розподілу судових витрат.

Витрати пов`язані з розглядом апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284, 287 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго» – залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 03.09.2025 у справі № 908/1700/25 – залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на апелянта – Акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 17.06.2026.

Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков

Судді: Т.А. Верхогляд

О.Г. Іванов