Рішення від 04 червня 2026 р. у справі №160/465/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокуСправа №160/465/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області у переході ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком № 1, що викладена у Рішенні про відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №046550004811 від 07.01.2026;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах з 01.01.2026, тобто, з дня подання заяви про перехід з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за Списком № 1, з застосуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення за пенсією за віком за 2023- 2025 роки.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1. Позивач посилається на те, що набуття нею права на призначення пенсії підтверджується Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, яким зміни до пункту «а» статті 13 Закону №1788, внесені Законом №213, визнані неконституційними. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.01.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Від ГУ ПФУ в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій він просить у задоволенні позову відмовити. Вказано, що правомірність прийнятого рішення від 07.01.20236 №046550004811 про відмову позивачу у перерахунку пенсії - перехід на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пов`язується з не досягненням пенсійного віку позивачем 50 років та у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу - 7 років 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 01.01.2026 у віці 47 років звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, яка відповідно до принципу екстериторіальності передана на розгляд до ГУ ПФУ в Одеській області.

Рішенням від 07.01.2026 №046550004811 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.

У Рішенні зазначено, що страховий стаж особи становить 29 років 10 місяців 6 днів, з них робота за Списком №1 – 6 років 7 місяців 14 днів.

Не погоджуючись з рішенням про відмову у призначенні пенсії, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Частиною 2 пунктом 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 (далі - Закон №1058) визначено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788 в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Оскільки, норми даних законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788, а не Закону №1058.

Суд зазначає, на час звернення із заявою про переведення на інший вид пенсії (01.01.2026) позивач досягла 45 років, а тому доводи відповідача, викладені у відзиві, про те, що позивач не досягла необхідного віку – 50 років, є необгрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 у зразковій справі №360/3611/20.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Проте, суд зазначає, що підставою для відмови у переведення на інший вид пенсії була та обставина, що у позивача відстій необхідний пільговий стаж.

З даного приводу суду зазначає наступне.

Як зазначалось вище, згідно з пунктом «а» статті 13 Закону №1788 в чинні редакції, згідно із висновками рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:

а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Натомість, у оскаржуваному рішенні зазначено, та самим позивачем не заперечується, що її пільговий стаж становить 6 років 7 місяців 14 днів.

Враховуючи викладене, суд погоджується з висновками відповідача, що пільгового стажу 6 років 7 місяців 14 днів є недостатньо для переведення її на пенсію за віком на пільгових умовах, оскільки необхідний пільговий стаж має становити 7 років 6 місяців.

Суд враховує також, що оскаржуване рішення не містить посилань на те, що певні періоди трудової діяльності позивача не зараховано до пільгового стажу. Відповідні доводи відсутні також і в позовній заяві.

Отже, за наслідками розгляду справи, судом встановлено, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Керуючись ст.ст. 77, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Маковська