Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №910/9994/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2026 р. Справа№ 910/9994/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025

у справі №910/9994/25 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"

до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва"

про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

12.08.2025 Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва" про стягнення 25 218,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як балансоутримувачем нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 16, зобов`язань щодо оплати спожитої у 2017-2018 роках теплової енергії, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 25 218,64 грн, право вимоги на яку набув позивач на підставі Договору № № 601-18 від 11.10.2018, укладеного з ПАТ "Київенерго". За прострочення сплати заборгованості позивачем також нараховані 3% річних у сумі 5045,11 грн та інфляційні втрати - 16 972,14 грн.

Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав ст.ст. 11, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 173, 193 Господарського кодексу України, а також положення Закону України «Про теплопостачання» та Правил користування тепловою енергією.

Доводи та заперечення відповідача

Відповідач мотивував свій відзив тим, що позивач жодними належними та допустимими доказами не підтвердив факт перебування спірного нежитлового приміщення за адресою: вул. Прорізна, 16 у власності, оренді чи на балансі відповідача, тобто не довів статусу відповідача як споживача послуг з постачання теплової енергії у заявлений період, а також додатково заявив про необхідність застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Суд, керуючись ст.ст. 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86 ГПК України, виходив з того, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження точної площі й місця розташування спірного нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16, а головне - факту перебування цього майна у власності, оренді чи на балансі відповідача у спірний період. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність статусу відповідача як фактичного споживача послуг з постачання теплової енергії, що унеможливлює покладення на нього обов`язку з оплати заявленої заборгованості, додатково зазначивши, що у зв`язку з відмовою в позові за його необґрунтованістю підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги скаржника.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права. Суд першої інстанції неповно встановив обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки.

Зокрема, апелянт послався на те, що:

- за умовами п. 1.1 Договору про відступлення права вимоги №601-18 від 11.10.2018 первісний кредитор відступив, а новий кредитор (Позивач) набув право вимоги заборгованості за спожиту теплову енергію. Згідно з п. 3.4.2 Договору цесії Позивач має право на отримання замість Кредитора від споживачів сплати такої заборгованості;

- відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією споживач зобов`язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію, а відсутність договору не звільняє його від оплати;

- оскільки нежитлове приміщення Відповідача знаходиться у житловому будинку, який має єдину загальнобудинкову систему опалення, технічна можливість непостачання теплової енергії останньому у Позивача відсутня;

- відповідачем не надані належні та допустимі докази, які доводять, що саме Відповідач не є балансоутримувачем, користувачем та розпорядником спірного приміщення;

- при винесенні рішення судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що Відповідач фактично спожив поставлену теплову енергію та був обізнаний про це;

- на підтвердження факту надання послуг позивач посилається на первинні документи, зокрема корінці нарядів №1384 від 16.10.2016, №476 від 19.10.2016 тощо.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Алданова С.О., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 постановлено витребувати у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9994/25 та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду першої інстанції.

Після надходження матеріалів справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі №910/9994/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Постановлено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі у строк до 12.01.2026 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 12.01.2026 (включно).

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

Відповідач заперечує проти апеляційної скарги та вважає, що стягнення заборгованості за комунальні послуги до невідомого приміщення, без підтвердження його належності до відповідача, без вказівки щодо його площі та фактичного місця розташування у будинку, суперечить чинним нормам матеріального права, судовій практиці та раціональності.

Зокрема, відповідач зазначив, що:

- надані позивачем копії додатків 1 та 2 (реєстрів) не підписані сторонами, а додаток 2 взагалі не містить інформацію про приналежність до Угоди від 13.09.2021;

- на підтвердження відсутності приміщення у користуванні за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16 підприємство надало копії відповідних листів, що підтверджують факт повідомлення позивача про цю обставину;

- доводи позивача з посиланням на додаток № 1 до договору цесії не приймаються, адже цей додаток не є належним підтвердженням виникнення зобов`язань конкретного споживача, і суд апеляційної інстанції має вважати їх помилковими (з посиланням на відповідну судову практику у подібних справах);

- будь-які подані докази (включаючи інформацію у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості, і позивачем не доведено належними доказами факт споживання відповідачем теплової енергії у заявленому до стягнення розмірі;

- за наданої позивачем доказової бази не вбачається можливості встановити факт споживання теплової енергії відповідачем, а отже, оскаржуване рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову прийняте обґрунтовано.

Отже, відповідач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване рішення, - без змін.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Суд першої інстанції, на підстав сукупності належних та допустимих доказів встановив такі обставини правовідносин сторін.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 "Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", КП "Київтеплоенерго" визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування Публічного акціонерного товариства "Київенерго".

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП "Київтеплоенерго" видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.

Таким чином, з 1 травня 2018 року постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП "Київтеплоенерго".

Відповідно до п. 2.1 Статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", підприємство утворено з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів енергопостачання споживачів міста Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету міста Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва.

Згідно з п. 2.2.1 цього Статуту, предметом діяльності підприємства є надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, постачання та розподілу електричної енергії.

Отже, відповідно до статуту Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", позивач є виконавцем послуг постачання теплової енергії у житловому будинку за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, буд. 16.

11.10.2018 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (найменування якого змінене на Акціонерне товариство "К.Енерго"), як кредитором, та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго", як новим кредитором, укладено договір № 601-18 про відступлення права вимоги (цесії).

За умовами пункту 1.1 договору № 601-18 від 11.10.2018 кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб - підприємців щодо виконання ними грошових зобов`язань перед кредитором з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії (основний борг, в тому числі той, що є предметом судового розгляду та/або підтверджений судовим рішенням (судовими рішеннями)) як такий, що підлягає стягненню з споживача (споживачів) на загальну суму 497 554 936,91 грн станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору та коригувань платежів (пункт 1.1 договору цесії).

Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається встаномку №1 до цього договору. Всі права вимоги переходять від кредитора до нового кредитора в момент підписання сторонами додатку № 1 до цього договору (пункт 1.2 договору № 601-18 від 11.10.2018).

З укладенням цього договору кредитор відступає, новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших, передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, інфляційних нарахувань, судових витрат, витрат, пов`язаних з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-яких інших без виключень та обмежень), що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення цього договору та/або можуть бути нараховані та/або можуть виникнути після укладення цього договору у зв`язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договорами та споживачами, які зазначені у додатку №1 до цього договору. Відступлення прав вимоги за додатковими грошовими зобов`язаннями (неустойка (штраф, пеня), 3% річних, втрати від інфляції, судові витрати, витрати, пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключень та обмежень) до основних грошових зобов`язань, які вже є предметом судового розгляду або вже підтверджені судовими рішеннями як такі, що підлягають стягненню з споживача (споживачів), визначаються окремим договором (пункт 1.3 договору № 601-18 від 11.10.208).

Пунктом 2.1 договору № 601-18 від 11.10.2018 передбачено, що в рахунок оплати за відступлене право вимоги за цим договором на суму 497 554 936,91 грн новий кредитор прийняв 497 554 936,91 грн боргових зобов`язань кредитора перед Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", що становить частину суми боргового зобов`язання за мировою угодою, затвердженою ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2018 у справі № 910/7807/18.

Відповідно до пункту 3.1.1 договору № 601-18 від 11.10.2018, сторони договору підтверджують, що на дату підписання додатку № 1 до цього договору за актами прийому-передачі кредитор передав новому кредитору оригінали або засвідчені належним чином копії документів, які підтверджують право вимоги, що відступається, а також інші документи та інформацію (але в будь-якому випадку без виключень та обмежень договори та/або будь-яка первинна документація, яка підтверджує стан розрахунків споживача із кредитором, електронні інформаційні реєстри, бази, розрахунки позовних вимог, що заявлені до стягнення зі споживачів у судових спорах, рішення за результатами розгляду яких на дату укладання цього договору не прийняті, акти звіряння розрахунків).

Згідно з витягом з додатку № 1 до договору цесії, Позивач прийняв право вимоги до Відповідача на суму 25 218,64 грн за номером договору (особового рахунку № 1533264-02).

Листом від 08.04.2019 № 1/5-15332645-02 позивач повідомив відповідача про зміну сторони кредитора та необхідність сплатити заборгованість у розмірі 25218,64 грн.

З метою підтвердження існування у відповідача заборгованості в розмірі 25218,64 грн позивачем до справи надано Угоду від 13.09.2021, в пункті 2 та 3 яких зазначено, що споживач - КП "ЦОС Шевченківського району" підтверджує набуття КП "Київтеплоенерго" права вимоги за договором відступлення на суму 91 360 280,63 грн згідно Додатку №1 та підтверджує право вимоги позивача в цій частині.

Пунктом 4 вказаної угоди сторонами також погоджено, що права за договором цесії в частині відступленого права вимоги перейшло до позивача, на підтвердження чого сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків, що є невід`ємною частиною цієї Угоди (Додаток № 2 до Угоди).

Також, суд встановив, що Позивачем надано до справи Акт звіряння станом на 01.04.2021, в якому відсутня відмітка про те, що він є Додатком до Угоди від 13.09.2021, водночас таким актом зафіксовано визнання КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком № 1533264-02 наявність заборгованості в розмірі 25218,64 грн.

Також, позивачем до справи надано Додаток № 1 до Угоди від 13.09.2021, в якому наведений Перелік комунальних підприємств, що підтверджують заборгованість за спожиту теплову енергію, право вимоги яких відступлене на користь КП "Київтеплоенерго" за договором відступлення права вимоги (цесії) від 11.10.2018 № 601-18.

Пунктом 8 вказаного Переліку закріплено, що борг КП "ЦОС Шевченківського району" за особовим рахунком № 1533264-02 становить 25 218,64 грн.

Крім того, відповідач звертав увагу суду на те, що Додаток № 1 до Угоди від 13.09.2021 не підписаний уповноваженими особами та не скріплений печатками сторін, а також Перелік містить графу про розмір боргу станом на 01.05.2025, при тому, що Додаток № 1 мав би укладатися сторонами в момент укладення угоди від 13.09.2021.

Серед іншого, з метою підтвердження розміру заявленої до стягнення заборгованості позивачем до справи надано розрахунок основного боргу, з якого вбачається, що сума 25 218,64 грн складається за послуги позивача з постачання теплової енергії Відповідачу за період з березня 2016 року по квітень 2018 року за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16.

При цьому, судом установлено, що відповідачем оплата вартості теплової енергії за спірний період жодного разу не здійснювалась.

Також суд вказав, що позивачем на підтвердження факту постачання теплової енергії у спірний період в якості доказів надано:

- рахунок - фактуру № 1533264/2025-6 від 30.06.2025 на суму 25 218,64 грн та акт звіряння розрахунків від 30.06.2025 на суму 25 218,64 грн, які не підписані зі сторони КП "Київтеплоенерго" та не містять доказів направлення або вручення відповідачу;

- облікові картки за вищевказаний період; довідки про нарахування теплової енергії за вищевказаний період; корінці нарядів на підключення, відключення теплової енергії за період 2016-2018 роки; відомості про споживання теплової енергії за адресою м. Київ, вул. Прорізна, 16;

- акт № 1102106292 від 03.07.2008 про прийняття теплового вузла обліку за адресою: вул. Прорізна, 16;

- акт № 2/09-167 про готовність вузла комерційного обліку до роботи від 15.09.2016;

- акт комплексного обстеження житлового будинку та нежитлових приміщень від 16.11.2017 № 2/11-63/2.

Отже, на думку позивача, Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва" балансоутримувачем нежитлового приміщення площею за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16.

При цьому, доказів укладання сторонами договору на постачання теплової енергії за вказаною адресою матеріали справи не містять.

22.03.2024 позивач звертався до відповідача з вимогою №4/04.11/3624 про сплату боргу, зокрема в частині суми 25 218,64 грн.

Однак, вказану вимогу відповідач залишив без відповіді та задоволення, у зв`язку з чим позивач звернувся з позовом до суду.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов`язання щодо оплати наданих послуг з постачання теплової енергії за період з березня 2016 року по квітень 2018 року, внаслідок чого за Комунальним підприємством "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району м. Києва" утворилась заборгованість у розмірі 25 218,64 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача за період з 01.11.2018 по 30.06.2025 3% річних у сумі 5045,11 грн та 16 972,14 грн - інфляційних втрат.

Заперечуючи щодо задоволення позову відповідач посилається на те, що позивачем не надано доказів перебування у його користуванні (господарському віданні) у спірний період нежитлових приміщень за адресою м. Київ, вул. Прорізна, 16, до яких здійснювалося постачання теплової енергії в період з березня 2016 по квітень2018, стягнення заборгованості за який є предметом даного спору.

Крім того, відповідач звертає увагу суду на те, що у наданих позивачем корінцях споживачем зазначено КП "ЦОС Шевченківського району" не через те, що відповідач був споживачем послуг як такий, а через те, що підприємство у ті роки було обслуговуючою організацією, яка на підставі договору з ПАТ "Київенерго" надавало послуги по абонентському обслуговуванню.

За твердженнями відповідача, він неодноразово повідомляв позивача про те, що приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16, не перебуває у його користуванні чи власності. Докази такого повідомлення містяться в матеріалах справи (лист від 29.06.2023 №02/111, від 03.04.2019 № 02/35, від 26.05.2020 № 02/59).

Також відповідач звертає увагу суду на те, що з наданих позивачем: Акта прийняття теплового вузла обліку № 1102106292 від 03.07.2008 та Акта про готовність вузла комерційного обліку до роботи № 2/09-167 від 15.09.2026 убачається, що вони не підписувалися представником відповідача, а підписантом від сторони відповідального представника споживача вказано КП "ЖЕК "Центральна" (код ЄДРПОУ 34965989).

Що стосується Акту комплексного обстеження житлового будинку та нежитлових приміщень від 16.11.2017 № 2/11-63/2 відповідач вказує, що такий акт не містить жодної інформації про наявність приміщення за КП "ЦОС Шевченківського району". Натомість в такому акті зазначено перелік вбудованих нежитлових приміщень, які підключені від загальнобудинкової системи теплопостачання: 1. ОСОБА_1 , загальна та опалювальна площа його приміщення вказана 243,7 м2; 2. ТОВ "БОРМЕД" загальна та опалювальна площа його приміщення вказана 26,1 м2; 3. ТОВ "МАЙДАН" загальна та опалювальна площа його приміщення вказана 61,2 м2; 4. ТОВ "СКАНЕР І К" загальна та опалювальна площа його приміщення вказана 61,3 м2; 5. КП "Керуюча компанія УЖФ Шевченківського району") загальна та опалювальна площа її приміщення вказана 68,2 м2, тобто вказаний Акт обстеження додатково підтверджує, що у спірний період КП "ЦОС Шевченківського району" не могло бути споживачем комунальних послуг по вул. Прорізна, 16 в м. Києві.

У сукупності зазначеного, відповідач стверджував про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують надання позивачем послуг з постачання теплової енергії у заявленому в позовній заяві розмірі у спірний період.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позивач не надав належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження точної площі й місця розташування спірного нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16, а головне - факту перебування цього майна у власності, оренді чи на балансі відповідача у спірний період. За таких обставин суд дійшов висновку про недоведеність статусу відповідача як фактичного споживача послуг з постачання теплової енергії, що унеможливлює покладення на нього обов`язку з оплати заявленої заборгованості, додатково зазначивши, що у зв`язку з відмовою в позові за його необґрунтованістю підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності відсутні.

Джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є, договори та інші правочини.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами чинного законодавства, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора, є істотними умовами цього договору.

Відповідно до частини 2 статті 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (частина 2 статті 517 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.

З правових конструкції відповідних правових норм випливають як обов`язки нового кредитора у зобов`язанні, зокрема, на нового кредитора покладається обов`язок повідомити боржника про перехід прав у зобов`язанні, оскільки в протилежному випадку новий кредитор несе ризик настання для себе різного роду несприятливих правових наслідків, так і права боржника у такому зобов`язанні, за якими, боржник має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором, не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні або виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що в порушення норм законодавства відповідач не вносив плату за отриману у період з березня 2016 року по квітень 2018 року включно теплову енергію, в результаті чого, за твердженням позивача, у відповідача утворилась заборгованість, яка станом на дату укладання договору цесії становить 25 218,64 грн.

Послуга з постачання теплової енергії в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є комунальною послугою, надання якої повинно здійснюватися виключно на договірних засадах (частина 1 статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (абзац 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання").

Правова позиція апеляційного суду

Колегія суддів, здійснивши апеляційний перегляд справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції констатує, що основним правовим питанням у цьому спорі є ідентифікація належного споживача (боржника) щодо конкретного нежитлового приміщення та доведення обсягу спожитих саме ним послуг у спірний період.

Доводи апелянта про те, що місцевий суд нібито безпідставно поставив під сумнів перехід права вимоги від ПАТ «Київенерго» до КП «Київтеплоенерго», колегія суддів вважає частково слушними, проте такими, що не впливають на правильність кінцевого висновку суду. Дійсно, за умовами Договору цесії №601-18 від 11.10.2018 Позивач набув право вимоги щодо виконання грошових зобов`язань з оплати спожитої до 01.05.2018 теплової енергії. Відповідно до ст. 512, 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Тобто, КП «Київтеплоенерго» є належним позивачем і має право вимагати стягнення боргу. Разом з цим слід враховувати, що укладення договору цесії не створює нового боргу, а лише передає право вимагати наявний. Відповідно, обов`язок доведення факту наявності такого боргу, його розміру та належності до конкретного боржника цілком покладається на Позивача за загальними правилами процесуального закону (ст. 74 ГПК України).

Апелянт обґрунтовано посилається на сталу практику Верховного Суду (зокрема, постанови Великої Палати ВС від 20.09.2018 у справі № 751/3840/15-ц, від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17, постанову ВС від 11.11.2019 у справі № 922/137/19), згідно з якою відсутність укладеного письмового договору не звільняє споживача від обов`язку оплатити фактично спожиті житлово-комунальні послуги. Проте, застосування таких висновків вимагає беззаперечного встановлення судом юридичного факту: чи є конкретний відповідач споживачем послуг на спірному об`єкті?

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживачем є особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору, або балансоутримувач (власник, орендар) майна. Отже, для стягнення вартості бездоговірного споживання Позивач мав довести, що саме Відповідач був власником, орендарем або балансоутримувачем приміщення за адресою: м. Київ, вул. Прорізна, 16 у період з березня 2016 по квітень 2018 року.

Щодо посилань апелянта на стандарт доказування та ідентифікації споживача суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Апелянт наголошує на тому, що суд першої інстанції порушив стандарт вірогідності доказів (ст. 79 ГПК України). Колегія суддів відхиляє цей довід, здійснивши власну оцінку зібраних у справі доказів за цим стандартом.

Стандарт «вірогідності доказів» означає, що наявність обставини вважається доведеною, якщо докази, надані на її підтвердження, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

На підтвердження статусу Відповідача як споживача Позивач надав корінці нарядів на включення/відключення тепла (№1384, №476, №369, №2287) та внутрішні облікові картки і роздруківки. Водночас, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що корінці нарядів стосуються підключення всього житлового будинку в цілому (як єдиного майнового комплексу), а не конкретного нежитлового приміщення. Зазначення у цих нарядах найменування КП «ЦОС Шевченківського району» як абонента може свідчити про його функцію як обслуговуючої організації будинку в той період, але не доводить факту зайняття ним конкретних комерційних площ. Більше того, ці корінці не містять підпису уповноваженого представника Відповідача.

З наданого самим же Позивачем Акту комплексного обстеження житлового будинку та нежитлових приміщень від 16.11.2017 №2/11-63/2 (складеного у спірний період) прямо вбачається перелік осіб, які займали вбудовані нежитлові приміщення за вказаною адресою ( ОСОБА_1 , ТОВ «БОРМЕД», ТОВ «МАЙДАН», ТОВ «СКАНЕР І К», КП «Керуюча компанія УЖФ»). Відповідач у цьому акті як користувач чи власник приміщень відсутній. Позивач не надав жодного витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно або рішень органу місцевого самоврядування, які б підтверджували закріплення за Відповідачем на праві господарського відання чи оперативного управління спірних площ.

Застосовуючи стандарт вірогідності доказів, колегія суддів доходить висновку, що докази відсутності у Відповідача статусу користувача/балансоутримувача приміщення (зокрема, Акт обстеження від 16.11.2017 та об`єктивна відсутність правовстановлюючих документів) значно переважують (є більш вірогідними), ніж односторонні внутрішні документи первісного кредитора (корінці нарядів).

Щодо єдиної системи опалення багатоквартирного будинку Апелянт посилається на те, що внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення є невід`ємною частиною будинку, і технічна можливість відключити окреме приміщення була відсутня, а тому теплова енергія точно споживалася. Колегія суддів не заперечує технологічної єдності системи опалення будинку. Фізичний факт надходження теплоносія у будинок по вул. Прорізній, 16 підтверджується загальнобудинковими актами. Однак, технологічна особливість розподілу теплової енергії не звільняє Позивача від процесуального обов`язку пред`явити позов до належного відповідача - тобто до особи, яка матеріально відповідає за конкретні квадратні метри (власника або балансоутримувача). Неможливість технічно виокремити приміщення не означає юридичної неможливості ідентифікувати його власника. З огляду на недоведеність належності приміщень Відповідачу, цей технічний аргумент Позивача не створює для Відповідача обов`язку з оплати.

Апелянт стверджує, що Відповідач не надав доказів, які б спростовували його статус балансоутримувача або обсяги спожитої енергії. Така позиція Апелянта є процесуально хибною та порушує базові принципи змагальності, передбачений ст. 13 ГПК України. Апелянт у цьому випадку не врахував, що доказування не може зводитися до покладення на сторону обов`язку доводити негативний факт (відсутність певної обставини, наприклад, відсутність права власності або балансової належності). Обов`язок довести наявність статусу споживача у Відповідача лежить виключно на Позивачеві. Оскільки Позивач не надав первинних правовстановлюючих доказів на приміщення, Відповідач не зобов`язаний доводити суду, що це приміщення йому не належить.

Апелянт в апеляційній скарзі звертає увагу на підписаний Акт звіряння розрахунків станом на 01.04.2021 та Угоду від 13.09.2021 як на беззаперечне визнання боргу Відповідачем. Надаючи правову оцінку цим доказам, колегія суддів виходить з того, що акт звіряння розрахунків не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В цьому контексті колегія наголошує, що акт звіряння може вважатися доказом наявності боргу лише за умови, що він містить посилання на первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій, і якщо ці первинні документи наявні в матеріалах справи. У цій справі відсутні первинні документи (договори, акти приймання-передачі теплової енергії на конкретне приміщення, правовстановлюючі документи на майно), які б підтверджували факт господарської операції саме між правопопередником Позивача та Відповідачем за адресою: вул. Прорізна, 16. Саме по собі підписання Угоди у 2021 році про підтвердження загальної суми боргу, де спірні 25 218,64 грн є лише частиною масиву у понад 91 000 000 грн, за відсутності первинної бази щодо конкретного об`єкта не створює матеріально-правової підстави для стягнення коштів за теплову енергію, яка об`єктивно споживалася іншими особами що підтверджується Актом від 16.11.2017.

Щодо похідних вимог та строків позовної давності, оскільки суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту споживання Відповідачем послуг на заявлену суму (основна вимога), вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних не підлягають задоволенню як похідні (акцесорні). Щодо заяви Відповідача про застосування позовної давності, місцевий суд правильно керувався усталеною практикою Верховного Суду: правила про позовну давність застосовуються лише у разі встановлення порушення права особи. Оскільки право Позивача Відповідачем не порушене (позов є необґрунтованим по суті), суд обґрунтовано відмовив у позові саме за безпідставністю вимог, а не через сплив позовної давності.

Отже, незважаючи на технічну помилку місцевого суду (зазначення іншої адреси в одному з абзаців мотивувальної частини), суд першої інстанції ухвалив по суті правильне та законне рішення про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на неправильному тлумаченні стандартів доказування та не спростовують відсутності у матеріалах справи належних первинних доказів статусу Відповідача як споживача теплової енергії за спірною адресою.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Судові витрати

Відповідно до вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу ІV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 23.10.2025 у справі №910/9994/25 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков