Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №235/8920/21 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5438/26 Справа № 235/8920/21 Суддя у 1-й інстанції - Самсонова В. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Агєєва О.В.,

суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.

за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №235/8920/21 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк», публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення обтяження нерухомого майна, за апеляційною скаргою представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шутова Олексія Олеговича на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2026 року,ухвалене у складі судді Самсонової В.В., -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська з позовом до ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про припинення обтяження нерухомого майна.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що належить йому на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 19 грудня 2000 року приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Богатовою І.О., зареєстрованого в реєстрі за №7647. Право власності на вказану квартиру зареєстровано за в реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Вказує, що 10 жовтня 2007 року між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №7 10-07/1, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 75 000,00 грн, зі сплатою 18,3% відсотків річних за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення кредиту 09 жовтня 2017 року.

Зазначає, що з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №797/зг-10-07/L від 10 жовтня 2007 року між ТОВ «Український Промисловий Банк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір №797/зг-10-07/І від 10 жовтня 2007 року, предметом якого є належна іпотекодавцю квартира за адресою: АДРЕСА_2 .

Зауважує, що станом на 02 грудня 2021 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об нерухомого майна наявна інформація про обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна за №5811889, зареєстроване 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Богатовою І.О. підстава обтяження договір іпотеки, 8853, 10 жовтня 2007 року, приватний нотаріус Богатова І.О., об`єкт обтяження квартира, адреса: АДРЕСА_1 ., власник ОСОБА_1 , заявник приватний нотаріус Богатова І.О.

Вказує, що згідно довідки №05-3240724 від 03 березня 2016 року виданої АТ «Дельта Банк», кредитний договір, укладений 10 жовтня 2007 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», право вимоги якого за кредитним договором з 01 липня 2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 31 січня 2014 року у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за кредитним договором.

У зв`язку з чим просив суд припинити обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5811889, підстава обтяження: договір іпотеки 8853 від 10 жовтня 2007 року, приватний нотаріус Богатова І.О., зареєстровано 10 жовтня 2007 року 14:27:09 за №5811889 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька область, м.Покровськ, мікрорайон Шахтарський, будинок 24-6; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 20337784; власник: ОСОБА_1 .

Рішенням Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2026 року позов ОСОБА_1 до ТОВ «Український промисловий банк», ПАТ «Дельта Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про припинення обтяження нерухомого майна - задоволено в повному обсязі.

Припинено обтяження у вигляді заборони на відчуження нерухомого майна за реєстраційним номером обтяження 5811889, підстава обтяження: договір іпотеки №8853 від 10 жовтня 2007 року, який зареєстрований приватним нотаріусом Богатовою І.О.; обтяження зареєстровано 10 жовтня 2007 року 14:27:09 за №5811889 реєстратор: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300, Донецька область, м.Покровськ, мікрорайон Шахтарський, будинок 24-6; об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_1 , номер РПВН: 20337784; власник: ОСОБА_1 .

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представник Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шутов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій не погоджується з висновками суду першої інстанції, які стали підставою для часткового задоволення позову та вважає, що оскаржуване рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська в частині задоволених позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, шляхом задоволення позовних вимог до неналежного відповідача, яким є Фонд та не доведенням обставин, які б давали підстави для висновку про порушення прав та охоронюваних інтересів позивача саме з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у зв`язку з неповним встановленням (з`ясуванні) обставин, які мають значення для справи, неправильному дослідженні і оцінки поданих доказів та визначення правовідносин відповідно до встановлених фактичних обставин справи, а також без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права, що є підставою для скасування такого рішення у частині, що стосується Фонду на підставі статті 376 ЦПК України.

Вказує, щопозивачем при зверненні з даними позовними вимогами допущено дефект суб`єктного складу сторін даного цивільного спору в частині визначення співвідповідачем Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та ухвалення оскаржуваного рішення до неналежного співвідповідача.

Звертає увагу суду, що з 05 жовтня 2015 року та на час розгляду даної цивільної справи) АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації (виведення неплатоспроможного банку з ринку), яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у відповідності з положеннями спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Зауважує, що у правовідносинах за участю банків в яких введено тимчасову адміністрацію та/або запроваджено процедуру ліквідації, рівно як і у правовідносинах щодо здійснення своїх повноважень Фондом гарантування вкладів фізичних осіб щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку, норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» є спеціальними, оскільки цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах.

Зазначає, що змоменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Звертає увагу суду, що банк зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та відповідного самостійного суб`єкта господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Разом з тим, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є самостійною юридичною особою публічного права, що виконує спеціальні функції, має свій окремий ідентифікаційний код юридичної особи та не може бути ототожненим з Банком.

Успірних правовідносинах, які виникли на підставі укладеного між позивачем та ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступником якого є АТ «Дельта Банк») Іпотечного договору, управненими суб`єктами є позивач (як власник майна, яке перебувало в іпотеці ) та ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступником якого є АТ «Дельта Банк») (як кредитор та іпотекодержатель), але у будь якому разі не Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який не є учасником зазначених спірних правовідносин, а виконує лише передбачені спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» функції з виведення неплатоспроможного АТ «Дельта Банк» з ринку та не може бути відповідачем у даній цивільній справі.

Зазначає, що особою, на користь якої у Державному реєстрі речових прав здійснено запис про обтяження нерухомого майна іпотекою згідно запису про обтяження №5811889, підстава обтяження: договір іпотеки, 8853 від 10 жовтня 2007 року, приватний нотаріус Богатова І.О., зареєстровано 10 жовтня 2007 року за №5811889 реєстратором: приватний нотаріус Богатова І.О., 85300 є ТОВ «Укрпромбанк» (правонаступником якого за Кредитним та Іпотечним договором є АТ «Дельта Банк»), а отже належним відповідачем у справі за даним позовом може бути особа – іпотекодержатель, яким є ТОВ «Укрпромбанк», правонаступником якого є АТ «Дельта Банк». Таким чином, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у спірних правовідносинах, що є предметом розгляду даної цивільної справи, не є належним у розумінні ЦПК України та висновків Верховного Суду відповідачем.

Зауважує, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для закриття провадження у справі, за результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача.

Вказує, що суд першої інстанції не врахував зазначене, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення в частині неналежного відповідача – Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Судом першої інстанції в оскаржуваному рішення не встановлено обставин порушення, невизнання або оспорення прав позивача з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

У зв`язку з чим просить рішення Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 16 січня 2025 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову у повному обсязі та стягнути судові витрати зі сплати судового зборуза подання апеляційної скарги.

Позивач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відзиву не скористався.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шутов О.О. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.

Інші учасники справи в судове засідання апеляційного суду не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому законом порядку.

Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи, які не з`явились в судове засідання оскільки, відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.

Рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 10 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 767/зг-10-07.

Також 10 жовтня 2007 року між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, що посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області Богатовою І.О. та зареєстрований в реєстрі за №8853.

Відповідно до п.1.1. даного договору іпотеки, Іпотека за цим Договором забезпечує вимоги Іпотекодержателя за Кредитним договором №767/зг-10-07 від 10 жовтня 2007 року, укладеним між Іпотекодержателем і ОСОБА_1 , за умовами якого останній зобов`язаний Іпотекодержателю до 09 жовтня 2017 року включно повернути кредит у розмірі 75 000 грн, сплатити проценти за користування ним у розмірі 18,3 % річних та штрафні санкції у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором.

Предметом іпотеки є трикімнатна квартира, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 20337784, загальною площею 73,2 кв.м., житловою площею 40,6 кв.

Згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Богатова І.О. зареєстровано: 1) обтяження у виді заборони на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 5811889; підстава обтяження: договір іпотеки від 10 жовтня 2007 року, № 8853; заявник: ТОВ «Укрпромбанк».

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 21 січня 2010 року №19 прийнято рішення про відкликання з 21 січня 2010 року банківської ліцензії та ліквідацію ТОВ «Укрпромбанк».

30 червня 2010 року між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України укладений договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанк» на користь АТ «Дельта Банк».

Крім цього, у листі №05-3240724 від 03 березня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 , що Кредитний договір №767/зг-10-07, укладений 10 жовтня 2007 року між гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», право вимоги якого за Кредитним договором з 01 липня 2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк» припинив свою дію з 31 січня 2014 року у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним Кредитним договором перед Кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за Кредитним договором.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що позов є обґрунтованим, оскільки зобов`язання позивача за вказаним договором є припиненим, а наявність обтяження належного позивачеві нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна позбавляє позивача, як власника квартири, можливості реалізувати свої права на володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з частиною сьомою статті 104 ЦК України особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України «Про банки і банківську діяльність» цей Закон регулює відносини, що виникають під час заснування, реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації банків.

Як зазначено у частині першій статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Процедура виведення неплатоспроможних банків з ринку врегульована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним законом, що унормовує дані правовідносини.

Згідно з пунктом 16 частини першої статті 2 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом гарантування вкладів фізичних осіб стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

У статті 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що ліквідація банку - процедура припинення функціонування банку як юридичної особи відповідно до положень цього Закону та Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до частини першої статті 3 вказаного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку становить основну функцію Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який, на підставі статті 6 вказаного Закону, у межах своїх функцій та повноважень здійснює заходи щодо проведення процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, у тому числі, шляхом виконання плану врегулювання, здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банку.

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд гарантування вкладів фізичних осіб. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Статтею 36 вказаного Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

На підставі пунктів 1, 2, 3 статті 48 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб безпосередньо з дня початку процедури ліквідації банку здійснює повноваження органів управління банку; приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів.

Особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність» (частина четверта статті 110 ЦК України).

Відповідно до частини сьомої статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк ліквідованим з дня внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У частині четвертій статті 53 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що у день внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб як ліквідатора, щодо такого банку, припиняються і Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надсилає Національному банку України звіт про завершення ліквідації банку.

У справі встановлено, що згідно інформації з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 10 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Богатовою І.О. зареєстровано: 1) обтяження у виді заборони на нерухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер обтяження у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна: 5811889; підстава обтяження: договір іпотеки від 10 жовтня 2007 року, № 8853; заявник: ТОВ «Укрпромбанк».

Листом № 05-3240724 від 03 березня 2016 року ПАТ «Дельта Банк» повідомило ОСОБА_1 , що Кредитний договір № 767/зг-10-07, укладений 10 жовтня 2007 року між гр. ОСОБА_1 та ТОВ «Укрпромбанк», право вимоги якого за Кредитним договором з 01 липня 2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк» припинив свою дію з 31 січня 2014 року у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним Кредитним договором перед кредитором. Кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за Кредитним договором.

Встановлено, що з 05 жовтня 2015 року АТ «Дельта Банк» перебуває у процедурі ліквідації (виведення неплатоспроможного банку з ринку), яка здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб у відповідності з положеннями спеціального закону, яким є Закон України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно п.1 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку. З моменту введення у банку тимчасової адміністрації Фонд набуває повноважень органів управління та контролю банку, який зберігає свою правосуб`єктність юридичної особи та є самостійним суб`єктом господарювання до завершення процедури його ліквідації та внесення запису про це до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

На час розгляду справи процедура ліквідації банку не завершена.

Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що позичальник у повному обсязі виконав зобов`язання за вищевказаним Кредитним договором перед кредитором і кредитор не має фінансових та майнових претензій до позичальника за Кредитним договором.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено, зокрема, що підставою для припинення іпотеки є припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору, а тому враховуючи відсутність відомостей про заборгованість позивача перед відповідачем за кредитним договором №767/зг-10-07 від 10 жовтня 2007 року, зобов`язання позивача за указаним договором є припиненим.

Враховуючи припинення основного зобов`язання, з чим припинилось також і додаткове (іпотека), однак банк, як іпотекодержатель, так і Фонд гарантування вкладів у зв`язку із цим, до нотаріуса із заявою про зняття обтяження іпотекою, не зверталися.

Щодо посилань Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на те, що Фонд не є належним відповідачем у цій справі, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат» нотаріус знімає заборону відчуження нерухомого майна на підставі отриманого повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, припинення чи розірвання договору довічного утримання, та в інших випадках передбачених законодавством.

Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору).

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження, обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до статті 74 Закону України «Про нотаріат», одержавши повідомлення установи банку, підприємства чи організації про погашення позики (кредиту), повідомлення про припинення іпотечного договору або договору застави, нотаріус знімає заборону відчуження жилого будинку, квартири, дачі, садового будинку, гаража, земельної ділянки, іншого нерухомого майна.

Згідно з пунктом 5 Глави 15 Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року №296/5, нотаріус знімає заборону відчуження майна при одержанні повідомлення, зокрема: кредитора про погашення позики; про припинення (розірвання, визнання недійсним) договору застави (іпотеки); про припинення договору іпотеки у зв`язку з набуттям іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, після припинення договору іпотеки у зв`язку з відчуженням іпотекодержателем предмета іпотеки; за рішенням суду; в інших випадках, передбачених законом.

Отже, законодавством передбачено підстави та порядок зняття заборони на нерухоме майно.

Враховуючи необхідність документального закріплення підстав зняття нотаріусом заборони на нерухоме майно (нотаріус не може зняти заборону без офіційного звернення), у разі особистого звернення до нотаріуса осіб, які є ініціаторами зняття заборони, та мають на це необхідні права та повноваження, нотаріусу слід відбирати від таких осіб відповідну заяву, в якій міститиметься прохання про зняття заборони відчуження нерухомого майна та до якої додаються необхідні підтверджуючі документи.

Після зняття заборони відчуження нерухомого майна нотаріус, який зняв заборону, може провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинення іншого речового права (іпотеки) у разі, коли знімається заборона з предмета іпотеки, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Верховний Суд України у постанові від 18 вересня 2019 року по справі №695/3790/15-ц зробив правовий висновок про те, що звернення до суду з позовом про зобов`язання іпотекодержателя та нотаріуса вчинити дії з метою зняття заборони з нерухомого майна є неправильним способом захисту порушених прав власника майна. Підстави для зобов`язання нотаріуса вчиняти певні дії відсутні, оскільки у випадку одержання відповідної заяви та підтверджуючих документів або за наявності рішення суду, нотаріус сам повинен зняти заборону відчуження майна та провести державну реєстрацію припинення обтяження (заборони), а також припинити інше речове право (іпотеку).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що відповідно до ч.3 ст.44 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» після припинення обтяження, обтяжувач самостійно або на письмову вимогу боржника чи особи, права якої порушено внаслідок наявності запису про обтяження, протягом п`яти днів зобов`язаний подати держателю або реєстратору Державного реєстру заяву про припинення обтяження і подальше вилучення відповідного запису з Державного реєстру. У разі невиконання цього обов`язку, обтяжувач несе відповідальність за відшкодування завданих збитків,з чим і погоджується колегія суддів.

Таким чином, враховуючи, що іпотека нерухомого майна, встановлена на підставі іпотечного договору від 10 жовтня 2007 року, припинена у зв`язку з припиненням основного зобов`язання, наявність обтяжень, внесених на підставі іпотечного договору до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, порушує право приватної власності позивача, як власника нерухомого майна, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно не встановлено, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом припинення обтяжень нерухомого майна.

Отже, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню та надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову, застосувавши при цьому релевантну практику Верховного суду у спірних правовідносинах.

Доводи апеляційної скарги про те, що Фонд не є учасником зазначених спірних правовідносин, а виконує лише передбачені спеціальним Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» функції з виведення неплатоспроможного АТ «Дельта Банк» з ринку та не може бути відповідачем у даній цивільній справі, є безпідставними, оскільки спростовуються встановленими обставинами справи та п.1 ч.2 ст.37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно якої Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду, у разі делегування їй повноважень, має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.

Інші наведені у апеляційній скарзі доводи, фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлених обставин справи та до переоцінки доказів, їх належності та допустимості.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена судом першої інстанції, то суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

З врахуванням зазначеного колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду підлягає залишенню без змін.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2026 року немає.

Крім того суд акцентує увагу, що рішення суду є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку.

Відповідно до ч.ч.1, 13 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

З огляду на висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, підстав для перерозподілу судових витрат немає.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб - Шутова Олексія Олеговича -залишити без задоволення.

Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 16 січня 2026 року -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повний текст постанови складено 17.06.2026 року

Головуючий суддя О.В.Агєєв