Постанова від 17 червня 2026 р. у справі №357/7360/26 — Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/7360/26

3/357/2569/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2026 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Ірина Дубановська

за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1 ,

розглянувши в м. Біла Церква справу про адміністративне правопорушення за протоколом ЕПР1 № 636065 від 09 квітня 2026 року стосовно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНКОПП: в матеріалах справи відсутній, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не притягався до адміністративної відповідальності,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП (далі – протокол),

У С Т А Н О В И В:

09 квітня 2026 року о 12 год 17 хв в м. Узин, вул. Незалежності, 27, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я Комунальному некомерційному підприємстві Рокитнянської селищної ради «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», селище Рокитне, вул. Вокзальна, 86, відмовився, зафіксовано на бодікамеру моторолу № 477915, № 477203.

Вищевказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У ході розгляду справи ОСОБА_1 вини не визнав та пояснив, що 09 квітня 2026 року не перебував у стані наркотичного сп`яніння. Зазначив, що дійсно керував транспортним засобом у час та в місці, вказаних у протоколі, однак, як він вважає, працівники поліції вчиняли щодо нього незаконні дії, зокрема безпідставно зупинили транспортний засіб, у зв`язку з чим він викликав інший наряд поліції.

У подальшому він пройшов огляд за допомогою приладу «Драгер», який не підтвердив стан алкогольного сп`яніння. Оскільки, як він вважає, щодо нього вчинялися протиправні дії, він відмовився від подальшого проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння, оскільки у такому стані не перебував.

Мав намір оскаржувати дії працівників поліції.

Водночас зазначив, що наступного дня самостійно пройшов обстеження у лікаря-нарколога та надав відповідні результати аналізів.

За результатами розгляду, суддя керується такими положеннями закону та дійшла до таких висновків.

Згідно зі ст. 68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП, … відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, - тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суддя зазначає, що порядок огляду особи, яка керує транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції встановлений ст. 266 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 266 КУпАП, особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають … оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, огляду на стан наркотичного сп`яніння, підлягає не будь-яка особа, яка керує транспортним засобом, а лише та, у якої виявлені одна або кілька ознак, перелічених у п. 3 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.

Згідно з ч. 3 ст. 266 КУпАП, у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно з ч. 1 ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, … ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Отже, суддя заслухавши особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідка ОСОБА_2 , дослідивши протокол, надані до нього докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, вважає доведеним, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, що стверджується:

- протоколом, де зазначено, що «09 квітня 2026 року о 12 год 17 хв в м. Узин, вул. Незалежності, 27, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

Від проходження огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я Комунальному некомерційному підприємстві Рокитнянської селищної ради «Рокитнянська багатопрофільна лікарня», селище Рокитне, вул. Вокзальна, 86, відмовився, зафіксовано на бодікамеру моторолу № 477915, № 477203.

Вищевказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП».

Так, у вказаному протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 від підпису, надання пояснень та отримання копії протоколу відмовився;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09 квітня 2026 року, згідно якого, у результаті огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп`яніння: звужені зіниці, які не реагують на світло, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук.

У вище вказаному направленні вказано про те, що ОСОБА_1 , не доставлявся, огляд не проводився;

- актом огляду на стан наркотичного сп`яніння, де зазначаено про те, що огляд не проводився, не доставлявся та ОСОБА_1 від підпису відмовився;

- рапортом поліцейського від 09 квітня 2026 року, згідно якого, зокрема, 09 квітня 2026 року під час несення служби у складі наряду Вулкан 0452 ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ) о 12 год 17 хв, під час вільного патрулювання за адресою Київська обл., Білоцерківський район, Узинська ОТГ, м. Узин, вул. Незалежності, буд. 27, було помічено транспортний засі ВАЗ 2107, н.з. НОМЕР_1 та зупинено згідно ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», під керуванням ОСОБА_1 .

Під час спілкування з останнім було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці, які не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя.

ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного спяніння у встановленому законом порядку в лікаря нарколога, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.

Водій був неодноразово попереджений, що у разі відмови від проходження огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння на нього буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 усвідомлюючи це, відмовився від проходження огляду.

Подія зафіксована на бодікамеру Motorola серії Vb400 № 477203, №477915.

ОСОБА_1 було відсторонено від керування та транспортний засіб залишено на місці зупинки без порушень Правил дорожнього руху;

- дисками із відеозаписами від 09 травня 2026 року, згідно яких установлено, що водій ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти у встановеному законом порядку огляд на стан наркотичного сп`яніння у медичному закладі у лікаря нарколога категорично відмовлявся.

Так, працівники поліції повідомили ОСОБА_1 про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, роз`яснили порядок проходження медичного огляду та наслідки відмови від його проходження.

Окрім того, на запитання ОСОБА_1 працівники поліції роз`яснювали останньому причини зупинки.

Відомості зафіксовані наданими відеозаписами в достатній мірі відображають обставини вчиненого правопорушення та фіксацію даного порушення, а також узгоджуються з іншими доказами наявними в матеріалах справи.

Сукупність наведених доказів підтверджує факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку у медичному закладі, що підтверджує порушення ним п.2.5 Правил дорожнього руху України.

Суддя вважає, що досліджені письмові докази, відеозаписи є логічними, послідовними, взаємодоповнюючими, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів в їх достовірності.

Суддя вважає, що докази зібрані поліцейським у спосіб та порядку встановленому КУпАП.

За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає адміністративній відповідальності.

Водночас за клопотанням ОСОБА_1 було допитано свідка ОСОБА_2 , яка в судовому засіданні пояснила, що є цивільною дружиною ОСОБА_1 та 09 квітня 2026 року перебувала разом із ним на місці події.

Вважає, що транспортний засіб було зупинено безпідставно, при цьому працівники поліції зазначали, що у ОСОБА_1 наявне тремтіння рук.

Свідок вказала, що жодних порушень вони не вчиняли та вважає дії працівників поліції незаконними.

Також пояснила, що працівники поліції намагалися витягнути її чоловіка з автомобіля, щоб забрати з місця події.

У подальшому ОСОБА_1 пройшов медичний огляд на стан наркотичного сп`яніння самостійно.

Так, до позиції ОСОБА_1 про те, що він не визнає своєї вини, тому що не мав ознак наркотичного сп`яніння, а відтак не повинен був проходити медичний огляд у медичному закладі, суддя зазначає наступне.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року суд зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Суд констатував, що будь-яка особа, яка отримала посвідчення водія на право керування транспортним засобом, зобов`язана знати Правила дорожнього руху України.

Суддя зазначає, що працівники поліції можуть зупиняти транспортні засоби, зокрема, відповідно до ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» та постанов Кабінету Міністрів України № 1455, № 1456, оскільки поліцейські мають право на проведення перевірки транспортних засобів та здійснення поверхневої перевірки речей, багажу, транспортних засобів та проведення перевірки документів у осіб.

Щодо вказаних доводів ОСОБА_1 , суддя ставиться критично, вважає їх обраним способом захисту спрямованим на ухилення від адміністративної відповідальності, оскільки дана позиція спростовується переглянутим в судовому засіданні відеозаписом, письмовими доказами.

Відмова ОСОБА_1 на вимогу працівника поліції пройти медичний огляд для визначення стану наркотичного сп`яніння зафіксована на відеозапис, тому в його діях наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а його пояснення не ґрунтуються на наявних у справах доказах.

Водночас поліцейський за внутрішнім переконання встановлює наявність ознак наркотичного сп`яніння та діє згідно інструкції, що зобов`язує його, зокрема, роз`яснити особі підстави для проведення огляду на стан сп`яніння, процедуру проведення такого огляду, суть вчиненого правопорушення.

З дослідженого відео вбачається, що поліцейськими виконані ці дії без тиску та примусу на водія ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 вказував на незаконність дій працівників поліції та психологічного тиску на нього, однак жодних доказів про оскарження дій працівників поліції не надано, та суддею під час розгляду справи не установлено.

Так, суддею установлено, що працівники полії повідомили водія ОСОБА_1 про виявлені ознаки наркотичного сп`яніння, та безпосередньо ними самостійно визначений найближчий медичний заклад для проведення огляду водія.

Своєю чергою, суддя відхиляє надані пояснення ОСОБА_1 про те, що він відмовився від проходження медичного огляду так як він не мав ознак наркотичного сп`яніння, що підтверджується медичною довідкою, оскільки вказане спростовуються дослідженими доказами доданими до протоколу, які складені уповноваженою посадовою особою, зокрема, письмовими доказами, відеозаписом з нагрудних камер поліцейських від 09 червня 2025 року, а саме водій ОСОБА_1 категорично не бажав проходити медичний огляд.

При цьому його поведінка під час спілкування з поліцейськими, жодних зауважень та заперечень щодо дій працівників поліції по суті вимоги проходження огляду не зауважував, клопотань не заявляв, також вказує на беззаперечне усвідомлення ОСОБА_1 , що його дії можуть містити склад адміністративного правопорушення.

Разом з тим, суддею не може прийматись надана інформація з медичного закладу про результати здачі аналізів на наркотичні речовини самостійно, оскільки у провину ОСОБА_1 , ставиться порушення Правил дорожнього України, тобто саме відмова від проходження огляду не виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Водночас, надаючи оцінку вказаним доводам, суддя зазначає, що згідно наданих ОСОБА_1 результатів аналізу від 10 квітня 2026 року, показник бензодіазепіни (BZO) позитив.

Суддя зазначає, що згідно медичних даних бензодіазепіни - це клас психоактивних речовин із седативним, снодіним, акціаолітичним (протитривожним), міорелаксуючим та просудомним впливом на центральну нервову систему. Вони відпускаються виключено за рецептом через ризик формування залежності при тривалому прийому.

Керувати транспортним засобом під час прийому бензодіазепінів категорично заборонено, оскільки цей препарат знижує швидкість реакції, викликає сонливість і розсіює увагу та він є препаратом тривалої дії, продовжують впливати на організм протягом тривалого часу.

Отже, встановлені обставини у їх сукупності свідчать про перебування ОСОБА_1 у стані, який має ознаки наркотичного сп`яніння.

Таким чином, доводи ОСОБА_1 про відсутність стану сп`яніння суд оцінює критично та вважає їх такими, що спростовуються дослідженими доказами.

Тому суддею не приймаються до уваги доводи ОСОБА_1 оскільки вони не спростовуються жодними доказами, зокрема, відеозаписами, письмовими доказами.

Окрім того, суд не приймає як належні та допустимі докази на підтвердження невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення ті матеріали, які стосуються відсутності у нього стану алкогольного сп`яніння, оскільки такі обставини не спростовують його вину у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 інкримінується відмова водія від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за наявності відповідних ознак такого сп`яніння, що саме по собі утворює склад адміністративного правопорушення.

Разом із цим суд зазначає, що відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій зобов`язаний на вимогу працівника поліції пройти у встановленому порядку медичний огляд на стан сп`яніння. При цьому зазначені Правила не передбачають підстав, які б надавали водієві право відмовитися від проходження такого огляду.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 21липня 2011 рок у справі «Коробов проти України» Європейський суд з правлюдини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення…Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», рішення ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суддя зазначає, що наведені доводи ОСОБА_1 спростовуються вище вказаними письмовими доказами, відеозаписами.

Отже, суддею надані мотиви щодо аргументів сторони захисту, що стосуються суті учиненого адміністративного правопорушення та мають важливе значення для правильного вирішення справи про адміністративне правопорушення.

Згідно з ч. 1 ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, та за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису).

Отже, зважаючи на характер вчиненого адміністративного правопорушення, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують стягнення та те, що ОСОБА_1 раніше до адміністративної відповідальності не притягався, суддя вважає, що досягнення мети адміністративного стягнення, визначеного у ст. 23 КУпАП, а саме виховання винного у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню ним та іншими особами нових правопорушень, можливе шляхом призначення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік.

Згідно із п. 5 Перехідних положень ПК України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень.

Отже, розмір штрафу, який має сплатити ОСОБА_1 становить 1 000 х 17 = 17 000 гривень.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674-VI від 08 липня 2011 року, у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, судовий збір справляється в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» від 03 грудня 2025 року № 4695-IX, прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня становить 3328 гривні.

Отже, відповідно до ст. 40-1 КУпАП, з правопорушника на користь держави необхідно судовий збір в розмірі 3328 х 0,2 = 665,60 грн.

Керуючись ст. 40-1, ч. 1 ст. 130 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами, строком на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 665,60 грн. судового збору.

Відповідно до ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно із ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Київського апеляційного суду, через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області, протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 КУпАП.

Згідно із ч. 1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02 червня 2016 року, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути пред`явлена до виконання – протягом трьох місяців.

Суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської областіІрина ДУБАНОВСЬКА