Постанова від 16 червня 2026 р. у справі №399/521/26 — Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/521/26

провадження № 3/399/122/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року Онуфріївський районний суд Кіровоградської області у складі головуючої судді Шуліки Олександри Олександрівни, за участі секретаря Бобрик І.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду адміністративний матеріал, який надійшов з Відділення поліції №1 Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, РНОКПП відсутній, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше притягувався до адміністративної відповідальності,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673685, складеним 23 травня 2026 року поліцейським сектору поліцейської діяльності №1 (смт. Онуфріївка) Відділення поліції №1 (м. Світловодськ) Олександрійського районного відділу поліції ГУНП в Кіровоградській області капрал поліції Онуфрієнко Олександром Віталійовичем, 23.05.2026 року о 18 год. 23 хв. в сел.. Павлиш по вулиці Перемоги водій ОСОБА_1 , керував мотоциклом не маючи права керування вчинивши адміністративне правопорушення двічі протягом року за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.29.1 а ПДР – відсутність у водія транспортного засобу, що прибув до України, та громадянин України, що виїжджає за кордон, реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія. Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч.5 ст.126 КУпАП.

Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Завчасно надав до канцелярії суду заяву, відповідно до якої прохає закрити справу за відсутністю складу правопорушення, так як ним було надано працівникам поліції посвідчення водія. Також прохав розглянути справу без його участі.

Згідно ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення, передбачена ст.126 КУпАП не відноситься до категорії справ, при розгляді якої присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності є обов`язковою.

За таких обставин, суд вважає за можливе провести розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до ст.1 та ст.8 Основного Закону, Україна є правовою державою, де визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно з положеннями ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. (ст. 1 КУпАП).

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Згідно з ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Згідно із ч.3 п. (b) ст.31 Віденської Конвенції про право міжнародних договорів від 1969 року, ратифікованої Україною 14.05.1986 року, поряд з контекстом договору враховується наступна практика його застосування, яка встановлює угоду учасників щодо тлумачення. Крім того, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини (далі за текстом - Конвенція) питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

В ч.1 ст. 6 Конвенції передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку».

Згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту; захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу безоплатно, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції може розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справи «Лучанінова проти України», «Швидка проти України», «Салов проти України»).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП, судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні, як і значно перевищує мінімальний розмір штрафу, визначений ч.2 ст. 52 КК України, а крім того ще передбачає обов`язкове позбавлення права керування транспортними засобами.

Обов`язкова відповідність процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Пункт 1.3 Правил дорожнього руху (далі ПДР) передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Частинами 2-4 статті 126 КУпАП встановлена відповідальність за керування транспортним засобом особою яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом; керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами; керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частиною 5 ст.126 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою четвертою цією статті.

Відповідно до ст.9 КУпАП України адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Склад правопорушення це сукупність названих у законі ознак, за наявності яких небезпечне і шкідливе діяння визнається конкретним правопорушенням.

Склад адміністративного правопорушення включає в себе ознаки, які характеризують зовнішній прояв поведінки особи, його спрямованість та наслідки; ознаки, що характеризують правопорушника і його психічне ставлення до скоєного. Відповідно ознаки складу адміністративного правопорушення об`єднуються у чотири групи (елементи): об`єкт адміністративного правопорушення, об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, суб`єкт адміністративного правопорушення та суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення. Всі зазначені елементи складу адміністративного правопорушення є обов`язковими. Суб`єктивна сторона - відображає психічне ставлення особи до скоєного діяння і наслідків, що наступають в результаті цього діяння. Вина особи - є необхідним елементом суб`єктивної сторони.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбачене ч.2-ч.4 ст.126 КУпАП виражається у таких формах:

1) керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом;

2) керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами;

3) керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Суб`єктом правопорушень, передбачених ст.126 КУпАП, може бути лише особа, яка керувала транспортним засобом.

Згідно п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23.12.2005 року № 4 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу.

Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно п. 15 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України № 1376 від 06.11.2015 року до протоколу про адміністративне правопорушення долучаються інші матеріали про адміністративне правопорушення (пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновок експерта, речові докази, протокол про вилучення речей і документів, рапорти посадових осіб, а також інші документи та матеріали, що містять інформацію про правопорушення).

В обґрунтування вини, а саме зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673685 від 23.05.2026 року, ОСОБА_1 притягається до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП по факту, що 23.05.2026 року о 18 год. 23 хв. в сел.. Павлиш по вулиці Перемоги водій ОСОБА_1 , керував мотоциклом не маючи права керування вчинивши адміністративне правопорушення двічі протягом року за ч.2 ст. 126 КУпАП, чим порушив п.29.1 а ПДР – відсутність у водія транспортного засобу, що прибув до України, та громадянин України, що виїжджає за кордон, реєстраційні документи на транспортний засіб і посвідчення водія.

Переглянувши в судовому засіданні наданий працівниками поліції як доказ вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП, встановлено, що фактичні обставини, зафіксовані на відеозаписах, не підтверджують головного елементу об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого нормами ч. 5 ст. 126 — факту керування транспортним засобом особою, щодо якої складено протокол. Не зафіксовано також обставин та підстав зупинки транспортного засобу, з яких можливо було б зробити висновок, що водій керував мотоциклом безпосередньо перед фіксацією події. Також, ОСОБА_1 пред`явив працівникам поліції посвідчення водія у за стосунку «Дія».

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 інкримінується керування транспортним засобом як особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, вчинене повторно протягом року.

Однак, в ході розгляду протоколу про адміністративне правопорушення було встановолено, що ОСОБА_1 має право керування транспортними засобами, а саме має національне посвідчення на право керування транспортними засобами № НОМЕР_1 кат. «А», яке видане 03.09.2005 року Центром ДАІ 3505., що надає йому право на керування транспортними засобами категорії «А».

Крім того, під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, особу ОСОБА_1 встановлено по посвідченню водія на право керування транспортними засобами № НОМЕР_1 , про що зазначено в протоколі.

Згідно технічних характеристик транспортного засобу – ИЖПЛ4 реєстраційний номер НОМЕР_2 , вказаний мотоцикл відноситься до транспортних засобів категорії «А».

Згідно свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 реєстраційний номер НОМЕР_2 , встановлено, що даний транспортний засіб зареєстровано в МРЕО ДАІ 21.11.1995 року за ОСОБА_2 .

Суд зазначає, що факт керування транспортним засобом особою є обов`язковою умовою для притягнення до відповідальності за ст. 126 КУпАП. Наявність лише факту знаходження біля транспортного засобу або поблизу нього — без беззаперечного встановлення, що особа ним керувала — є недостатньою підставою для кваліфікації діяння як адміністративного правопорушення за наведеними нормами.

Більше того, на відео не зафіксовано підстав зупинки транспортного засобу, що є важливим для оцінки законності дій працівників поліції та допустимості зібраних ними доказів.

Таким чином в діях ОСОБА_1 відсутня об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, за яке він притягається до відповідальності у цій справі за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №673685 від 23.05.2026 року, керування транспортним засобом особою, яка не мала права керувати транспортними засобами.

Керуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, аналізуючи вище вказані докази в їх сукупності, суд вважає, що в наявних матеріалах справи відсутні докази з незалежних джерел, окрім складених безпосередньо працівниками поліції, які поза розумним сумнівом свідчили б, що 23.05.2026 року о 18 год. 23 хв. в сел.. Павлиш по вулиці Перемоги водій ОСОБА_1 , керував мотоциклом не маючи права керування.

А відповідно суд вважає не доведеним, що ОСОБА_1 є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП.

Приписами ст. 62 Конституції України закріплено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Європейський суд з прав людини зазначає, що рівень певності, якого має досягти суддя за системою «внутрішнього переконання» чи системою «поза межами розумного сумніву», який є важливим для постановлення справедливого рішення, не повинен досягатися шляхом примусу до зізнання. Таким чином буде дотримано цілковитої поваги до презумпції невинуватості та статусу осіб, що притягуються до відповідальності, які є ключовими поняттями для демократичної концепції судового розгляду.

У справі «Barbera, Messeguand Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Враховуючи вищезазначене, оцінивши усі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить висновку про відсутність у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 126 КУпАП.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

З підстав закриття провадження у справі без накладення адміністративного стягнення, враховуючи положення статті 40-1 КУпАП, не підлягає сплаті судовий збір. Керуючись ст.40-1, ч.5 ст.126, ст.ст.283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст.126 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Кропивницького апеляційного суду через Онуфріївський районний суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області О.О. Шуліка