Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №924/1275/25 — Північно-західний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Справа № 924/1275/25

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Філіпова Т.Л. , суддя Василишин А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 (повний текст складено 17 квітня 2026 року, суддя Гладюк Ю.В.) та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 (повний текст складено 28 квітня 2026 року, суддя Гладюк Ю.В.)

за позовом об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА"

до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1

про стягнення грошей

ВСТАНОВИВ:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення 9003,65 грн заборгованості зі сплати на утримання багатоквартирного будинку за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2025 року.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 відмовлено в позові об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" до акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 про стягнення 9003,65 грн. заборгованості зі сплати на утримання багатоквартирного будинку за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2025 року.

Місцевий господарський суд дійшов висновку, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 , виникло у покупця ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири, укладеного у 2008 році. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що положення пункту 6 договору купівлі-продажу, яким продавець заперечував проти реєстрації права власності за покупцем до повного розрахунку, суперечить нормам Цивільного кодексу України, тоді як пункт 16 цього договору, за яким право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації правочину, узгоджується з положеннями законодавства, чинного на момент укладення договору. З огляду на це місцевий господарський суд вважав, що Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" не є належним відповідачем у справі.

Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 заяву акціонерного товариства “Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про ухвалення додаткового рішення задоволено.

Присуджено до стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" (29019, м. Хмельницький, вул. Степана Бандери, буд. 9, код 32517716) на користь акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" (29000, м. Хмельницький, проспект Миру, буд. 41, код 05395598) 15000,00 грн. (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись із рішенням та додатковим рішенням суду першої інстанції, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" звернулось до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення та додаткове рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким задоволити позовні вимоги у повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що місцевий господарський суд неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та дійшов помилкового висновку про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 перейшло до ОСОБА_1 ще 26 лютого 2008 року, тобто з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції не врахував особливості правового регулювання державної реєстрації прав на нерухоме майно, чинного станом на 2008 рік, оскільки реєстрація правочину в Державному реєстрі правочинів не була тотожною державній реєстрації права власності на нерухоме майно, яка на той час здійснювалася бюро технічної інвентаризації. На думку скаржника, саме відсутність реєстрації права власності за ОСОБА_1 у БТІ до 2025 року свідчить про те, що у спірний період власником квартири залишалося АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз".

Крім того, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції вибірково оцінив умови договору купівлі-продажу квартири від 26 лютого 2008 року та фактично проігнорував положення пунктів 5, 6, 18, 20, 21 цього договору, якими сторони пов`язали можливість реєстрації права власності покупця з повним розрахунком за договором. Скаржник наголошує, що нотаріально засвідчена заява продавця про повний розрахунок була надана лише 27 червня 2025 року, після чого 03 липня 2025 року було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 .

Також ОСББ "ФЕНІКС ЮА" вважає поведінку відповідача суперечливою та недобросовісною, оскільки протягом тривалого часу відповідач підтримував у публічних реєстрах статус власника квартири, однак у цій справі послався на те, що право власності перейшло до покупця ще у 2008 році. У зв`язку з цим апелянт посилається на доктрину заборони суперечливої поведінки та зазначає, що саме відповідач як зареєстрований власник мав нести обов`язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та спільного майна.

Окремо апелянт не погоджується з додатковим рішенням суду першої інстанції про стягнення з ОСББ "ФЕНІКС ЮА" 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Скаржник зазначає, що заявлена сума є неспівмірною із ціною позову, яка становить 9 003,65 грн, характером спору та обсягом фактично виконаної адвокатом роботи. Крім того, апелянт вказує на недоліки доказів понесення таких витрат, зокрема посилання у заяві та звіті на іншу справу №924/407/24, відсутність належного обґрунтування часу, витраченого на очікування та дорогу, а також невідповідність між участю представника за довіреністю та заявленням витрат на користь адвокатського бюро.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11 травня 2026 року у справі №924/1275/25 залишено без руху апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25. Запропоновано скаржнику усунути протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, шляхом подання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги до якої долучити докази сплати судового збору у розмірі 3 633,60 грн., та докази реєстрації електронного кабінету.

04 травня 2026 року від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" надійшла заява про усунення недоліків, до якої долучено платіжну інструкцію №3 від 11 травня 2026 року про сплату 3633,60 грн. судового збору, та докази реєстрації електронного кабінету.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 18 травня 2026 року у справі №924/1275/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25. Запропонувати сторонам у справі в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надіслати до Північно-західного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому статтею 263 ГПК України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

27 травня 2026 року від Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого відповідач вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 - законними та обґрунтованими.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач зазначає, що пунктом 16 договору купівлі-продажу квартири сторони погодили, що право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору. Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №5501972 від 26 лютого 2008 року приватним нотаріусом Пруняком В.І. здійснено запис за номером правочину 2718155, а тому, на думку відповідача, саме з цієї дати ОСОБА_1 набув право власності на квартиру, а АТ "Хмельницькгаз" втратило статус її власника.

Відповідач вказує, що апелянт помилково ототожнює момент набуття права власності із датою подальшої державної реєстрації речового права. На переконання відповідача, державна реєстрація права власності не є самостійною підставою виникнення права власності, а лише підтверджує уже набуте особою право за наявності відповідних юридичних фактів. У зв`язку з цим відповідач посилається на правові висновки Верховного Суду щодо розмежування факту набуття права власності та його державного підтвердження.

Окремо відповідач заперечує проти доводів апелянта про те, що суд першої інстанції проігнорував умови договору купівлі-продажу та волевиявлення сторін. На думку відповідача, положення пункту 6 договору, яким продавець заперечував проти реєстрації права власності в БТІ до повного розрахунку, не змінює моменту виникнення права власності, визначеного частиною 4 статті 334 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент укладення договору, та пунктом 16 договору.

Щодо оскарження додаткового рішення відповідач зазначає, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн підтверджені належними доказами, зокрема договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою №33 від 07 січня 2026 року, актом приймання-передачі наданої правової допомоги та звітом про надані послуги. Відповідач також вважає безпідставними доводи апелянта щодо неспівмірності витрат на правничу допомогу, зазначаючи, що гонорар був визначений у фіксованому розмірі за домовленістю сторін договору про надання правничої допомоги, а суд не вправі втручатися у такі договірні правовідносини між адвокатом та клієнтом, водночас має враховувати критерії розумності, необхідності та співмірності таких витрат.

З огляду на викладене відповідач просить апеляційну скаргу ОСББ "ФЕНІКС ЮА" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 залишити без змін.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17 червня 2026 року, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді - члена колегії Маціщук А.В., внесено зміни до складу колегії суддів та визначено наступний склад суду: головуюча суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р., суддя Філіпова Т.Л.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17 червня 2026 року у справі №924/1275/25 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 прийнято до свого провадження вищезазначеною колегією суддів.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абзацу 1 частини 10 статті 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами частини 13 статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абзац 2 частини 10 статті 270 ГПК України).

Від учасників справи клопотань про розгляд апеляційної скарги у даній справі в судовому засіданні з повідомленням учасників справи не надходило.

Судом було створено сторонам належні умови для реалізації їх прав.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 квітня 2025 року, ВАТ "Хмельницькгаз" 07 лютого 2008 року зареєстровано власником квартири АДРЕСА_1 .

26 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв.м.

Пунктом 3 договору визначено, що вказана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру, виданого 11 квітня 2000 року Міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської Ради народних депутатів №3-Є від 05 січня 2000 року, та зареєстрована в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Хмельницьким БТІ за №22049377.

Пунктом 5 договору передбачено, що проведення повного розрахунку між сторонами підтверджується нотаріально завіреною заявою продавця.

Відповідно до пункту 6 договору продавець заперечує проти реєстрації права власності на вказану квартиру Хмельницьким БТІ за покупцем до повного розрахунку з ним.

Згідно з пунктом 15 договору цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 16 договору сторони визначили, що право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до пункту 18 договору, у відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації в Хмельницькому БТІ.

Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. та зареєстровано в реєстрі за №674. У договорі також зазначено, що відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації.

У заяві від 27 червня 2025 року представник АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" повідомив, що ОСОБА_1 здійснив повний розрахунок за договором купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченим 26 лютого 2008 року приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І. за реєстровим №674.

У рішенні про державну реєстрацію прав від 03 липня 2025 року №7973650 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_2 зазначила про розгляд заяви від 01 липня 2025 року за реєстраційним номером 67716658, поданої відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, та вирішила провести державну реєстрацію прав за заявою.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 14 серпня 2025 року, ОСОБА_1 01 липня 2025 року зареєстрував право власності на квартиру АДРЕСА_1 .

З метою утримання будинку та спільного майна співвласниками квартир багатоквартирного будинку прийнято рішення про створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія" у м. Хмельницькому.

Згідно з протоколом №3 загальних зборів співвласників об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія" у м. Хмельницькому, проведених 13 жовтня 2024 року за місцезнаходженням: АДРЕСА_2 , співвласники прийняли рішення змінити назву об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Юлія" у м. Хмельницькому на об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" та затвердити статут ОСББ у новій редакції зі внесенням змін і доповнень, що відображено у питаннях 3 та 4 порядку денного протоколу.

Відповідно до пункту 1 розділу І статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" створено відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 .

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформленим протоколом від 01 вересня 2018 року, зокрема з питання 3 порядку денного, визначено, що з 01 серпня 2018 року встановлено внесок у розмірі 3,25 грн за 1 кв.м квартири.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Юлія", проведених 25 вересня 2020 року та оформлених протоколом №4 від 10 жовтня 2020 року, зокрема з питання 8 порядку денного, встановлено розмір внеску співвласників до цільового фонду заходів з енергоефективності в сумі не більше 5,62 грн з 1 кв.м площі приміщення.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Юлія", проведених 25 вересня 2020 року та оформлених протоколом №4 від 10 жовтня 2020 року, зокрема з питання 9 порядку денного, визначено, що з 01 жовтня 2020 року встановлено внесок у розмірі 4,10 грн за 1 кв.м житлової площі квартири.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , оформленим протоколом №7 від 11 липня 2010 року, зокрема з питання 7 порядку денного, визначено, що місячний внесок для забезпечення витрат ОСББ, пов`язаних із здійсненням заходів, отриманням та обслуговуванням кредиту, збільшено на 6,78 грн за 1 кв.м, у зв`язку з чим загальний розмір щомісячного внеску становить 10,88 грн за 1 кв.м.

Рішенням загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку "Юлія" у м. Хмельницькому, оформленим протоколом №2 від 11 лютого 2024 року, зокрема з питання 3 порядку денного, визначено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 6,00 грн за 1 кв.м для 10-поверхівки.

Згідно з відомістю по сплаті внесків на утримання будинку та спільного майна по квартирі АДРЕСА_3 за період з 01 вересня 2019 року по 30 червня 2025 року, по вказаній квартирі обліковується заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та спільного майна в сумі 9 003,65 грн.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України та статтею 4 Господарського процесуального кодексу України право на судовий захист, особа, звертаючись до суду, зазначає у позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний законом інтерес, особу, яка, на її думку, порушила таке право чи інтерес, а також спосіб його захисту.

Об`єктом судового захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи законний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у правовідносинах, зумовлена поведінкою іншої особи.

Позовом у процесуальному сенсі є звернена через суд вимога позивача до відповідача про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка реалізується у визначеній процесуальним законом формі.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає, яке саме його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та які дії необхідно вчинити суду для відновлення такого права. Водночас суд зобов`язаний перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема щодо наявності у позивача матеріально-правового інтересу у спірних правовідносинах та щодо належності відповідача як особи, за рахунок якої можливе задоволення заявленої вимоги.

Оцінка предмета заявленого позову, а відтак і наявності підстав для захисту порушеного права, про яке зазначає позивач у позовній заяві, здійснюється судом крізь призму змісту спірних правовідносин та обставин, тобто юридичних фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Положеннями статті 322 Цивільного кодексу України передбачено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 385 Цивільного кодексу України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку, користування квартирами та нежитловими приміщеннями, а також управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку.

Відповідно до пунктів 5, 10 частини 1 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" співвласники зобов`язані виконувати рішення зборів співвласників та своєчасно сплачувати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Отже, обов`язок зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та спільного майна покладається на особу, яка у відповідний період є співвласником багатоквартирного будинку, зокрема власником квартири чи нежитлового приміщення у такому будинку.

Як вбачається з матеріалів справи, 26 лютого 2008 року між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Хмельницькгаз" як продавцем та ОСОБА_1 як покупцем укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 47,9 кв.м.

Пунктом 3 договору визначено, що вказана квартира належить продавцю на підставі свідоцтва про право особистої власності на квартиру, виданого 11 квітня 2000 року Міським виробничим управлінням житлово-комунального господарства на підставі рішення виконавчого комітету Хмельницької міської Ради народних депутатів №3-Є від 05 січня 2000 року, та зареєстрована в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно Хмельницьким БТІ за №22049377.

Пунктом 5 договору передбачено, що проведення повного розрахунку між сторонами підтверджується нотаріально завіреною заявою продавця.

Відповідно до пункту 6 договору продавець заперечує проти реєстрації права власності на вказану квартиру Хмельницьким БТІ за покупцем до повного розрахунку з ним.

Згідно з пунктом 15 договору цей договір набуває чинності з моменту його державної реєстрації.

Пунктом 16 договору сторони визначили, що право власності на квартиру виникає у покупця з моменту державної реєстрації цього договору.

Відповідно до пункту 18 договору, у відповідності до статті 182 Цивільного кодексу України, право власності на нерухомість підлягає державній реєстрації в Хмельницькому БТІ.

У договорі також зазначено, що відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України цей договір підлягає державній реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, договір купівлі-продажу житлового будинку, квартири або іншого нерухомого майна укладався у письмовій формі і підлягав нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до статті 210 Цивільного кодексу України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Станом на момент укладення договору купівлі-продажу квартири від 26 лютого 2008 року діяв Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року №671.

Пунктом 6 Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів передбачено, що державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.

Датою державної реєстрації правочину вважається дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру правочинів.

Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів №5501972 від 26 лютого 2008 року, виданого приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Пруняком В.І., щодо договору купівлі-продажу квартири здійснено запис за номером правочину 2718155.

Отже, за змістом статей 210, 334, 657 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на час укладення договору купівлі-продажу квартири, та Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, державна реєстрація договору купівлі-продажу квартири як правочину була тим юридичним фактом, з яким закон пов`язував виникнення права власності у покупця на нерухоме майно.

Колегія суддів враховує, що у постанові Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №202/841/18, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17, зазначено, що до 01 січня 2013 року право власності у набувача нерухомого майна за договором купівлі-продажу виникало за правилами частини 4 статті 334 Цивільного кодексу України у відповідній редакції - з моменту державної реєстрації такого договору як правочину. Тобто особа, яка до 01 січня 2013 року придбала нерухоме майно за договором купівлі-продажу, державну реєстрацію якого як правочину було належно здійснено, стала власником такого нерухомого майна з моменту державної реєстрації відповідного договору купівлі-продажу незалежно від того, чи здійснила ця особа у подальшому державну реєстрацію свого права власності.

У вказаній постанові Верховний Суд також зазначив, що державна реєстрація договору купівлі-продажу нерухомості є адміністративним актом, який породжує титул власника, а державна реєстрація правочину завершує перехід права власності, унаслідок чого право власності на об`єкт припиняється у продавця і виникає у покупця. Тобто покупець набуває не лише правомочності власника, а й сам титул.

З огляду на наведені правові висновки Верховного Суду, державна реєстрація права власності на квартиру за ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у 2025 році не змінює моменту виникнення у нього права власності, оскільки таке право виникло з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири як правочину.

Доводи апелянта про те, що пунктом 6 договору продавець заперечував проти реєстрації права власності на квартиру Хмельницьким БТІ за покупцем до повного розрахунку, не спростовують зазначеного висновку, оскільки така умова договору стосувалася подальшої реєстрації права власності в БТІ та не змінювала визначеного законом і пунктом 16 договору моменту виникнення права власності у покупця з моменту державної реєстрації договору як правочину.

Надана АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" заява від 27 червня 2025 року про здійснення ОСОБА_1 повного розрахунку за договором купівлі-продажу квартири також не свідчить про те, що до цієї дати право власності на квартиру залишалося у продавця, оскільки у правовідносинах, що виникли до 01 січня 2013 року, необхідність реєстрації права на нерухоме майно не впливала на виникнення у покупця права власності на таке майно.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що умовами договору купівлі-продажу квартири також передбачено наслідки несвоєчасного внесення коштів покупцем. Зокрема, пунктом 21 договору визначено, що несвоєчасне внесення коштів продавцю може бути підставою для розірвання договору та повернення майна продавцю, а сплачених коштів покупцю.

Наведена умова договору додатково свідчить про те, що сторони договору не пов`язували сам факт виникнення права власності у покупця виключно з моментом повного розрахунку. Навпаки, передбачення можливості розірвання договору та повернення майна продавцю у разі несвоєчасного внесення коштів узгоджується з тим, що після державної реєстрації договору купівлі-продажу як правочину право власності на квартиру переходило до покупця, а невиконання або неналежне виконання покупцем грошового зобов`язання могло бути підставою для застосування договірних наслідків, зокрема розірвання договору, але не змінювало визначеного законом моменту виникнення права власності.

Отже, пункт 6 договору щодо заперечення продавця проти реєстрації права власності в БТІ до повного розрахунку та пункт 21 договору щодо можливості розірвання договору у разі несвоєчасного внесення коштів мають оцінюватися у системному зв`язку з пунктом 16 договору та положеннями статей 210, 334, 657 Цивільного кодексу України у редакції, чинній на момент укладення договору. У сукупності такі умови не спростовують висновку про виникнення права власності у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири як правочину.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 виникло у ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири як правочину, тобто у 2008 році.

Відповідно до частин 1, 3, 4 статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі є позивачі і відповідачі. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

Визначення відповідача, предмета та підстав позову є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідача та обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що поняття "сторона у спорі" не є тотожним поняттю "сторона у процесі": сторонами у процесі є позивач і відповідач, тоді як сторонами у спорі є належний позивач і належний відповідач, до якого звернена або має бути звернена відповідна матеріально-правова вимога позивача.

Належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом спірного матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливе задоволення позовних вимог та відновлення порушеного права чи інтересу позивача.

Встановивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у задоволенні позову до такого відповідача.

У цій справі позов подано Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку та спільного майна за період з 01 червня 2022 року по 30 червня 2025 року.

Разом з тим, оскільки матеріалами справи встановлено, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 виникло у ОСОБА_1 з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу квартири як правочину у 2008 році, Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" у спірний період не було власником вказаної квартири та, відповідно, не є належним відповідачем за заявленою вимогою про стягнення внесків на утримання будинку та спільного майна.

При цьому колегія суддів враховує, що належним відповідачем за вимогою про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та спільного майна може бути фізична особа - власник квартири. Звернення позивача з позовом до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

За таких обставин доводи апеляційної скарги про те, що АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" залишалося власником квартири до державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 у 2025 році, не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Щодо доводів апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до частини 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів. Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив попередній розрахунок судових витрат, які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у розмірі 15 000,00 грн.

Крім того, у судовому засіданні 14 квітня 2026 року представник відповідача повідомила суд першої інстанції про те, що докази понесення судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 у задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" відмовлено.

16 квітня 2026 року Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" через систему "Електронний суд" подало заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просило включити до судових витрат відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн та стягнути їх із позивача.

На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу відповідачем надано договір про надання правової допомоги від 14 червня 2022 року №14062022-1ХМ, укладений між Адвокатським бюро "Олександри Доценко" та Акціонерним товариством "Хмельницькгаз", додаткову угоду №33 від 07 січня 2026 року до цього договору, акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги від 14 квітня 2026 року та звіт про надані послуги від 14 квітня 2026 року.

За умовами пункту 1.1 договору про надання правової допомоги предметом договору є надання адвокатом правової допомоги щодо представництва інтересів клієнта у судах під час здійснення, зокрема, господарського судочинства, а також складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Відповідно до пункту 4.2 договору за правову допомогу, передбачену пунктом 1.1 договору, клієнт сплачує адвокату винагороду в розмірі, який визначається додатковою угодою до договору по кожній судовій справі.

07 січня 2026 року між сторонами укладено додаткову угоду №33 до договору про надання правової допомоги від 14 червня 2022 року №14062022-1ХМ, відповідно до якої адвокат зобов`язався надати АТ "Хмельницькгаз" професійну правничу допомогу щодо підготовки необхідних процесуальних заяв та здійснення представництва інтересів клієнта у Господарському суді Хмельницької області у справі №924/1275/25 за позовом ОСББ "Фенікс ЮА" до АТ "Оператор газорозподільної системи "Хмельницькгаз" про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та спільного майна в розмірі 9 003,65 грн.

Відповідно до пункту 3 додаткової угоди №33 загальна вартість послуг, що надаються адвокатом за умовами цієї додаткової угоди, становить 15 000,00 грн.

14 квітня 2026 року між Адвокатським бюро "Олександри Доценко" та Акціонерним товариством "Хмельницькгаз" складено акт №1 приймання-передачі наданої правової допомоги до договору про надання правової допомоги від 14 червня 2022 року №14062022-1ХМ та додаткової угоди №33 від 07 січня 2026 року, яким підтверджено надання адвокатом професійної правничої допомоги за договором.

Згідно зі звітом про надані послуги від 14 квітня 2026 року адвокатом надано відповідачу правничу допомогу, яка охоплювала ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї документами, підготовку адвокатського запиту, ознайомлення з наданими третьою особою документами, підготовку відзиву на позовну заяву, ознайомлення з відповіддю на відзив, ознайомлення з клопотанням про залучення третьої особи, підготовку заперечень, ознайомлення з письмовими поясненнями та доданими доказами, а також участь у судових засіданнях 09 лютого 2026 року, 17 лютого 2026 року, 04 березня 2026 року, 11 березня 2026 року, 08 квітня 2026 року та 14 квітня 2026 року. Загальний обсяг часу, зазначений у звіті, становить 28,5 год.

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" у запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення просило відмовити у задоволенні заяви, посилаючись, зокрема, на допущені відповідачем помилки щодо номера справи, малозначність справи та неспівмірність заявлених витрат із ціною позову і складністю справи.

Колегія суддів враховує, що відповідачем до суду першої інстанції подано додаткові пояснення, у яких зазначено про допущення технічних описок у заяві та звіті про надані послуги щодо номера справи.

Наявність таких описок сама по собі не свідчить про ненадання правничої допомоги саме у справі №924/1275/25, оскільки зі змісту додаткової угоди №33, акта приймання-передачі наданої правової допомоги та звіту про надані послуги вбачається зв`язок наданих послуг із цією справою, її предметом, сторонами, датами судових засідань та процесуальними документами, поданими у межах розгляду справи №924/1275/25.

Відтак доводи апелянта про те, що помилкове зазначення іншого номера справи у частині документів виключає можливість стягнення витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Щодо доводів апелянта про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, зокрема фіксований розмір чи погодинна оплата, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18 зазначено, що адвокатський гонорар може існувати у двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Такі форми відрізняються порядком обчислення: при визначенні фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється, тоді як підставою для виплати гонорару у формі погодинної оплати є кількість годин, помножена на вартість такої години.

У постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що учасник справи повинен деталізувати опис робіт лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

Також у постанові від 16 листопада 2022 року у справі №922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого в самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Крім того, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 викладено правовий висновок про те, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною, чи вона тільки має бути сплачена.

Разом з тим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, усі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір таких витрат є завищеним щодо іншої сторони спору з огляду на складність справи, обсяг наданих послуг, витрачений адвокатом час та інші обставини конкретної справи.

У цій справі розмір гонорару адвоката визначений сторонами у фіксованій сумі 15 000,00 грн. Відповідач подав договір про надання правової допомоги, додаткову угоду до нього, акт приймання-передачі наданих послуг та звіт про надані послуги, тобто документи, які підтверджують домовленість сторін щодо розміру гонорару, обсяг наданих послуг та їх зв`язок із розглядом справи №924/1275/25.

Колегія суддів враховує, що справа хоча й має невелику ціну позову, однак предмет доказування у ній не обмежувався арифметичним розрахунком внесків, а стосувався також встановлення належного суб`єкта обов`язку зі сплати внесків, дослідження договору купівлі-продажу квартири від 26 лютого 2008 року, правового регулювання моменту виникнення права власності на нерухоме майно у редакції цивільного законодавства, чинній на час укладення цього договору, оцінки реєстраційних документів та участі у справі третьої особи.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що представник відповідача не обмежився лише участю в одному судовому засіданні, а здійснював підготовку та подання відзиву, заперечень, ознайомлення з процесуальними документами інших учасників справи, підготовку адвокатського запиту, а також брав участь у кількох судових засіданнях у суді першої інстанції.

Саме лише співвідношення заявленої суми витрат на правничу допомогу із ціною позову не є безумовною підставою для зменшення таких витрат, оскільки при вирішенні питання про їх розподіл суд враховує також складність справи, обсяг і характер наданої правничої допомоги, час, витрачений адвокатом, поведінку сторін та значення справи для сторони.

Доводи апелянта про малозначність справи та перевищення заявленої суми витрат над ціною позову самі по собі не доводять неспівмірності витрат у розумінні частин 4-6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо доводів апелянта про безпідставне включення до складу витрат часу очікування судових засідань та часу, витраченого адвокатом на дорогу до суду, колегія суддів зазначає наступне.

Верховний Суд у постановах від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, від 20 липня 2021 року у справі №922/2604/20, від 01 грудня 2021 року у справі №641/7612/16-ц, від 18 травня 2022 року у справі №910/4268/21 та від 26 жовтня 2022 року у справі №910/4277/21 звертав увагу на те, що участь адвоката у судовому засіданні не зводиться лише до формальної присутності у залі судового засідання, а охоплює також підготовку адвоката до такого засідання, час на прибуття до суду та повернення, очікування початку судового засідання і безпосередню участь у ньому.

Такі стадії представництва інтересів клієнта, як прибуття адвоката до суду та очікування судового засідання, є об`єктивно необхідними, не залежать від волі адвоката та пов`язані з виконанням ним професійних обов`язків. Під час перебування в дорозі до суду або очікування судового засідання адвокат фактично витрачає свій робочий час і не має можливості одночасно виконувати іншу професійну роботу.

З огляду на викладене, час, витрачений адвокатом на дорогу до суду, очікування судового засідання та участь у ньому, може враховуватися як складова професійної правничої допомоги та підлягає оцінці судом разом з іншими видами наданих адвокатом послуг.

У цій справі зі звіту про надані послуги вбачається, що адвокатом включено час очікування та час, витрачений на дорогу до суду, у межах участі в судових засіданнях у Господарському суді Хмельницької області. При цьому розмір гонорару за надання професійної правничої допомоги визначений сторонами у фіксованому розмірі, а не шляхом погодинного обчислення вартості кожної окремої дії.

За таких обставин сам по собі факт включення до звіту часу очікування судових засідань та часу, витраченого адвокатом на дорогу до суду, не свідчить про необґрунтованість або неспівмірність заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу.

Посилання апелянта на те, що представник відповідача брала участь у судових засіданнях на підставі довіреності, а не ордера, також не свідчить про відсутність підстав для компенсації витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Отже, довіреність є належним документом на підтвердження повноважень адвоката як представника у господарському процесі.

З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що відповідач належними доказами підтвердив факт надання професійної правничої допомоги, її зв`язок із розглядом справи №924/1275/25, обсяг наданих послуг та погоджену сторонами вартість таких послуг у розмірі 15 000,00 грн.

Апелянт, заперечуючи проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу, не довів їх неспівмірності, необґрунтованості чи відсутності зв`язку із розглядом цієї справи.

Оскільки рішенням Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у задоволенні позову відмовлено, а зазначене рішення за результатами апеляційного перегляду залишено без змін, місцевий господарський суд обґрунтовано поклав на позивача витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в частині оскарження додаткового рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року не спростовують висновків місцевого господарського суду та не є підставою для його скасування або зміни.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України", "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зазначене судом першої інстанції було дотримано в повній мірі.

При цьому, пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відхиляючи скаргу апеляційний суд у принципі має право просто підтвердити правильність підстав, на яких ґрунтувалося рішення суду нижчої інстанції (рішення у справі Гарсія Руїс проти Іспанії").

У відповідності до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наявних матеріалів справи колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, у розумінні статті 86 ГПК України не спростовують висновків місцевого господарського суду та не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року та додаткового рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25, а тому апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно зі статтею 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Фенікс ЮА" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 квітня 2026 року у справі №924/1275/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.

Справу №924/1275/25 повернути до Господарського суду Хмельницької області.

Повний текст постанови складений "17" червня 2026 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Василишин А.Р.