Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №202/4723/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4723/26

Провадження № 2/202/4414/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Індустріального районного суду міста Дніпра цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат, –

В С Т А Н О В И В:

У травні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду міста Дніпра із позовною заявою до ОСОБА_2 , у якій просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000 грн щомісячно, починаючи з 12 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1/2 частину додаткових витрат на оплату навчання доньки та 1/2 частину додаткових витрат на її лікування, дослідження та придбання ліків у розмірі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 19 жовтня 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 06 червня 2011 року. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_3 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 досягла повноліття (18 років). Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 січня 2026 року по справі № 199/14698/25 з відповідача вже стягувалися аліменти на утримання дітей.

Позивач зазначає, що повнолітня донька проживає разом з нею, перебуває на її повному утриманні та продовжує навчання на першому курсі Університету митної справи та фінансів на контрактній основі, що підтверджується довідкою з навчального закладу від 05 травня 2026 року № 220. У зв`язку з навчанням донька не має можливості самостійно забезпечувати себе та потребує матеріальної допомоги. Згідно з копією Договору про надання платної освітньої послуги № 2331 від 11 серпня 2025 року, вартість навчання за 2025-2026 навчальний рік становить 30 800 грн. За другий семестр позивачем було сплачено 15 400 грн, що підтверджується відповідною квитанцією.

Окрім витрат на навчання, позивач понесла додаткові витрати на лікування доньки у загальній сумі 10 224 грн, які складаються з витрат на обстеження лікарем-гінекологом та ендокринологом, стоматологічне лікування, дослідження аналізів крові та придбання ліків. Позивач вказує, що відповідач інших дітей не має, отримує пенсію, а тому має можливість надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої доньки та брати участь у несенні додаткових витрат.

У судові засідання, призначені на 10 червня 2026 року та 17 червня 2026 року, позивач ОСОБА_1 не з`явилася. До суду надала письмову заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання, призначені на 10 червня 2026 року та 17 червня 2026 року, не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку. Відзиву на позовну заяву, пояснень, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав, причини неявки суду не повідомив.

Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд ухвалив розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у ній письмових доказів.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окрім цього, відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 6 ЦПК України, суд зобов`язаний поважати честь і гідність усіх учасників судового процесу і здійснювати правосуддя на засадах їх рівності перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.

Згідно з частиною першою статті 7 ЦПК України, розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, значення розгляду справи для сторін та інші особливості предмета спору.

Згідно з частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Також частиною першою статті 198 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Окрім цього, відповідно до частин першої та третьої статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

Суд зазначає, що згідно з частинами першою та другою статті 200 СК України, суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків.

Відповідно до частини першої статті 201 СК України, до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

Судом встановлено, що сторони у справі є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 . На час звернення до суду та розгляду справи донька сторін досягла повноліття.

Як вбачається з довідки Університету митної справи та фінансів від 05 травня 2026 року № 220, повнолітня ОСОБА_3 дійсно є студенткою першого курсу та продовжує навчання. Відповідно до копії Договору про надання платної освітньої послуги № 2331 від 11 серпня 2025 року та квитанцій про сплату, навчання здійснюється на контрактній основі, вартість якого сплачує позивач.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання, суд виходить з наступного.

Факт продовження навчання повнолітньою донькою та її проживання разом із матір`ю об`єктивно зумовлюють потребу в матеріальній допомозі, оскільки у зв`язку з навчальним процесом дитина позбавлена можливості самостійно заробляти кошти для забезпечення свого прожиткового мінімуму. Зі свого боку, відповідач, будучи батьком, зобов`язаний брати участь в утриманні доньки на підставі статті 199 СК України.

Разом з тим, визначаючи розмір таких аліментів, суд відповідно до статті 200 СК України враховує матеріальний стан обох сторін. Суд вважає, що заявлений позивачем розмір аліментів у твердій грошовій сумі 5 000 грн щомісячно є обґрунтованим, співмірним із реальними базовими потребами людини, яка навчається у вищому навчальному закладі та відповідає принципу розумності.

Відповідач зі свого боку не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву та не надав суду жодних доказів, які б об`єктивно підтверджували його неспроможність сплачувати аліменти у заявленому розмірі.

Враховуючи рівний обов`язок обох батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання, суд приходить до висновку, що заявлена сума є посильною для відповідача. З огляду на це, вимога про стягнення аліментів на утримання повнолітньої доньки підлягає задоволенню у заявленому розмірі 5 000 грн щомісячно.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 1/2 частини додаткових витрат на навчання та 1/2 частини додаткових витрат на лікування, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на наступне.

Заявляючи вказані вимоги, позивач за правовою суттю позовних вимог посилається на норми статті 185 СК України. На підтвердження понесених витрат позивачем надано копії квитанцій про оплату медичних послуг, придбання ліків, а також медичні висновки лікарів.

Проте суд зазначає, що положення статті 185 СК України розміщені у Главі 15 Сімейного кодексу України, яка регулює обов`язок батьків утримувати дитину (особу до досягнення нею повноліття). Натомість, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина урегульовано окремою Главою 16 СК України, норми якої не передбачають самостійного стягнення додаткових витрат на повнолітніх дітей.

Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 08 травня 2023 року по справі № 756/9882/19 (провадження № 61-2065св23) касаційний суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у випадках, коли дитина потребує матеріальної допомоги у зв`язку з навчанням до досягнення нею двадцяти трьох років, правила статті 185 СК України (додаткові витрати на дитину) не застосовуються. Зазначені правовідносини регулюються виключно статтею 199 цього Кодексу. Відтак, стягнення додаткових витрат на повнолітню дитину як оплати вартості її контракту є помилковим застосуванням норм матеріального права. Потреби повнолітньої дитини на оплату навчання мають враховуватися судом при визначенні загального розміру аліментів за статтею 199 СК України, а не стягуватися окремо як додаткові витрати.

Крім того, оцінюючи вимогу про стягнення половини вартості оплати за контрактом як додаткових витрат, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 26 серпня 2020 року у справі № 336/1488/19 (провадження № 61-19103св19). Суд касаційної інстанції зауважив, що навчання особи з метою здобуття професійної освіти не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат з батьків. Відтак, такі витрати не є додатковими витратами, викликаними особливими обставинами у розумінні статті 185 СК України.

Також суд бере до уваги, що матеріали справи не містять доказів того, що обрання саме цього навчального закладу на платній (контрактній) основі здійснювалося за взаємною згодою обох батьків. Позивач не довела існування обставин, які зумовили б необхідність саме платного навчання дитини при наявності можливості проходження навчання за кошти державного бюджету, та не надала доказів погодження таких значних витрат із відповідачем. Як вказано у наведеній постанові Верховного Суду, вибір освітнього закладу залежить від матеріальних можливостей батьків і має узгоджуватися між ними.

Щодо витрат на лікування та обстеження повнолітньої доньки, суд констатує, що хоча тяжка хвороба за своєю природою і відноситься до особливих обставин, вказаних у статті 185 СК України, однак через досягнення донькою повноліття застосування цієї норми є неможливим. Будь-які потреби повнолітньої доньки, зокрема і медичні, можуть бути підставою для збільшення розміру періодичних аліментів, які стягуються на її утримання, однак не підлягають стягненню як одноразові додаткові витрати.

З огляду на викладене, оскільки чинним сімейним законодавством України не передбачено механізму стягнення додаткових витрат на повнолітню особу, суд приходить до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 1/2 додаткових витрат на навчання та 1/2 додаткових витрат на лікування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 141 ЦПК України. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», а позов задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.

Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, та стягнення додаткових витрат – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки, яка продовжує навчання, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн 00 коп (п`ять тисяч гривень 00 коп) щомісяця, починаючи з 19 травня 2026 року і до закінчення навчання, але не довше ніж до досягнення нею 23 років.

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 грн 20 коп (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 коп) стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Роз`яснити, що згідно частини 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Це заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Згідно з частиною п`ятою статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 17 червня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя Н. В. Недобитюк