Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №644/379/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Суддя Маркосян М. В.

Справа № 644/379/26

Провадження № 2/644/2104/26

18.06.2026

ЗАОЧНЕ Рішення

Іменем України

18.06.2026 року.

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді – Маркосян М.В.,

за участю секретаря судового засідання – Скорик Ю.С.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача адвоката Василенко С.І.

розглянувши в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третій відділ ДРАЦС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління юстиції про розірвання шлюбу, встановлення юридичного факту

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 та просить, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт державної реєстрації шлюбу між громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та громадянкою України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 лютого 1997 року у відділі адміністрації селища Верхня Інта м. Інта , республіка Комі, рф., розірвати шлюб, укладений між позивачем та відповідачкою,зареєстрований 15 лютого 1997 року у відділі адміністрації селища Верхня Інта м.Інта, Республіка Комі, російська федерація.

Позивач подав позовну заяву за останнім відомим йому зареєстрованим місцем проживання відповідачки - АДРЕСА_1 ., що підтверджено судом в порядку ч.7 ст.187 ЦПК України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , від шлюбу неповнолітніх дітей немає. Вказує, що відносини між позивачем та відповідачем поступово погіршились з причин відсутності взаєморозуміння між подружжям та різних поглядів на сімейне життя та обов`язки. Станом на день подання цього позову сторони припинили шлюбні відносини. Спільне господарство не ведеться, спільного бюджету немає, однією сім`єю Позивач та Відповідач не проживають.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 24.03.2026 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

У судові засідання, призначені на 26.02.2026, 31.03.2026, 05.05.2026, 09.06.2026, 18.06.2026 відповідачка не з`явилась, відзив на позов та витребуваних судом документів не надала, про розгляд справи повідомлялася направленням повісток. У розгляді справи брав участь позивач, явка якого була визнана судом обов`язковою та представник позивача, які не заперечували проти заочного розгляду справи.

Враховуючи вимоги ч. 1 ст. 280 ЦПК України, судом постановлено 09.06.2026 провести заочний розгляд справи. Ухвалення та проголошення судового рішення було відкладено до 18.06.2026.

Також, судом було витребувано у ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) Свідоцтво про шлюб, укладений з ОСОБА_1 .

Витребувати з Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 73) інформацію щодо наявності або відсутності актового запису про державну реєстрацію шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , а саме актового запису від 15 лютого 1997 року про реєстрацію шлюбу, складеного відділом адміністрації селища Інта міста Інта Республіки Комі, рф. У разі наявності — надати засвідчену копію.

Від Третього відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України до суду надійшла відповідь про відсутність актового запису від 15 лютого 1997 року про реєстрацію шлюбу між позивачем та відповідачкою.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначає позивач, і це не спростовано відповідачкою, сторони перебувають у шлюбі, який було зареєстровано на території російської федерації 15 лютого 1997 року у відділі адміністрації селища Верхня Інта м. Інта , республіка Комі, РФ.

У позивача відсутні документи, які підтверджують реєстрацію шлюбу з відповідачкою, окрім штампа в паспорті, в якому зазначено про те, що було зареєстровано шлюб з ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 у відділі адміністрації селища Верхня Інта м. Інта , республіка Комі, РФ.

У подружжя відсутні спільні діти. Як зазначено у позові, та не заперечувалось відповідачем, подружнє життя у позивача з відповідачем не склалось, через відсутність взаєморозуміння, сторони мають різні погляди на життя, припинили подружні відносини. На теперішній час, як пояснив позивач він давно проживає в республіці Польща, жодного контакту з ОСОБА_2 не підтримує, кожен живе окремим життям, позивач наполягає на розірванні шлюбу, відповідач проти розірвання шлюбу заперечень не надав.

Щодо позовної вимоги про встановлення юридичного факту реєстрації шлюбу між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачено, що у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

На підставі п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №5 «Про судову практику по справам про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:

- згідно з Законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;

- чинним Законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення;

- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення;

- встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним Законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Встановлення юридичних фактів у порядку окремого провадження сприяє реалізації конституційних прав громадян. Умовами, за наявності яких можливим є звернення до суду для встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що згідно із Законом ці факти породжують юридичні наслідки, тобто, від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб; чинним Законодавством не передбачено іншого порядку, їх встановлення факту потрібне заявникові для конкретної мети.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 319 ЦПК України, у Рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно листа Верховного Суду України 01.01.2012 року "Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення", громадяни мають право звернутися до суду із заявою про встановлення факту належності правовстановлюючого документа у відповідності до п. 6 ч. 1ст. 315 ЦПК України. Проте сам по собі факт належності документа не породжує для його власника жодних прав, юридичне значення має той факт, що підтверджується документом. Таким чином, для заявника важливо не так саме одержання документа, як оформлення особистих чи майнових прав, що випливають із цього факту. Це означає, що в судовому порядку можна встановити належність громадянину такого документа, який є правовстановлюючим.

Згідно Постанови Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі № 320/948/18, у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно із Законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним Законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне Законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому Закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Іншим шляхом, окрім звернення до суду, підтвердити факт реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 позивач не має можливості. Крім того, внаслідок збройної агресії рф проти України, із рф розірвано дипломатичні відносини, у зв`язку з чим отримання громадянином України будь-яких документів від органів рф є неможливим. Війна рф проти України та розрив дипломатичних відносин унеможливлюють отримання від компетентного органу рф документу, що підтверджував би зазначений факт.

Незважаючи на відсутність документів на підтвердження реєстрації шлюбу між позивачем та відповідачкою, суд вважає, що цей факт підтверджується паспортом громадянина України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 серії НОМЕР_2 , з відповідним штампом компетентного органу, який видав відповідачу паспорт громадянина України 14 липня 1998 року – Орджонікідзевським РВХМУ УМВС України в Харківській області.

Спільним прізвищем позивача та відповідачки, нотаріально посвідченою в республіці Польща заявою ОСОБА_1 від 19.09.2023 року, в якій позивач відмовляється від свого права власності на 1/5 частини квартири за адресою АДРЕСА_1 , яка була отримана позивачем за правом приватизації на користь своєї дружини ОСОБА_2 , копія якої надана до матеріалів справи, також реєстрацією місця проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за однією адресою до 25.10.2025, що підтверджується, також Відповіддю №2273620 з Єдиного державного демографічного реєстру, отриманого судом у відповідності до ч.8 ст.187 ЦПК України.

Отже, суд вважає підтвердженим належними та допустимими доказами реєстрацію шлюбу без позивачем та відповідачем. В той же час, з пояснень позивача судом встановлено , що на момент реєстрації шлюбу ані позивач, ані відповідачка не були громадянами України, а набули громадянство вже після реєстрації цього шлюбу.

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом положень ч. 1ст. 24 СК України та ст. 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з ч. 5ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Правилами ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування їх до збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 2 ст.104, ч. 3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За змістом ст. 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, коли буде встановлено, що подальше сімейне життя подружжя і зберігання шлюбу буде суперечити одному з них, інтересам їх дітей, що має суттєве значення.

Враховуючи, що сторони мають різні інтереси та погляди на життя, позивач на розірванні шлюбу наполягає, відповідач проти розірвання шлюбу заперечень не надав, суд вважає, що збереження сім`ї неможливе.

У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на відповідача. Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. ст. 12 - 19, 141, 265 – 268, 354 ЦПК України, ст. ст. 110 – 112, 141 Сімейного кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Третій відділ ДРАЦС у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління юстиції про розірвання шлюбу, встановлення юридичного факту про розірвання шлюбу– задовольнити повністю.

Встановити факт, що має юридичне значення, а саме факт державної реєстрації шлюбу між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 лютого 1997 року у відділі адміністрації селища Верхня Інта м. Інта , республіка Комі, російська федерація.

Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований 15 лютого 1997 року у відділі адміністрації селища Верхня Інта м. Інта , Республіка Ком, РФ.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1331,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Повне найменування учасників справи.

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ),

Відповідач: ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Третя особа: Третій відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (місцезнаходження: м. Харків, вул. Георгія Тарасенка, 73)

Повне рішення складене 18.06.2026.

Суддя Марина МАРКОСЯН