Постанова від 15 червня 2026 р. у справі №201/4590/26 — Соборний районний суд міста Дніпра

Справа №201/4590/26

Провадження № 3/201/1050/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Дніпро

Суддя Соборного районного суду міста Дніпра Мельниченко С.П., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з ДПП УПП в Дніпропетровській області, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , притягнутого за ч. 5 ст. 126 КУпАП, –

ВСТАНОВИВ:

17.03.2026 року о 07 годині 35 хвилин, за адресою: м. Дніпро, пр-т Героїв,3, гр. ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ-211440 д.н.з. НОМЕР_1 без посвідчення водія, не маючи права на керування відповідним транспортним засобом. Правопорушення вчинено повторно протягом року. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за що передбачена ч.5 ст. 126 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення не визнав, обставини події оспорював та обґрунтовував свою позицію наступними доводами.

Так, ОСОБА_1 пояснив, що 17.03.2026 року приблизно о 07:00 год. біля будинку № 3 по проспекту Героїв у м. Дніпро сів на пасажирське сидіння автомобіля ВАЗ 211440, державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . З його слів, останній заїхав забрати його для подальшого виконання робіт з поклейки шпалер за місцем свого проживання, однак точної адреси він назвати не зміг, оскільки її не запам`ятав.

За словами ОСОБА_1 , після початку руху приблизно через 5–10 хвилин автомобіль зупинився на узбіччі у зв`язку з відсутністю пального, поблизу діагностичної лабораторії «Сінево», десь близько за 50 метрів до неї. В подальшому, попри неодноразові спроби запустити двигун, автомобіль не заводився, тому ОСОБА_2 викликав таксі, взяв із багажника каністру та поїхав за пальним, попросивши його наглянути за автомобілем. Це відбулося приблизно о 07:15 год., при цьому ключі від транспортного засобу залишилися в салоні автомобіля.

Надалі, як зазначив ОСОБА_1 , він вийшов із автомобіля та підійшов до водійських дверей, маючи намір зачинити транспортний засіб і покурити на вулиці. У цей час до автомобіля під`їхав службовий автомобіль патрульної поліції, працівники якої поцікавилися причинами перебування автомобіля у місці, що, на їх думку, створювало незручності для проїзду, а також почали ставити запитання щодо вживання ним алкогольних напоїв, особи власника автомобіля та наявності документів на транспортний засіб. Після цього він відкрив автомобіль, знайшов документи власника та надав їх працівникам поліції для ознайомлення.

Зі слів ОСОБА_1 , надалі працівники поліції запропонували йому пройти до службового автомобіля та почали стверджувати, що він перебуває у стані алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим повинен пройти огляд за допомогою приладу «Драгер» та проїхати до медичного закладу, не уточнивши при цьому, до якого саме. Факт вживання алкоголю він категорично заперечував.

ОСОБА_1 пояснив, що через хвилювання та, на його думку, психологічний тиск з боку працівників поліції, які, як він стверджує, погрожували викликом працівників ТЦК та СП, він не заперечував проти складання щодо нього протоколу про керування транспортним засобом без права керування. За його словами, на той момент це видавалося йому менш несприятливим наслідком, ніж можливий приїзд працівників ТЦК та СП. Будь-яких письмових пояснень він не надавав. Також зазначив, що всі обставини події та його спілкування з працівниками поліції повинні бути зафіксовані на боді-камерах поліцейських.

При цьому ОСОБА_1 наполягав, що транспортним засобом не керував взагалі, оскільки ним мав керувати його власник ОСОБА_2 . Також він зазначив, що автомобіль не був доставлений на спеціальний майданчик, документи на нього у нього не вилучалися, а приблизно через пів години після від`їзду працівників поліції на таксі повернувся ОСОБА_2 , після чого вони заправили автомобіль пальним із каністри та поїхали до місця проживання останнього.

Крім того, ОСОБА_1 звернув увагу суду на те, що ані матеріали справи, ані відеозапис із боді-камер працівників патрульної поліції, який, на його думку, безпідставно не долучений до матеріалів справи, не містять чітко зафіксованого факту керування ним транспортним засобом чи факту його зупинки працівниками поліції під час такого керування.

Попри те, останній не оспорював факт того, що вже раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ст.126 КУпАП, при цьому керував цим же транспортним засобом, який належить ОСОБА_2 , однак з того разу зробив для себе всі необхідні висновки, та більше не сідав за кермо транспортного засобу.

Отже, враховуючи, що у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ним транспортним засобом, а працівниками поліції належним чином не встановлено факту його зупинки, просив закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Захисник Ожиганов С.В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підтримав позицію свого підзахисного та просив закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 пояснив, що 17.03.2026 року приблизно о 07:00 год. приїхав до ОСОБА_1 з метою забрати останнього для подальшого виконання робіт з поклейки шпалер за місцем свого проживання.

Свідок пояснив, що не під`їжджав безпосередньо до будинку, де проживає ОСОБА_1 , оскільки це було незручно, тому зупинився неподалік та очікував на нього. Коли ОСОБА_1 сів на пасажирське сидіння автомобіля, вони розпочали рух. Однак через деякий час останній попросив зупинити транспортний засіб, оскільки йому необхідно було вийти по власним справам. В подальшому, після повернення ОСОБА_1 до автомобіля вони знову продовжили рух, однак приблизно через 100–150 метрів транспортний засіб зупинився через відсутність пального. Після цього свідок дістав із багажника каністру та поїхав на автозаправну станцію за пальним, залишивши автомобіль відчиненим разом із ОСОБА_1 . При цьому ключі від транспортного засобу залишилися в салоні автомобіля.

За словами свідка, він повернувся приблизно після 08:00 год., після чого ОСОБА_1 розповів йому про спілкування з працівниками патрульної поліції та повідомив, що відносно нього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 126 КУпАП. Також, зі слів ОСОБА_1 , працівники поліції мали намір скласти відносно нього матеріали за ст. 130 КУпАП, однак він відмовився проходити відповідну процедуру.

Крім того, ОСОБА_2 зазначив, що йому було відомо про відсутність у ОСОБА_1 права на керування транспортними засобами, оскільки останній ніколи не отримував посвідчення водія. Також свідку було відомо про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 126 КУпАП, у тому числі у випадку керування цим самим автомобілем ВАЗ 211440. Водночас свідок наголосив, що, усвідомлюючи відсутність у ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, він ніколи не передавав йому керування своїм автомобілем.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 з огляду на наступне.

Так, винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності підтверджується наступними доказами, зокрема: - протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №616921 від 17.03.2026 року; - рапортом працівника поліції від 17.03.2026 року; - завіреною копією постанови серії ЕНА №6719485 від 24.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 , показам свідка ОСОБА_2 , а також позиції сторони захисту в їх сукупності, суд виходить з того, що наведені пояснення не є послідовними, узгодженими між собою та такими, що беззаперечно підтверджують версію захисту щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Так, суд звертає увагу на наявність істотних розбіжностей між показами ОСОБА_1 та безпосереднього свідка події ОСОБА_2 щодо обставин, які передували зупинці автомобіля та стали початком розвитку спірної ситуації.

Зокрема, ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 під`їхав безпосередньо до будинку, біля якого він проживає, після чого вони розпочали рух. За його словами, автомобіль зупинився лише через 5–10 хвилин у зв`язку з відсутністю пального, приблизно за 50 метрів до діагностичної лабораторії «Сінево».

Натомість свідок ОСОБА_2 у судовому засіданні пояснив, що безпосередньо до будинку ОСОБА_1 не під`їжджав, а очікував на нього неподалік, оскільки під`їзд до будинку був незручним. Крім того, свідок зазначив, що після того, як ОСОБА_1 сів до автомобіля та вони розпочали рух, останній попросив зупинити транспортний засіб, оскільки йому необхідно було вийти по власним справам . Після повернення ОСОБА_1 до автомобіля вони продовжили рух, однак проїхали лише близько 100–150 метрів, після чого автомобіль зупинився через відсутність пального. При цьому будь-якого проміжку часу між початком руху та зупинкою автомобіля свідок не зазначав.

На переконання суду, наведені розбіжності стосуються не другорядних деталей, а безпосередньо механізму розвитку події та обставин, на які сторона захисту посилається як на підставу для спростування обвинувачення. Вказані суперечності свідчать про відсутність узгодженості між показами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та свідка захисту, а тому не можуть бути покладені судом в основу висновку про недоведеність вини ОСОБА_1 .

Також суд критично оцінює доводи ОСОБА_1 щодо нібито здійснення на нього психологічного впливу працівниками патрульної поліції шляхом погроз викликом працівників ТЦК та СП, внаслідок чого він погодився на складання відносно нього матеріалів про адміністративне правопорушення.

Як встановлено під час судового розгляду, на момент події ОСОБА_1 не досяг 25-річного віку та не належав до категорії осіб, які підлягають мобілізації на загальних підставах. За таких обставин суд не вбачає об`єктивних підстав вважати, що можливий виклик працівників ТЦК та СП міг створити для нього реальну загрозу чи спонукати до визнання обставин, які не відповідали дійсності. Вказані пояснення суд розцінює як спосіб уникнення адміністративної відповідальності та такі, що не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Окремо суд надає оцінку доводам сторони захисту щодо нібито неправомірних дій працівників патрульної поліції, пов`язаних із пропозицією пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння.

Так, із пояснень самого ОСОБА_1 вбачається, що працівники поліції пропонували йому пройти відповідне освідування на що той відмовився, однак надалі протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, складений не був. Водночас сторона захисту посилається на зазначені обставини як на підтвердження упереджених дій працівників поліції та спроб штучного створення підстав для притягнення його до відповідальності.

Проте суд вважає такі доводи надуманими та такими, що не узгоджуються з фактичними обставинами справи. Зокрема, як вбачається з показань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , працівники поліції перебували на місці події орієнтовно близько тридцяти хвилин. На думку суду, зазначений проміжок часу є недостатнім для проведення повної процедури документування правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, яка включає роз`яснення особі її процесуальних прав та обов`язків, пропозицію пройти огляд у встановленому законом порядку, оформлення відповідних процесуальних документів та складання протоколу про адміністративне правопорушення. За таких обставин сам по собі факт пропозиції пройти огляд не свідчить про неправомірність дій працівників поліції або про штучне створення доказів вини.

Крім того, суд бере до уваги дані щодо попереднього притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, у тому числі за обставин керування тим самим транспортним засобом ВАЗ 211440, який належить ОСОБА_2 . Вказані обставини були підтверджені матеріалами справи та фактично не заперечувалися ні самим ОСОБА_1 , ні його захисником.

Оцінюючи доводи сторони захисту щодо відсутності у матеріалах справи відеозапису з боді-камер працівників патрульної поліції, суд зазначає, що сама по собі відсутність відповідного носія інформації не свідчить автоматично про відсутність події адміністративного правопорушення чи складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП. Відсутність відеозапису підлягає оцінці судом у сукупності з іншими доказами, наявними у справі, та не має наперед встановленої сили.

При цьому суд враховує наявність у матеріалах справи постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, факт існування якої стороною захисту не оспорювався. Вказана обставина у сукупності з іншими доказами та встановленими під час судового розгляду фактичними даними спростовує доводи сторони захисту про відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження інкримінованого правопорушення.

З огляду на наведене, оцінюючи докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд доходить висновку, що доводи ОСОБА_1 не знайшли свого об`єктивного підтвердження під час судового розгляду та не спростовують встановлених обставин справи. Натомість наявні у справі докази є достатніми, належними та допустимими для висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Отже, враховуючи, що згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суд, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про доведеність вини правопорушника у повторному протягом року керуванні транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, тобто у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

При визначені виду і розміру стягнення враховую характер та систематичність вчиненого правопорушення, особистість правопорушника, ступінь його вини, майновий стан і обставини, що пом`якшують та обтяжують його відповідальність.

З урахуванням викладеного вважаю за необхідне накласти на правопорушника адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави з позбавлення права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір», із змінами та доповненнями, стягнути з правопорушника судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 283, 284, 299 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та накласти на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 гривень з позбавлення права керування транспортними засобами строком на п`ять років без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 665 гривень 60 копійок.

Постанову може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Соборний районний суд міста Дніпра протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Строк пред`явлення постанови до виконання 3 місяці з дня її винесення.

Постанова набрала чинності:

Суддя: С.П. Мельниченко