Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №612/39/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/39/26

2/612/122/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

18 червня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області у складі судді Масло С.П., за участю секретаря судових засідань Чміль Т.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Близнюки Харківської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди, в якій просив зобов`язати відповідача спростувати образливу інформацію «Адвокат Коломієць_Сергій_Володимирович бреше судді Демідовській в Соборному суді» у спосіб, ідентичний способу її поширення, не пізніше двох днів з дня набрання рішенням суду законної сили, шляхом видалення цієї інформації із ресурсів в мережі Інтернет, та розміщення на YouTube каналі резолютивної частини рішення суду у даній справі, не допускаючи при цьому власних коментарів, стягнути з відповідача на свою користь у якості відшкодування моральної шкоди 10000,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач ОСОБА_1 , є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2951, виданого «10» серпня 2015р. Відповідно до укладеного Договору-доручення про надання правничої допомоги від 21.11.2025 року, здійснює захист прав та законних інтересів клієнта ОСОБА_3 в цивільній справі №201/12850/25, що перебуває на розгляді в Соборному районному суді міста Дніпра, за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. 14 січня 2026 року клієнт ОСОБА_3 , повідомила у мобільному додатку VIBER, про те, що відповідач ОСОБА_2 , розмістив (поширив) на своєму каналі відкритої відео платформи YouTube, відредагований відеозапис судового засідання в цивільній справі №201/12850/25 де ОСОБА_2 має статус сторони «Відповідач». Відповідач ОСОБА_2 , після отримання відеозапис технічної відео фіксації судового засідання в справі №201/12850/25, виконав його редагування з додаванням інформації образливої форми представника адвоката Коломойця Сергія Володимировича, та 10 січня 2026 року опубліковано (поширив, розмістив) відеосюжет під назвою «Адвокат #Коломієць_Сергій_Володимирович бреше судді Демідовській в Соборному суді» (на своєму каналі сайті відеохостингу відкритої відео платформи YouTube). Відповідно до відеозапису вбачається, що відео сюжет має образливу форму з метою приниження честі, гідності та ділової репутації адвоката. Позивач зазначає, що такі образливі відомості, є неприпустимими та протиправними. Їх поширення на сайті Youtube в мережі Інтернет призвели до негативного впливу на ділову репутацію позивача, як адвоката, про що свідчить кількість переглядів такого відеосюжету. Станом на дату подачі позову, є практикуючим адвокатом, а тому вищезазначена образлива інформація завдає значної шкоди його діловій репутації. Поширенням такої інформації створює негативну соціальну оцінку позивача в очах суспільства. Поширення образливої інформації, здійснене на сайті Youtube в мережі Інтернет який має 42,6 тисяч підписників. Внаслідок поширення вказаної інформації мало місце порушення особистого немайнового права позивача на повагу до гідності і честі та на недоторканість ділової репутації, оскільки така інформація спотворила та принизила оцінку діяльності позивача з боку громадськості та суспільства, а позивач намагається захиститись від поширення образливої інформації єдиним законним способом, звернувшись до суду про захист ділової репутації та видання інформації. Крім того, станом на теперішній час, поширена образлива інформація доведена до великого кола осіб й досі знаходиться у відкритому для широкого кола в загальному доступі в мережі Інтернет.

02 лютого 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі в порядку загального позовного провадження.

24 квітня 2026 року підготовче провадження в справі закрито. Призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні.

У судове засідання позивач не з`явився. Від позивача надійшла заява, згідно якої він просив проводити розгляд справи за його відсутності, у разі неявки відповідача у судове засідання не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач у судове засідання повторно не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся, причину неявки у судове засідання не повідомив.

Згідно ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, не подано відзиву на позов, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Суд, на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України, враховуючи згоду позивача і наявність достатніх даних для вирішення спору, вважає можливим ухвалити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що Коломоєць Сергій Володимирович, є адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №2951, виданого «10» серпня 2015р.

Відповідно до укладеного Договору-доручення про надання правничої допомоги від 21.11.2025 року, здійснює захист прав та законних інтересів Клієнта ОСОБА_3 в цивільній справі №201/12850/25, що перебуває на розгляді в Соборному районному суді міста Дніпра, за позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Позивачем надано відеозапис, який знаходиться на каналі сайту відеохостингу відкритої відео платформи YouTube, яке має назву «Адвокат #Коломієць_Сергій_Володимирович бреше судді Демідовській в Соборному суді», у якому використаного фрагмент відеозапису судового засідання за участю позивача як представника сторони у справі.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Водночас, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію, а також інформацію, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Право на захист честі, гідності та ділової репутації є частиною права на повагу до приватного життя, а підстави захисту такого права виникають, як правило, на стику взаємодії права (свободи) на вираження (думки) та права на повагу до приватного життя.

Суд наголошує на важливості права кожної людини на приватність і права на свободу вираження поглядів як основи демократичного суспільства. Ці права не є абсолютними і не мають ієрархічного характеру, оскільки мають однакову цінність.

Згідно зі статтею 201 ЦК України честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

У частині першій статті 277 ЦК України передбачено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні брати до уваги, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, що не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Крім того, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доведення достовірності оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Згідно з частиною другою статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином, слід відрізняти деякі висловлювання, які хоч і мають характер образи, однак у контексті є оціночними судженнями, з огляду на вжиті слова, вирази та мовно-стилістичні засоби.

Судження – це те саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно зі статтею 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки інформації чи ідей, які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає демократичного суспільства (Карпюк та інші проти України, № 30582/04, 32152/04, § 188, ЄСПЛ, 06 жовтня 2015 року).

Необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Наявність фактів можна довести, а що ж стосується оціночних суджень, цю вимогу неможливо виконати, і вона є порушенням самої свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення ЄСПЛ від 07 липня 1986 року у справі «Лінгенс проти Австрії»).

У рішенні ЄСПЛ «Лінгенс проти Австрії» суд також розрізняє факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання, поглядів, припущень не підлягає доведенню. Особа, яка висловлює не факти, а свої погляди, критичні висловлювання, припущення не може бути зобов`язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції.

Крім того, у пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» судам роз`яснено, що при поширенні недостовірної інформації стосовно приватного життя публічних осіб вирішення справ про захист їх гідності, честі чи ділової репутації має свої особливості.

Судом встановлено, що відповідачем на власному каналі відеохостингу платформи YouTube, було розміщено відео сюжет під назвою «Адвокат #Коломієць_Сергій_Володимирович бреше судді Демідовській в Соборному суді», у якому використано фрагмент відеозапису судового засідання за участю позивача як представника сторони у справі.

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач вважає вказану інформацію недостовірною, такою що принижує його честь, гідність та ділову репутацію як адвоката, у зв`язку з чим просить зобов`язати відповідача її спростувати та стягнути моральну шкоду.

Вирішуючи питання про характер спірної інформації, суд виходить із необхідності дослідження не лише окремих слів чи фраз, а й загального контексту їх поширення.

З матеріалів справи вбачається, що спірне висловлювання було поширене відповідачем у контексті оприлюднення відеозапису судового засідання, зміст якого був безпосередньо доступний для сприйняття невизначеним колом осіб. При цьому відповідач не повідомляв будь-яких нових відомостей щодо позивача, а висловив власне ставлення до змісту його виступу під час судового розгляду.

На переконання суду словосполучення «бреше судді», використане у назві відео сюжету, у контексті демонстрації самого відеозапису судового засідання є суб`єктивною оцінкою відповідача щодо висловлювань позивача та відображає особисте критичне сприйняття останнім поведінки позивача під час судового розгляду. Зазначене висловлювання не містить конкретних фактичних даних про події чи обставини, які можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, а є результатом особистого оціночного висновку відповідача, сформованого на підставі перегляду відповідного відеозапису.

Крім того, суд враховує, що позивач є адвокатом та здійснював професійну діяльність у межах відкритого судового засідання, а тому межі допустимої критики щодо його професійних дій є ширшими порівняно з межами критики щодо приватної особи.

Сам по собі той факт, що поширена інформація має критичний, різкий або негативний характер та викликає у позивача негативне ставлення, не є достатньою підставою для висновку про її недостовірність та виникнення права на спростування у порядку ст. 277 ЦК України.

Оскільки суд дійшов висновку, що спірне висловлювання має характер оціночного судження, яке не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості, підстави для задоволення вимог про захист честі, гідності та ділової репутації відсутні.

Враховуючи відсутність підстав для задоволення основної вимоги, похідна вимога про відшкодування моральної шкоди також не підлягає задоволенню.

Питання щодо розподілу судових витрат суд вирішує відповідно до ст.141 ЦПК України.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 76-80, 133, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду в тридцятиденний строк з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду – якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено та підписано 18 червня 2026 року.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса Дніпропетровська область, Новопокровка РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач: ОСОБА_2 (адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Суддя С.П. Масло