Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №642/6257/25 — Холодногірський районний суд міста Харкова

17 червня 2026 року

Справа № 642/6257/25

Провадження № 2/642/417/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Гримайло А. М.,

за участю секретаря Антонян А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку загального позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Головного управління ДПС в Харківській області, третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна та визнання права власності,

встановив:

10.10.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (далі – АТ КБ «Приватбанк»), Головного управління ДПС в Харківській області (далі - ГУ ДПС в Харківській області), третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (далі - Холодногірсько-Новобаварський ВДВС у місті Харкові ХМУ Мін`юст України) про зняття арешту з майна, посилаючись на те, що його бабі - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та його батьку ОСОБА_4 , померлому ІНФОРМАЦІЯ_2 , на праві власності належала квартира АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному. Спадкове майно після померлої ОСОБА_3 складається з грошових вкладів на рахунках в АТ КБ «Приватбанк» та відповідної частки квартири, які належали її померлому сину ОСОБА_4 , оскільки спадщину вона прийняла шляхом подачі 04.06.2021 заяви про прийняття спадщини приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Беседі Т.Д. за відсутності інших спадкоємців, оскільки позивач подав заяву про відмову від прийняття спадщини, але не оформила спадкових прав.

09.01.2024 року державним нотаріусом Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К. В. за заявою позивача була заведена спадкова справа № 12/2024 після померлої ОСОБА_3 , інші спадкоємці відсутні.

Однак, державний нотаріус Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К. В. винесла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої баби ОСОБА_3 , посилаючись на те, що на спадкове майно накладено арешт та видача свідоцтва про право на спадщину затримується до зняття арешту.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13.08.2024 року за № 390731922 в спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно міститься обтяження за № 31306479 - арешт нерухомого майна (дата та час державної реєстрації 23.04.2019 12:12:34), накладений постановою головного державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області Фесун О.М. № 57409597 від 23.04.2019; особа майно/права якої обтяжуються : ОСОБА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; опис предмета обтяження - все нерухоме майно.

Крім цього, згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 13.08.2024 за № 93003431 зареєстровано публічне обтяження - арешт рухомого майна, зареєстрований 10.12.2019 10:02:58 за № 27301305; документ - підстава: постанова про арешт майна боржника серія та номер 59678962, видана 10.12.2019 Міжрайонним ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області; об`єкт обтяження все рухоме майно в межах суми стягнення; відомості про обмеження відчуження - заборонено відчужувати; боржник - ОСОБА_4 .

Звернувшись до виконавчої служби із заявою про зняття накладеного арешту, позивач отримав відмову, оскільки не є стороною виконавчого провадження. На теперішній час усі виконавчі провадження закриті та виконавчі документи повернуті стягувачам, тому просить усунути перешкоди у розпорядженні зазначеною квартирою шляхом звільнення її з під арешту.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 15.10.2025 відкрито провадження у справі, визначено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

18.11.2025 представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» Дудинець Р. Ю. через систему «Електронний суд» подала відзив на позовну заву, у якому просить відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про зняття арешту з нерухомого майна, посилаючись на те, що рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 19.09.2016 з ОСОБА_4 була стягнута заборгованість за кредитним договором у сумі 23857 грн. 34 коп., постановою державного виконавця від 23.04.2019 виконавчий документ було повернуто стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на теперішній час рішення не виконано, заборгованість не погашена, виконавче провадження не було закінчено, виконавчий документ до суду не повертався, а тому підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Кредитні зобов`язання допускають універсальне правонаступництво, тому у спадкоємця існує обов`язок погашення заборгованості у виконавчому листі. Також зазначила, що належним способом захисту є пред`явлення також вимоги про визнання права власності на це майно, яка позивачем не була заявлена (т. 1 а. с. 56-58).

02.02.2026 від представника ГУ ДПС в Харківській області Козлової П. Г. надійшли додаткові пояснення, згідно з якими за даними ІКС «Податковий блок» станом на 31.10.2019 по ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) існувала заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) у сумі 26 539,26 гривень.

Відповідно до п. 3 Розділу VI Інструкції ГУ ДПС було сформовано вимогу від 13.11.2019 № Ф-10902-56 на суму 26 539,26 грн. та направлено ОСОБА_4 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення. На підставі Законону України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом, тому вказана вимога була передана до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, яким було відкрито виконавче провадження № 61086208.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на все нерухоме майно ОСОБА_4 накладено арешт та згідно з витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна на все рухоме майно ОСОБА_4 в межах суми стягнення також накладено арешт.

Зважаючи на те, що 30.11.2023 вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-10902-56-У на суму 26 539,26 грн. погашена у повному обсязі, то вона була відкликана в автоматичному режимі. Станом на 30.01.2026 відповідно до даних ІКС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника ОСОБА_4 заборгованість з податків, зборів, платежів не обліковується, тому 30.01.2026 ГУ ДПС було підготовлено та передано до Холодногірсько-Новобаварського ВДВС у м. Харкові ХМУ Міністерства юстиції України повідомлення про погашення боргу (недоїмки), у зв`язку з чим просила врахувати вказані пояснення при розгляді справи (т. 1 а. с. 108-109).

17.04.2026 представником позивача ОСОБА_1 – адвокатом Ярьоменко Р. Р. подано уточнену позовну заяву, у якій вона просить визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1 , що належить в частці ОСОБА_3 та в 1/2 частці ОСОБА_4 за ОСОБА_1 та зняти арешт з зазначеної квартири, накладений постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області № 57409597 від 23.04.2019 року, реєстраційний номер обтяження: 57409597 від 23.04.2019 року. (т. 1 а. с. 160-162).

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 17.04.2026 заява представника позивача про зміну предмету позову прийнята до розгляду.

Ухвалою Холодногірського районного суду м. Харкова від 19.05.2026 підготовче провадження закрито, справа призначена до судового розгляду.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, звернулися до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності, просили позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав відзив на позов, у якому просив у задоволенні позову відмовити за недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Представник ГУ ДПС в Харківській області у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив, надав суду письмові пояснення про погашення заборгованості платником ОСОБА_4 .

Представник третьої особи - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Судом враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов`язані, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось, оскільки розгляд справи проводився за відсутності його учасників.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, взявши до уваги позицію позивача, викладену у позові, доводи відзиву та пояснення відповідачів, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається зі свідоцтва про народження НОМЕР_3 від 26.11.2004, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Ленінського районного управління юстиції м. Харкова, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є сином ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 9).

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 24 січня 2008 року, реєстраційний номер 4-08-277342, виданим Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету Харківської міської ради, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_1 по 1/2 частині кожному, що такрож підтверджується технічним паспортом Харківського міського БТІ від 01.02.2007 (т. 1 а. с. 11-13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4 , виданим 11.03.2021 Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т. 1 а. с. 10).

Відповідно до інформації з Єдиного реєстру боржників від 13.08.2024 за виконавчими провадженнями № 57409597 – стягнення коштів, № 61086208 – стягнення коштів, № 59678902– стягнення коштів, № 66167139 – стягнення коштів, № 59678962– стягнення коштів, що перебували на виконанні у Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, містяться відомості щодо боржника ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 14-15).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 23.04.2019 виконавчий лист № 642/4412/16ц, виданий 07.09.2018 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 23857, 34 грн. у виконавчому провадженні № 57409597 повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна, виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до 23.04.2022 (т. 1 а. с. 16).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 28.04.2020 виконавчий лист № 642/5088/18, виданий 08.04.2019 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 768,40 грн. у виконавчому провадженні № 59678962 повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна; виконавчий лист може бути повторно пред`явлений до 28.04.2022 (т. 1 а. с. 17).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 19.05.2021 вимога № Ф-10902-56-У, видана 17.01.2020 ГУДПС у Харківській області, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ГУДПС у Харківській області суми єдиного внеску у виконавчому провадженні № 61086208 повернута стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна (т. 1 а. с. 18).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 11.10.2021 виконавчий лист № 642/5088/18, виданий 08.04.2019 Ленінським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суми боргу у розмірі 12000,00 грн., 3% річних у розмірі 61,00 грн., пені 709,00 грн. у виконавчому провадженні № 59678902 повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна (т. 1 а. с. 19).

Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу ДВС по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 09.11.2021 про стягнення з ОСОБА_4 на користь АТ КБ «Приватбанк» суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 23857, 34 грн. у виконавчому провадженні № 66167139 повернутий стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у боржника майна (т. 1 а. с. 20).

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Другої Харківської міської державної нотаріальної контори Радкевич К. В. від 13.08.2024 про відмову у вчиненні нотаріальної дії ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої баби ОСОБА_3 у зв`язку з наявністю арештів рухомого та нерухомого майна, яке належить ОСОБА_4 , спадщину після смерті якого прийняла його мати ОСОБА_3 , але не оформила своїх спадкових прав (т. 1 а. с. 21-22).

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідносин, припинення правовідносин та інше. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю, незалежно від волі інших осіб. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 цього Кодексу).

Згідно з ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправне позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

В силу вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини згідно зі ст. 1218 ЦК України входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

З частин 1, 2 ст. 1220 ЦК України вбачається, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).

Місцем відкриття спадщини відповідно до ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. (ч. 1 ст. 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що у разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. ст. 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст. 1261 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

За вимогами частин 1, 6 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини. При спадкуванні по прямій низхідній лінії право представлення діє без обмеження ступеня споріднення.

Згідно з положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За п. 2 ч. 1, ч. ч. 2, 4, 5 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про наявність обставин, зазначених у пунктах 2-6 частини першої цієї статті, виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску виконавець виносить постанову. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.

Відповідно до вимог ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (ч. 5).

Стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ч. 6).

За ч.ч. 1, 2 ст. 40 «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження. Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Вимоги позивача зумовлені реалізацією своїх спадкових прав на арештоване майно, та відповідно мають розглядатися за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України № 6-26цс13 від 15 травня 2013 року та є обов`язковою для суду.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних Свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснив, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні. Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 643/3614/17 (провадження № 14-479цс19) дійшла висновку про те, що вимоги про звільнення майна з-під арешту, що грунтуються на праві власності на нього, виступають способом захисту зазначеного права (різновидом негаторного позову) і виникають з цивільних правовідносин, відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції (пункт 37).

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» судам роз`яснено, що вимоги сторони виконавчого провадження про зняття арешту з майна розглядаються не у позовному провадженні, а як оскарження рішення державного виконавця про оцінку майна в процесуальному порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, оскільки є процесуальною дією державного виконавця незалежно від того, яка конкретно особа (сам державний виконавець, залучений ним суб`єкт оціночної діяльності чи особа, яка рецензувала звіт про оцінку майна) здійснювала відповідні дії, так як виконавчо-процесуальні відносини виникли між сторонами виконавчого провадження та державним виконавцем і між державним виконавцем та суб`єктом оціночної діяльності.

Вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред`явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові КЦС Вс від 04.10.2023 № 337/24002/22, згідно з якою порушене право спадкоємця може бути захищене в порядку позовного провадження шляхом подання позову про визнання права власності на спадкове майно і зняття із нього арешту.

У відповідності до вимог ст. ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою статті 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, розглядається в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. («Проніна проти України», № 63566/00, пр. 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Згідно з висновками Європейського суду з прав людини зазначеного у рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 № 303А, п. 2958 суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються, Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії у даному випадку стала наявність арешту рухомого та нерухомого майна в межах виконавчих проваджень, що перебували у Міжрайонному ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Судом встановлено, що виконавчі провадження, де боржником був померлий ОСОБА_4 на виконанні у службі не перебувають, знищені, в архіві відділу не зберігаються, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень («Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень») відсутня жодна інформація по зазначеним виконавчим провадженням, а також на даний час відсутні відомості про відновлення або продовження виконавчих дій у будь-якому із виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_4 ; його мати ОСОБА_3 після смерті сина ОСОБА_4 спадщину прийняла формально шляхом звернення із заявою про прийняття спадщини до нотаріуса, однак свідоцтво про право на спадщину не отримала, тому

суд дійшов висновку, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті рідної баби, своєчасно звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з чим має право на звернення до суду із даним позовом для подальшої реалізації своїх спадкових прав; відомостей про доцільність і правомірність подальшого арешту нерухомого майна померлого ОСОБА_4 судом не встановлено, а тому позов підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов, враховуючи приписи ст. 141 ЦПК України, Закон України «Про судовий збір», характер правовідносин, суд вважає за необхідне покласти судові витрати по сплаті судового збору на позивача, оскільки його права не порушуються відповідачами та правовідносини виникли у зв`язку з не оформленням у передбаченому законом порядку спадкових прав його спадкодавцями.

Керуючись ст. ст. 12, 30, 76, 81, 95, 141, 263, 265, 354-355 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», Головного управління ДПС в Харківській області, третя особа: Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про зняття арешту з майна та визнання права власності задовольнити.

Зняти арешт з квартири АДРЕСА_1 , що належить 1/2 частка ОСОБА_3 , 1/2 частка ОСОБА_4 , накладений постановою головного державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області № 57409597 від 23.04.2019 року, реєстраційний номер обтяження: 57409597 від 23.04.2019 року.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , право власності на:

-1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ;

-1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті його баби ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка формально прийняла спадщину після смерті сина ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлений 17.06.2026.

Суддя - А. М. Гримайло