Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №576/126/25 — Сумський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 червня 2026 року м.Суми

Справа №576/126/25

Номер провадження 22-ц/816/309/26

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач),

суддів - Криворотенка В. І. , Сізова Д. В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2025 року у складі судді Сапона О.В., ухвалене в м. Глухів Сумської області,

в цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 07 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4198987, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «80036», за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання перед відповідачем та надало кредит у сумі 11200 грн 00 коп., строком на 350 днів (з 07 грудня 2023 року по 21 листопада 2024 року) шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК».

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4198987 від 07 грудня 2023 року на суму 63392 грн. Станом на дату укладення договору факторингу 26 липня 2024 року строк дії договору № 4198987 від 07 грудня 2023 року не закінчився, а тому позивачем в межах строку дії договору, за період з 26 липня 2024 року по 21 листопада 2024 року було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 26432 грн.

В результаті невиконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитним договором № 4198987 від 07 грудня 2023 року утворилась заборгованість на загальну суму 89824 грн 00 коп., з яких: 11200 грн 00 коп. – сума заборгованості за основним боргом (сумою кредиту), 52192 грн 00 коп. – заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 26432 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» за 118 календарних днів, які позивач і просив стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2025 року позовні вимоги ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованість за кредитним договором в сумі 89824 грн 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 2422 грн 40 коп. витрат по сплаті судового збору та 3000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з вказаним рішення суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 72 464 грн 00 коп.

Доводи апеляційної скарги мотивує тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував положення ч. 5 ст. 8, п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки. Заявник апеляційної скарги навів розрахунок відсотків за користування кредитними коштами, і зазначив, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 72464 грн 00 коп., а не в розмірі визначеному судом першої інстанції.

Позивачем у визначений апеляційним судом строк відзиву на апеляційну скаргу подано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи те, що апеляційна скарга подана на рішення суду з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07 грудня 2023 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 4198987, який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором «80036», за умовами якого відповідачу було надано грошові кошти на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язувався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту становить 11 200 грн 00 коп., строк кредиту 350 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – 25 днів, орієнтована реальна річна процента ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 40 262,89%, орієнтована загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 89 600 грн 00 коп., мета укладення кредиту – споживчі (особисті) потреби (а.с. 49-58).

ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконало свої зобов`язання перед відповідачем та надало кредит у сумі 11200 гривень, шляхом переказу на платіжну картку № НОМЕР_1 (а.с. 60).

26 липня 2024 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та позивачем ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» було укладено договір факторингу № 26/07/2024, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до відповідача за договором № 4198987 від 07 грудня 2023 року на суму 63392 грн (а.с. 20-28, 42.

Станом на дату укладення договору факторингу 26 липня 2024 року строк дії договору № 4198987 від 07 грудня 2023 року не закінчився, а тому позивачем в межах строку дії договору, за період з 26 липня 2024 року по 21 листопада 2024 року було здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 26432 грн (а.с. 107-108).

Ухвалюючи оскаржуване рішення та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач отримав в кредит кошти, але не повернув їх належним чином та не сплатив проценти, відтак право позивача порушене і підлягає захисту шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором в сумі 89 824 грн 00 коп.

Колегія суддів не може погодитися з присудженим до стягнення розміром заборгованості, з огляду на наступне.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено та не спростовано в доводах апеляційної скарги, що 07 грудня 2023 року між сторонами укладеного договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту, дистанційно, в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Тобто, між сторонами виникли договірні зобов`язання, які є обов`язковими для виконання кожним із сторін.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що присуджений до стягнення розмір відсотків за користування кредитними коштами суперечить положенням ч. 5 ст. 8 та п. 17 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно розрахунків заборгованості, проценти за користування кредитним коштами в сумі 78 624 грн 00 коп. були нараховані за період з 07 грудня 2023 року до 21 листопада 2024 року за відсотковою ставкою 2 % в день.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-ІХ (який набрав чинності 24 грудня 2023 року) внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», статтю 8 цього закону доповнено частиною 5, а розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 17.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Пунктом 17 розділIV «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати:

протягом перших 120 днів - 2,5 %;

протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 4 ст. 42 Конституції України визначено, що участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем пені за прострочення у поверненні кредиту.

Таким чином, заважаючи на викладені норми, розмір щоденної відсоткової ставки за споживчим кредитом у період із 24 грудня 2023 року до 21 квітня 2024 року не може перевищувати 2,5%, з 22 квітня 2024 рок до 19 серпня 2024 року -1,5%, а з 20 серпня 2024 року -1%. Нарахування відсотків у більшому, ніж визначено вимогами Закону України «Про споживче кредитування» призведе до порушення прав споживача, що є недопустимим.

За вказаних обставин, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року включно, відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування» мав становити 20160 грн 00 коп. (11200 грн *1,5%*120 днів), а в період з 20 серпня 2024 року до 21 листопада 2024 року включно – 10 416 грн 00 коп. (11200грн*1%*93 дні).

З розрахунку заборгованості ОСОБА_1 слідує, що розмір нарахованих відсотків станом на 21 квітня 2024 року становив 30688 грн 00 коп., а тому в період дії кредитного договору з відповідачки на користь позивачки належить стягнути 72 464 грн 00 коп. (11200 грн (борг за тілом кредиту) + 30688 грн (відсотки за період з 07 грудня 2023 року по 21 квітня 2024 року) + 20160 грн (відсотки за період з 22 квітня 2024 року до 19 серпня 2024 року) + 10 416 грн (відсотки за період з 20 серпня 2024 року до 21 листопада 2024 року).

Таким чином, у відповідності до положень п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині належить змінити, стягнувши з відповідача на користь позивача 72 464 грн 00 коп. заборгованості за кредитним договором, а не в розмірі визначеному судом першої інстанції.

Рішення суду підлягає зміні і в частині розподілу судових витрат, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1954 грн 23 коп. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Визначений судом першої інстанції розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами в доводах апеляційної скарги не спростовувався, а тому, пропорційно до частки задоволених позовних вимог, з відповідача на користь позивача слід стягнути 2 420 грн 20 коп. цих витрат.

Також, у зв`язку з задоволенням вимог апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача належить стягнути 3071 грн 70 коп. судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 27 березня 2025 року змінити в частині присудженого до стягнення розміру заборгованості за кредитним договором та в частині розподілу судових витрат.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», розташованого по вул. Набережно-Корчуватська, 27/2, код ЄДРПОУ 40966896, заборгованість за кредитним договором в сумі 72 464 гривні 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» 1954 гривні 23 копійки витрат по сплаті судового збору та 2 420 гривень 20 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на користь ОСОБА_1 3071 гривню 70 копійок судового збору за апеляційний перегляд рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий - О. І. Собина

Судді: В. І. Криворотенко

Д. В. Сізов