Рішення від 16 червня 2026 р. у справі №534/1822/26 — Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області

Справа №534/1822/26

Провадження №2-а/534/9/26

РІШЕННЯ

Іменем України

17 червня 2026 року місто Горішні Плавні

Горішньоплавнівський міський суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Малюк М.В.,

за участі: секретаря судового засідання Савченко Я.О.,

представника позивача Карпенко О.А.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Горішньоплавнівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області до ОСОБА_1 про затримання з метою забезпечення примусового видворення,

установив:

1.17.06.2026 Горішньоплавнівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області звернувся до Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області з адміністративним позовом до громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 про його затримання з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України, з метою забезпечення примусового видворення.

2.В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Горішньоплавнівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області є територіальним підрозділом центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції. Так, 17.06.2026 виявлено факт порушення правил перебування в Україні громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В означеної особи відсутні документи на право перебування/проживання на території України.

3.У судове засідання з`явився представник Горішньоплавнівський відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області Карпенко О.А., яка займає посаду начальника відділу, повноваження якої підтверджені належним чином, просила задовольнити позовні вимоги у повному обсязі з викладених у позові підстав.

4.У судове засідання з`явився відповідач ОСОБА_1 , який зазначав, що з позовними вимогами та обґрунтуванням позову ознайомлений, позовні вимоги зрозумілі, обставини, зазначені в позові визнав, проти його задоволення не заперечував. Зазначав, що в 2010 році в`їхав на територію України, прибув у місто Дружківка Донецької області в приватних справах, по внутрішньому паспорту громадянина Російської Федерації, проживав у будинку своєї бабусі, кілька днів тому переїхав до міста Горішні Плавні в пошуках житла після зруйнування будинку, у зв`язку із небезпекою перебування в зоні активних бойових дій. За отриманням посвідки на постійне або тимчасове проживання не звертався. Закордонного паспорта немає, не працює через відсутність документів, що підтверджують право проживання в Україні, грошових коштів для виїзду немає. Повідомив, що на території Російської Федерації його проживанню, життю та здоров`ю нічого не загрожує, відсутні будь-які переслідування по політичним, етнічним та релігійним мотивам.

5.Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача щодо предмета позову, з`ясувавши обставини, що мають значення у справі, дослідивши у порядку, визначеному КАС України, докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд доходить таких висновків.

6.Відповідно до підпункту 11 пункту 4 Положення про Горішньоплавнівський відділ Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області, затвердженого наказом Управління Державної міграційної служби України в полтавській області № 151 від 30.11.2023, позивач відповідно до покладених на нього завдань приймає в межах своїх повноважень рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства до країни походження або третьої країни, приймає рішення про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства, які у встановлені строки без поважних причин не виконали рішення про примусове повернення, звертається до судів із позовами про затримання, утому числі поміщення до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні тощо.

7.17.06.2026 позивачем виявлено факт незаконного перебування на території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 . Перевіркою встановлено, що вказаний іноземний громадянин є уродженцем міста Дружківка, Донецької області, Україна. Паспорт громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 , виданий 30.05.2003 УВД місто Нафтоюганськ Ханти-Мансійський автономного округу Тюменської області.

8.У 2010 році в`їхав на територію України в приватних справах, по внутрішньому паспорту громадянина Російської Федерації, проживав у місті Дружківка в будинку своєї бабусі, та не виїхав після закінчення законного терміну перебування, чим допустив порушення вимог підпункту 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 ((в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12.09.2023 № 979), зокрема, не виїхав за межі України у встановлений законодавством строк (90 днів протягом 180 днів) та пункт 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

9.Згідно з даними щодо перетину відповідачем державного кордону в проміжок часу із 08.11.2017 по 17.06.2026, запитувана інформація відсутня.

10.Представник позивача зазначала, що Горішньоплавнівським відділом Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області здійснено обчислення дозволеного строку перебування шляхом відрахування 180 днів назад від дня контролю – 08.11.2017 (пункт 9 цього рішення) (пункт 4 Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20.07.2015 № 884).

Зважаючи, що відповідач в`їхав на територію України ще в 2010 році, безумовно строк тимчасового перебування в України на цей час сплинув. У зв`язку із чим, встановлено порушення вказаною особою Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

11.До органів Державної міграційної служби України із заявою про продовження строку перебування на території України, про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відповідач не звертався. Останній обізнаний, що підстав для його подальшого перебування в Україні немає та повідомив, що у Російській Федерації його проживанню, життю та здоров`ю нічого не загрожує, відсутні переслідування по політичних, етнічних та релігійних мотивах.

12.У відповідача відсутні документи, які б надавали право законного перебування на території України. За посвідкою на постійне чи тимчасове проживання не звертався, посвідками на постійне або тимчасове проживання на території України не документувався, зареєстрованим на території України не значиться. Законні підстави для документування посвідкою постійного чи тимчасового проживання на території України відсутні. Дозвіл на застосування праці іноземців та осіб без громадянства відсутні.

13.Згідно зі службовою запискою сектору з питань шукачів захист та соціальної інтеграції УДМС України в Полтавській області, громадянин РФ ОСОБА_1 із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує захисту до сектору не звертався.

14.Як наслідок, у відповідача відсутні підстави та документи, що дають право законного перебування на території України.Виїжджати з території України самостійно не бажає, також у нього відсутній чинний документ, що дає право на перетин кордону.

15.Зазначене у своїй сукупності є підтвердженням небажання відповідача самостійно залишити територію України.

16.Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

17.Відповідно до статті 9 цього Закону іноземці та особи без громадянства в`їжджають в Україну за наявності визначеного цим Законом чи міжнародним договором України паспортного документа та одержаної у встановленому порядку візи, якщо інше не передбачено законодавством чи міжнародними договорами України. Строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України.

18.Відповідно до статті 1 Угоди між Урядом України і Урядом Російської Федерації про безвізові поїздки громадян України і Російської Федерації від 16.01.1997 (була чинною на час в`їзду відповідача на територію України, втратила чинність від 01.01.2023) громадяни держави однієї Сторони на основі взаємності звільняються від реєстрації у компетентних органах за місцем їхнього перебування на території держави іншої Сторони, якщо термін такого перебування не перевищує 90 днів з моменту в`їзду на територію держави цієї іншої Сторони, за наявності у них міграційної картки з позначкою органів прикордонного контролю, проставленої при в`їзді на територію держави перебування.

19.У разі в`їзду на територію України іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду визначено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів (підпункт 2 пункту 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150).

20.17.06.2025 посадовими особами позивача за порушення правил перебування в Україні стосовно відповідача складено протокол про адміністративне правопорушення за ознаками частини 2 статті 203 КУпАП.

21.З метою забезпечення вимог законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства Горішньоплавнівським відділом УДМС у Полтавській області 17.06.2026 прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_2 та зобов`язано його покинути територію України у термін до 20.06.2024 (ст. 26 Закону, п.п. 5, 6 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС України, Адміністрації державної прикордонної служби України та Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150).

22.З рішенням від 17.06.2026 про примусове повернення з України ОСОБА_1 ознайомлений 17.06.2026, що підтверджується його підписом у вказаному рішенні.

23.Однак, відповідач відмовився добровільно виконувати рішення про примусове повернення, на підтвердження чого свідчать відомості, зазначені останнім у цьому рішенні.

24.Відповідно до частини 8 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» примусове повернення не застосовується до іноземців та осіб без громадянства, які не досягли 18-річного віку, до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", а так само не може бути застосовано до осіб, які не мають документів, що посвідчують особу та дають право на виїзд з України (такі іноземці та особи без громадянства затримуються у встановленому законом порядку з метою ідентифікації, документування та забезпечення передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або примусового видворення відповідно до цього Закону).

25.У відповідача відсутній чинний паспортний документ, що дає право на виїзд за межі України, відсутні документи, що посвідчують право перебувати на території України (див. пункти 12,13 цього рішення).

26.Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», зокрема: 4) нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

27.Відповідно до частини 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

28.В`їзд в Україну та виїзд з України здійснюється, зокрема, іноземців та осіб без громадянства - за паспортним документом за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в`їзду та виїзду не встановлено законодавством чи міжнародним договором України (абзац 1 частини 1 статті 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

29.Зіставлення встановлених обставин щодо перебування відповідача на території України із правилами, зазначеними в цих нормах, дозволяє дійти висновку, що у відповідача відсутні підстави для подальшого перебування в Україні та він ухиляється від виїзду з України (пункт 23 цього рішення).

30.Зважаючи на це, позивачем 17.06.2026 прийнято рішення про примусове видворення відповідача з України. З цим рішенням відповідач ознайомлений та отримав його примірник 17.06.2026, на підтвердження чого свідчить підпис на цьому рішенні.

31.Враховуючи викладене, представник позивача вважає, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_1 ухилятиметься від добровільного виїзду з території України і в подальшому, про що свідчить відсутність у нього діючого паспортного документа та документів на право перебування в Україні, відсутність бажання самостійно залишити територію України, а також відсутність у нього законних підстав перебування та проживання на території України.

32.Відповідно до положень статей 9, 29 Загальної декларації прав людини ніхто не може зазнавати безпідставного арешту, затримання або вигнання. При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом, виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

33.Стаття 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України 11.09.1997, задекларовано право кожного на свободу та особисту недоторканість, за винятком певних випадків, зокрема, законного арешту або затримання з метою запобігання не дозволеному в`їзду особи в країну чи особи, щодо якої провадяться процедури депортації або екстрадиції.

34.Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

35.Частиною 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

36.Згідно з пунктом 7 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - це іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в`їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

37.Частиною 1 статті 26 Конституції України, статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

38.Відповідно до частини 2 статті 17 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» документи про продовження строку перебування в Україні оформляються на підставі письмових звернень іноземця або особи без громадянства та приймаючої сторони, які подаються не пізніш як за три робочих дні до закінчення встановленого строку їх перебування на території України.

39.Пунктом 2 Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150, встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів з дати першого в`їзду з держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.

40.Строк перебування іноземців та осіб без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, продовжується ДМС, її територіальними органами за наявності обґрунтованих підстав (лікування, пологи, догляд за хворим членом родини, вимушена зупинка на території України у зв`язку з надзвичайними обставинами, оформлення спадщини, наявність підстав для оформлення посвідки на постійне чи тимчасове проживання, подання заяви про отримання дозволу на імміграцію чи набуття громадянства України, а також інші обставини, що унеможливлюють виїзд іноземця або особи без громадянства) та за умови подання підтвердних документів - на період існування таких підстав (пункт 4 цього Порядку).

41.Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках (стаття 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства»).

42.Частиною 1 статті 289 КАС України передбачено, що за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про його (її) примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення відповідно до міжнародних договорів України або якщо існує ризик його (її) втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, стосовно якого (якої) прийнято рішення про примусове видворення, документа, що дає право на виїзд з України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції, його територіальний орган чи підрозділ, орган охорони державного кордону, орган Служби безпеки України подає до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням зазначених органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовну заяву про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів, зокрема затримання для забезпечення видворення за межі території України.

43.Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. 44.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України (частини 1, 2 статті 77 КАС України).

45.Зважаючи на встановлені обставини, суд доходить висновку про наявність обґрунтованих підстав вважати, що відповідач стосовно якого прийнято рішення про примусове видворення, ухилятиметься від його виконання, що, у відповідності до вимог частини 1 статті 289 КАС України, є підставою для застосування такого заходу як затримання з метою забезпечення примусового видворення за межі території України.

46.Відтак, позовні вимоги суд вважає обґрунтованими, тому їх треба задовольнити. Доказів іншого матеріали справи не містять та відповідачем у судовому засіданні не зазначено та не надано, доводів представника позивача не спростовано.

47.Частиною 11 статті 289 КАС України визначено, що строк затримання іноземців та осіб без громадянства у пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, або особою без громадянства, такий строк може бути продовжено, але не більш як на вісімнадцять місяців.

48.Зважаючи на складність у викладенні повного тексту рішення суду, пов`язаного з потребою в обґрунтуванні доводів сторін, на що може бути витрачений значний час, суд вважає за доцільне проголосити його вступну та резолютивну частини.

49.Керуючись ст ст.241,244,246,257,289 КАС України, статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

ухвалив:

1.Задовольнити адміністративну позовну заяву Горішньоплавнівського відділу Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області.

2.Затримати громадянина російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, з метою забезпечення примусового видворення.

3.Строк затримання становить шість місяців, який обраховується з часу та дати фактичного затримання особи.

4.До набрання рішенням суду законної сили іноземець або особа без громадянства підлягає утриманню у спеціально обладнаному для таких цілей приміщенні органу виконавчої влади (його підрозділу), що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), органу охорони державного кордону, органу Служби безпеки України, який її затримав, або у пункті тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

5.Рішення суду підлягає негайному виконанню.

6.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

7.Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

8.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9.Оскарження рішення про затримання іноземця або особи без громадянства не зупиняє його виконання.

10.Повний текст рішення складено 18.06.2026.

Суддя Марина МАЛЮК