Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №202/4676/26 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/4676/26

Провадження № 2/202/4404/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 червня 2026 року м. Дніпро

Індустріальний районний суд м. Дніпра у складі:

головуючого судді Недобитюк Н.В.,

за участю секретаря судового засідання Іващенко І.В.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, –

В С Т А Н О В И В:

До Індустріального районного суду міста Дніпра надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.

Ухвалою судді Індустріального районного суду міста Дніпра від 19 травня 2026 року позовну заяву було залишено без руху для усунення недоліків. Після їх усунення, ухвалою від 25 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що 30.04.2011 року між нею та відповідачем був зареєстрований шлюб. Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка вказує, що спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини між ними фактично розірвані, з початку 2026 року спільне господарство не ведеться. Через відсутність взаєморозуміння та спільних інтересів подальше сумісне життя і збереження сім`ї є неможливим. Спору щодо розподілу майна наразі немає, син після розірвання шлюбу буде проживати з матір`ю. Після розірвання шлюбу позивачка просить залишити їй шлюбне прізвище – ОСОБА_4 .

16 червня 2026 року від позивачки до суду надійшли додаткові пояснення по справі, в яких вона категорично наполягала на розірванні шлюбу та зазначила, що будь-яке примирення між сторонами є неможливим. На підтвердження своїх доводів позивачка долучила копію вироку Індустріального районного суду міста Дніпра від 26 травня 2026 року у справі № 202/4856/26. Відповідно до вказаного вироку, відповідача ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження), відносно неї. Судом у кримінальній справі встановлено, що 04 травня 2026 року, під час словесного конфлікту на ґрунті раптових неприязних відносин, ОСОБА_2 діючи умисно, завдав ОСОБА_1 удар ногою по лівій гомілці, спричинивши їй легкі тілесні ушкодження у вигляді синців. За вчинення даного правопорушення щодо дружини йому призначено покарання у виді штрафу. Посилаючись на цей факт, позивачка зауважила, що розлучення є єдиним способом захистити свої права, побудувати нове життя та зберегти нормальне бачення про сім`ю в інтересах дитини.

У судові засідання, призначені на 12.06.2026 року та 17.06.2026 року, позивачка ОСОБА_1 не з`явилася. Надала суду заяву про підтримку позовних вимог у повному обсязі та просила розглядати справу за її відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 у судові засідання 12.06.2026 року та 17.06.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Проте відповідач скористався своїм процесуальним правом та подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію відповідач мотивував тим, що не бажає розривати шлюб. Розгляд справи просив проводити без його участі.

Зважаючи на неявку сторін, відповідно до частини другої ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд справи, позивачка подала заяву про розгляд за її відсутності, а відповідач надав письмовий відзив із викладенням своїх заперечень, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними матеріалами та ухвалити рішення.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 30.04.2011 року між сторонами було зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , актовий запис № 218.

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис № 1663.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що шлюбні відносини між сторонами фактично припинилися, спільного господарства вони не ведуть, а подальше спільне життя суперечить інтересам сторін.

Також, суд бере до уваги вирок Індустріального районного суду м. Дніпра від 26 травня 2026 року у справі № 202/4856/26. Згідно з цим вироком, відповідач ОСОБА_2 був визнаний винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною першою статті 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження). Судом у кримінальному провадженні встановлено, що 04 травня 2026 року під час конфлікту відповідач завдав позивачці удар ногою, спричинивши їй тілесні ушкодження. Цей факт свідчить про глибокий розлад сімейних стосунків, наявність агресивної поведінки відповідача та неможливість подальшого безпечного та гармонійного співіснування сторін.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти позову, вказуючи на небажання розривати шлюб. Проте, відповідно до статті 24 СК України, шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини та чоловіка. Примушування до шлюбу, так само як і примушування до збереження шлюбних відносин проти волі одного з подружжя, є неприпустимим.

Згідно зі статтею 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них. Враховуючи встановлений судом факт вчинення відповідачем правопорушення відносно позивачки, тривале фактичне припинення шлюбних відносин та категоричне наполягання позивачки на розлученні, суд вважає, що збереження шлюбу є неможливим.

Заходи щодо примирення подружжя, передбачені статтею 111 СК України, судом не вживаються, оскільки відповідач вчинив домашнє насильство (кримінальний проступок відносно дружини), що унеможливлює примирення згідно з вимогами закону. Крім того, позивачка в додаткових поясненнях наголосила, що будь-яке примирення є недоцільним та суперечить її інтересам.

Щодо вимоги про зміну прізвища, суд керується статтею 113 СК України, відповідно до якої особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Оскільки позивачка виявила бажання залишити прізвище « ОСОБА_4 », суд вважає за необхідне задовольнити цю вимогу.

Таким чином, судом встановлено обставини, які підтверджуються належними та допустимими доказами, що свідчить про остаточний розпад сім`ї.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується статтею 141 ЦПК України. Враховуючи, що позивач не заявив вимоги про стягнення судових витрат з відповідача, суд вважає за необхідне залишити судові витрати по сплаті судового збору за позивачем.

Керуючись статтями 4, 5, 10, 12, 13, 81, 89, 141, 206, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 30 квітня 2011 року в Амур-Нижньодніпровському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, актовий запис № 218 – розірвати.

Після розірвання шлюбу залишити позивачці прізвище – « ОСОБА_4 ».

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп. залишити за позивачем.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17 червня 2026 року.

ПОЗИВАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_2 .

Суддя Н. В. Недобитюк