Постанова від 19 березня 2026 р. у справі №569/24404/25 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/24404/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2026 року м. Рівне

Суддя Рівненського міського суду Рівненської області Крижова О.Г., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли від Управління патрульної поліції в Рівненській області, про притягнення до адміністративної відповідальності -

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИЛА:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 492731, складеним 24 жовтня 2025 року інспектором Управління патрульної поліції в Рівненській області лейтенантом поліції Муляр Оленою Вікторівною, ОСОБА_1 24 жовтня 2025 року о 15 год 11 хв у м. Рівне по вул. Здолбунівській, 1 керував транспортним засобом «ToyotaHighlander» з державним номерним знаком НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest № 0297 (6820), результат огляду – 1,13 проміле, що підтверджується тестом № 2542 від 24 жовтня 2025 року. Водій допустив порушення п. 2.9 (а) Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, його інтереси представляв захисник – адвокат Дремлюга Юрій Сергійович, який надав письмові заперечення та брав участь у розгляді справи. Захисник зазначив, що ОСОБА_1 вину не визнає, оскільки процедура оформлення адміністративних матеріалів проведена з численними порушеннями вимог КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09.11.2015 № 1452/735 (далі – Інструкція), та Порядку направлення водіїв для проведення огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103 (далі – Порядок № 1103).

Захисник звернув увагу суду на психологічний стан ОСОБА_1 під час події, зазначивши, що його підзахисний, будучи людиною похилого віку (1960 року народження), вперше в житті опинився у ситуації, коли щодо нього застосовуються заходи адміністративного примусу з боку поліції. ОСОБА_1 перебував у стані психологічного шоку, розгубленості та страху, оскільки ніколи раніше не притягувався до адміністративної відповідальності. Наголосив, що поліцейська не роз`яснила йому в доступній формі його права, зокрема право на медичний огляд у закладі охорони здоров`я як альтернативу огляду на місці зупинки, не пояснила правові наслідки згоди чи незгоди з результатами тестування. У такому стресовому стані, не маючи можливості усвідомлено оцінити ситуацію та отримати кваліфіковану правову допомогу, ОСОБА_1 погодився з результатом огляду на місці зупинки, не розуміючи, що має право на проходження медичного огляду, який є більш точним та об`єктивним. Однак, усвідомивши порушення своїх прав та зрозумівши наслідки складання протоколу, ОСОБА_1 того ж дня самостійно звернувся до медичного закладу та пройшов огляд, за результатами якого ознак сп`яніння не виявлено, що підтверджується висновком № 785. На думку захисника, це спростовує висновки протоколу, а наявні у справі докази є недопустимими.

Дослідивши матеріали справи: протокол про адміністративне правопорушення, акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, направлення на медичний огляд, висновок медичного закладу № 785, відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, письмові заперечення захисника, суд приходить до таких висновків.

Відповідно до вимог статей 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності.

Суд встановив, що підставою для зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 стала відсутність інформації про чинний поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у базі даних Моторного (транспортного) страхового бюро України, про що поліцейська повідомила водія. ОСОБА_1 не заперечував цього факту. Однак сама по собі відсутність інформації про страховий поліс у базі даних не є законною підставою для зупинки транспортного засобу, передбаченою статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію». Наведений у цій статті перелік підстав є вичерпним, і така підстава, як «відсутність страхового поліса» або «відсутність інформації про страховий поліс у базі МТСБУ», у ньому відсутня. Згідно з пунктом 2.1 (ґ) Правил дорожнього руху України, водій зобов`язаний пред`являти страховий поліс лише у випадках, передбачених законодавством, а саме: під час складання протоколу або постанови про порушення Правил дорожнього руху або при оформленні матеріалів дорожньо-транспортної пригоди.Поліцейська під час спілкування з водієм не посилалася на жодне порушення Правил дорожнього руху, вчинене ОСОБА_1 .

Таким чином, із матеріалів справи про адміністративне правопорушення не вбачається, що водій ОСОБА_1 допустив будь-які порушення правил дорожнього руху, за які його слід було зупинити, у зв`язку із чим всі наступні вимоги працівників поліції водій не був зобов`язаний виконувати, а всі складені процесуальні документи відносно нього не можуть бути належними та допустимими доказами його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Такий висновок суду повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 15 березня 2019 року у справі № 686/11314/17, у якій Верховний Суд сформував правову позицію, згідно з якою за відсутності зафіксованого порушення Правил дорожнього руху вимоги поліцейського про пред`явлення документів є неправомірними, а складені в результаті таких дій процесуальні документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі. Зупинка транспортного засобу здійснена за відсутності законних підстав, передбачених статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому є незаконною.

Як наслідок, всі подальші дії поліцейського, включаючи вимогу про проходження огляду на стан сп`яніння, складання протоколу та оформлення інших процесуальних документів, є такими, що вчинені з порушенням закону, а складені процесуальні документи не можуть бути визнані належними та допустимими доказами у справі.

Крім того, суд встановив, що процедура проведення огляду на місці зупинки та оформлення його результатів здійснювалася з численними порушеннями вимог статті 266 КУпАП, Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103.

Відповідно до пункту 4 розділу II Інструкції, перед проведенням огляду поліцейський зобов`язаний роз`яснити водієві порядок його проведення та забезпечити дотримання умов, необхідних для отримання достовірного результату. При цьому зазначеним пунктом прямо передбачено, що огляд проводиться з використанням спеціального технічного засобу з дотриманням інструкції з його експлуатації.Згідно з офіційною інструкцією (керівництвом користувача) до газоаналізатора DragerAlcotest 6820, зокрема розділом 3.1.1 “Вимоги до особи, яку тестують” (Requirementsofthetestsubject), передбачено обов`язок дотримання часу очікування не менше 15 хвилин після останнього вживання алкоголю через ротову порожнину (“Observe a waitingperiodofatleast 15 minutesafterthelastoralalcoholintake”). Разом з тим, цією ж інструкцією встановлено, що залишкові речовини у ротовій порожнині, зокрема алкоголь, ароматичні напої (наприклад, фруктові соки), лікарські засоби, спреї тощо, можуть призводити до викривлення результатів вимірювання (розділ 3.1.1 інструкції).

Таким чином, інструкція з експлуатації приладу прямо встановлює необхідність дотримання 15-хвилинного інтервалу саме після вживання алкоголю, а також попереджає про можливий вплив інших факторів (зокрема напоїв, лікарських засобів тощо) на достовірність результату, що у сукупності підлягає врахуванню під час проведення огляду.

З відеозапису події вбачається, що на запитання поліцейської щодо вживання алкоголю ОСОБА_1 повідомив про його вживання напередодні, що підтверджується фразою «вчера на дне рожденьи был, но…». Зазначена відповідь, відповідно до наведеної вище норми, зобов`язувала поліцейську: по-перше, з`ясувати точний час останнього вживання алкоголю для визначення необхідності та тривалості очікування; по-друге, роз`яснити водієві необхідність такого очікування для забезпечення достовірності результату; по-третє, забезпечити дотримання 15-хвилинного інтервалу перед проведенням вимірювання.

Однак, як встановлено судом, поліцейська не виконала жодної з цих обов`язкових дій. Вона не поцікавилася часом останнього вживання алкоголю, не роз`яснила водієві необхідність очікування та не забезпечила дотримання встановленого інтервалу. Натомість, зафіксувавши «легенький запах алкоголю», поліцейська одразу приступила до проведення тестування, порушивши тим самим вимоги пункту 4 розділу II Інструкції, що, відповідно до абзацу 5 статті 266 КУпАП, тягне за собою визнання огляду недійсним.

Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції, до ознак алкогольного сп`яніння належать: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Поліцейська обмежилася лише суб`єктивною констатацією наявності цих ознак, не провівши жодних об`єктивних методів їх перевірки. З відеозапису вбачається, що поліцейська не перевіряла координацію рухів водія, не проводила огляд його рук для підтвердження «вираженого тремтіння». Поведінка ОСОБА_1 з відеозапису є адекватною, він чітко відповідає на запитання, що спростовує висновок про її невідповідність обстановці.

Суд звертає увагу на питання оцінки мови водія як однієї з ознак сп`яніння. Відповідно до пункту 3 розділу I Інструкції, порушення мови є однією з ознак алкогольного сп`яніння. Однак чинне законодавство не передбачає для поліцейського жодних спеціальних тестів чи методик об`єктивної перевірки такої ознаки, як «порушення мови», під час огляду на місці зупинки транспортного засобу. На відміну від визначення стану алкогольного сп`яніння, яке здійснюється із застосуванням спеціальних технічних засобів (алкотестерів) з фіксацією цифрового показника, встановлення таких ознак, як «порушення мови» чи «поведінка, що не відповідає обстановці», покладено виключно на суб`єктивне сприйняття поліцейського. У даній справі відеозаписом підтверджується, що мова ОСОБА_1 була чіткою, зрозумілою, без будь-яких порушень, що спростовує суб`єктивний висновок поліцейської про наявність цієї ознаки.

Суд зазначає, що відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП, у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Вказана норма закріплює право водія на проходження медичного огляду як альтернативу огляду на місці зупинки, а також встановлює обов`язок поліцейського забезпечити реалізацію цього права. Аналогічне положення міститься у пункті 7 розділу I Інструкції № 1452/735, згідно з яким у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я.

З наданих суду відеозаписів та транскрипції розмови вбачається, що після отримання результату огляду на місці зупинки (1,13 проміле) поліцейська звернулася до ОСОБА_1 із запитанням: «Ви згідні з результатом?». Отримавши відповідь «Ну, я бачив, так», поліцейська одразу зазначила: «Тоді на вас буде складено протокол про адміністративне правопорушення». Лише згодом, після того як ОСОБА_1 висловив певні сумніви, поліцейська поставила запитання: «Бажаєте пройти такий огляд у медичному закладі? Не бажаєте?», після чого, не надавши часу на обдумування, уточнила: «То не бажаєте чи бажаєте? Так або ні?». На що ОСОБА_1 відповів: «Ні, не бажаю, але я ж не бажаю».

Суд звертає увагу, що така форма постановки питання не може вважатися належним роз`ясненням права на медичний огляд, оскільки:

Відповідно до статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов`язаний діяти в межах закону та поважати права і свободи людини. Роз`яснення прав особи є невід`ємною складовою виконання цього обов`язку. Обов`язок поліцейського роз`яснити особі її права, у тому числі право на медичний огляд, прямо передбачений пунктом 4 розділу II Інструкції № 1452/735, згідно з яким перед проведенням огляду поліцейський зобов`язаний роз`яснити водієві порядок його проведення. Системний аналіз цієї норми дає підстави для висновку, що роз`яснення має бути повним, зрозумілим та охоплювати всі правові наслідки, пов`язані з проведенням огляду.

У даній справі поліцейська фактично створила ситуацію, за якої водій був позбавлений можливості зробити усвідомлений вибір. Відсутність роз`яснення права на медичний огляд до моменту встановлення результату огляду на місці зупинки, а також постановка питання у формі, що передбачає лише однозначну відповідь «так» або «ні» без пояснення наслідків, не відповідає вимогам закону. Формальне запитання про бажання пройти огляд у медичному закладі без відповідного роз`яснення не може вважатися належним виконанням цього обов`язку.

За таких обставин суд дійшов висновку, що поліцейська не виконала належним чином обов`язок, покладений на неї частиною 3 статті 266 КУпАП та пунктом 7 розділу I Інструкції, щодо забезпечення права ОСОБА_1 на проходження медичного огляду.

Крім того, поліцейська не роз`яснила ОСОБА_1 його процесуальні права, передбачені статтею 268 КУпАП, зокрема право на правову допомогу, право заявляти клопотання, право користуватися рідною мовою, право оскаржувати дії поліцейського, а також право не свідчити проти себе, передбачене статтею 63 Конституції України, до початку складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Відповідно до частини 4 статті 256 КУпАП, при складанні протоколу про адміністративне правопорушення особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються її права та обов`язки, передбачені статтею 268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі. За змістом цієї норми, роз`яснення прав має відбуватися на початковому етапі процесуальної дії, до моменту, коли особа вже змушена приймати рішення щодо реалізації цих прав. Аналогічна вимога міститься в пункті 4 розділу II Інструкції № 1452/735, згідно з яким перед проведенням огляду поліцейський зобов`язаний роз`яснити водієві його права та порядок проведення огляду.

З наданих суду відеозаписів та транскрипції розмови вбачається, що фактичне роз`яснення прав відбулося лише після того, як протокол про адміністративне правопорушення вже був складений та продемонстрований ОСОБА_1 .. Зокрема, у розмові поліцейська зазначає: «Я пишу, що згідно статті 63 Конституції, Україна, я відмовлюся». Це свідчить про те, що роз`яснення права не свідчити проти себе та фіксація відмови від дачі пояснень відбулися вже після завершення складання протоколу, а не до його початку.

Така послідовність дій поліцейської є грубим порушенням права на захист, оскільки:

роз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП, має бути здійснено до моменту, коли особа починає давати пояснення або вчиняти інші процесуальні дії. Це є фундаментальною гарантією, яка забезпечує особі можливість усвідомлено приймати рішення про те, чи користуватися своїми правами, чи відмовитися від них. У даному випадку ОСОБА_1 був позбавлений цієї можливості, оскільки фактично ознайомився зі своїми правами лише після того, як протокол вже був складений.Право на правову допомогу, передбачене пунктом 1 частини 2 статті 268 КУпАП, має особливе значення у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 130 КУпАП, оскільки вони тягнуть за собою значні правові наслідки у вигляді накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень та позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Нероз`яснення цього права до початку складання протоколу позбавило ОСОБА_1 можливості скористатися кваліфікованою правовою допомогою на найбільш важливому етапі провадження – під час формування доказової бази. Стаття 268 КУпАП, передбачає, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання та відводи. Реалізація цих прав можлива лише за умови, що особу своєчасно та в повному обсязі поінформовано про їх існування. Своєчасність такого інформування означає, що особа має бути обізнана про свої права до того, як почнуть формуватися докази у справі, зокрема до складання протоколу та відбору пояснень. Стаття 63 Конституції України гарантує, що особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім`ї чи близьких родичів. Це право має бути роз`яснено особі до того, як у неї вимагатимуть надати будь-які пояснення. У даній справі поліцейська не лише не роз`яснила ОСОБА_1 це право до початку складання протоколу, але й фактично зафіксувала його відмову від дачі пояснень після того, як протокол вже було складено, що свідчить про формальний підхід до виконання цього обов`язку.

Порушення права на захист, зокрема нероз`яснення прав, передбачених статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України, до початку складання протоколу, є самостійною та достатньою підставою для визнання протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього матеріалів недопустимими доказами у розумінні статті 251 КУпАП. Такий висновок узгоджується з правовою позицією, що неодноразово висловлювалася в судовій практиці: будь-яке обмеження права особи на захист, зокрема неналежне або несвоєчасне роз`яснення процесуальних прав, тягне за собою недійсність процесуальних документів, складених внаслідок такого порушення.

Таким чином, допущене поліцейською порушення права ОСОБА_1 на захист, виражене у нероз`ясненні його процесуальних прав до початку складання протоколу, є істотним та таким, що унеможливлює використання зібраних доказів для доведення його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Судом встановлено, що акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів був наданий ОСОБА_1 на підпис після складання та вручення протоколу про адміністративне правопорушення. Крім того, з відеозапису події вбачається, що другий примірник цього ОСОБА_2 не вручався; йому лише продемонстровано паперовий носій (чек) з результатом огляду та запропоновано підписати документ, який залишився в матеріалах справи.

Вказане порушує вимоги пункту 5 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, а також пункту 10 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з наведеними нормами, акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водієві, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Логіка процесуальної дії полягає в тому, що спочатку проводиться огляд, складається акт і вручається його копія водієві, і лише на підставі встановленого стану сп`яніння складається протокол. У даному випадку послідовність була порушена, а обов`язок вручити другий примірник акту водієві не виконаний, що свідчить про недотримання встановленої процедури.

Таке порушення є істотним, оскільки позбавляє особу можливості своєчасно ознайомитися з документом, який фіксує результати огляду, та реалізувати своє право на оскарження або незгоду з ними до моменту складання протоколу.

Відповідно до абзацу 5 статті 266 КУпАП, огляд особи на стан алкогольного сп`яніння, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Таким чином, результати огляду, проведеного поліцейським на місці зупинки транспортного засобу, не можуть бути визнані належним та допустимим доказом у справі.

Суд надає оцінку двом ключовим доказам у справі: результату огляду на місці зупинки, який склав 1,13 проміле, та Висновку щодо результатів медичного огляду № 785 від 24 жовтня 2025 року, згідно з яким ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено.

Суд дійшов висновку, що медичний висновок має вищу доказову силу з огляду на наступне.

Відповідно до частини 3 статті 266 КУпАП, у разі незгоди водія з результатами огляду, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Ця норма прямо передбачає, що медичний огляд є наступним етапом процедури, який має пріоритет у випадку виникнення сумнівів у достовірності результатів, отриманих на місці зупинки. Законодавець свідомо встановив таку послідовність, оскільки медичний огляд: проводиться лікарем, який має спеціальну підготовку та відповідну кваліфікацію; здійснюється у спеціалізованому медичному закладі, що включений до затвердженого переліку; може включати лабораторні дослідження біологічних зразків (крові, сечі), які мають значно вищу точність; оформлюється офіційним медичним висновком, який є документом суворої звітності. Натомість огляд на місці зупинки є лише оперативною первинною перевіркою, яка проводиться поліцейським без спеціальної медичної освіти та без застосування лабораторних методів дослідження.

При цьому, на відміну від огляду на місці зупинки, медичний огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лікарем, який не є заінтересованою особою у результатах справи, що забезпечує його об`єктивність та неупередженість. У даній справі огляд проводився у спеціалізованому комунальному закладі – КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення», уповноваженому на проведення таких оглядів, що підтверджує належність цього доказу.

Відповідно до частини 4 статті 266 КУпАП, огляд осіб на стан сп`яніння здійснюється в закладах охорони здоров`я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. У даній справі медичний огляд проведено 24 жовтня 2025 року о 17 год 30 хв, тобто менш ніж через 2,5 години після зупинки транспортного засобу (15 год 11 хв) та менш ніж через 2 години після складання протоколу. Така своєчасність дозволяє вважати результати медичного огляду такими, що об`єктивно відображають стан особи у період, наближений до моменту керування транспортним засобом.

Натомість огляд на місці зупинки, який показав 1,13 проміле, був проведений з грубими порушеннями, а саме: не забезпечено обов`язкове 15-хвилинне очікування перед тестуванням; не роз`яснено право на медичний огляд у спосіб, передбачений законом; не вручено другий примірник акта огляду; не роз`яснено процесуальні права до початку складання протоколу. Зазначені порушення, відповідно до абзацу 5 статті 266 КУпАП, тягнуть за собою визнання такого огляду недійсним.

Таким чином, наявність офіційного медичного висновку, який не підтверджує стан сп`яніння, у поєднанні з істотними порушеннями процедури проведення огляду на місці зупинки, створює неспростовний сумнів у правильності результатів, отриманих на місці зупинки. У випадку наявності розбіжностей між результатами огляду на місці зупинки та медичним висновком, перевага надається саме медичному висновку як такому, що має вищу доказову силу, особливо коли огляд на місці зупинки проведено з порушеннями, які унеможливлюють визнання його результатів належним доказом.

Відповідно до статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

У справі наявні неспростовні сумніви в тому, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, оскільки ключовий доказ обвинувачення – огляд на місці зупинки – визнаний недійсним внаслідок процедурних порушень, а медичний огляд, проведений у встановленому законом порядку, спростував стан сп`яніння. Крім того, незаконність зупинки транспортного засобу унеможливлює використання будь-яких доказів, отриманих в результаті такої зупинки.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ч. 1 ст. 130, ст. ст. 266, 268, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИЛА:

Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247КУпАП – у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Рівненського міського суду Оксана КРИЖОВА