Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №186/2441/25 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6166/26 Справа № 186/2441/25 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С.А. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Халаджи О.В.,

Учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин, в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Янжула С.А.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2025року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі — ТОВ «ФК «ЄАПБ», Товариство) подало в суд позов проти ОСОБА_1 з вимогою про стягнення заборгованості у розмірі 11 693,27грн, з яких: 5 596,62грн — заборгованість по тілу кредиту; 6 096,65грн — заборгованість по відсоткам.

Існування таких вимог позивач пов`язував із тим, що 08 жовтня 2021року ОСОБА_1 уклав з АТ «Таскомбанк» договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту «Sportbank» №002/12003519-SP, підписанням якого акцептував публічну пропозицію АТ «Таскомбанк», яка розміщена на веб-сайті банку.

28 лютого 2024року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, на підставі якого позивач набув право грошової вимоги за кредитним договором до відповідача в сумі 11 693,27грн.

Зазначав, що всупереч умовам договору кредиту, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов`язання, після відступлення позивачу права грошової вимоги відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попереднього кредитора. З моменту отримання права вимоги до відповідача позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій. Розмір непогашеної заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором 11 693,27грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026року позов ТОВ «ФК «ЄАПБ» задоволено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, оскільки відповідачем було допущено порушення зобов`язань з повернення кредитних коштів, у зв`язку з чим виникла відповідна заборгованість, яка підлягає стягненню на користь Товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

25 березня 2026 року ОСОБА_1 подав безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою засобів поштового зв`язку апеляційну скаргу на рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026року.

В апеляційній скарзі висловив вимогу про скасування рішення з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження перерахування первісним кредитором грошових коштів на банківський картковий рахунок відповідача та доказів щодо використання відповідачем кредитних коштів.

Вважав, що наявність у відповідача заборгованості та її розмір не доведені належними та допустимими доказами.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти апеляційної скарги, заявляв що обставини якими скаржник обґрунтовував свої апеляційні вимоги не підтверджені в результаті розгляду цього спору та доводи наведені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

06 квітня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано з Шахтарського міського суду Дніпропетровської області цивільну справу №186/2441/25; та 14 квітня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 квітня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

07 травня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про отримання документів в Електронному суді.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

08 жовтня 2021 року ОСОБА_1 підписав заяву-анкету №904553 щодо приєднання до Публічної пропозиції АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank, в якій просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 у національній валюті України, надати послугу кредитування рахунку та встановити ліміт кредитування рахунку в межах максимальної суми загального ліміту кредитування рахунку, що встановлений в Тарифах та складає 100000,00грн /а.с.5-8/.

У пункті 2 вказаної заяви-анкети ОСОБА_1 підтвердив, що після отримання та підписання Банком цієї заяви-анкети Публічна пропозиція разом з додатками та цією заявою-анкетою будуть складати договір про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank про функціонування ощадного рахунку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що укладений між ним та Банком.

У справі наявні також Правила користування платіжною карткою та Паспорт споживчого кредиту щодо кредитування рахунку споживача в рамках проекту “sportbank”, які є додатками до Публічної пропозиції (оферти) АТ «Таскомбанк» на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки /а.с.9-11, 59/. Вказані документи підпису ОСОБА_1 не містять.

У виданій АТ «Таскомбанк» довідці від 29 квітня 2025року зазначено, що відповідно до заяви-анкети щодо приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank ОСОБА_1 є власником поточного рахунку НОМЕР_1 , відкритого 08 жовтня 2021року, договір №002/12003519-SP /а.с. 64/.

28 лютого 2024року між АТ «Таскомбанк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №НІ/11/16-Ф, відповідно до умов якого фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення прав вимоги. Перелік позичальників, підстави виникнення права вимоги до позичальників, сума боргу та інші дані зазначені в реєстрі прав вимоги, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною цього договору /а.с.13-15/.

За змістом витягу з реєстру прав вимоги від 28 лютого 2024року відповідно до договору факторингу №НІ/11/16-Ф від 28 лютого 2024року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №002/12003519-SP /а.с.18/.

Також матеріали справи містять Розрахунок заборгованості за Кредитним договором, складений ТОВ «ФК «ЄАПБ» /а.с.12/, та Розрахунок заборгованості, складений АТ «Таскомбанк» /а.с.63/, в яких зазначено, що заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором становить 11 693,27грн, яка складається з: 5 596,62грн — заборгованість по тілу кредиту; 6 096,65грн — заборгованість по відсоткам.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що позивач набув право вимоги кредитора до відповідача за Кредитним договором, а відповідач не виконує взяті на себе зобов`язання, заборгованість за договором не погашає, факт отримання кредитних коштів від Банку не заперечував.

Як правову підставу для задоволення позову суд першої інстанції виснував, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як висновки суду першої інстанції, викладені у рішенні, не відповідають обставинам справи, та недоведеними є обставини, які суд першої інстанції визнав встановленими.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася /частина перша та друга статті 639 ЦК України/.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти /частина перша статті 1054 ЦК України/.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним /стаття 1055 ЦК України/.

Для вирішення спору в даній справі обов`язковим є з`ясування обставин щодо погоджених між сторонами умов кредитування, відкриття відповідачу рахунку, встановлення на цей рахунок кредитного ліміту, розміру встановленого на цей рахунок кредитного ліміту, користування відповідачем кредитним рахунком, суми використаного кредитного ліміту та виникнення у позичальника зобов`язання сплатити певну суму отриманих в кредит коштів та процентів на користь кредитора у строк та в порядку відповідно до цивільно-правового договору.

Довідкою від 29 квітня 2025року, яка видана АТ «Таскомбанк» підтверджується, що відповідно до заяви-анкети щодо приєднання до публічної пропозиції на укладення договору про відкриття поточного рахунку та видачу платіжної картки, надання банківських, фінансових та інших послуг в межах проекту sportbank ОСОБА_1 08 жовтня 2021року було відкрито поточний рахунок НОМЕР_1 .

Доказів протилежного матеріали справи не містять, відповідачем таких не надано, що в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком.

Водночас, в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження встановлення на рахунок відповідача кредитного ліміту та розміру такого ліміту.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували користування відповідачем кредитним рахунком та щодо суми використаного кредитного ліміту.

Суд першої інстанції у рішенні зазначав, що відповідачем не заперечується факт отримання кредитних коштів від АТ «Таскомбанк».

Проте, такі твердження місцевого суду не відповідають дійсності, оскільки у відзиві на позовну заяву відповідач таких обставин не визнавав, наполягав на тому, що він не має жодних зобов`язань перед позивачем та факт наявності таких зобов`язань не підтверджений відповідними документами.

Не визнавав таких обставин відповідач і в апеляційній скарзі. Навпаки, відповідач стверджував, що позивачем не надано суду жодного доказу на підтвердження перерахування первісним кредитором коштів на банківський картковий рахунок відповідача.

Доводи позовної заяви про встановлення Банком на рахунок відповідача кредитного ліміту та користування відповідачем коштами кредитного ліміту не підтверджені доказами.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частина перша статті 76 ЦПК України доказами визначає будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (частина перша, друга статті 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тож, позивачем не доведено встановлення на рахунок відповідача кредитного ліміту, користування відповідачем таким лімітом та неповернення у встановлений договором строк суми використаного кредитного ліміту та процентів за користування кредитними коштами.

Заразом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Тож, позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, з метою доведення своїх позовних вимог достатніми і допустимими доказами та задля уникнення доказування на підставі припущень, не надав суду доказів, які б надавали можливість встановити наявність між позивачем та відповідачем кредитних правовідносин, встановити істотні умови, на яких було надано кредит, розмір використаних коштів кредитного ліміту та період користування кредитним лімітом, що є обов`язковим для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтованими є доводи апеляційної скарги про те, що з наданих доказів неможливо встановити факт перерахування Банком грошових коштів у вигляді кредитного ліміту на банківський рахунок відповідача та використання відповідачем таких кредитних коштів.

Водночас, за відсутності доказів, які б підтверджували користування відповідачем кредитними коштами Банку та суми використаних кредитних коштів, неможливо перевірити наявний в матеріалах справи Розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Без встановлення вищевказаних обставин не буде відповідати вимогам законності стягнення з відповідача в судовому порядку заборгованості за кредитним договором у розмірі 11693,27грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, у повному обсязі фактичні обставини не встановив, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про доведеність позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що наявність заборгованості відповідача за кредитним договором підтверджується розрахунком заборгованості та довідкою про відкриття рахунку відповідачу. Колегія суддів зазначає, що наданий позивачем Розрахунок заборгованості за кредитним договором не є безспірним доказом існування між сторонами кредитних правовідносин на умовах, про які зазначає позивач, та суми заборгованості за кредитним договорам у розмірі, який просить стягнути позивач. Щодо виданої АТ «Таскомбанк» довідки від 29 квітня 2025року, то така довідка наявність у відповідача заборгованості за кредитним договором не підтверджує, а свідчить лише про те, що ОСОБА_1 08 жовтня 2021року було відкрито рахунок відповідно до поданої ним заяви-анкети №904553.

Належних та достатніх доказів на підтвердження заявлених позовних вимог позивачем не надано, хоча в даному випадку доведення обставин, які мають значення для справи і на які сторона посилається як на підставу своїх вимог, в силу положень статей 12, 81 ЦПК України є процесуальним обов`язком сторони, яка посилається на ці обставини.

За наведених умов відсутні підстави для задоволення позову ТОВ «ФК «ЄАПБ».

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони.

Як зазначав Верховний Суд, стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Зважаючи на викладене, помилковим є висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що суду не надано доказів встановлення відповідачу кредитного ліміту, розміру встановленого кредитного ліміту, користування відповідачем кредитним рахунком, суми використаного кредитного ліміту та наявності у відповідача непогашеної заборгованості перед кредитором.

Висновки суду першої інстанції про доведеність отримання відповідачем від Банку кредитних коштів апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки така обставина наявними у справі доказами не підтверджена.

Саме з такого розуміння вищезазначених норм процесуального та матеріального права виходить суд апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Встановивши наведені фактичні обставини у цій справі, від яких залежить правильне вирішення спору, застосовуючи положення вищенаведених норм права апеляційний суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не повно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав неповну оцінку, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин справи, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, суд першої інстанції не виконав вимоги закону про законність рішення суду та саме недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, дає підстави суду апеляційної інстанції відповідно до статті 376 ЦПК України задовольнити апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції скасувати із ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

За положеннями частин першої та тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги висновок суду про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 542,00грн.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Задовольнити апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Рішення Шахтарського міського суду Дніпропетровської області від 17 березня 2026року – скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором — відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 4 542,00грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 17 червня 2026року.

Судді: