Постанова від 08 червня 2026 р. у справі №910/6263/23 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. Справа № 910/6263/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Демидової А.М.

суддів: Ходаківської І.П.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Мельничука О.С.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Михалевський Ю.Р. (у режимі відеоконференції)

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейдинг"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026

про відмову в задоволенні заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами (суддя Селівон А.М.)

у справі № 910/6263/23 Господарського суду міста Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейдинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик-Меблі"

про визнання договору розірваним та стягнення 488 676,59 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами

У серпні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейдинг" (далі - ТОВ "АВ-Трейдинг", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/6263/23, в якій заявник просив суд здійснити перегляд вказаного рішення суду за нововиявленими обставинами та змінити його, а саме:

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шик-Меблі" (далі - ТОВ "Шик-Меблі", відповідач) на користь ТОВ "АВ-Трейдинг" безпідставно набуті грошові кошти за договором поставки № 09/2022/3 від 08.09.2022 у розмірі 285 784,24 грн, пеню в розмірі 202 892,35 грн, а всього 488 676,59 грн;

- стягнути з ТОВ "Шик-Меблі" на користь ТОВ "АВ-Трейдинг" понесені судові витрати за сплату судових зборів та витрат на правничу допомогу, понесені на стадії провадження в суді першої інстанції, а саме витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн та витрати на сплату судового збору у розмірі 11 356,15 грн;

- стягнути з ТОВ "Шик-Меблі" на користь ТОВ "АВ-Трейдинг" понесені судові витрати на стадії апеляційного провадження, а саме витрати на сплату судового збору у розмірі 15 021,22 грн;

- стягнути з ТОВ "Шик-Меблі" на користь ТОВ "АВ-Трейдинг" понесені судові витрати на стадії перегляду рішення за нововиявленими обставинами, а саме витрати на сплату судового збору у розмірі 17 034,23 грн.

Обґрунтовуючи вказану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/6263/23, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025, позивач зазначив, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у даній справі заявником виявлено нові обставини, які прямо впливають на правильність прийнятого судового рішення та не могли бути враховані раніше.

Так, за результатами надсилання адвокатських запитів до відповідача та органів Державної податкової служби України (далі - ДПС України) встановлено, що ТОВ "Шик-Меблі" склало та зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) податкову накладну № 1 від 08.09.2022, що підтверджує отримання передоплати від позивача за рахунком № 84 від 08.09.2022 у сумі 720 000 грн (в т.ч. ПДВ 120 000 грн). Відповідна податкова накладна підписана електронним підписом директора відповідача - Кардашовим Артемом Семеновичем, має статус "зареєстрована" та містить дані, що повністю відповідають фактичній кількості та вартості товару, сплаченого позивачем.

Водночас, до суду відповідачем було подано рахунок № 84 від 07.09.2022, який містить неправдиві відомості щодо кількості та вартості товару та не відповідає даним податкової накладної. Такий факт свідчить про можливе подання завідомо неправдивого документа до суду, що могло вплинути на оцінку виконання відповідачем своїх зобов`язань та на правильність прийнятого рішення.

Підтвердженням достовірності податкової накладної є також офіційна відповідь ДПС України, яка підтвердила, що інформація з ЄРПН є достовірною та не потребує додаткового підтвердження. Таким чином, податкова накладна № 1 від 08.09.2022 є нововиявленим документом, який прямо підтверджує фактичні умови поставки товару за рахунком № 84 від 08.09.2022 та свідчить про недостовірність рахунка № 84 від 07.09.2022, врахованого судами при прийнятті рішення.

З огляду на викладене, на переконання заявника, зазначені нововиявлені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та обґрунтовують необхідність перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 311, 327 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Також заявник зазначив, що ці обставини не були та не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи, мають істотне значення для правильного вирішення спору та обґрунтовують необхідність перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали місцевого господарського суду та мотиви її постановлення

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23 у задоволенні заяви позивача - ТОВ "АВ-Трейдинг" про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 910/6263/23, відмовлено. Рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/6263/23, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.05.2025, залишено в силі.

Місцевий господарський суд виходив із того, що, будучи обізнаним про факт здійснення передплати та наявність відповідного рахунка, позивач не був позбавлений можливості вжити заходів для отримання інформації щодо належного оформлення відповідачем податкової накладної, у тому числі шляхом звернення до контролюючих органів або використання передбачених законодавством механізмів доступу до відомостей ЄРПН. Факт ненадсилання відповідачем податкової накладної позивачу або її неотримання позивачем під час розгляду справи не може визнаватися поважною причиною неможливості подання відповідного доказу до суду, а свідчить лише про неналежну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав. Крім того, суд зауважив, що податкова накладна у даному випадку є доказом, який стосується обставин виконання сторонами зобов`язань за договором, що вже були предметом дослідження суду, а тому не може вважатися нововиявленою обставиною, а є новим доказом, подання якого після ухвалення рішення не є підставою для його перегляду.

Суд виснував, що доводи заявника щодо невідповідності рахунків та можливого подання відповідачем недостовірного документа фактично зводяться до переоцінки доказів, досліджених судом під час розгляду справи, що виходить за межі правового інституту перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов висновку, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України та не можуть слугувати підставою для скасування рішення, яке переглядається, тобто позивачем не підтверджено в розумінні ст. 320 ГПК України наявність нововиявлених обставин, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні у справі № 910/6263/23, що переглядається, у зв`язку із чим відмовив у задоволенні поданої позивачем заяви.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вказаною ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23, ТОВ "АВ-Трейдинг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою заяву позивача про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами задовольнити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рішення суду є наслідком недобросовісної поведінки ТОВ "Шик-Меблі", яке з метою уникнення виконання зобов`язання повідомило суду неправдиві обставини, надало недостовірні докази та ввело суд в оману; судом першої інстанції допущено підміну понять, оскільки предметом перегляду за нововиявленими обставинами є не податкова накладна як документ, а факт, який нею підтверджується; зазначений факт існував на момент розгляду справи, однак не був і не міг бути відомий позивачу з об`єктивних причин.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Ходаківської І.П., Владимиренко С.В.) задоволено клопотання ТОВ "АВ-Трейдинг" про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "АВ-Трейдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23; розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2026 о 10:40; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 25.05.2026.

Іншою ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2026 задоволено заяву ТОВ "АВ-Трейдинг" про повернення надміру сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у даній справі. Повернуто ТОВ "АВ-Трейдинг" з Державного бюджету України суму судового збору в розмірі 19 203 грн, сплаченого за платіжною інструкцією № 428 від 23.04.2026, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2026 задоволено заяву ТОВ "АВ-Трейдинг" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.06.2026 продовжено строк розгляду апеляційної скарги ТОВ "АВ-Трейдинг" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23; розгляд апеляційної скарги відкладено на 09.06.2026 об 11:45 в режимі відеоконференції.

Позиції учасників справи

Відповідач не скористався своїм правом, відзив на апеляційну скаргу не подав, що відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України не є перешкодою для апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції.

Явка представників учасників справи

У судовому засіданні 09.06.2026 взяв участь представник позивача в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідач належним чином повідомлений судом про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась, а неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи доводи апеляційної скарги та доказове наповнення матеріалів справи, колегія суддів вважає за можливе здійснити перегляд оскаржуваного судового акта в апеляційному порядку без його участі в судовому засіданні.

У судовому засіданні представник позивача (скаржника) вимоги апеляційної скарги підтримав і просив суд її задовольнити.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

ТОВ "АВ-Трейдинг" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ "Шик-Меблі" про визнання договору поставки № 09/2022/3 від 08.09.2022 розірваним та стягнення 488 676,59 грн, а саме 285 784,24 грн боргу та 202 892,35 грн пені.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки № 09/2022/3 від 08.09.2022 в частині здійснення поставки товару у визначені строки та в обсязі, що відповідає розміру передплати, у зв`язку із чим позивачем було повідомлено про розірвання вказаного договору, за наслідками якого позивач просив суд стягнути з відповідача різницю між передплатою та вартістю фактично поставленого товару як безпідставно набуті кошти, з одночасним нарахуванням пені.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ТОВ "Шик-Меблі" на користь ТОВ "АВ-Трейдинг" 20 689,92 грн основного боргу, 4 818,20 грн пені та 382,62 грн витрат зі сплати судового збору. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

При ухваленні рішення місцевий господарський суд, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "АВ-Трейдинг", зважаючи на доведення відповідачем факту виставлення позивачу рахунка № 84 від 07.09.2022 на оплату 260 кв. м товару за ціною 4 336,00 грн (без ПДВ) на загальну суму 1 352 832,00 грн (з ПДВ) та його оплату позивачем згідно з платіжним дорученням № 1208 від 08.09.2022 на суму 720 000,00 грн, враховуючи фактичне прийняття позивачем товару в загальному обсязі 134,4 кв. м без заперечень, а також дату складання рахунка № 84 від 07.09.2022 - тобто до моменту укладання спірного договору, дійшов висновків, що відповідно до положень статті 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, за наслідками погодження умов яких сторонами було укладено договір № 09/2022/3 від 08.09.2022, отже, спірна поставка товару здійснена на підставі зазначеного договору відповідно до рахунка на оплату № 84 від 07.09.2022, виставленого відповідачем на виконання умов розділу 2 договору, за змістом якого сторони погодили найменування, кількість, вартість товару та ціну за одиницю.

Вказане рішення залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 у справі № 910/6263/23.

Як на підставу для перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/6263/23 за нововиявленими обставинами позивач посилається на те, що після набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва від 30.11.2023 заявником виявлено нові обставини, які прямо впливають на правильність прийнятого судового рішення та не могли бути враховані раніше.

Так, за результатами надсилання адвокатських запитів до відповідача та органів ДПС України встановлено, що ТОВ "Шик-Меблі" склало та зареєструвало в ЄРПН податкову накладну № 1 від 08.09.2022, що підтверджує отримання передоплати від позивача за рахунком № 84 від 08.09.2022 у сумі 720 000 грн (в т.ч. ПДВ 120 000 грн). Відповідна податкова накладна підписана електронним підписом директора відповідача - Кардашовим Артемом Семеновичем, має статус "зареєстрована" та містить дані, що повністю відповідають фактичній кількості та вартості товару, сплаченого позивачем.

Водночас, до суду відповідачем було подано рахунок № 84 від 07.09.2022, який містить неправдиві відомості щодо кількості та вартості товару та не відповідає даним податкової накладної. Такий факт свідчить про можливе подання завідомо неправдивого документа до суду, що могло вплинути на оцінку виконання відповідачем своїх зобов`язань та на правильність прийнятого рішення.

Підтвердженням достовірності податкової накладної є також офіційна відповідь ДПС України, яка підтвердила, що інформація з ЄРПН є достовірною та не потребує додаткового підтвердження. Таким чином, податкова накладна № 1 від 08.09.2022 є нововиявленим документом, який прямо підтверджує фактичні умови поставки товару за рахунком № 84 від 08.09.2022 та свідчить про недостовірність рахунку № 84 від 07.09.2022, врахованого судами при прийнятті рішення.

З огляду на викладене, на переконання заявника, зазначені нововиявлені обставини мають істотне значення для правильного вирішення спору та обґрунтовують необхідність перегляду рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 за нововиявленими обставинами відповідно до ст. 311, 327 ГПК України.

Також заявник зазначає, що ці обставини не були та не могли бути відомі позивачу на час розгляду справи.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У господарському судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження.

Так, порядок звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначено розділом IV глави 3 ГПК України.

Згідно зі ст. 320 ГПК України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Кодексом України з процедур банкрутства, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Тобто до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

1) їх існування на час розгляду справи,

2) те, що ці обставини не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи,

3) істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду щодо питання визначення ознак нововиявлених обставин у господарському процесі, викладених, зокрема у постановах від 03.04.2018 у справі № 910/6052/16, від 07.08.2018 у справі № 915/1708/14, від 19.05.2020 у справі № 910/19793/14, від 25.08.2020 у справі № 910/6052/16, від 07.10.2020 у справі № 922/1026/19 тощо.

Сталість наведеної правової позиції Верховного Суду підтверджується і послідовно викладеною правовою позицією Великої Палати Верховного Суду в постанові від 27.05.2020 у справі № 802/2196/17-а, відповідно до якої нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх урахування судового рішення. До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору.

Стосовно підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами суд також звертається до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення ЄСПЛ у справі "Праведная проти Росії" від 18.11.2004).

Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, якщо ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. При цьому результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, та встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору.

Підсумовуючи викладене вище, слід вказати, що нововиявлена обставина - це юридичний факт, який:

- передбачений нормами права і тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин;

- має істотне значення для правильного вирішення даної конкретної справи, оскільки якби нововиявлена обставина була відома суду під час винесення судового акта, то вона обов`язково вплинула б на остаточні висновки суду;

- існував на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом;

- не міг бути відомий ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Разом із тим, слід відзначити, що згідно з положеннями частини четвертої статті 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:

1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;

2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову (ч. 5 ст. 320 ГПК України).

На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані.

Здійснюючи процедуру перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами, суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі (пункти 7.4-7.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 19/028-10/13).

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020 у справі № 910/8113/16 висловила правову позицію, відповідно до якої суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Наведене вище свідчить про сталу та послідовну правову практику Верховного Суду у питанні застосування норм процесуального права, якими визначено порядок перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами. Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов`язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.08.2024 у справі № 903/178/22 та від 26.08.2024 у справі № 911/803/20.

Істотними є обставини, вплив яких на суть справи та винесене рішення може потягнути за собою скасування рішення суду та винесення іншого рішення, тобто мають бути такими, що ставлять під сумнів або спростовують висновки суду, покладені в основу прийнятого судового рішення.

Саме істотність для справи є однією з визначальних ознак обставин, що можуть бути визнані нововиявленими у справі.

Слід зазначити, що законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.08.2018 у справі № 916/2719/16.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Виникнення нових або зміна обставин після вирішення спору не можуть бути підставою для зміни або скасування судового рішення.

Як встановлено місцевим господарським судом і перевірено судом апеляційної інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ "АВ-Трейдинг", суд встановив доведення відповідачем факту виставлення позивачу рахунка № 84 від 07.09.2022 на оплату 260 кв. м товару за ціною 4 336,00 грн (без ПДВ) на загальну суму 1 352 832,00 грн (з ПДВ) та його оплату позивачем згідно з платіжним дорученням № 1208 від 08.09.2022 на суму 720 000,00 грн, врахував фактичне прийняття позивачем товару в загальному обсязі 134,4 кв. м без заперечень, а також дату складання рахунка № 84 від 07.09.2022 - тобто до моменту укладання спірного договору, у зв`язку із чим суд дійшов висновків, що відповідно до положень статті 202 ЦК України сторонами вчинено дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов`язків, за наслідками погодження умов яких сторонами було укладено договір № 09/2022/3 від 08.09.2022, отже, спірна поставка товару здійснена на підставі зазначеного договору відповідно до рахунка на оплату № 84 від 07.09.2022, виставленого відповідачем на виконання умов розділу 2 договору, за змістом якого сторони погодили найменування, кількість, вартість товару та ціну за одиницю.

Колегією суддів відхиляються доводи скаржника щодо того, що останній на момент розгляду справи не був та не міг бути обізнаним про факт реєстрації відповідачем податкової накладної з огляду на таке.

За змістом пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.4 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця, а пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою; податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов`язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум ПДВ до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми ПДВ, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Отже, складання податкової накладної є похідною дією від факту здійснення господарської операції, зокрема, отримання попередньої оплати, і саме по собі не встановлює нових умов договору, а лише відображає вже існуючі господарські відносини між сторонами.

Крім того, суб`єкти господарювання мають цілодобовий доступ до сервісу Електронного кабінету платника податків.

Електронний кабінет платника податків - сервіс, за допомогою якого можна надсилати до органів Державної податкової служби електронні документи, податкову звітність, отримати довідки про відсутність заборгованості, необхідну інформацію із загальнодоступних реєстрів та надсилати запити чи заяви для отримання необхідних даних. Перевагами користування Е-кабінетом для користувачів є зручність, економія робочого часу платника.

Вхід до Електронного кабінету здійснюється за адресою http://cabinet.tax.gov.ua. Вхід до особистого кабінету здійснюється за допомогою електронного цифрового підпису. У випадку закінчення терміну дії електронного ключа, в умовах воєнного стану, надавачі електронних довірчих послуг на основі раніше створеного ключа самостійно сформують новий КЕП. У разі виникнення питань працює технічна підтримка сервісу, яка здійснюється обслуговування та консультування з технічних питань користування Електронним кабінетом платника.

Тобто, позивач, у тому числі керівник чи бухгалтер, не був позбавлений можливості користуватись/отримувати інформацію з Електронного кабінету платника податків із будь-якого місцезнаходження та, відповідно, бути обізнаним про реєстрацію відповідачем податкової накладної ще 08.09.2022, тобто більше ніж за рік до ухвалення судом першої інстанції рішення по суті спірних правовідносин.

Згідно із ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи (ч. 1-3 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 164 ГПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/20).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, факт ненадсилання відповідачем податкової накладної позивачу або її неотримання позивачем під час розгляду справи не може визнаватися поважною причиною неможливості подання відповідного доказу до суду, а свідчить лише про неналежну реалізацію позивачем своїх процесуальних прав.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Разом із тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, будь-яких належних та допустимих доказів неможливості або ускладнення самостійного отримання доказів та/або подання клопотання про витребування доказів відповідно до ст. 81 ГПК України позивач до суду першої інстанції не надавав.

Колегія суддів відхиляє доводи скаржника, що судом першої інстанції допущено підміну понять, із посиланням на те, що предметом перегляду за нововиявленими обставинами є не податкова накладна як документ, а факт, який нею підтверджується, оскільки, як правильно зауважив місцевий господарський суд, податкова накладна в даному випадку є доказом, який стосується обставин виконання сторонами зобов`язань за договором, що вже були предметом дослідження суду, а тому не може вважатися нововиявленою обставиною, а є новим доказом, подання якого після ухвалення рішення не є підставою для його перегляду.

Відтак колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що доводи заявника щодо невідповідності рахунків та можливого подання відповідачем недостовірного документа фактично спрямовані на переоцінку доказів, незгоди заявника з висновками суду першої інстанції та наданою оцінкою доказам у справі № 910/6263/23, що є недопустимим.

З урахуванням викладеного, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні ст. 320 ГПК України та не можуть слугувати підставою для скасування рішення, яке переглядається, тобто позивачем не підтверджено в розумінні ст. 320 ГПК України наявність нововиявлених обставин, що впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні у справі № 910/6263/23, що переглядається.

З`ясувавши за результатами розгляду відповідної заяви в порядку статті 325 ГПК України відсутність нововиявлених обставин, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про залишення рішення Господарського суду міста Києва від 30.11.2023 у справі № 910/6263/23 без змін.

ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно зі ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з повним з`ясуванням обставин справи, з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для її скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги відсутні.

Судові витрати

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати зі сплати судового збору за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ-Трейдинг" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.02.2026 у справі № 910/6263/23 залишити без змін.

3. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.

5. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 17.06.2026.

Головуючий суддя А.М. Демидова

Судді І.П. Ходаківська

С.В. Владимиренко