Вирок від 17 червня 2026 р. у справі №569/24085/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24085/25

1-кп/569/1386/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області

в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Рівне кримінальне провадження №12025186010000939 від 01.10.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Рівненської області, Рівненського району, с. Велика Любаша, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, одруженого, працюючого трактористом-машиністом у ФГ «АГРОТЕХ-Р», раніше несудимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України,

В С Т А Н О В И В:

1. Історія провадження

24.02.2026 до Рівненського міського суду з Рівненського апеляційного суду надійшло на новий розгляд кримінальне провадження №12025186010000939 від 01.10.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою суду від 15.02.2026 у даному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.

13.03.2026 закінчено підготовче судове засідання, кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 19.05.2026 відмовлено в задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5 про звільнення обвинуваченого ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України на підставі ст. 45 КК України, у зв`язку із дійовим каяттям.

2. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним. Стаття закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений

ОСОБА_4 у невстановлений досудовим розслідуванням час, в порушення вимог Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1993 №340, маючи умисел на пособництво в підробленні посвідчення водія, з метою його подальшого використання для уникнення відповідальності за керування транспортними засобами без посвідчення водія, що відповідає категоріям «B», здійснив замовлення посвідчення водія у невстановленої досудовим розслідуванням особи, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, надавши свої анкетні дані, своє фотозображення та фото власного підпису.

Таким чином, ОСОБА_4 надав можливість невстановленій досудовим розслідуванням особі, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, внести неправдиві відомості в бланк посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02.11.2024, який згідно висновку судової технічної експертизи документів не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України та виконаний за допомогою пристрою з термосублімаційним способом нанесення зображення. В подальшому ОСОБА_4 , маючи прямий умисел на використання завідомо підробленого документа, з метою безпідставного отримання права керувати транспортними засобами, зберігав при собі завідомо підроблене посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02.11.2024.

Крім того, ОСОБА_4 , достовірно знаючи, що посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02.11.2024, яке видається в сервісних центрах МВС, йому не видавалося, усвідомлюючи фактичну неможливість користування транспортними засобами, використав підроблене посвідчення водія.

Так, 30 вересня 2025 року, близько 15 год. 31 хв., ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , по вул. Василя Червонія, 16б, у м. Рівне, був зупинений працівниками Управління патрульної поліції в Рівненській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, та реалізуючи умисел, направлений на використання завідомо підробленого офіційного документа, використав, шляхом пред`явлення працівникам Управління патрульної поліції в Рівненській області на законну вимогу, завідомо підроблений документ – посвідчення водія серії НОМЕР_1 від 02.11.2024, в яке внесено дані про особу останнього, та яке згідно висновку судової технічної експертизи документів не відповідає аналогічним бланкам посвідчення водія, що перебувають в офіційному обігу на території України та виконаний за допомогою пристрою з термосублімаційним способом нанесення зображення,і яке є офіційним документом, оскільки містить зафіксовану на матеріальному носії інформацію, яка посвідчує факт можливості керування транспортними засобами відповідної категорії та здатне спричинити наслідки правового характеру і видається повноважними (компетентними) особами органів державної влади.

Таким чином, ОСОБА_4 визнається судом винним у пособництві в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його особою та використанні завідомо підробленого документа, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України.

3. Позиції учасників судового провадження

Обвинувачений ОСОБА_4 вину визнав повністю, підтвердив фактичні обставини вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358КК України, що викладені в обвинувальному акті, просив суд здійснювати розгляд з урахуванням вимог ч. 3 ст. 349 КПК України. Йому роз`яснено та зрозуміло неможливість у подальшому оспорити фактичні обставини в апеляційному порядку.

Під час його допиту в судовому засіданні пояснив, що дійсно замовив посвідчення водія у невідомої особи, надавши їй свої анкетні дані, своє фотозображення та фото власного підпису, після чого зберігав його при собі та 30 вересня 2025 року, керуючи автомобілем марки «Volkswagen» моделі «Golf», з реєстраційним номером НОМЕР_2 , під час зупинки авто працівниками патрульної поліції свідомо пред`явив останнім вказане посвідчення водія на їх законну вимогу, усвідомлюючи, що посвідчення є підробленим. У вчиненому розкаявся, просив суворо не карати та надати можливість виправитися.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – адвокат ОСОБА_5 не заперечував щодо розгляду кримінального провадження згідно ч. 3 ст. 349 КПК України, просив суд врахувати позитивні характеристики обвинуваченого, який має на утриманні малолітню дитину, офіційно працевлаштований ФГ «АГРОТЕХ-Р», наявність пом`якшуючих обставин та призначити обвинуваченому справедливе покарання.

Прокурор підтримав обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, просив суд, з урахуванням думки обвинуваченого, здійснювати розгляд, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 349 КПК України, та обмежитись допитом обвинуваченого, дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо речових доказів, процесуальних витрат та арештів майна. Прокурор не оспорив фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень обвинуваченим, йому зрозуміло неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

4. Мотиви суду

Положенням ч. 3 ст. 349 КПК України визначено, що суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За приписами ч. 2 ст. 349 КПК України обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначаються ухвалою суду і в разі необхідності можуть бути змінені.

Обов`язковими передумовами можливості здійснення розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин кримінального правопорушення, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

Суд, враховуючи повне визнання вини обвинуваченим за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, повідомлення ним фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень, які відповідають обставинам, викладеним в обвинувальному акті, заслухавши думки учасників судового провадження, за відсутності заперечень та сумнівів у добровільності їх позицій, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, та ухвалив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, відомостей щодо речових доказів, процесуальних витрат та арештів майна.

При цьому, суд виходить з того, що кримінальні правопорушення, вчинені обвинуваченим, не є складними, обвинувачений розуміє суть пред`явленого обвинувачення, розуміє зміст фактичних обставин справи, які не оспорює, усвідомлює неможливість у подальшому оспорити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, про що заявив у судовому засіданні. Відтак, у даному випадку у суду відсутні сумніви щодо добровільності й істинності позиції обвинуваченого з цього питання.

Таким чином, відповідно до ст. 22 КПК України, стороною обвинувачення доведено, що ОСОБА_4 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 України, тобто пособництво в підробленні офіційного документу, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і який надає права, з метою використання його особою та використання завідомо підробленого документа.

При призначенні покарання суд приймає до уваги ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, яке згідно зі ст. 12 КК України відносяться до кримінальних проступків. Також суд враховує особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_4 є особою молодого віку, на обліку у лікаря-психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні малолітню дитину, працює трактористом-машиністом у ФГ «АГРОТЕХ-Р», за місцем проживання та роботи характеризується позитивно, раніше не судимий, а також бере до уваги, що обвинувачений усвідомив протиправність своєї злочинної поведінки, вказав, що зробив для себе позитивні висновки, має намір виправитись і не вчиняти нових кримінальних правопорушень.

Обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

За таких обставин, суд вважає, що покарання обвинуваченому необхідно призначити в межах санкції ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу.

На думку суду, виходячи з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, саме таке покарання буде повністю відповідати ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, конкретним його обставинам та наслідкам, буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобіганню скоєнню ним нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема у випадку не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації.

Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2025 накладено арешт на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки зазначений арешт на майно накладався з метою збереження речових доказів, враховуючи, що потреби у використанні як доказу вказаної речі немає, отже вказаний арешт належить скасувати.

Згідно з ч. 9 ст. 100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи положення ст. 100 КПК України, речові докази по кримінальному провадженню: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компакт-диск з відеозаписом «0000000_00000020250930182216_0004», компакт-диск з відеозаписами «clip-0», «clip-1», «clip-2», «clip-3», «clip-4», «clip-5», «clip-6», «clip-7» суд вирішує залишити в матеріалах кримінального провадження.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 368 КПК України при ухваленні вироку суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат. Відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З огляду на ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 витрати на проведення судової експертизи у сумі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлявся.

Запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався і підстав для його обрання суд не вбачає.

На підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, в умовах дії воєнного стану, після складання та підписання повного тексту вироку, суд користується своїм правом обмежитися проголошенням його резолютивної частини з обов`язковим врученням учасникам судового провадження повного тексту вироку в день його проголошення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368, 373, 374, 615 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_4 винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень;

- за ч. 4 ст. 358 КК України у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити покарання ОСОБА_4 у виді штрафу в розмірі 200 (двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 3400 (три тисячі чотириста) гривень.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь держави судові витрати на залучення експертів в розмірі 4457 (чотири тисячі чотириста п`ятдесят сім) гривень.

Скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2025 на посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після набрання вироком законної сили, речові докази: посвідчення водія серії НОМЕР_1 , видане на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , компакт-диск з відеозаписом «0000000_00000020250930182216_0004», компакт-диск з відеозаписами «clip-0», «clip-1», «clip-2», «clip-3», «clip-4», «clip-5», «clip-6», «clip-7» – залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Рівненський міський суд Рівненської області до Рівненського апеляційного суду.

Суд на підставі ч. 15 ст. 615 КПК України, після складання та підписання повного тексту вироку обмежився проголошенням його резолютивної частини. Копію повного тексту вироку вручити учасникам судового провадження в день його проголошення.

Суддя Рівненського міського суду ОСОБА_6