Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №626/2038/26 — Берестинський районний суд Харківської області

Справа № 626/2038/26

Провадження № 2-о/626/58/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2026 року м.Берестин

Берестинський районний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Рибальченко І.Г.,

за участі секретаря Скачко Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт смерті ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Торез Донецької області, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 м.Чистякове Донецької області, Україна.

В обгрунтування заяви ОСОБА_1 зазначила, що її батько ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 на тимчасово окупованій території в м.Чистякове Донецької області. Отримати свідоцтво про смерть у відділі РАЦС неможливо, оскільки факт смерті відбувся на непідконтрольній території України. Зазначає, що встановлення факту, що має юридичне значення, необхідне для державної реєстрації смерті батька, проведеної державним органом України.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибула, в письмовій заяві клопотала про слухання справи за її відсутності .

Представник заінтересованої особи Берестинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з"явився, повідомлені про час і місце розгляду.

Перевіривши матеріали справи, суд вважає заяву ОСОБА_1 обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України. У даному випадку заяву подано донькою померлої особи.

Згідно копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданого Берестинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 11 червня 2026 року ОСОБА_2 був батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Чистякове Донецької області, що підтверджується копією медичного свідоцтва про смерть серія 21 №212700090 від 10.03.2026, копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , а також фотознімками місця захоронення.

Відповідно до п.8 ч.1ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до п. ґ ч. 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, підставами для проведення державної реєстрації смерті є рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно п.2 ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" - державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31 березня 1995 року, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно із ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Згідно із ч.2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Згідно п.п.1,2, 3ст. 9 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсними і не створює правових наслідків.

Відповідно до роз`яснень, даних в п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03. 1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд встановлює факт смерті за умови підтвердження доказами, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані "намібійські винятки": документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів".

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі "Лоізіду проти Туречиини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republicof Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що "Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим [ЄСПЛ]. Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за логікою цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони [тобто є окупованою]" (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Відповідно, до Наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №367 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м.Чистякове відноситься до населених пунктів, які знаходяться в районі проведення воєнних (бойових) дій та/або перебуває в тимчасовій окупації Російською Федерацією, внаслідок чого на вказаній території не здійснюється діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи («Намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

Заявник звернулася із даною заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 вказувала, що останнє необхідне для державної реєстрації смерті батька, проведеної державним органом України та отримання спадщини. Факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Чистякове Донецької області підтверджується матеріалами заяви.

На даний час законом не передбачено іншого порядку, ніж встановлення цього факту в судовому порядку. Задоволення даної заяви надасть заявнику можливість отримати свідоцтво про смерть ОСОБА_2

Згідно п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" з наступними змінами та доповненнями, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Згідно зі ст. 14 ЦПК України рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення (факту смерті) підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 9 ст. 10 ЦПК України якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню. Рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Оскарження рішення не зупиняє його виконання, відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України .

Керуючись ст.ст. 89, 258, 259, 265, 268, 273, 319, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Торез Донецької області, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 м.Чистякове Донецької області, Україна.

Копію рішення суду невідкладно направити до Берестинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Берестинському районі Харківської області Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України рішення підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя