Постанова від 05 травня 2026 р. у справі №910/8055/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" травня 2026 р. Справа№ 910/8055/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Шапрана В.В.

секретар судового засідання - Король Д.А.

учасники справи:

від позивача : ОСОБА_1., ОСОБА_2.

від відповідача : ОСОБА_3., ОСОБА_4

від третьої особи: не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - «ІНФОРМАЦІЯ_2»

на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 (Повний текст рішення складено: 27.01.2026)

у справі № 910/8055/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - «ІНФОРМАЦІЯ_2»

до Державного підприємства «ІНФОРМАЦІЯ_3»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФОРМАЦІЯ_4»

про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5

УСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - "ІНФОРМАЦІЯ_2" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державного підприємства "ІНФОРМАЦІЯ_6" про стягнення ІНФОРМАЦІЯ_5.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором НОМЕР_1

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 по справі № 910/8055/25 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, від Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - "ІНФОРМАЦІЯ_2" надійшла апеляційна скарга, в якій скаржник просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 по справі № 910/8055/25 та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим і таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Крім того, на думку апелянта, під час розгляду справи судом першої інстанції неповно та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, неправильно досліджено докази та надано їм невірну оцінку. Так, за твердженням апелянта, місцевим господарським судом необґрунтовано було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Апелянт стверджує, що ДП «ІНФОРМАЦІЯ_3» зобов`язане відшкодувати йому понесені витрати у зв`язку з виконанням банківської гарантії Акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_7".

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дочірнього підприємства Державної компанії "ІНФОРМАЦІЯ_1" - "ІНФОРМАЦІЯ_2" на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/8055/25, призначено судове засідання на 08.04.2026.

У судовому засіданні 08.04.2026 було оголошено перерву до 06.05.2026.

25.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідачем було подано відзив на апеляційну скаргу у якому він просив суд рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 09.10.2020 між сторонами у справі укладено договір субкомісії НОМЕР_2, за умовами якого позивач (субкомісіонер) зобов`язався за дорученням відповідача (комісіонер) від свого імені та за рахунок відповідача вчинити правочин з продажу ІНФОРМАЦІЯ_8.

Відповідно до статті 1011 Цивільного кодексу України за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов`язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.

Пунктом 1.3 договору НОМЕР_2 від 09.10.2020 визначено, що цей договір укладено сторонами з метою виконання договору комісії НОМЕР_3 від 12.09.2017, укладеного відповідачем з ІНФОРМАЦІЯ_9.

Договір НОМЕР_3 від 12.09.2017 (додаток 2 до відзиву) укладено саме позивачем у даній справі та ІНФОРМАЦІЯ_10

За умовою пункту 1.1 договору комісії НОМЕР_3 від 12.09.2017 позивач (комісіонер) зобов`язався за дорученням ІНФОРМАЦІЯ_11 (комітент) за плату вчинити правочин з продажу послуг з модернізації ІНФОРМАЦІЯ_12.

Угодою №1 від 30.09.2020 замінено комітента за договором НОМЕР_3 від 12.09.2017 на ІНФОРМАЦІЯ_9 (США).

Угодою №2 від 08.10.2020 замінено комітента (позивача) за договором НОМЕР_3 від 12.09.2017 на відповідача у справі.

Таким чином, у правовідносинах, що є предметом даного судового дослідження, з 09.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_9 є комітентом, відповідач - комісіонером, а позивач - субкомісіонером.

До 08.10.2025 відповідач у справі не був учасником врегульованих договором комісії НОМЕР_3 від 12.09.2017 правовідносин.

Більш як за дев`ять місяців до набуття відповідачем прав та обов`язків комісіонера та укладення договору субкомісії НОМЕР_2 від 09.10.2020 позивачем укладено з Акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_7" договір про надання гарантії №19-IGR0120-190-1 від 23.12.2019, за умовами якого Укрексімбанк зобов`язався надати Філії в місті Хошимін генеральної імпортно-експортної корпорації "ІНФОРМАЦІЯ_13" строком до 30.02.2020 банківську гарантію загальною сумою ІНФОРМАЦІЯ_14

Листом №0024000/26-149-20 від 10.11.2020 позивача повідомлено Акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_7" про здійснення платежу 10.11.2020 у сумі 1 154 925,00 доларів США на користь бенефіціара за договором про надання гарантії НОМЕР_4

Апелянт стверджує, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу понесені ним витрати у зв`язку з виконанням банківської гарантії Акціонерним товариством "ІНФОРМАЦІЯ_7".

Колегія суддів вважає вказані твердження безпідставними з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої та третьої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини третьої статті 13 Господарського процесуального кодексу України та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Колегія суддів відзначає, що позивачем не доведено суду належними засобами доказування наявності у відповідача юридичного зобов`язання з відшкодування позивачу його витрат за укладеним ним договором про надання гарантії НОМЕР_4

Отже, відсутність у позивача покладеного в основу позову права та кореспондованого юридичного зобов`язання відповідача виключає можливість задоволення позовних вимог у судовому порядку.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/8055/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - «ІНФОРМАЦІЯ_2» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/8055/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2026 у справі № 910/8055/25 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору покласти на Дочірнє підприємство Державної компанії «ІНФОРМАЦІЯ_1» - «ІНФОРМАЦІЯ_2».

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 17.06.2026

Головуючий суддя В.В. Андрієнко

Судді С.І. Буравльов

В.В. Шапран