Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №357/8089/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/8089/26

3/357/2779/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.06.2026 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення в режимі відеоконференції, через застосунок «Viber», яка надійшла з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківському районі, батальйон № 1, відносно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, військова частина НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: дані відсутні,

за ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП

У С Т А Н О В И В:

05 травня 2026 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , вчинив стосовно матері своєї дружини ОСОБА_2 домашнє насильство. а саме: умисні дії психологічного характеру, ображав нецензурною лайкою, погрожував фізичною розправою, чим завдав їй психологічних страждань, у наслідок чого завдана шкода психологічному здоров`ю ОСОБА_2 , тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

05 травня 2026 року, приблизно о 18 годині 15 хвилин ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем проживання в АДРЕСА_2 , висловлювався нецензурною лайкою в бік матері дружини ОСОБА_2 , при цьому перебувала малолітня донька ОСОБА_3 , чим завдав їй психологічних страждань. Унаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров`ю ОСОБА_3 , тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Допитаний в судовому засіданні в режимі відеоконференції, через застосунок «Viber» ОСОБА_1 вину не визнав, пояснив, що він із цивільною дружиною ОСОБА_4 орендують квартиру в АДРЕСА_2 . 05.05.2026 року він з дружиною перебуваючи дома дивилися телевізор і до них прийшла мати дружини ОСОБА_2 та її чоловік, які почали бити та ображати дружину, вигонити його з квартири, після чого відразу викликали працівників поліції. Зазначив, він лише захищав дружину від побоїв, обнявши її. Ствердив, що він не ображав ОСОБА_2 нецензурною лайкою та не погрожував фізичною розправою, можливо щось там і сказщав, але це було на захист дружини. ОСОБА_2 проти щоб він проживав з ОСОБА_4 тому постійно вчиняє сварки та ображає його дружину.

За клопотанням ОСОБА_1 допитана в судовому засіданні ОСОБА_4 пояснила, що ОСОБА_1 її чоловік, ОСОБА_2 її мати, яка проти, щоб вона проживала з ОСОБА_1 та постійно вчиняє сварки. Вона з чоловіком орендують квартиру АДРЕСА_3 . 05.05.2026 року вона з чоловіком ОСОБА_1 перебували дома і до них прийшли її мати ОСОБА_2 та батько ОСОБА_5 , які почали кричати, ображати її та бити. ОСОБА_1 ніякого домашнього насильства відносно її матері не вчиняв, а лише захищав її він неправомірних дій батьків. Ствердила, що ОСОБА_1 не ображав її матір нецензурною лайкою та не погрожував фізичною розправою. Її мати ОСОБА_6 сама постійно вчиняє сварки та ображає ї, вигонить ОСОБА_1 . Пояснила, що 05.05.2026 року ОСОБА_1 перебував в стані алкогольного сп`яніння, коли він сварився з ОСОБА_2 її малолітня донька перебувала в квартирі. Квартира в якій вона проживає однокімнатна і мати ОСОБА_2 іноді проводить оплату за оренду даної квартири, так як вона сама не в змозі оплатити оренду. ОСОБА_1 не зловживає спиртними напоями, 05.05.2026 року він вживав спиртне і батьки вигнали його з квартири.

В судове засідання викликалася ОСОБА_2 , однак остання в судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи була належно повідомлена.

Диспозицією та об`єктивною стороною правопорушення, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.

Диспозицією та об`єктивною стороною правопорушення, за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.

Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", передбачено, що домашнє насильство – це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.

Психологічне насильство це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

В судовому засіданні переглянуто диски з відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції, з яких вбачається, що працівники поліції приїхали на виклик з приводу домашнього насильства. Біля будинку перебувала ОСОБА_2 з чоловіком, також на лавці сидів ОСОБА_1 . ОСОБА_2 повідомила працівникам поліції, що квартиру АДРЕСА_4 орендує вона і сплачує орендну плату теж вона. В даній квартирі проживає її донька з онукою, ОСОБА_1 постійно приходить до її доньки вживає спиртні напої та пригощає доньку спиртним, квартира однокімнатна. Повідомила, що ОСОБА_1 її ображав в присутності неповнолітньої онуки. Також на місці події був присутній чоловік ОСОБА_2 , який також повідомив працівникам поліції, що ОСОБА_1 споює їх доньку.

Оголосивши протоколи про адміністративні правопорушення, заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши форми оцінки ризиків згідно з якими уповноваженим працівником поліції визначено рівень небезпеки ОСОБА_1 , як низький та високий, копії термінових заборонних приписів стосовно кривдника, заяву ОСОБА_2 , довідку визначення повторності порушення ГБ, витяги з бази ІПНП Білоцерківського РУП ГУНП у Київській області, згоду на обробку персональних даних, рапорт працівника поліції, переглянувши відеозаписи з нагрудних камер поліцейських, суддя вважає, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Твердження ОСОБА_4 , що ОСОБА_1 не вчиняв домашнього насильства в присутності малолітньої доньки, спростовуються, переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції та поясненнями самої ОСОБА_4 , яка пояснила, що квартира в якій сталася сварка однокімнатна і що її малолітня донька перебувала в квартирі під час сварки.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП.

Згідно із ст. 39-1 КУпАП у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" чи Законом України "Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків".

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», запобігання домашньому насильству - система заходів, що здійснюються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, а також громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, та спрямовані на підвищення рівня обізнаності суспільства щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків, а також будь-яких звичаїв і традицій, що на них ґрунтуються.

При розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 173-2 КУпАП, одночасно із вирішенням питання про накладення стягнення за вказане правопорушення вирішується питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство на проходження Типової програми для кривдників, затвердженої наказом Міністерства соціальної політики України від 01.10.2018 № 1434, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2018 за № 1222/32674.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» програма для кривдника - комплекс заходів, що формується на основі результатів оцінки ризиків та спрямований на зміну насильницької поведінки кривдника, формування у нього нової, неагресивної психологічної моделі поведінки у приватних стосунках, відповідального ставлення до своїх вчинків та їх наслідків, у тому числі до виховання дітей, на викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов`язки жінок і чоловіків.

Метою корекційної програми є допомога особі, яка вчинила насильство, в осмисленні власної насильницької поведінки, усвідомленні її витоків, проявів, наслідків для особистого життя та життя оточуючих, налагодженні гармонійного життя з родиною та в суспільстві, а також в усвідомленні того, що домашнє насильство - це порушення прав людини, яке карається відповідно до чинного законодавства.

Згідно із п. 8 розділу 1 Типової програми для кривдників, кривдника може бути направлено на проходження цієї Типової програми на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.

Порядок направлення на проходження програми для кривдника визначено пунктом 3.3. Інструкції щодо порядку взаємодії структурних підрозділів, відповідальних за реалізацію державної політики щодо попередження насильства в сім`ї, служб у справах дітей, центрів соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді та відповідних підрозділів органів внутрішніх справ з питань здійснення заходів з попередження насильства в сім`ї, затвердженої Наказом Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту, Міністерства внутрішніх справ України 07.09.2009 № 3131/386, згідно з якою, у разі вчинення особою насильства в сім`ї, служба дільничних інспекторів поліції або кримінальна поліція у справах дітей видає цій особі під розписку направлення на проходження корекційної програми та в триденний строк надсилає до відповідного кризового центру повідомлення про направлення особи на проходження корекційної програми.

На виконання приписів ч. 5 ст. 283 КУпАП, суд дійшов висновку щодо відсутності необхідності направлення правопорушника на проходження програми для особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, відповідно до статті 39-1 КУпАП оскільки останній адміністративне правопорушення вчинив вперше, військовослужбовець, до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства раніше не притягувався.

Відповідно до вимог ст. 36 КУпАП при вчиненні однією особою двох або більше правопорушень адміністративне стягнення накладається за кожне правопорушення окремо.

Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

При накладенні адміністративного стягнення, з урахуванням характеру вчинених правопорушень, особи порушника, конкретних обставин справи, вважаю що стягнення у вигляді штрафу відповідає вимогам статей 23, 33 КУпАП і є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення нових правопорушень.

Крім цього, відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладання адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Керуючись статтями 33-35, 36, 40-1, ч. 1ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2, 221, 245, 277, 283-285, 294 КУпАП, суддя,

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2, ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та, із урахуванням ст. 36 КУпАП, застосувати адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Відповідно до ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

Термін пред`явлення постанови до виконання 3 (три) місяці згідно Закону України «Про виконавче провадження».

СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО