Рішення від 14 червня 2026 р. у справі №545/657/26 — Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/657/26

Провадження № 2/545/1184/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2026 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Стрюк Л.І.

з участю секретаря Гаврися В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, в якому зазначив, що 19.10.2023 між ними укладено шлюб, зареєстрований в Генеральному Консульстві України в Мюнхені, актовий запис №80. Сторони мають спільну доньку ОСОБА_3 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейно-шлюбні відносини з відповідачем припинились 18 січня 2024 року, на теперішній час проживають окремо. У зв`язку з тим, подальше спільне життя і збереження шлюбу та сімї буде суперечити її інтересам та інтересам її неповнолітніх дітей, просить розірвати шлюб та судові витрати покласти на відповідача.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що заперечує проти розірвання шлюбу та вважає, що сім`ю можна зберегти. Вказує, що вживає заходів для відновлення почуття любові та поваги в сім`ї та наполягає на наданні строку на примирення.

Позивач в судове засідання не з`явився, представник позивача надав заяву, у якій просив розглянути справу без участі позивача та його представника, зазначив, що підтримують позовні вимоги в повному обсязі, проти надання строку на примирення заперечують.

Відповідач у судове засідання не з`явився, попередньо надавши заяву про відкладення судового розгляду для надання можливості укладення угоди з адвокатом.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що сторони перебувають у шлюбі, який зареєстрований 19.10.2023 Генеральним Консульством України в Мюнхені, актовий запис №80.

Від шлюбу мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

За положеннями ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.

За частиною 2 статті 112 СК України суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім`ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.

Збереження шлюбу можливе лише на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є морально-правовою основою шлюбу.

Враховуючи те, що подружжя остаточно припинили шлюбні відносини, суд вважає, що подальше сумісне життя та збереження сім`ї між ними неможливе, тому, шлюб має бути розірвано.

Окремо, слід зазначити щодо неможливості надання строку на примирення.

Відповідно до положень ст. 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Одночасно згідно ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

При цьому Верховний Суд у постанові № 442/6319/16-ц від 30.05.2019 наголосив на тому, що закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, і це не випадково, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи.

Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено ч. 7 ст. 240 ЦПК України.

Отже шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.

А тому надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком.

Враховуючи, те, що відповідач ознайомився з позовними вимогами 19.03.2026, про що свідчать подані ним заяви, і до моменту винесення рішення пройшло 3 місяці, у жодне із призначених судових засідань не з`явився, а позивач категорично наполягає на розірванні шлюбу та прискорення розгляду справи, суд не вбачає підстав для надання строку на примирення.

Враховуючи фактичні обставини справи, суд не вбачає підстав для надання строку на примирення подружжя.

Що стосується розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України у разі задоволення позову судові витрати покладаються на відповідача.

Щодо стягнення витрат позивача на правничу допомогу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 37 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

У пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Оцінюючи зміст зазначених приписів, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 виснує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Враховуючи наведене та визначені, зокрема, частиною ч. 4 ст. 137 ЦПК України критерії для здійснення розподілу судових витрат, безпосередньо та причино пов`язаних з розглядом справи, беручи до уваги те, що справа не є складною, малозначною та розглядається в спрощеному позовному провадженні, є типовою, в якій сформована усталена судова практика, а також заяву відповідача про зменшення судових витрат, суд приходить до висновку, що розумним та справедливим у даному випадку буде стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн.

Питання щодо розподілу судового збору суд вирішує відповідно до вимог статті 142 ЦПК України.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду з позовом сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 24, 104, 105, 110, 112 СК України, ст. ст. 247, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 19 жовтня 2023 року Генеральним консульством України в Мюнхені, актовий запис №80.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити прізвище « ОСОБА_5 ».

Стягнути з ОСОБА_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір в сумі 1331,20 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 2000 грн, що разом становить 3331,20 грн.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л. І. Стрюк