Рішення від 15 червня 2026 р. у справі №554/3430/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 16.06.2026Справа № 554/3430/26

Провадження № 2/554/2834/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого - судді Блажко І.О.

з участю секретаря – Ревека К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття та аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку,-

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 12 березня 2026 року звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття та аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку. Позов обгрунтований тим, що 29 травня 2024 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 травня 2024 року, актовий запис № 442. Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13 листопада 2024 року. Дитина проживає із матір`ю, що підтверджується довідкою від 25.11.2024 №1603-5003536436 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, де адреса фактичного місця проживання/перебування збігається з адресою позивача- АДРЕСА_1 . Позивач вказує, що відповідач не надає коштів на утримання сина. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача. Позивач не має достатніх коштів для утримання себе та дитини. Відповідач є здоровим, працездатним, має доходи, а тому зобов`язаний утримувати сина. Крім того, позивач прохала стягнути аліменти на своє утримання у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, оскільки на даний час вона не працює та перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Прохала : стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП- НОМЕР_4 , аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, починаючи з 12.03.2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку –до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

13 березня 2026 року ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 554/3430/25. Постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

04 травня 2026 року до суду надійшов відзив від представника відповідача - адвоката Н.О.Пишногуб, у якому прохали позовні вимоги задовольнити частково. Зменшити заявлений позивачем розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів заробітку( доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із даним позовом і до повноліття дитини. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 до досягнення дитиною трьох років відмовити. В обгрунтування вказують на те, що відповідач ніколи не відмовлявся утримувати сина, допомагає в його утриманні. Від свого обов`язку утримувати сина не відмовляється. Проте прохає зменшити розмір аліментів із 1/4 на 1/6 посилаючись на те, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.03.2023 у №554/12870/2022 ухвалено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу) відповідача але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02.11.2022 і до досягнення дитиною повноліття. За таких умов визначення аліментів на сина у частці 1/6 від заробітку(доходу) відповідача є виправданим. Відповідач вказує на те що він має проблеми зі здоров`ям, переніс оперативне втручання, яке потребує подальшого підтримуючого лікування, що додаткового збільшує його обов`язкові витрати. Крім того, вказує, що він має кредитні зобов`язання, які на даний час не погашені, що також впливає на рівень його платоспроможності. Зазначає також, що додатково надає кошти батькам для утримання свого брата, який має інвалідність та потребує додаткових коштів на своє утримання. За таких умов заявлена вимога про стягнення аліментів на утримання матері дитини є необгрунтованою.

14 травня 2026 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, у якій вона прохала позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що рішення суду у справі №554/12870/22 дійсно виконується, а не є способом ухилення від виконання зобов`язань. Вказує на те, що витрати на дитину становлять значний обсяг грошових коштів, що включає в себе відвідування лікарів, купівля вакцини, додаткові витрати на лікування, купівля засобів гігієни та продуктів харчування, враховуючи, що позивач та її син мають статус ВПО. Стосовно заперечення відповідача проти сплати аліментів на утримання позивача до досягнення дитиною трирічного віку, то вказує на те, що ОСОБА_1 є внутрішньо-переміщеною особою, власного житла в м. Полтаві не має, на даний час знаходиться у декретній відпустці, додаткових доходів не має крім виплат ВПО і виплат при народженні дитини. Стосовно наявності у відповідача кредитних зобов`язань, як на підставу зменшення розміру аліментів, то вказує, що даний факт не звільняє батька від обов`язку утримувати дитину. Надані відповідачем докази на підтвердження перенесеного хірургічного втручання не можуть свідчити про істотне погіршення матеріального стану відповідача та бути підставою для зменшення розміру аліментів. Крім того, стосовно посилання відповідача на те, що його брат є особою з інвалідністю та потребує постійного догляду, а тому саме відповідач несе додаткові витрати пов`язані з наданням матеріальної допомоги батькам для утримання брата жодними належними та допустими доказами не підтверджено. Також позивач прохає стягнути із відповідача витрати на правову допомогу у сумі 5000 грн. у зв`язку із тим, що вона зверталася до адвоката для захисту своїх порушених прав.

19 травня 2026 року до суду надійшли заперечення від відповідача на відзив, у яких він вказує , що він несе встановлений судовим рішенням у справі № 554/12870/22 обов`язок по сплаті аліментів на утримання доньки- ОСОБА_5 , що підтверджується квитанціями. Надані позивачем квитанції на підтвердження оплати послуг лікаря, купівлю медичних товарів не свідчать про їх систематичність та обсяг витрат саме на дитину. Частина долучених матеріалів не дає можливості встановити перелік придбаних товарів, їх призначення, дату придбання та фактичного платника. Факт долучення виписки консультації лікарів не свідчить про безумовну необхідність визначення аліментів саме у заявленому розмірі. У задоволенні вимог про стягнення аліментів на утримання матері дитини відповідач категорично заперечує та зазначає, якщо суд таки вирішить про необхідність їх стягнення, то прохав зменшити такий розмір до 1/20 з урахуванням принципів розумності, справедливості та співмірності. Щодо стягнення витрат на правову допомогу прохав зменшити такий розмір із 5000 грн. до 1000 грн.

Позивач ОСОБА_1 до суду не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена. Надала суду клопотання про проведення судового засідання 16.06.2026 без участі. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити врахувавши правову позицію викладену в позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивач ОСОБА_1 за ордером адвокат Лепій О.В. до суду не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена. Надала суду клопотання про проведення судового засідання 16.06.2026 без участі. Зазначила, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити врахувавши правову позицію викладену в позовній заяві та відповіді на відзив.

Відповідач ОСОБА_1 до суду не з`явився, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлений шляхом направлення на останню відому судові адресу судової повістки, копії позовної заяви та копії ухвали про відкриття провадження у справі.

Представник відповідача ОСОБА_1 за ордером адвокат Пишногуб Н.О. до суду не з`явилася, будучи у встановлений ЦПК України спосіб повідомлена. Надіслала суду заяву про розгляд справи без участі. Прохала : прийняти дану заяву до розгляду та задовольнити її; судове засідання у справі №554/3430/26 призначене на 16.06.2026 об 11:00 години проводити без участі відповідача та його представника; позовні вимоги задовольнити частково; зменшити заявлений позивачем розмір аліментів на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 1/4 частини на 1/6 частину з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня отримання судом позовної заяви і до повноліття дитини; у задоволенні позовних вимог в частині щодо стягнення аліментів на утримання дружини - ОСОБА_1 до досягнення дитиною трирічного віку - відмовити, а в разі задоволення в цій частині позовних вимог зменшити заявлений розмір із 1/6 частини на 1/20 частину; зменшити заявлений позивачем понесений розмір витрат на професійну правничу допомогу із 5000,00 грн. до 1000,00 грн.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справичи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, надавши правову оцінку наявним у справі доказам дійшов наступних висновків.

Встановлено, що 29 травня 2024 року між сторонами було укладено шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 29 травня 2024 року, актовий запис № 442.

Від даного шлюбу у сторін народився син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Полтаві Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 13 листопада 2024 року, актовий запис №699.

ОСОБА_3 проживає разом із матір`ю, що підтверджується довідкою від 25 листопада 2024 року №1603-5003536436 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, за адресою фактичного місця проживання/перебування позивача за адресою - АДРЕСА_1 .

Даний факт відповідачем не заперечувався.

Позивач вказує, що дитина перебуває на повному її утриманні.

Відповідач матеріальної допомоги на утримання сина не надає.

Угоди про добровільну сплату аліментів між сторонами не досягнуто.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 181 ч.3 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі.

Згідно ст. 182 ч. 2 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до Закону України від 17.05.2017 року №2037-VІІІ, внесено зміни до Сімейного кодексу України, які стосуються порядку стягнення аліментів на дитину.

Зокрема відповідно до ч.2 ст. 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Позивач прохає стягнути із відповідача аліменти на утримання сина у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з 12.03.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Відповідач заперечує проти такого розміру аліментів, посилаючись на факт сплати аліментів ще на оду дитину від попереднього шлюбу, скрутний матеріальний стан у зв`язку із наявністю кредитних зобов`язань, та понесеними витратами на лікування у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та необхідністю надавати фінансову допомогу батькам для лікування свого брата. Тому прохав зменшити розмір аліментів, які стягуватимуться на утримання сина із 1/4 до 1/6 .

Суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Так, судом встановлено, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15.03.2023, справа №554/12870/2022, ухвалено стягувати із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 аліменти на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 у розмірі 1/ 4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову 02 листопада 2022 року і до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду у справі №554/12870/2022 перебуває на примусовому виконанні, що підтверджується інформацією з АСВП , номер виконавчого провадження- 72491316.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Основоположним міжнародним нормативно-правовим актом, який встановлює принципи реалізації прав дитини є Конвенція про права дитини («Конвенція про права дитини») від 20 листопада 1989 року, ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Cтаттею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено право кожної дитини на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України, статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною другою, третьою статті 150 СК України на батьків покладено обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток та забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Чинне законодавство не визначає, у якому розмірі мають стягуватись аліменти, закріплюючи виключно мінімальний розмір останніх.

Вказана позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 07 травня 2026 року, справа № 404/969/24, провадження № 61-3723св26.

Відповідно до частини першої-другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Зміст вищевказаних норм дає підстави для висновку, що суди, визначаючи розмір аліментів, мають враховувати вищевказані обставини у їх сукупності, перелік яких, своєю чергою, не є вичерпним.

Відтак, заперечуючи проти стягнення з нього аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку, відповідач посилався на наявність ще однієї дитини на яку він сплачує аліменти у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів (заробітку) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку за рішенням суду у справі № 554/12870/22, скрутне матеріальне становище, яке пов`язано із наявністю фінансових зобов`язань , додатковими витратами на лікування брата та підтримання задовільного стану свого здоров`я після перенесеного хірургічного втручання.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Із наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 переніс оперативне втручання, знаходився на стаціонарному лікуванні в ЛДЦ « Приватна клініка «Безега і Ко» з 10.02.2026 по 12.02.2026., діагноз-каденомія, що підтверджується копією направлення № 72 за підписом начальника медичної служби –начальника медичного пункту військової частини НОМЕР_5 старшого лейтенанта м/с ОСОБА_6 , командира військової частини полковника ОСОБА_7 від 02.03.2026 та копією запису лікаря отоларинголога від 04 березня 2026 року. Після повторного огляду від 05.03.2026 ОСОБА_1 має задовільний стан здоров`я, що підтверджується копією довідки від 05.03.2026 за підписом лікаря-консультанта ЛДЦ « Приватна клініка « Безега і Ко» - ОСОБА_8 .

Відповідач є військовослужбовцем за мобілізацією, перебуває на службі в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_5 з 01 березня 2026 року. Доказів того, що відповідач має проблеми зі здоров`ям, які б перешкоджали йому у повній мірі працювати та отримувати дохід суду надано.

Посилання відповідача на той факт, що він ще надає фінансову допомогу своїм батькам з утримання брата - ОСОБА_9 , 2010 року народження, який має інвалідність та потребує коштів на своє утримання не є істотною обставиною, що враховується при визначенні розміру аліментів, оскільки таку допомогу відповідач має право надавати в разі фінансової можливості, а не зобов`язаний.

Крім того відповідачем не надано доказів фактичного надання матеріальної допомоги батькам або здійснення витрат на утримання брата.

Доказів того, що відповідач має фінансові зобов`язання, які впливають на його матеріальний стан суду також надано не було.

Відповідач не надав належнихі допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, який би обґрунтовував необхідність визначення аліментів на утримання молодшого сина у меншому розмірі, ніж визначено судовим рішенням щодо утримання старшої доньки, з урахуванням рівності дітей у праві на утримання з боку батька.

Враховуючи матеріальне становище відповідача, який отримує дохід, має на утримані ще одну дитину, відсутність даних про незадовільний стан його здоров`я, і беручи до уваги матеріальне становище позивача, яка на даний час не працює, знаходиться у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є особою, яка має статус ВПО, беручи до уваги потреби дитини в їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов, забезпеченні підтримання належного стану здоров`я дитини, а також те, що обов`язок утримувати дитину рівною мірою покладається як на матір, так і на батька, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають до задоволення, а тому суд вважає за можливе та необхідне стягнути із з відповідача на користь позивача аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходу),щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із даним позовом - 12.03.2026 і до досягнення дитиною повноліття.

Посилання відповідача на законодавче обмеження можливості стягнення з нього на двох дітей за різними виконавчими листами аліментів не більше ніж у загальному розмірі 1/3 частини його доходу на двох дітей є неревалентними до даних правовідносин, оскільки зазначені обмеження застосовуються виключно у разі звернення до суду саме у порядку наказного провадження, а тому наявність іншого судового рішення про стягнення з відповідача 1/4 доходів на іншу дитину не зумовлює обов`язок суду автоматично зменшити розмір аліментів, які підлягають до стягнення на іншу дитину.

Інше розуміння вищенаведеного призвело би до законодавчого обмеження максимального розміру стягуваних аліментів, зокрема, у позовному провадженні, однак чинне законодавство не містить обмежень щодо стягнення на двох дітей половини заробітку (доходу).

Вказана позиція узгоджується із Постановою Верховного Суду від 07 травня 2026 року , справа № 404/969/24 провадження № 61-3723св26.

При цьому судом враховано, що згідно із частиною третьою статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у змісті постанов від 21 грудня 2021 року у справі № 492/990/20 (провадження № 61-9338св21) та від 08 жовтня 2024 року у справі №642/6384/21 (провадження № 61-2369св24).

Стосовно стягнення аліментів на утримання дружини суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникли між сторонами щодо стягнення аліментів на утримання дружини, з якою проживає дитина, регулюються ст.ст. 75, 84 СК України.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 75 СК України, дружина чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Право на аліменти у дружини - матері може виникнути лише у разі достатнього матеріального забезпечення чоловіка, наявності у чоловіка достатніх коштів для надання дружині - матері спільної дитини матеріальної допомоги та стягуються за умови, що чоловік, до якого пред`явлено вимоги про надання утримання, спроможний надавати матеріальну допомогу (постанова Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 712/4702/19).

Відповідно до ч. 2 ст. 91 СК України, жінка та чоловік, які не перебувають у шлюбі між собою, мають право на утримання в разі проживання з нею, ним їхньої дитини, відповідно до частин другої - четвертої статті 84 та статей 86 і 88 цього Кодексу.

Особливим видом права жінки на утримання є її право на утримання чоловіком у разі проживання з нею їхньої дитини. Його особливість полягає у строковості дії, незалежності надання утримання від доходу жінки та наявністю лише однієї підстави, яка унеможливлює надання такого утримання, - можливості чоловіка надавати таке утримання.

Згідно зі ст. 84 СК України, дружина має право на утримання від чоловіка під час вагітності. Дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка до досягнення дитиною шести років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Аліменти, присуджені дружині під час вагітності, сплачуються після народження дитини без додаткового рішення суду. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» зазначено, що при вирішенні питання щодо стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років, суд бере до уваги стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; стан здоров`я та матеріальне становище отримувача аліментів, відсутність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних дружини, батьків, повнолітніх дітей; сімейний стан платника аліментів, наявність у платника аліментів зобов`язань зі сплати аліментів на дитину за рішенням суду, наявність нерегулярного, мінливого, невизначеного доходу.

В постанові Верховного Суду по справі № 750/9224/16-ц (провадження № 61-16837св18) від 13 червня 2018 року суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що відповідно до частин другої та шостої статті 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років і в разі розірвання шлюбу. Згідно з частиною четвертою статті 84 СК України право на утримання дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Таким чином, сімейним законодавством передбачено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині - матері незалежно від цієї обставини.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Cпільна дитина позивача та відповідача – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не досяг трирічного віку, проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні. Доказів протилежного суду надано не було.

При вирішенні питання про спроможність відповідача сплачувати аліменти на утримання дружини, суд виходить з того, що відповідач є особою працездатного віку, під час розгляду справи відповідачем не надано доказів в підтвердження того, що він не має можливості надавати таку допомогу дружині.

Суд, вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дружини керується загальними принципами, за якими стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно із становищем одержувача аліментів.

З урахуванням встановленого, виходячи з принципу справедливості та розумності, та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, враховуючи право дружини на отримання матеріальної допомоги, наявність у відповідача інших аліментних зобов`язань, суд вважає за можливе задовольнити вимоги про стягнення аліментів на утримання дружини частково та стягнути аліменти з відповідача на користь позивача на утримання дружини в розмірі 1/8 частини з усіх видів доходів щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із даним позовом - 12.03.2026 і до досягнення дитиною трьох років – ІНФОРМАЦІЯ_8 .

За змістом ч. 1 ст. 79 СК України, аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення у частині стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Позивач прохає стягнути із відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Представником позивача надано: договір № 08-05/2026 про надання правничої допомоги від 08.05.2026 укладеного між адвокатом Лепій О.В. та ОСОБА_1 , рахунок № 1 на суму 5000 грн., акт прийому-передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 08-05/2026 від 08.05.2026 на суму 5000 грн., квитанцію № 01 від 08.05.2026 року на суму 5000 грн.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі №463/2001/19 Верховний Суд зазначив, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено(пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Положеннями ч. 5-6 ст. 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач заперечував проти вказаної суми та прохав її зменшити до 1000 грн.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частинах 4-5 статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям. Таких доказів або обґрунтувань, у тому числі розрахунків, які свідчили б про неправильність розрахунку витрат або про неналежність послуг адвоката до справи, відповідачем не надано.

Суд дослідивши докази надані позивачем на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу, вважає, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Згідно положень статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Виходячи з положень статей 137,141 ЦПК України, статті 30 Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Таким чином, суд зобов`язаний з урахуванням обставин і складності справи надати оцінку поданим заявником доказам на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, визначити необхідний фактичний обсяг правової допомоги, співмірність витрат на правничу допомогу, за результатами чого, надати обґрунтований висновок про наявність/відсутність підстав для відшкодування таких витрат і їх розмір, а не формально (без надання оцінки доказам та аргументам) вказати про відсутність підстав для компенсації таких витрат на користь позивача за рахунок відповідача.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхньої вартості, виходячи з конкретних обставин справи.

Під час вирішення питання про стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу, суд звертає увагу на категорію даної справи , обсяг доказів, які надані позивачем та те, що представник позивача не приймав безпосередню участь в судових засіданнях.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 п. 135 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Суд, вирішуючи питання щодо витрат понесених учасником справи на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про те, що додані до клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат документи, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному в позові розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.

Позивач звільнена від сплати судового збору за подачу вказаного позову.

У відповідності із вимогами ст. 141 ЦПК України із відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 247, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини до досягнення нею повноліття та аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_4 , аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку(доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з моменту звернення до суду із даним позовом – 12 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_4 , аліменти на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/8 частини з усіх видів заробітку ( доходу) щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду із даним позовом -12 березня 2026 року і до досягнення дитиною трирічного віку – до ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Допустити негайне виконання рішення суду у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місць.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_4 , витрати на правову допомогу у сумі 4000 грн.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП- НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Позивач: громадянка України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП- НОМЕР_4 , адреса - АДРЕСА_1 .

Відповідач: громадянин України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП- НОМЕР_3 , адреса - АДРЕСА_2 .

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції на протязі тридцяти днів з дня його отримання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції - до Полтавського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2026 року.

Суддя І.О.Блажко